Речення для синтаксичного розбору

Зразок розбору простого речення

Вставні і вставлені слова, словосполучення й речення

Звертання

аналізуються після другорядних членів речення за такою схемою:

1. Вказати звертання (якщо їх кілька, виділити кожне).

2. Адресат, до якого спрямована мова.

3. Спосіб вираження звертання.

4. Місце звертання у реченні.

5. Різновид звертання за емоційним забарвленням.

аналізуються після другорядних членів речення за такою схемою:

1. Тип за обсягом (вставне, вставлене слово, словосполучення, речення).

2. Що виражає (емоційну оцінку повідомлюваних фактів, достовірність, недостовірність, додаткове повідомлення, побіжне зауваження тощо).

3. Засіб вираження (модальне слово, окреме словосполучення, просте, складне речення, група речень).

4. Спосіб включення в основне речення (за допомогою сполучника, сполучного слова чи без сполучника).

5. Тип вставленого речення за характером смислового зв’язку з основним реченням (уточнювальне, доповнювальне речення тощо).

6. Місце в реченні.

Поклаламати коло хати маленьких діточок своїх (Т. Шевченко).

¯¯¯¯¯¯¯ ^{– · – · – · –} ˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜˜ ^{– – – – –} ˜˜˜˜˜˜

1. Речення просте, розповідне, неокличне.

2. Стверджувальне.

3. Двоскладне.

4. Поширене.

5. Повне.

6. Неускладнене.

7. Група підмета: лише підмет;

група присудка: поклала (кого?) діточок;

діточок (яких?) маленьких;

діточок (чиїх?) своїх;

поклала (де?) коло хати.

8. Головні члени речення:

1) мати – підмет: простий; відповідає на питання хто?; виражений іменником у Н. відм., ж. р., одн.;

2) поклала – присудок: простий дієслівний; відповідає на питання що зробила?; виражений дієсловом дійсн. способу, Мин. часу, одн.; узгоджується з підметом у роді та числі.

9. Другорядні члени речення:

1) діточок – додаток: відповідає на питання кого?; прямий; виражений імен. у Зн. відм., мн.; відноситься до присудка поклала, тип зв’язку – керування, сильне, безпосереднє, об’єктні відношення;

2) маленьких – означення: відповідає на питання яких?; узгоджене; виражене якісним прикметником у формі Зн. відм., мн.; відноситься до додатка діточок, тип зв’язку – повне узгодження, атрибутивні відношення;

3) своїх – означення: відповідає на питання чиїх?; узгоджене; виражене присвійним займенником у формі Зн. відм., мн.; відноситься до додатка діточок, тип зв’язку – повне узгодження, атрибутивні відношення;

4) коло хати – обставина: відповідає на питання де?; місця; відноситься до присудка поклала, тип зв’язку – керування, слабке, посереднє, обставинні відношення.

10. Зворотний порядок слів у реченні.

11. Розділові знаки відсутні.

1. Зоря на небі рожева уже починала займатись (Леся Українка).

2. У холоднім легенькім вітрі ледве-ледве леліється широкий лан жита (І. Франко).

3. Холодний, колючий вітер гнав низько над землею важкі олов’яні хмари (В. Кучер).

4. Снігом віконечко наше забило… (П. Козланюк).

5. Буковинські Карпати. Гора біля гори стоять у німій величі, одягнені в смерекові ліси (О. Кобилянська).

6. Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невелика річка Роставиця (І. Нечуй-Левицький).

7. І знову вечір розпинає зеленкувато-сизі крила над затишним, зеленим, співучим містом (В. Винниченко).

8. Біля самого ліжка на тумбочці стояв маленький кошик з свіжими синіми квітами, схожими на проліски (О. Гончар).

9. На дереві, незважаючи на рвучкий вітер, трималося ще кілька поруділих листків (В. Собко).

10. Волохатий лісовий джміль, неповороткий і вайлуватий, домовито гуде над блакитними купами чебрецю (Ю. Яновський).

11. Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець (С. Васильченко).

12. Опівночі, на критому току горять жовті ліхтарі, освітлюючи купи зсипаної тут пшениці (Є. Гуцало).

13. Ніхто, ясна річ, не залишився мовкнути під відкритою зливою (О. Гончар).

14. Усе: і це повітря, і покручені лози, і зів’яла трава – все це мимохіть нагадує їй щасливі хвилини її життя (М. Коцюбинський).

15. Там, замість житечка, в теплеє літечко терен зацвів (Г. Чупринка).

16. Встала весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила (Т. Шевченко).

17. На лівобережжі, замість верб і чагарників, видно погорблені смуги темені (М. Стельмах).

18. Мені осіння ніч короткою здається (Леся Українка).

19. Тиша була наповнена всякими звуками: і дзвінкою піснею жайворонка, і дзижчанням польових мух, і тихим мелодійним шелестом стиглого жита (М. Коцюбинський).

20. А там, над нашою головою, гарним шатром розстилається темно-синє небо (Панас Мирний).

21. В хащах жасминових кущів – то ж, безперечно, незаймані тропічні ліси – Юра нарешті спинився (Ю. Смолич).

22. Дедалі попадались вже сосни, старі, руді, кострубаті (М. Коцюбинський).

23. Переляканий, без шапки, запорошений снігом, мчався Василько по дорозі назустріч холодному вітрові (М. Коцюбинський).

24. Ярина, Дмитрова мати, звеліла йому сидіти дома (М. Коцюбинський).

25. Звісно, то скрипіли охоплені полум’ям осені дерева (М. Стельмах).

26. Керівництву відрекомендували механіка як героя війни, людину великих заслуг (О. Гончар).

27. Крізь виноградне листя сонце сходить росяно, червоно (О. Гончар).

28. Навіщо вітер Знову сильним став, Зірвавши листя жовте Над снігами? (О. Мамчич).

29. Селища, натомлено поринувши в сон, спочивали в теплих обіймах ночі (О. Гончар).

30. На призьбі сиділо восьмеро дітей, дрібних та малих (І. Нечуй-Левицький).

31. Ніжно дзвеніла над ним хвоя смерек, змішавшись з шумом ріки (М. Коцюбинський).

32. Тихо над річкою в ніченьку темную Спить зачарований ліс (С. Черкасенко).

33. Напровесні ріка широко розливається, затоплюючи луки, підступаючи до самісіньких сільських околиць (Є. Гуцало).

34. Серед подвір’я маленької сільської школи на високому стовпі стоїть дерев’яна хатка (В. Сухомлинський).

35. На Керченському півострові ще раніше знайдено кілька невеликих родовищ нафти (З газ.).

36. Білясте море (воно наче вкрите на ніч рядном) потягається слабо і в сонній млості ніжно викидає перші хвилі на берег (М. Коцюбинський).

37. Вітер наче громадить покоси на нічним небі (М. Коцюбинський).

38. Зірвалося кілька крижнів і, важко розбиваючи крильми ледве просвітлену передсвітанкову темряву, пролетіли до ріки (М. Стельмах).

39. У затінках попід гінкою ліщиною (рибалки тут щоосені вудлища ріжуть) прозоро-зелені шпичаки конвалій (Гр. Тютюнник).

40. Остання безодня розлуки Погрозливо тягнеться знов І візьме собі на поруки зотлілу осінню любов (О. Мамчич).

Дата добавления: 2017-01-14