Домагання на визнання з боку дорослого

План

Витоки, подолання та попередження негативних новоутворень.

Ситуационные задачи для разбора на занятии

Завдання для лабораторної роботи №1.

1. Використовуючи вихідні дані, побудувати економетричну модель залежності фактору Y від фактору Х (дані умовні).

2. Оцінити якість отриманої моделі.

3. Знайти оцінку коефіцієнта кореляції.

4. Знайти точковий та інтервальний прогнози на прогнозний період (в точці х_пр).

5. Обчислити коефіцієнт еластичності.

6. Побудувати графіки статистичних даних, лінії регресії, прогнозу та його 95% довірчого інтервалу.

7. Провести економіко-математичний аналіз отриманих результатів.

Варіанти завдань для самостійної роботи.

Таблиця 5. Значення фактору Х.

№	Х1	Х2	Х3	Х4	Х5	Х6	Х7	Х8	Х9	Х10
1	2,06	2,53	2,17	3,65	3,22	2,16	4,57	2,25	6,15	1,86
2	2,58	3,54	2,90	3,82	3,87	2,65	5,42	2,98	5,66	1,91
3	3,14	3,84	3,29	3,76	4,95	3,49	5,29	2,15	7,50	2,14
4	3,54	3,84	4,13	5,24	5,10	3,16	6,33	2,71	6,90	3,39
5	4,18	4,22	5,25	5,03	5,98	3,85	7,63	3,70	8,31	3,95
6	4,78	4,81	4,92	5,52	7,28	4,58	7,53	4,59	8,25	4,30
7	5,11	6,53	5,79	5,62	6,90	5,33	7,73	4,77	9,39	5,10
8	5,67	5,82	5,87	6,98	7,54	5,89	8,44	5,34	9,73	5,47
9	6,02	6,43	6,99	6,91	7,91	6,20	9,49	5,45	9,33	5,97
10	6,65	7,73	7,04	7,95	8,40	6,39	9,18	6,00	10,50	6,16
11	7,05	8,19	8,14	7,24	8,14	6,95	10,14	6,25	11,10	6,46
12	7,52	7,65	8,06	9,27	8,76	7,25	9,94	6,79	11,51	6,07
13	8,03	9,31	8,57	8,46	9,67	7,80	10,92	8,24	12,42	6,71
14	8,56	9,26	9,45	10,30	10,28	8,47	11,89	8,51	12,40	7,16
15	9,03	9,86	9,06	10,72	10,59	9,22	11,14	9,15	13,14	8,81
Хпр	9,52	9,69	10,30	10,05	11,58	9,32	11,73	9,78	12,56	8,07

Таблиця 6. Значення фактору Y.

№	Y1	Y 2	Y 3	Y 4	Y 5	Y 6	Y 7	Y 8	Y 9	Y 10
1	7,24	10,89	16,21	12,11	15,21	16,62	10,22	12,50	19,66	14,87
2	8,02	11,92	17,75	12,30	15,42	17,63	10,58	13,88	20,53	15,78
3	9,28	12,45	18,39	13,82	16,44	19,22	12,01	15,16	21,31	16,79
4	10,12	13,27	18,87	14,84	17,93	19,36	12,84	16,06	22,59	18,03
5	11,12	14,12	19,60	15,86	18,52	20,52	13,28	16,66	23,27	18,29
6	12,19	15,23	21,21	16,41	19,80	21,95	15,13	17,65	24,44	19,93
7	13,01	16,07	21,84	17,80	20,76	22,45	15,84	18,46	25,85	20,32
8	14,12	17,40	23,00	18,61	21,30	23,58	17,08	19,54	26,74	21,18
9	15,21	18,68	24,44	19,57	22,25	24,90	17,99	20,58	27,36	22,47
10	16,29	19,46	25,36	21,26	24,14	25,53	18,32	21,77	28,37	23,47
11	17,01	20,52	25,64	21,08	24,17	26,11	19,49	22,15	29,22	24,07
12	18,03	21,32	27,14	22,99	25,66	28,02	20,59	23,80	30,50	25,57
13	19,19	22,58	27,95	23,43	26,50	28,37	21,35	24,79	31,21	27,07
14	20,21	23,73	28,99	24,63	27,46	29,46	23,20	25,57	32,56	27,62
15	21,22	25,02	30,80	25,41	29,02	30,42	24,21	27,18	33,66

1. При осмотре бочкообразная грудная клетка, при надавливании на грудную клетку в переднезаднем и поперечном направлениях выявлена повышенная резистентность грудной клетки, голосовое дрожание – ослаблено. Когда наблюдается данное состояние?

1) Алгоритм разбора задач

а) оценить данные осмотра

б) оценить данные пальпации

в) ответить на вопросы

2) Пример задачи с разбором по алгоритму:

а) При осмотре бочкообразная грудная клетка

б) При пальпации голосовое дрожание усилено в подлопаточной области

в) Данное состояние наблюдается при эмфиземе легких

3) Задачи для самостоятельного разбора на занятии

При осмотре грудной клетки наблюдается отставание правой половины грудной клетки, голосовое дрожание усилено в подлопаточной области. Когда наблюдается данное состояние? О чем Вы подумаете при ослаблении голосового дрожания.

Рекомендуемая литература:

Основная:

№	Наименование	Автор (ы)	Год, место издания
1.	Пропедевтика внутренних болезней	Гребенев А.Л.	6-е изд. - М., 2009
2.	Пропедевтика внутренних болезней	Мухин Н. А., Моисеев В.С.	4-е изд - М., 2009.
3.	Пропедевтика внутренних болезней: ключевые моменты	Кобалава Ж.Д., Моисеев В.С.	М., 2008.

Дополнительная:

№	Наименование	Автор (ы)	Год, место издания
1.	Семиотика и синдромология в пульмонологии	Вознесенский Н.К., Мухачева Е.А., Савиных Е.А.	2009 г., ГБОУ ВПО Кировская ГМА

Методические указания подготовлены: ассистент Шамсутдинова Р.А.__ __

Методические указания утверждены на заседании кафедры №___ от «______».

Зав. кафедрой: Чепурных А.Я.

Мета: Познайомити студентів із проявами індивідуальних особливостей дошкільників. Сформувати уявлення про витоки негативних новоутворень та психологічні особливості індивідуального підходу до дітей, що потребують допомоги вихователя.

1. Загальна характеристика прояву індивідуально-психологічних особливостей дошкільників.

2. Особливості прояву активності дитини в домаганні визнання.Домагання на визнання з боку дорослого.Домагання на визнання серед однолітків.

3. Попередження та подолання негативних новоутворень. Витоки негативних новоутворень;

Література:

1. Діти і соціум: Особливості соціалізації дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Монографія / А.М.Богуш, Л.О.Варяниця, Н.В.Гавриш. – Луганськ: Альма-матер, 2006. – 368с.

2. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (в дошкільному дитинстві): Навч. посіб. для вищ. навч. закладів. – К.: Освіта 1998.

3. Мухина В.С. Детская психология. – М.: Просвещение,1985. – с. 180-192

1. Загальна характеристика прояву індивідуально-психологічних

особливостей дошкільників.

Як відомо, людина не народжується особистістю, а стає нею в ході життя під впливом умов соціального оточення. Основи формування особистості закладаються в дошкільному віці. Виховний процес в цей період полягає в керуванні розвитком особистості дитини, який тісно пов'язаний із становленням її емоційно-вольової і мотиваційної сфер, потреб інтересів та способів поведінки. При вихованні необхідно враховувати такий важливий принцип, як індивідуальний підхід до дитини. Вихователь повинен бачити і розуміти, що і як сприймають вихованці, як вони засвоюють знання. Дитина, таким чином, виступає суб'єктом взаємодії з дорослими.

В практиці роботи дошкільних закладів звичайно враховуються слідуючи індивідуально-психологічні особливості дитини:

- тип нервової системи;

- пізнавальні та емоційно-вольові процеси;

- спрямованість інтересів;

- відношення до оточуючих і до себе.

Тобто, необхідно враховувати темперамент дитини.

Темперамент - це одна з складових індивідуальності, яка характеризує стійкі властивості кожному з нас від народження, індивідуальні риси. Якості темпераменту накладають свій відбиток на характер і здібності, поведінку, визначають стиль діяльності та успіх у співіснуванні, взаємо порозумінні в сім'ї.

Якості темпераменту погано піддаються змінам, тобто виховання повинно не стільки змінювати, стільки враховувати ці якості і зміцнювати ці особливості темпераменту дитини, які у відомих ситуаціях можуть бути корисними або вирівнювати з допомогою педагогічних прийомів небажані в даному випадку якостей темпераменту.

Наприкінці раннього - початку дошкільного віку у дітей виразно виявляються прагнення до самостійності, змінюються зміст і форми їхньої активності. Діяльність стає більш змістовою, цілеспрямованою. В преддошкільному і дошкільному віці діти живуть інтенсивним емоційним життям. Висока емоційність є характерною особливістю дошкільнят. Почуттями пронизана діяльність дітей, стосунки з іншими людьми, сприймання казок, пісень, ілюстрацій, ставлення до нових обставин. Поряд з позитивними емоційними реакціями навколишнє, діти іноді вражають жорстокістю чи байдужістю до страждань іншого. Такі випадки найчастіше породжені нерозуміння наслідків своїх вчинків, обмеженістю морального досвіду дитини.

В дошкільному віці інтенсивно розвиваються вищі почутті - інтелектуальні, моральні естетичні. Крім потреби в ігровій та пізнавальній активності у спілкуванні з дорослими в дошкільному віці з'являється потреба у спілкуванні з іншими дітьми.

Процес спілкування породжує перші симпатії і антипатії, в ньому формуються навички правильних взаємин, активне, доброзичливе ставлення до інших.

Прагнення привернути до себе увагу товаришів інколи штовхає дитину до негативних вчинків, недозволених пустощів.

Усвідомлення дітьми обов'язковості норм, правил поведінки сприяє розвитку їх волі. Діти навчаються стримувати свої бажання, діяти, враховуючи встановлені норми дозволеного і недозволеного. У дошкільному віці виникає немало труднощів у вихованні дітей: прояви впертості, капризування, негативізм, свавілля. Впертість найчастіше проявляється в різкій формі у дітей 2,5 - 3 років. В подальшому поведінка нормалізується, і лише іноді спостерігається „ друга хвиля" впертості в дошкільному віці - біля 5 років. Капризування розвивається починаючи з 4 років, у багатьох випадках воно визначає поведінку дитини. І впертість, і капризування свідчать про труднощі соціалізації. У більш сильних виявляється впертістю, свавіллям, у слабких - капризуванням, негативізмом. Правила організації дорослими життя дитини зменшує можливість проявлення у неї небажаної реакції.

Таким чином, тільки враховуючи всі перелічені індивідуально-психологічні особливості дошкільників, вихователь повинен будувати процес виховання та навчання.

2. Особливості прояву активності дитини в домаганні визнання.

Спілкуючись з дорослими, дитина потребує підтримки своїх почуттів, дій, вчинків. Визнання та підтримка дитини дорослими особливо значимі для встановлення сприятливих взаємин з ним. Потреба у визнанні розвивається у кожного дошкільника. Психолог В.С. Мухіна вважає, що ця потреба характерна саме для дітей дошкільного віку. Вона є важливим свідком їх соціального розвитку, штовхає дитину на спілкування і якщо не знаходить підтримку у вихователя, то шукає її у однолітків, батьків або у інших оточуючих її людей.

В основі формування потреби у визнанні лежить, з одного боку, прагнення дитини встановити позитивні взаємини з дорослим, а з іншого - постійна оцінююча діяльність дорослого. В цьому випадку потрібно підтримувати дитину. Так як неуважливі розмови дорослого можуть призвести дитину до втрати впевненості в своїх можливостях, тобто виникає відчуття неповноцінності.

Домагання визнання (рус. притязание на признание) - одна з значних людських потреб. Вона заснована на прагненні здобути високу оцінку своїх досягнень, що відповідають соціальним вимогам суспільства. У дошкільному віці відбувається насичення мотивів поведінки та діяльності новим соціальним змістом. У цей період перебудовується вся мотиваційно-потребностная сфера, в тому числі якісно змінюється прояв потреби у визнанні. Діти починають приховувати свої домагання, відкрите самовихваляння спостерігається лише в рідкісних випадках.

Нереалізовані домагання в визнанні можуть призвести до небажаних форм поведінки, коли дитина починає навмисно придумувати неправду або хвалитись.

Кирило знайшов два гриби. Його похвалили. Йому хочеться ще знайти, але гриби швидко не знаходяться.

Кирило. Мама, я смотлю - щось жовтенькі. Думав, що маслюк. Нахилився, смотлю-листочок. (Невпевнено продовжує.) А під листком був глибок.

- Навіщо ти придумав про грибок?

Кирило (зніяковіло). Ну мені захотілося, щоб він там був.

Трохи пізніше.

Кирило. Я знайшов глибок, але він виявився челвівим. Я його і виблосив.

По тону відчуваю, що неправда.

- Навіщо ти все це вигадав?

Кирюшка засміявся і втік. (З щоденника В. С. Мухіної.)

Домагання на визнання проявляє себе і в тому, що дитина починає пильно стежити за тим, яку увагу надають йому, а яке - його однолітка або братикові.

Кажу Андрюші, укладаючи його в ліжечко: «Лягай спати, зайчику мій маленький».

Кирило. Мама, скажи і мені так.

- Лягай спати, хороший мій, маленький мій.

Кирило. Ні, як Андрюші.

- Лягай спати, зайчику мій маленький.

Кирило. Ось так. (Задоволений повертається на бік і засинає.)

Дитина дошкільного віку прагне до того, щоб дорослі їм залишалися задоволені, і якщо він заслужив осуд, то завжди хоче виправити зіпсувати відношення з дорослим.

Андрюша. Мама, Кирил мене вдарив тапочкою по обличчю.

- Ось це так. Кирило, йди сядь в крісло.

Андрюша. Мама, ти його покараєш сильно?

- Ось зроблю свої справи, тоді поговорю з ним.

Через півгодини йду до Кирила, який тихо чекає на кріслі своєї долі.

- Кирило, йди до мене.

Андрій зацікавлено підійшов: «Що ти йому зробиш?»

- Іди грай.

Повела Кирила до себе в кімнату.

- Чому ти так гидко вчинив? Зніми-но тапочок, я їм зараз вдарю тебе, як ти Андрійка.

Кирило. Мамочко, не треба. Я не хочу. Це погано.

- Ось бачиш, сам розумієш все, а робиш так гидко. Ти не думай, будь ласка, я б так не зробила. Я не хочу бути такою бридкою, як ти.

Відійшла від Кирила. Села опустивши голову.

К і р ю ш а. Ти що, матуся?

- Нічого. Мені дуже сумно. Я думала, Кирюша буде завжди хороший, а ти?

Кирило. Мамочко, я не буду.

- Ти так часто говориш.

Сиджу опустивши голову. Дійсно засмучена.

Кирило. Мамочко, не сиди так. Я хочу, щоб ти мною пишалася. Я буду сталаться. (На очах у нього навернулися сльози, але Кирило відвернувся і витер їх крадькома.)

- Іди, іди.

Кирило пішов, обернувся: «Ну навіщо ти так сумно сидиш?» Повернувся до мене.

Кирило. Мамо, ось побачиш. Я не хочу тебе оголчать. Ти будеш мною пишатися. (З щоденника В. С. Мухіної.)

Потреба у визнанні в дошкільному віці виражається в прагненні дитини утвердитися у своїх моральних якостях. Дитина намагається проектувати свій вчинок на майбутні реакції інших людей, при цьому він хоче, щоб люди були йому вдячні, визнали його добрий вчинок.

Гануся наклеїла картинки в зошит, яку збиралася подарувати малознайомою дівчинці. При цьому вона міркувала: «З мого боку добре, що я це роблю, адже коли люди щось дарують мені, вони добре роблять, і коли я дарую, я добре роблю. Але це ще краще з мого боку, тому що люди мене знають, а я дарую чужим людям, яких я раніше не знала». (З щоденника К. Штерн.)

Потреба в реалізації домагання на визнання проявляється в тому, що діти все частіше починають звертатися до дорослих за оцінкою результатів діяльності та особистих досягнень.У цьому випадку надзвичайно важливо підтримати дитину. Не можна обрушивати на дитину репліки типу: «Ти не зможеш цього зробити», «Ти не знаєш цього», «У тебе не вийде», «Не заважай мені порожніми запитаннями» і т. п. Подібні неповажні репліки дорослого можуть привести дитину до втрати впевненості в своїх можливостях. У дитини може виробитися комплекс неповноцінності, відчуття своєї неспроможності. Комплекс меншовартості - один з найважчих моральних недоліків людини, ускладнюють щих його спілкування з іншими людьми і створюють обтяжує людини важке внутрішнє самопочуття.

Домагання на визнання серед однолітків.

Виникнувши в процесі спілкування з дорослим, потреба у визнанні надалі переноситься і на відносини з однолітками. У цьому випадку потреба у визнанні отримує розвиток на принципово нових підставах: якщо дорослий прагне підтримати дитину в його досягнення, то однолітки вступають у складні відносини, в яких переплетені моменти взаємної підтримки та змагання. Так як в дошкільному віці провідною діяльністю є гра, то домагання в першу чергу відпрацьовують в самій грі і в реальних відносинах з приводу гри.

У грі потреба у визнанні проявляється у двох планах. З одного боку, дитина хоче «бути як всі», а з іншого - «краще, ніж усі». Діти орієнтуються на досягнення і форми поведінки однолітків. Прагнення «бути, як всі» певною мірою стимулює розвиток дитини і підтягує його до загального середнього рівня.

Претензія на визнання може виявлятися й у прагненні «бути краще, ніж інші». Потреба у визнанні цього роду виявляється у домаганні на певний статус і роль у грі. Однак ці домагання не відкриті вільному спостереженню. Тому, перш ніж судити про претензії дітей на значущу для них роль, необхідно проаналізувати принаймні дві складові поведінки дитини: домагання його на значиму роль і вміння усвідомити можливість реалізації цієї заяви. Для дослідження цього питання був використаний метод заміщення дитини лялькою-дублером, за допомогою якого з'ясувалося, як діти притязають на значиму для всіх роль.

Дослідження проводилося в природних умовах сюжетно-рольової гри. Вивчалися діти у віці п'яти-семи років усіх статусів соціометрії. Для експерименту формувалися три типи груп. Одна група - виключно з ігрових «зірок»; друга - тільки з непопулярних, а третина будувалася за типом ієрархії будь-якої реальної групи (цю групу становили «зірки», популярні і непопулярні діти). Кожній групі, що складається з п'яти дітей, експериментатор розповідав про ролі в майбутній грі. При цьому він особливо підкреслював значимість головній ролі.

Перший підготовчий етап. Експериментатор розподілял ролі у всіх типах груп. Діти повинні були програти заданий сюжет.

Другий підготовчий етап. Експериментатор повторно розподіляв ті ж ролі, залишаючи їх за тими ж виконавцями. На цей раз гра йшла за допомогою ляльок-дублерів. Кожна дитина знала свою ляльку, і всі знали ляльок один одного. (Ляльки підбирались по характерності і у відповідності зі статтю дитини, крім того, у кожної ляльки був значок-фото з портретом дитину, яку вона заміняла.) Діти повинні були програти заданий сюжет за допомогою ляльок.

Третій - основний етап. Право на розподіл ролей надавалося кожному гравцеві. Розподіл ролей здійснювалося між ляльками-дублерами без свідків, тобто за відсутності зацікавлених учасників гри. Експеримент скла ял в наступному. В експериментальній кімнаті на п'яти дитячих стільчиках сиділи п'ять ляльок-дублерів. Кожна дитина приходив у кімнату, щоб розподілити ролі між ляльками-дублерами. Для цього він повинен був пересадити ляльок зі стільчиків, розставлених в ряд, на місця, які символізують ролі в грі.

Результати дослідження показали, що заміщення лялькою виявило істинні домагання дитини на роль у грі. Слід підкреслити, що, якщо ролі нарочито надається особливе значення, переважна більшість дітей претендує на неї. Домагання не залежать від статусу дитини у групі і від його реальних можливостей керувати граючими однолітками.

Прагнення «бути кращим, ніж інші» створює мотиви успіху, є однією з умов розвитку волі і формування рефлексії, тобто здатності усвідомлювати свої переваги і недоліки.

У дошкільному віці в процесі взаємодії з однолітками розвивається потреба у визнанні висловлюється в домаганні на значуще для всіх місце в групі ровесників. Проте це явище не лежить на поверхні, так як домагання на значиме місце дитина здебільшого приховує від оточуючих. В умовах, де соціальний розвиток ще не піднімається до рівня життєвої позиції, до рівня світогляду, домагання відпрацьовуються на рівні міжособистісних відносин. Тут позитивним досягненням особистості дитини можуть супроводжувати такі негативні утворення, які виникають всупереч очікуванням самих вихователів. Їх основою є ті ж претензії («бути, як усі» і «бути краще, ніж усі»), що реалізуються вже іншими формами поведінки.

Був проведений експеримент з «природною групою в підставної ситуації». Аналіз матеріалів дозволив встановити, що прагнення «бути, як усі» може призвести до конформної поведінки.

У експерименті брала участь група дітей. У цю групу входив і випробуваний. Вся група отримувала одну інформацію, а випробуваний - іншу. Наприклад, експеримент з кашею (9 / 10 каші було солодкої, 1 / 10 - солоної). Експериментатор пропонував дітям по черзі спробувати кашу і сказати, солодка чи вона (всі отримували солодку кашу, випробуваний - солону). Таке рішення експериментального провокування на невірна відповідь зберігає всю природність поведінки групи, яка впливає на випробуваного. Впевненість групи змушує випробуваного всупереч своїм відчуттям приєднатися до групи і «бути, як усі».

Як виявилося, молодші дошкільники (три-чотири роки) зазвичай погано орієнтуються на висловлювання сверсників, перш за все вони виходять зі свого сприйняття. Відповіді дітей відповідно до того, що вони відчувають, а не у відповідності з тим, що говорять інші діти, пояснюються не самостійністю вибору поведінки, а відсутністю орієнтації на інших дітей. Якщо ж молодші дошкільнята слідують за групою, то це відбувається в результаті того, що дитина, яка не зосередився на питаннях дорослого, а був зайнятий чим-небудь (наприклад, грав зі своїми пальчиками або з плямою на столі) і не вникав у зміст питання, дає ехореакцію. При цьому він емоційно спокійний.

У п'ять-шість років діти починають активно орієнтуватися на думку однолітків. Їх пояснення, чому вони повторюють за іншими те, чого немає насправді, дуже однозначні: «Тому що діти сказали так», «Вони сказали так». При цьому дитина починає відчувати себе тривожно. У цей час сюжетні ігри формують загальне ставлення до однолітка як до партнера по спілкуванню, з думкою якого-дитина повинна вважатися безперечно.

Наступна вікова група - діти шести-семи років. Серед добре знайомих їм однолітків вони вже виявляють тенденцію до самостійності, однак серед незнайомих вони, як правило, конформність. Причому після експерименту, коли вони йшли за іншими всупереч власним знанням, вони намагалися показати дорослому, що насправді добре знають, як треба було правильно відповісти. Так, хлопчик каже: «А навіщо це вони так нерозумно відповідали? На солоне говорили солодке, на синє-червоне».-«А ти чому сам так говорив?»-«Я? Я, як усі».

Прагнення «бути, як всі» в ситуаціях вибору лінії поведінки може призвести до конформізму як особистісної характеристиці. Однак і прагненню «бути краще, ніж всі» можуть супроводжувати негативні компоненти.

Чого ж чекає дитина від дорослого в процесі безпосереднього контакту з ним?

В психології виділяють слідуючи види особистих очікувань.

а) визначені – невизначені;

б) впевнено - оптимістичні - тривожні;

в) реалістичні - нереалістичні;

Визначені - коли дитина точно знає, що слід чекати від вихователя в конкретній ситуації.

Невизначені - коли дитина розмірковує з приводу ситуації, але не знає, як відреагує, що зробить вихователь.

Впевнено - оптимістичні очікування - це очікування схвалення з боку вихователя, впевненість в тому, що буде так, а не інакше.

Тривожні - пов'язані з невпевненістю, почуттям незахищеності, а іноді жаху в зв'язку з прогнозуванням негативного ставлення з боку дорослого. Такі очікування виникають у дитини, коли вона відчуває дефіцит тепла, лагідності, уваги, турботи з боку педагога.

Реалістичні - прогнозування очікувань реалізуються.

Нереалістичні - ті які не виправдовуються. Дитина бажає, щоб її помітили, схвалили, але це буває дуже рідко.

Очікування дитини тісно пов'язані з особливостями реалізації її домагання визнання дорослого.

Форми реалізації домагань визнання дитини:

- соціальні - асоціальні;

- позитивні - негативні;

Засоби реалізації домагань визнання дитини:

- активні;

- малоактивні;

- неактивні;

Відповідно індивідуальних особливостей проявів дітьми домагань визнання вихователя виділяють слідуючи групи дітей:

1. Діти з високою та позитивною активністю:

Характеризуються впевнено - оптимістичними очікуваннями. У дітей цієї групи виявляються прагнення до престижних ролей у житті та діяльності в ДС. Вони чекають від вихователя тільки провідних ролей. Очікування цих дітей реалістичні, так як їх дійсно призначають на головні ролі в виконанні завдань. Діти володіють засобами реалізації домагань визнання дорослого, використовують будь-який привид, щоб наблизитись до вихователя.

2. Діти з високою, але негативною активністю:

Використовують асоціальні форми реалізації домагань визнання. Прагнення до спілкування з дорослими у них розвинуто сильно, але не задовольняється. Однолітки не завжди приймають дитину до ігор. Ось чому вона стає агресивною, злобливою, не виконує вимог, не прагне прихильності дорослого. Разом з тим, характер її очікувань впевнено - оптимістичний. Дитина вважає, що вихователь любить її, призначить її на провідну роль, якщо вона захоче цього. Але очікування її так і залишаються нереалізованими. Вихователь всупереч очікуванням не довіряє їй провідну роль. Тому, з метою звернути увагу дорослого діти порушують дисципліну, агресивно ведуть себе по відношенню до однолітків.

3. Діти з низькою активністю:

При реалізації домагання визнання дорослого та з не яскраво - вираженими формами та засобами реалізації, в основному, уникають контактів з вихователем. Очікування їх невизначені тривожні. Хоча деякі і бажають задовольнити свої домагання, вони не знають, як це робити. Діти звертаються до вихователя дуже рідко, тримаються від нього на відносній дистанції. Ініціативи на підвищення престижу не виявляють. Деякі дуже пасивні уникають ігор з дітьми, розважають себе самі.

Негативні утворення це - асоціальні форми поведінки та відповідні риси особистості, а саме: неправдивість, заздрість, злість, агресивність, впертість, свавілля.

Дата добавления: 2017-01-14