ІІІ.Українська лексикографія 1917 - кінця 20 ст

Давня та сучасна українська лексикографія

Лексикографія - (словникарство) – розділ мовознавства, пов'язаний зі створенням словників та опрацюванням їх теоретичних засад. Відповідно до цього виділяють практичну і теоретичну лексикографію. Тісно пов'язана з лексикологією.

Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг.

І. Староукраїнська лексикографія часів Київ. Перший церковнослов'ян. укр. словник невідомого автора " Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто " (не раніше 50-х pp. 16 ст., залишився в рукописі) складено із заг. церковнослов'ян. слів, небагатьох антропонімів і топонімів, налічує 896 вокабул (при 127 словах немає перекладів).

Етапним в історії укр. Л. став перший друкований словник - "Лексисъ сирЂчь реченія въкратцЂ собран(ъ)ны и из слове(н)ского языка на просты(й) рускій діялекть истол(ъ)кованы" Лаврентія Зизанія (Вільно, 1596).

Неоціненне значення в історії укр. лексикографії мав "Лексиконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє" Памва Беринди, що вийшов у друкарні Києво-Печерської лаври 1627 (2-е вид. - 1653, у Кутейнській друкарні під Оршею в Білорусі).

У кін. 40-х pp. 17 ст. Єпіфаній Славинецький разом із Арсенієм Корецьким-Сатановським у Києві уклали перший перекладний словник "Лексиконъ словено-латинскій" (первісний список датується 1650) - церковнослов'ян.-лат. словник (бл. 7 500 статей).

ІІ. Українська лексикографія кінця 18 ст. - 1917. З появою нової укр. л-ри та літ. мови на нар. основі починається новий період в укр. лексикографії її основою в 19 ст. стала укр. жива розмовна та літ. мова. Збільшується кількість видаваних словників. До "Енеїди" І. Котляревського 1798 Й. Каменецький додав укладене ним "Собраніє Малороссійскихъ словъ, содержащихся въ ЭнеидЂ, и сверхъ того еще весьма многихъ иныхъ, издревле вошедшихъ въ Малороссійское нарЂчіе съ другихъ языковъ, или и коренныхъ Россійскихъ, но не употребительныхъ", що мало 972 слова. Тут подано чимало й таких специфічно укр. слів, яких немає в "Енеїді".

З 2-ї пол. 19 ст. з'являються загальномовні укр. словники серед, обсягу. Першим з них був "Словарь малорусскаго нарЂчія" О. Афанасьєва-Чужбинського (1855; частина на літери А-3, бл. 6 000 слів), далі "Словарь малороссійскихь идіомовъ" М. Закревського (1861, 11 127 слів).

Розвиток Л. у тій частині України, що входила до складу СРСР, можна поділити на кілька етапів.

Перший етап 1917 - поч. 30-х pp. характеризується, по-перше, активним розвитком Л. за кількістю та різноманітністю словників (за П. Горецьким, їх видано 131; особливо багато - 1918 та в часи українізації), зумовленим становленням укр. державності і, відповідно, виходом укр. мови на держ. рівень.

Проте словники, що з'являються в цей час, неоднакові за наук. рівнем. Переважна більшість їх, як і раніше, - перекладні рос.-укр. і рідше укр.-рос., здебільшого спрямовані на задоволення практ. потреб соціального і вироб. життя (у сферах діловодства, права, виробництва і науки тощо). Особливо багато з'явилося термінол. словників. По-друге, прагненням відшукати і максимально повно подати народну, питомо укр. лексику (звідси, зокрема, насичення укр. частини статті в перекл. словниках не тільки синонімічними, а й численними видовими найменуваннями) або, в разі потреби, створювати слова з морфем укр. мови, а не запозичати з ін. мов.

Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні укр.-російські: "Словник української мови" Д. Яворницького (т. 1, 1920, А - К, бл. 8200 слів), який був задуманий як доповнення до "Словаря..." за ред. Б. Грінченка і містив тільки ті слова, яких у ньому не було або вони мали ін. знач.; " Словарь української мови" за ред. Б. Грінченка: 1924 його перевид. фотоспособом у Берліні в двох томах та 1925 - в одному томі малого формату, у 1927 - 28 здійснювалося його перевидання під назвою "Словник української мови" за ред. і з доповненнями С. Єфремова та А. Ніковського (вийшли т. 1 - 3 по літеру Н, потім видання було припинено), вийшли також словники В. Дубровського, Л. Савченка, О. Ізюмова та ін.; б) перекладні загальномовні рос.-українські: "Російсько-український словник" С. Іваницького і Ф. Шумлянського (т. 1 - 2, 1918, бл. 35 000 слів), який кілька разів перевидавався; "Практичний російсько-український словник" М. Йогансена, М. Наконечного, К. Німчинова і Б. Ткаченка (1926); "Російсько-український словник" ВУАН (відомий також під назвою "Академічний словник") за ред. А. Кримського та С. Єфремова і за участю В. Ганцова, Г. Голоскевича, М. Грінченко, А. Ніковського, що створювався членами Комісії для складання словника живої укр. мови і лишився незавершеним у зв'язку з політ. подіями: протягом 1924 - 33 вийшло окр. випусками три томи (по літеру П) із запланованих чотирьох.

Другий етап охоплює період з 1933 до серед. 50-х pp. і характеризується: по-перше, помітним звуженням словникарської, роботи (зокрема, у зв'язку зі згортанням українізації, репресіями проти укр. мовознавців); по-друге, значним уніфікуванням укр. лексики в словниках (з обмеженням синоніміки з нар. мови, "саморобних" відповідників з укр. коренями замість іншомов. слів тощо).

Третій етап розвитку Л. (кін. 50-х - кін. 80-х pp.) характеризується: по-перше, значним розширенням словникар, роботи і появою ряду як традиційних для укр. Л., так і нових типів словників; по-друге, певним послабленням ідеол. тиску на неї (щоправда, зі значними коливаннями в різні роки). Найбільше цього періоду було видан двомовних перекладних словників.

Найважливіші словники цього часу: а) перекладні загальномовні: "Українсько-російський словник" за ред. І. Кириченка (т. 1 - 6, 1953 - 63) - найповніший до 70-х pp. словник укр. мови (бл. 122 000 слів), з великим ілюстрат. матеріалом (проте наявність у ньому явних русизмів, таких, як забой, кумушка, нашенський, ненастя, получати, розлюбезний, трепло та ін., свідчить, що його укладачі ще не повністю позбулися практики поперед, років); "Українсько-російський словник" (1-е вид. 1964, за ред. В. Ільїна, бл. 65 000 слів); "Українськоанглійський словник" М. Подвезька (1957, бл. 60 000 слів) і "Польсько-український словник" за ред. Л. Гумецької (т. 1 - 2, кн. 1 - 3, 1958 - 60, бл. 100 000 слів); "Німецько-український словник" В. Лещинської та ін. (1959, бл. 50 000 слів); "Французько-український словник" (1955) і "Українсько-французький словник" (1963) О. Андрієвської і Л. Яворської (кожен бл. 50 000 слів), "Російсько-український словник" (т. 1 - 3, 1-е вид. 1968, редактори томів С. Головащук, Л. Коробчинська, М. Пилинський) - один з найповніших і найдокладніших рос.-іншомов. словників (бл. 120 000 слів); "Англо-український словник" М. Подвезька і М. Балли (1974, бл. 65 000 слів); "Болгарсько-український словник" І. Стоянова і О. Чмир (1983, 43 000 слів); "Чесько-український словник" (т. 1 - 2, 1988 - 89, бл. 80 000 слів) та ін.; б) тлумачний "Словник української мови" в 11 томах (1970 - 80) - найповніший і найдокладніший на сьогодні словник укр. мови (понад 134000 слів); в) термінол. словники - переважно російсько-українські, організацію створення яких покладено 1957 на Словникову комісію при АН УРСР під кер. Й. Штокала, а з 1969 - на Комітет наукової термінології АН УРСР. З 1959 по 70-і pp. видано бл. 30 галуз. рос.-укр. словників, серед яких виділяються "Російсько-український технічний словник" (1961, 80 000 слів-термінів) і "Російсько-український сільськогосподарський словник" (1963, понад 32 000 слів).

Четвертий етап (від поч. 90-х pp.) характеризується: по-перше, активізацією словникової роботи у зв'язку зі становленням України як самост. держави; по-друге, помітною відсутністю єдиних методол. засад і навіть орфогр. принципів (можна провести певні аналогії між цим етапом і 1917 - 33). З одного боку, безпосередньо продовжується лексикогр. практика попередніх років, у руслі якої перевидано кілька термінол. словників кін. 50-х - поч. 60-х pp. і видано кілька нових без належної ревізії лекс. норм укр. мови минулих років. З другого боку, наявна тенденція до повернення традицій укр. словникарства кін. 19 - 1-ї третини 20 ст. (з униканням іншомов. слів, посиленою увагою до нар. лексики, "куванням" слів) та правопису 1928. Найбільшого сусп. резонансу в цьому плані набув "Російсько-український медичний словник" О. Мусія, С. Нечаєва, О. Соколюка, С. Гаврилюка (1991, з кількома перевиданнями), де з кількох пропонованих укр. відповідників на ост. місці подається той, що вважався досі найприйнятнішим або й єдиним (рос. акушер - укр. пологознавець, бабич, акушер; рос. амбулаторний - укр. рухомий, приходячий, легкий, амбуляторний, амбулаторний).

Місце і значення словників у житті сучасників

Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать цілям опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності мови його носіїв.

Особливо важливе місце посідають словники у житті сучасної людини. Чим далі рухається людство у різних сферах, тим більше зявляються нові терміни. Для прикладу достатньо тільки згадати такі слова з сучасної людської галузі як Інтернет: "сервер", "трафік", "мова запитів", "хіти", "хости" тощо. Без використання сучасного словника ком'ютерного адміністратора важко з'ясувати про що йдеться.

Особливо важливе місце посідають словники у тих професіях, де є багато іншомовних запозичень. Для прикладу: медицина, юриспруденція, точні науки. Без знання термінології просто неможливо діяти, розуміти хід бесіди тощо.

Для професій, де слово є основним знаряддям праці (філологія, журналістика, письменницька та літературна діяльність, радіо і телебачення), правильне використовування слів та словосполучень, зворотів є вкрай необхідним завданням, інакше в цих сферах краще не працювати, оскільки представники цих професій є носіями мовної культури.

Словники не тільки дозволяють краще зрозуміти складні терміни та напрямки їх застосування, тлумачать значення слів інших мов, але й дозволяють дотримуватися основних законів логіки, серед яких є закон тотожності.

Тобто, знаючи точне визначення того чи іношого поняття (терміна) людина легко може порозумітися з іншою людиною, яка знає значення цього слова. І навпаки, не знаючи визначення конкретного терміну, або розгляд одного і того ж слова з використанням різних значень (різних областей використання) може призвести до непорозумінь, хибності міркування.

Також словники велике значення відіграють в систематизації та класифікації словесного багатоманіття сучасної людини. Так, в перекладацькій справі одне і те ж слово може перекладатися, в залежності від ситуації, по-різному, або знання слів-синонімів робить переклад більш художнім та цікавим для сприйняття.

Без енциклопедичних словників ми довго б не могли відшукати потрібних відомостей про окремі країни, народи, про природні явища тощо. Так з допомогою енциклопедія, як загальних, так і тематичних, можна під рукою тримати велику кількість зведених відомостей, які потрібні як для загального розвитку, так і для професійної діяльності.

Так, словник мови HTML полегшує написання web-сторінок, більше того, даний словник, як і ряд інших, може бути представлений у електронному вигляді, тому можна просто використовувати цілі заготовки (шаблони) даного словника і включати їх до своєї роботи. Це економить і час і сили людині, яка займається подібною справою.

Оскільки були згадані електронні можливості словників, які якнайбільше характеризують сучасний прогрес лексикографії, то варто зазначити, що на основі словників-перекладачів існує вже чимало спеціалізованих автоматичних програм для перекладу з однієї мови на іншу. Якщо раніше на переклад однієї сторінки спеціаліст міг затрачати від 5 до 10 хвилин (наприклад, переклад з англійської на українську мову), то комп'ютерна програма робить це за лічені секунди, а людині залишається тільки підкорегувати результат автоматичного перекладача.

Більшість словників (не тільки вузькоспеціалізованих для системних адміністраторів та перекладачів) переведені в електронні форми. Так, можна швидко знайти відомості по конкретному історичному персонажу, переглянути його фотографію чи навіть почути запис його голосу тощо. Мультимедійні словники, які сьогодні все більше і більше оточують сучасну людину економлять час і місце. Сучасний комп'ютер тепер легко може вміщувати у собі не один десяток Бібліотек імені Т.Шевченка, при чому пошук потрібної інформації настільки швидкий, що років 10-20 тому ці темпи видавалися б фантастикою.

Сучасна людина ніяк не може обійтися без словників. Якщо вона позбавляє себе цього джерела знань, вона одразу ж приречена бути відкинутою на задвірки мовного суржику, професійної некомпетентності, кар'єрного занепаду та деградації.

Дата добавления: 2017-01-14