Відбір варіантів антикризових заходів

Актив балансу до і після виконання факторингової операції

Стаття активу	Значення, тис. грн.
	до операції	після операції
1. Позаоборотні активи
2. Оборотні активи
У тому числі:
інша поточна дебіторська заборгованість
Грошові кошти
3. Витрати майбутніх періодів
Баланс

Вигідними будуть ті варіанти, СВК яких перевищуватиме СВК, яке було у підприємства до застосування заходів, бо СВК є мінімальною нормою прибутку, яку чекають від здійснення проекту, а вона має бути більшою.

Варіанти антикризових заходів наведено в табл. 15.9.

Таблиця 15.9

Варіант	Середньозважена вартість, %
	Власних коштів	Позикових коштів	Підпри­ємства
Стан до проведення заходів	42,58	13,31	22,10
1. Надання підтримки у вигляді пільгового кредиту
1.1. Дивіденди виплачуються	42,58	13,75	21,82
1.2. Дивіденди не виплачуються	22,80	13,75	16,27
2. Списання кредиторської заборгованості	42,40	13,20	22,63
3. Конверсія поточної кредиторської заборгованості в довгострокову	42,58	15,04	23,31
4. Переказ боргу на третю особу за рахунок дебіторської заборгованості	42,58	14,58	25,45

Дані таблиці свідчать, що на структуру пасивів і виплат дивіденду суттєво впливає СВК підприємства. Для ВАТ "Донбасенерго" вигідним є другий, третій і четвертий варіанти, середньозваже­на вартість яких перевищує попередню.

22,63 > 22,10 — для другого варіанта;

23,31 > 22,10 — для третього;

25,45 > 22,10 — для четвертого.

Усі варіанти стосуються реструктуризації кредиторської за­боргованості.

У цьому розділі було розглянуто та проаналізовано методики прогнозування (діагностики) банкрутства ВАТ "Донбасенерго". У 2002-2003 pp. BAT "Дон­басенерго" мав нестійкий фінансовий стан і перебував у кризі ліквідності та платоспроможності.

Криза ліквідності та платоспроможності має такі ознаки:

• незадовільна структура капіталу;

• відсутність або незначний рівень страхових (резервних) фондів;

• незадовільна робота з дебіторами;

• великий обсяг капіталовкладень з тривалим строком окупності;

• великі обсяги низьколіквідних оборотних активів;

• зниження кредитоспроможності;

• високий рівень кредиторської заборгованості.

За ступенем фінансової стійкості ВАТ "Донбасенерго" на початок 2003 р. належало до V класу — підприємства надви­сокого ризику, практично неплатоспроможні і до IV класу на кінець 2003 p., тобто до підприємств з високим ризиком банк­рутства навіть після вжиття заходів фінансового оздоровлення. Підприємство має фінансові труднощі стосовно ліквідності, збитковості та дебіторської заборгованості. Підприємство перебувало на межі банкрутства.

Підвищенню фінансової залежності підприємства від банківських установ сприяє надвисокий рівень позикового капіталу. Про посилення фінансової нестабільності та зростання фінансового ризику, про перероз­поділ прибутку на користь постачальників свідчить тенденція зростання частки позикових коштів у загальних джерелах фінансування. До ско­рочення обсягів виробництва призводить використання у процесі виробництва зношеного обладнання. Про неефективне використання підприємством фінансо­вих ресурсів та зменшення господарського обороту свід­чить зменшення валюти балансу і передусім є причиною неплатоспроможності.

ВАТ "Донбасенерго" є державним (85,77 % акцій належать державі) підприємством, тому його діяльність залежить від Мінпаливенерго (щодо тарифів на електричну та теплову енер­гію). Крім того, велика залежність підприємства від ринків збуту — населення та промисловості, які є споживачами енер­гії. Внаслідок кризи неплатежів ВАТ "Донбасенерго" мав велику дебіторську заборгованість. Іншою є залежність від постачальни­ків палива, що зумовлює наявність великої кредиторської за­боргованості.

Коефіцієнти, які використовують для визначення рівня банкрутства (Z-моделі та коефіцієнт фінансування важколіквідних активів), свідчать про дуже високу ймовірність банкрут­ства. За коефіцієнтом відновлення платоспроможності найближ­чі шість місяців розглядуваного періоду такої можливості у підприємства не було.

Єдиний шлях збереження підприємства — це негайна сана­ція, що спрямована на реструктуризацію заборгованості (кредиторської та дебіторської) та відновлення платоспро­можності.

У розділі було розглянуто кілька форм санаційних заходів.

1. Реструктуризація кредиторської заборгованості шляхом:

• списання;

• конверсії поточної заборгованості в довгострокову;

• переказу боргу на третю особу за рахунок дебіторської за­боргованості.

2. Рефінансування дебіторської заборгованості шляхом фак­торингової операції.

3. Надання державної підтримки у вигляді пільгового кре­диту.

Показник середньозваженої вартості капіталу був критерієм відбору варіантів. За підсумками аналізу з'ясувалося, що вдала санація можлива лише при переведенні значної частини боргу (кредиторської заборгованості) на іншу юридичну особу в раху­нок дебіторської заборгованості або списання його та конверсія поточної заборгованості в довгострокову.

Державні органи управління всіля­ко гальмують застосування процедури банкрутства до держав­них підприємств. Про це свідчить багаторічний досвід застосування законодавства про банкрутство (табл. 15.10).

Таблиця 15.10

Характеристика кризового стану корпоративних підприємств з державною власністю (станом на 01.01.04)

Види корпоративних підприємств державної форми власності	Кількість, одиниць	Питома вага, %
Загальна кількість підприємств
На стадії банкрутства		6,5
Порушено справи про банкрутство
Призупинено справи про банкрутство		0,4
Закрито справи про банкрутство		0,2

Керівники державних підприємств ухиляються від сплати податків до бюджетів усіх рівнів, не впроваджують антикризових заходів, не прагнуть підвищення конкурентоспроможнос­ті підприємств. Отже, середовищем для виникнення і розвит­ку кризових явищ в економіці України є підприємства з великою часткою державної власності.

Дата добавления: 2015-07-13