Тема 9. Контроль справляння платежів за ресурси

9.1. Податковий контроль справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів.

9.2 Податковий контроль справляння збору за спеціальне використання води.

9.3. Податковий контроль справляння платежів за користування надрами.

Україна володіє значним природним потенціалом, який включає земельні, водні, лісові, мінеральні та інші ресурси. В умовах обмеженості ресурсів їх раціональне використання є запорукою цивільної та моральної відповідальності перед нащадками за збереження навколишнього природного середовища у належному для забезпечення життєдіяльності стані.

З метою ефективного використання природних ресурсів в Україні запроваджено справляння відповідних платежів, які необхідні державі для фінансування природоохоронної діяльності. В зв’язку з тим, що ресурсні платежі є самостійним джерелом доходів державного бюджету, вони одночасно виступають складовою частиною податкової системи. Ефективне використання ресурсних платежів є одночасно важливим елементом зміцнення її фінансової системи.

Обсяги справляння ресурсних платежів щорічно визначаються законом України про державний бюджет, а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами.

9.1. Податковий контроль справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів

Ліси України, як і її земля, є також національним багатством і належать українському народу. Загальна площа українських лісів становить 9400,2 тис. га, з яких на хвойні ліси (переважаюча порода - сосна та ялина) припадає 42,2% лісистої території, на твердолистяні (дуб, бук) - 43,2% і на м’яколистяні (береза, осика) - 13,6%. Лісами покрито 15,6% території країни, що становить 8,6 млн га. Хоча за показниками лісистості Україна належить до малолісних країн Європи, її лісові ресурси посідають чільне місце в ресурсній базі економіки України.

У відповідності з Лісовим кодексом України всі лісові ресурси поділяють на лісові ресурси державного та місцевого значення.

До державного лісового фонду належить деревина від рубок головного користування і живиця, а до місцевого - другорядні лісові матеріали (пні, луб, кора, деревна зелень та ін.), лісові дикорослі плоди, горіхи, гриби, ягоди, лікарські рослини і технічна сировина, деревні соки, сіно, лісова підстилка та очерет, інші продукти лісу, які використовуються при здійсненні побічних лісових користувань, у т. ч. при випасанні худоби, розміщенні пасік та ін.

До лісових ресурсів місцевого значення також належить деревина, яку заготовляють під час проведення рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів тощо), інших рубок (розчищення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв’язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, доріг та ін.).

Як національне надбання ліси України потребують дбайливого ставлення, захисту і контролю за їх використанням. Використання лісових ресурсів в Україні здійснюють в загальному і спеціальному режимах.

До загального використання лісових ресурсів відносять вільне і безоплатне перебування громадян, на території лісових фондів з метою збирання для власного споживання дикорослих трав’яних рослин, квітів, ягід, горіхів, грибів та ін. Зазначене право громадяни реалізують у лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності.

До спеціального використання лісових ресурсів належать такі види їх використання:

- заготівля деревини під час рубок головного користування;

- заготівля живиці;

- заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень та ін.);

- побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки та очерету).

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюють за спеціальними дозволами - лісорубним квитком (ордером) і лісовим квитком.

Лісорубний квиток видається на рубки головного користування, рубки, пов’язані з веденням лісового господарства, інші рубки та заготівлю живиці. У ньому зазначаються обсяги (кількість) дозволеної для заготівлі деревини і живиці, таксова вартість, строки її заготівлі та вивезення.

Лісорубні квитки на рубки головного користування і заготівлю живиці видають державні органи лісового господарства на підставі встановлених лімітів (у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також рослин, занесених до Червоної книги України - за погодженням з органами Мінекобезпеки України). Лісорубні квитки на рубки, пов’язані з веденням лісового господарства, та інші рубки видають лісогосподарські підприємства.

Лісовий квиток видається на заготівлю другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань, використання корисних властивостей лісу в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях. Його видача здійснюється лісогосподарськими підприємствами за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування.

Використання лісових ресурсів без зазначених дозволів є порушенням природоохоронного законодавства, за що до порушників застосовують відповідні санкції.

Згідно діючого законодавства спеціальне використання лісових ресурсів є платним і реалізується у вигляді сплати відповідного збору, основним призначенням якого є мобілізація коштів для відтворення лісового фонду, поліпшення його якісного складу, забезпечення правильної експлуатації лісів. Порядок нарахування і стягнення збору регулюється положеннями Податкового кодексу (ст. 329 ‒ 334).

Механізм адміністрування плати за спеціальне використання лісового фонду державного та місцевого значення представлений на рис. 9.2.

Рис. 9.2. Структурно-логічна схема адміністрування збору за спеціальне використання лісових ресурсів

До числа заходів податкового контролю стосовно перевірки правильності нарахування та сплати збору можна виділити наступні адміністративні процедури органів ДПС, які в найбільшій мірі забезпечують повноту його надходжень до бюджетів.

Камеральна перевірка правильності сплати збору проводиться в стінах податкового органу в плановому режимі шляхом аналізу представленої податкової звітності за минулий податковий період. Предметом такої перевірки є просте арифметичне співставлення нарахованих сум збору за спеціальне використання лісових ресурсів та фактично сплачених і задекларованих. Регламент такого аналізу обумовлений тим, що сума збору, що підлягає сплаті, обчислюється не самими платниками (лісокористувачами), а уповноваженими державними органами та підприємствами, які видають спеціальні дозволи на лісозаготівлю. При цьому визначена сума такого збору обов’язково зазначається у таких дозволах.

Якщо у податківців виникають сумніви стосовно її достовірності, більш поглиблений аналіз результатів діяльності таких платників здійснюють в рамках документальної перевірки. Головну увагу під час їх проведення органи ДПС спрямовують на дослідження порядку формування суми, що відображена в податковому розрахунку збору за спеціальне використання лісових ресурсів (додаток 7). Для цього податківці аналізують складові такого розрахунку, а саме: розмір об’єкта обчислення збору, категорію лісових ресурсів, їх місце розташування, нормативи розрахунку збору та ін.

Виявлення можливих порушень починається з перевірки статистичної звітності лісокористувачів («Звіту про заготівлю та відпуск деревини і інших лісових ресурсів», «Звіту про залишки деревини на лісосіках і очищення місць рубок» та ін.), а також виданих спеціальних дозволів - лісорубних і лісових квитків, на їх відповідність змісту податкового розрахунку.

Предметом такої перевірки є співставлення облікових та розрахункових даних за:

- видами спеціального використання лісових ресурсів;

- характеристиками заготовленої деревини (ділова, дров’яна);

- обсягами та видами інших лісових матеріалів і продуктів побічного користування;

- найменуванням лісового поясу;

- строками дії спеціальних дозволів та ін.

При цьому, в компетенцію податкових органів не входить перевірка законності дотримання природоохоронних норм під час використання лісових ресурсів, оскільки функціональний контроль за господарською діяльністю на земельних ділянках лісового фонду покладено на Державний комітет лісового господарства України.

Предметом уваги органів ДПС є фактичні обсяги заготівлі та характеристика лісових ресурсів, їх місце розташування, що пов’язане з диференціацією нормативів за таке використання. Неправомірне застосування цих нормативів може призвести до порушень податкового законодавства.

У відповідності з нормами податкового законодавства лісові ставки для лісового фонду державного та місцевого значення повинні обиратись в залежності від місця розташування лісової ділянки та функціональних характеристик деревини (лісових матеріалів). При цьому враховується, що такі ставки на лісові ресурси державного значення затверджуються КМУ, а ставки на лісові ресурси місцевого значення - Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів плата за них повинна встановлюватись не нижче діючих тарифів.

Так зокрема, за місцем розташування лісової ділянки обираються ставки з урахуванням розподілу лісів за лісовими поясами і розрядами.

За лісовими поясами лісові ставки диференціюють за двома поясами. До першого поясу відносять всі ліси, за винятком лісів Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей та лісів гірської зони Львівської області, які відносять до другого поясу.

За лісовими розрядами лісові ставки класифікують в залежності від відстані між центром лісового кварталу і найближчим нижнім складом лісозаготівельника, до якого деревина вивозиться безпосередньо з лісосіки, або пункту відвантаження деревини залізницею (табл. 9.3).

Таблиця 9.3

Дата добавления: 2017-01-14