Олександр Довженко

Выписки.

В толковом словаре говорится: «Выписать —значит списать какое-нибудь нужное, важное место из книги, журнала, сделать выборки» (от слова «выбрать»). Вся сложность выписывания заключается как раз в умении найти и выбрать нужное из одного или нескольких текстов. Выписки особенно удобны, когда требуется собрать материал из разных источников.

Выписи делаются после того, как текст прочитан целиком и понятен в целом. Остерегайтесь обильного автоматического выписывания цитат взамен творческого освоения и анализа текста.

Выписывать можно дословно (цитатами) или свободно, когда мысли автора излагаются своими словами.

Часто записей в виде плана и тезисов бывает недостаточно для полноценного усвоения материала. В этом случае прибегают к конспектированию, т.е. к переработке информации за счет ее свертывания.

Конспектом называется кpаткое последовательное изложение содеpжания статьи, книги, лекции. Его основу составляют план, тезисы, выписки, цитаты. Конспект в отличие от тезисов воспpоизводит не только мысли оpигинала, но и связь между ними, в конспекте отражается не только то, о чем говорится в работе, но и что утверждается, и как доказывается.

Существуют разнообразные виды и способы конспектирования.

Одним из наиболее распространенных является, так называемые текстуальный конспект, который представляет собой последовательную запись текста книги или статьи. Такой конспект точно передает логику материала и максимум информации.

Очень удобно пользоваться схематической записью пpочитанного.

Составление конспектов-схем служит не только для запоминания матеpиала. Такая pабота становится сpедством pазвития способности выделять самое главное, существенное в учебном матеpиале, классифициpовать инфоpмацию. Наиболее pаспpостpаненными являются схемы типа "генеалогическое дpево" и "паучок". В схеме "генеалогическое дpево" выделяются основные составляющие более сложного понятия, ключевые слова и т.п. и pасполагаются в последовательности "свеpху-вниз" -от общего понятия к его частным составляющим.

Схемы могут быть простыми, в которых записываются самые основные понятия без пояснений. Такая схема используется, если материал не вызывает затруднений при воспроизведении. В схеме можно использовать фрагменты текста, объяснения, пояснения, выписки. Такая запись позволяет

лучше ориентироваться в материале при ответе.

Можно воспользоваться смешанным (комбинированным) способом конспектирования. Такие конспекты пpедставляют собой сочетание всех (или нескольких) перечисленных способов.

При любом виде конспектирования важно не забывать о том, что:

1. Записи должны быть убористыми, на странице нужно размещать как

можно больше текста, это улучшает его обозреваемость.

2. Запись полезно делить, для этого используются:

- подзаголовки,

- абзацные отступы,

- пробельные строки.

Все это организует запись.

3. Нужно пользоваться оформительскими средствами:

- делать в тексте конспекта подчеркивания, а на полях тетради отчеркивания (например, вертикальные),

- заключать законы, основные понятия, правила и т.п. в рамки,

-пользоваться при записи различными цветами,

- писать разным шрифтом.

4. Страницы тетради для конспектов можно пронумеровать и сделать

оглавление. В этом случае вы быстро сможете найти необходимую вам

информацию.

Великий письменник, кінорежисер, засновник поетичного кіно, творець жанру кіноповісті, О.Довженко органічно поєднав у своїй творчості кращі надбання світової і національної культури. Найвищими художніми критеріями митець вважав красу і «чисте золото правди». Тоталітарна влада намагалася зламати художника, деформувати його талант, проте він зумів реалізувати себе значно потужніше, ніж сучасники. Оцінюючи його творчу спадщину, Андрій Малишко назвав Довженка великим мислителем, котрий у світовій культурі може стояти поряд із Сократом і Гомером.

Народився 10 вересня 1894 р. в містечку Сосниця на Чернігівщині. 1903 – малого Сашка віддають до Сосницької чотирикласної парафіяльної школи. Захоплюється читанням. 1907 – зарахований до Сосницького міського чотирикласного училища. Вчиться відмінно, найбільше полюбляє Довженко креслення та малювання.

Олександр Петрович 1911 – вступає до Глухівського (1894–1956) вчительського інституту. 1914–1917 – учителює в м. Житомирі, викладає фізику, природознавство, географію, історію. Одружується з учителькою Варварою Семенівною Криловою.

1917–1919 – вчителює і навчається в Київському комерційному інституті та в Академії мистецтв.

1920 – завідує партійною школою в Житомирі, працює секретарем Київського губернського відділу міської освіти, комісаром театру ім. Т. Г. Шевченка.

1921–1923 – на дипломатичній роботі у Варшаві та Берліні в консульствах УРСР. Вступає до приватного художнього училища професора Еккеля в Берліні.

1923–1926 – працює в Харкові в редакції газети «Вісті ВУЦВК» як художник-ілюстратор та карикатурист. Зближується з діячами літературно-мистецьких угруповань «Гарт» і «Плуг».

1926 – долею опинився в Одесі, яка в ті роки була колискою українського кіномистецтва. Ю. Яновський був тоді головним редактором й одразу відчув та зрозумів, що саме кіно – природна стихія цього романтичного шукача мистецьких скарбів.

1926–1927 – працює режисером на Одеській кінофабриці. Ставить комедії за власними сценаріями – «Ягідка кохання», «Вася-реформатор» (1926), пригодницький фільм «Сумка дипкур’єра» (1927).

Взаємне кохання, яке спалахнуло між відомою актрисою Юлією Солнцевою і режисером з такою силою, що Олександр Петрович не зумів приховати свої почуття від дружини. Вона зрозуміла його і залишила коханому прощальну записку: «Дорогий, рідний, коханий мій! Я їду назавжди... Вірю і знаю, що ти створиш багато прекрасного, доброго і вічного... Од щирого, хоч і зболеного серця, відкидаю в ім’я тебе ревнощі й біль, хочу, щоб вона стала істинним твоїм другом, твоїм натхненням... Твоя навіки — Варвара Довженко».

1928 – одружується вдруге з актрисою Юлією Солнцевою.

1928–1930 – творча робота на Київській кіностудії. З’являються кінофільми «Арсенал» (1928), «Звенигора» (1929), «Земля» (1930). Ці фільми заявили про автора як винятково талановитого кінорежисера, засновника поетичного кіно, а невдовзі принесли й світову славу.

1930–1931 – подорож за кордон (Франція, Німеччина, Англія, Чехословаччина), де вивчає техніку не відомого в СРСР звукового кіно. Повернувшись в Україну, зняв перший звуковий фільм «Іван».

1932 – великий успіх «Землі» на фестивалі у Венеції. 1933–1935 – працює на кіностудії «Мосфільм». Виїздить у творчу подорож на Далекий Схід. Пише кіноповість і ставить фільм «Аероград» (1935).

1936–1938 – голова Всесоюзної творчої секції працівників кіно. Організовує в Москві Будинок кіно. 1939 – ставить фільм «Щорс».

1939–1940 – працює в Галичині політпрацівником. Перед війною Довженка прийняли до Спілки письменників СРСР, призначили художнім керівником Київської кіностудії.

1941 – пише кіноповість «Тарас Бульба».

1942–1945 – живе в Москві. Виїздить на фронт. Працює спецкором газети «Красная звезда» та співпрацює в газетах Південно-Західного фронту. Пише нариси й оповідання – «Ніч перед боєм», «На колючому дроті», «Відступник», «Стій, смерть, зупинись», «Народні рицарі» та ін. Створює документальні кінострічки «Битва за нашу Радянську Україну» (1943), «Перемога на Правобережній Україні» (1944). Пише кіноповісті «Україна в огні» та «Повість полум’яних літ» (1944–1945), веде щоденник. 1943 – О. Довженко завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив друкувати і ставити за нею фільм, адже автор у ній не прославляв «вождя народів», а намагався з’ясувати причини ганебного відступу і колосальних утрат радянського народу у війні. Це був страшенний удар для митця.

1946–1948 – працює на студії «Мосфільм». Пише кіноповість «Мічурін» (1946), потім переробляє її на п’єсу «Життя в цвіту». Ставить документальний фільм

«Країна рідна». Готує нотатки епопеї «Золоті ворота».

1949–1952 – читає лекції у Всесоюзному державному інституті кінематографії. Написав кіносценарій «Прощай, Америко» (1949), низку статей з кіномистецтва. Закінчує кіноповість «Антарктида» (1952).

1952–1956 – виїзди на будівництво Каховської ГЕС. Пише кіноповісті «Зачарована Десна» (1954–1955) та «Поема про море» (1955–1956), за останню посмертно (1959) удостоєний найвищої державної премії. Розпочинає писати низку інших кіносценаріїв. До останніх днів жив творчо, повноцінно. Незважаючи на хворе серце, він відмовлявся лягати в лікарню, власноручно робив ескізи для «Поеми про море» Напередодні смерті радісно сповістив друзям, що наступного дня виїжджає на зйомки, – в Україну, додому, але 25 листопада 1956 року митця не стало…

1958–1964 – Ю. Солнцева здійснює постановку широкоформатних фільмів за творами О. Довженка – «Повість полум’яних літ», «Поема про море», «Зачарована Десна».

Довженко належав до лірико-романтичної стильової течії в українській прозі XX століття. Колись, на запитання Олеся Гончара про партійну належність Олександр Петрович відверто відповів: «Ми з вами, Олесю, належимо до однієї, найвищої партії – Партії Художників».

Кіноповість «Зачарована Десна» Олександра Довженка

Щоб остаточно унеможливити повернення Довженка в Україну, влада відібрала у нього 1946 року київську квартиру, йому заборонили працювати на Київській кіностудії…

Кіноповість «Зачарована Десна» (1956) – шедевр автобіографічної прози, народилася з письменницьких спогадів, викликаних «довгою розлукою з землею батьків», бажанням «усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел», з туги за рідним краєм».

Жанр: автобіографічне кінооповідання.

Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як джерело його духовності й мистецького таланту.

Ідея: заклик любити, шанувати все те, що робить людину духовно багатою, щасливою, не забувати своїх коренів, щоб стати гідним сином своєї землі.

Композиція: твір можна поділити (умовно) на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи» та ліричні і публіцистичні відступи.

Почерк сценариста позначився на специфіці сюжету: замість цілісної сюжетної лінії – набір епізодів, картин, які зринають у пам’яті митця.

Спогад є основною формою змалювання життя, композиційним засобом для висловлення різноманітних вражень. До того ж, у повісті подеколи зникає межа між спогадом і дійсністю.

Проблематика:

• природа і людина;

• шляхи народу та людини до щастя;

• прекрасне й потворне в житті;

• покликання, сутність людини;

• роль праці в житті людини;

• добро і зло;

• життя і смерть.

Особливості твору

1. Наявність двох ліричних героїв, сюжетна двоплановість твору.

Перший план – основна сюжетна лінія кіноповісті – знайомить з малим білоголовим Сашком, передає його дитячі враження, сцени радісного захоплення навколишнім світом.

Другий план – ліричні відступи зрілого майстра, в яких філософськи осмислено процес художньої творчості, красу людської праці, взаємозв’язок природи та людини.

2. Фрагментарність, швидка зміна «кадрів».

Дата добавления: 2017-01-14