Мотивація навчальної діяльності шляхом використання під час уроку художньої та науково-популярної літератури

Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань

Мотивація навчальної діяльності шляхом виготовлення саморобних наочних посібників

На початку вивчення теми учні одержують пере­лік наочних посібників, які вони можуть виготовити. Виготовлені саморобні прилади, моделі, малюнки, що пояснюють те чи інше природне явище, карти старо­давніх поселень, описаних у підручнику, тощо учні демонструють на уроці, пояснюючи ідею створення й особливості запропонованих ними посібників. Осо­бливо цінними є пристосування, які учні вигадали самі та які правильно відбивають зміст матеріалу, що вивча-

саморобних наочних посібників, що дає можливість усім учням ознайомитися з творчими досягненнями однокласників. Використання саморобних наочних посібників на уроках сприяє підвищенню інтересу до навчання, розвиває дослідницькі навички, підвищує продуктивність педагогічної роботи, наповнює урок елементами зацікавленості, викликає в учнів відчуття причетності до подій на уроці. ■

Крім того, учнів можна залучати до виготовлення таблиць і схем, Що пояснюють матеріал теми. Ця фор­ма роботи дозволяє не лише наповнити кабінет роз­давальним матеріалом, але й формує в учнів уміння виокремлювати головне, встановлювати причинно- наслідкові зв’язки та, що особливо важливо, сприяє активізації розумової діяльності.

· Учням пропонується питання на зразок: «Що ста­неться, якщо...?». У цих питаннях розглядаються парадоксальні ситуації. Учні можуть самостійно добирати такі питання, ставити їх однокласникам, обговорювати, захищати свою позицію, викорис­товуючи знання з предмета.

· Складання кросвордів, сканвордів, загадок. Мож­ливі варіанти роботи з кросвордом:

1. Розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки.

2. Сформулювати запитання до слів, що даються учням у заповненому кросворді.

3. Заповнити кросворд; у якому виділено певні ква­дратики. З літер, що потрапили в них, скласти ключове слово та пояснити його зміст.

4. Скласти кросворд, використавши поняття з теми, яку запропонував учитель.

· Художні завдання. Наприклад, «Яким я уявляю собі...». Тут можна запропонувати і природне яви­ще, і якого-небудь наукового діяча, і подію.

· Написання фантастичних оповідань, есе, віршів з використанням знань з предмета.

Використання уривків із творів можливе з різними цілями: для ілюстрації матеріалу, постановки питання, закріплення вивченого. Використання художньої та науково-популярної літератури в процесі вивчення шкільних предметів сприяє активізації пізнаваль­ної активності та закріпленню цілісного уявлення про навколишній світ.

9. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху

Практика свідчить про те, що дуже складно пра­цювати з невстигаючими учнями, тому що останні не можуть засвоїти нового матеріалу. Пропонується такий прийом, як дозування викладу навчального матеріалу, тобто подання його окремими невеликими смислови­ми дозами з обов’язковим закріпленням. На початку вивчення теми використовуються репродуктивні ме­тоди навчання, щоб учні переконалися у можливості відтворити матеріал, а потім уже використовуються творчі методи. Учні виконують завдання, використо­вуючи підказку, діючи за алгоритмом тощо. При цьому виникає проблема: як, наприклад, оцінити елемен­тарні (на думку вчителя) дії учня — відтворення не­великої дози матеріалу, розв’язання нескладної задачі, виконання легкої самостійної роботи. Враховуючи те, що для деяких учнів таке навчання було макси­мально можливим, досягнення навчальної діяльності слід оцінювати не лише середнім, але іноді й вищим балом. Такий прийом виправдовує себе, оскільки учні починають вірити у власні сили і згодом все краще оволодівають матеріалом предмета.

Складності.в розумінні матеріалу, що вивчається, можуть бути спричинені значною кількістю в розпо­віді вчителя незнайомих слів, тобто «щільністю» не­зрозумілої наукової термінології. Щоб уникнути цього, слід чітко визначити мінімум наукових термінів, які повинен опанувати учень; доцільно показати (там, де це можливо) відмінність їх від повсякденних понять, навести аналогічні терміни, пояснити їх походження; ці терміни необхідно використовувати багаторазово для їх ґрунтовного закріплення в пам’яті. Можна використати прийом складання тезауруса наукової термінології.

Чим більш чітко та яскраво виконано поділ ма­теріалу на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв’язки між ними, підкреслено складові, що містять нові знання, тим більш зрозумілим є його зміст. Цьому сприяють наголошення на ключових словах у тексті, наявність плану викладу, питання до нього. Якщо матеріал конкретизується рисунками, словесними прикладами, близькими до особистого досвіду учнів, то він стає доступним для розуміння

і викликає інтерес до предмета.

10. Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання

1. Навчальна діяльність під керівництвом учителя

Можливі варіанти завдань для учнів:

• Що саме буде результатом вашої роботи на уроці?

• Якими способами можна досягти результативності вашої роботи на уроці?

• Чи Існують інші способи виконання роботи?

• Визначте завдання своєї навчальної діяльності, оберіть способи дій, що відповідають виконанню завдань.

• Самостійно та послідовно виконайте всі етапи конкретної роботи та подайте результати у вигляді

• Сплануйте свою навчальну діяльність, визначивши віддалену та найближчу мету.

• Визначте проміжок часу, необхідний для виконання всіх етапів роботи, та етап, що, на вашу думку, буде найбільш складним.

2. Самостійна навчальна діяльність

Здійснюється в тому випадку, коли окремі етапи

роботи або робота загалом виконується учнем без допомоги вчителя. Можливе використання алгоритму дій на уроці або переважної частини уроків з певної теми. Учитель виступає в ролі консультанта.

3. Самоосвітня діяльність учня

Учень керує своєю пізнавальною діяльністю само­стійно, виконуючи її відповідно до своїх знань, цілей і мотивів.

Прийоми самостійної роботи учня:

• Прийом смислового опрацювання тексту, що пе­редбачає збільшення обсягів матеріалу, який ви­вчається, виокремлення в ньому ідей, принципів, законів, осмислення узагальнених способів розв’я­зання задач.

• Прийом культури читання та культури слухання;

прийоми стислого та найбільш раціонального конспектування (план, тези, конспект, анота­ція, реферат, рецензія, загальні прийоми роботи з книгою)..

• Загальні прийоми запам’ятовування (структурування навчального матеріалу, використання прийому мнемотехніки: образної та слухової пам’яті).

• Прийоми фокусування уваги, що базується на ви­користанні різноманітних видів контролю, поетап­ної перевірки своєї роботи тощо.

• Загальні прийоми пошуку додаткової Інформації (робота з бібліографіями, довідниками, каталога­ми, словниками, енциклопедіями).

• Прийоми підготовки до державної атестації, тематичного оцінювання, семінару, лабораторних і практичних робіт.

• Прийоми раціонального використання часу.

11. Мотивація навчальної діяльності з допомогою екстраполяції

Прийоми екстраполяції базуються на функції моз­ку прогнозувати. Вміння переносити наявні знання, вміння, способи діяльності в іншу ситуацію — яскрава ознака творчого мислення. До прийомів екстраполяції належать:

• Перенесення об’єкта в уявне майбутнє, довільне перенесення параметрів, використання прийому парадоксів;

• Перенесення себе в уявне майбутнє та прогнозування розвитку подій з огляду на це майбутнє.

• Проведення конкурсу пропонованих теорій.

• Розгляд об’єкта з різних боків.

Цілісне бачення проблеми.

12. Мотивація навчальної діяльності в процесі пізнавальних ігор та ігрових ситуацій

До основних понять, що характеризують дидактич­ні ігри, належать: об’єкт, який моделюється; модельований процес; сценарій, у якому описуються правила гри, об’єкти та предмети; способи гри; регламент; учасники ігрового процесу.

Наведемо деякі приклади ігрових ситуацій, засто­сування яких не потребує значного часу ні на підготов­ку, ні на проведення, Однак вони сприяють значному пожвавленню дій учнів на уроці.

1. Барон Мюнхгаузен. Мета — спростувати вигадки барона Мюнхгаузена, які заздалегідь підготував учитель, або запропонувати дітям як домашнє за­вдання вигадати явно неправдиві твердження, які зачитуються та спростовуються на уроці на етапі перевірки домашнього завдання.

2. Крокодил. Доцільно використовувати на уроках ^повторення й узагальнення навчальної інформації.

Клас поділяється на кілька команд. Капітану кож­ної команди вчитель пошепки повідомляє зміст завдання. З допомогою міміки та жестів зміст за­вдання повідомляються всьому класу так, щоб не втратити предметної суті пропонованого для впізнавання об’єкта.

3. Пінг-понг. Використовується для перевірки домашнього завдання. До дошки викликаються два учні. Вони по черзі ставлять один одному підготовлені вдома запитання з теми домашнього завдання. Клас оцінює якість запитань і відповідей. Врахо­вується оригінальність; винахідливість, гумор, грунтовність відповідей,

4. Коментатор. Проводиться після вивчення теми. Учням пропонується відтворити зміст раніше переглянутого сюжету кінострічки, відеосюжету; пояснити зміст картинки або схеми; прокоментувати дії вчителя під час демонстрації досліду. Вчитель може зупинити коментар одного учня та запропонувати іншому продовжити. Прийом сприяє розвитку уваги та пам’яті.

5. Ланцюжок. Ланцюжки можуть бути різними: ланцюжок думок, ланцюжок відповідей на запитан­ня, ланцюжок формул, ланцюжок задач, дібраних так; що відповідь попередньої задачі є умовою наступної.Прийом можна використати під час фронтального опитування, з’ясування рівня засвоєння нового матеріалу, розв’язування задач, виконання екс­периментальних завдань. Пропонована ігрова ситуація сприяє формуванню уваги.

6. Перевертні. Завдання полягає у складанні слів-понять зі складів, написаних на картках, поясненні їх змісту й основних характеристик.

Наприклад:.

ти-ка-фо-не — фонетика;

ка-мен-зур — мензурка.

13. Мотивація навчальної діяльності з допомогою прийомів роботи з текстом

1. Знайди помилку

1) Учням пропонується для ознайомлення неве­ликий текст, що безпосередньо стосується ма­теріалу який вивчається. Потім учитель збирає тексти та пропонує учням прочитати з екрану той самий текст, але в який внесено певні зміни (бажано помилкові). Учні повинні порівняти текст з раніше прочитаним і виявити помилки та неточності.

2) Учитель читає заздалегідь підготовлене опо­відання, в якому описується певна подія, але припускається помилок в описі понять, явищ тощо. Учням пропонується, слухаючи, фіксува­ти помічені помилки в зошитах.

3) Учитель, пояснюючи матеріал, свідомо припу­скається помилок. У цьому випадку перевіряється увага дітей та їх знання.

Оцінювання діяльності учнів можна здійснити, перевіривши зошити, або в процесі обговорення.

Дата добавления: 2017-01-14