Синтаксичний аналіз простого речення

Розділові знаки при вставлених конструкціях

Розділові знаки при вставних конструкціях

Вставні конструкції на письмі виділяються комами: Життя – це, мабуть, усміх весняний (Д.Павл.). А в усному мовленні їм властива особлива інтонація: вони вимовляються прискорено, зниженим тоном і відділяються від інших слів у реченні паузами.

Залежно від контексту одні й ті ж слова можуть уживатися у ролі вставних (не виступати членами речення) і бути членами речення. Порівняйте: 1. Сьогодні, може, піде сніг. – Сьогодні може піти сніг. 2. Недарма усі кажуть, що гарне братство краще за всяке багатство. – Життя, кажуть, прожити – не поле перейти.

Слід зауважити, що не є вставними, а тому й не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, мовби, мовбито, немовби, наче, неначе, все-таки, адже, от, навіть, майже, лишень, саме, якраз, просто, між тим, у кінцевому результаті, принаймні, приблизно, буквально, при цьому, тим часом, до того ж та ін.

Наприклад: 1. Навіть сині дзвіночки сіяли холод на трави (М.Коц.). 2. Злива тривала майже годину (М.Трубл.).

Вставлені конструкціїна письмі виділяються комами, дужками, тире, комами з тире.

Таблиця 20

Правила	Приклади
1. Комами виділяються невеликі за розміром вставлені речення, передусім ті, що приєднуються за допомогою сполучників	Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном (О.Довж.).
2. Дужками виділяються вставлені слова, словосполучення та речення, коли вони становлять принагідні авторські зауваження, пояснення окремих слів або уточнюють зміст основного речення. Такі конструкції вимовляються пришвидшено, пониженим тоном	Для того щоб навчитися гарно говорити у вузькому колі (про це вже йшлося у першій частині книги),/ ^1треба вміти бачити, слухати й запам’ятовувати все нове й цікаве./ ^2
3. Тире ставиться з обох боків при вставленому реченні, коли воно має характер важливого додаткового повідомлення і є потреба виділити його з основного. Таке вставлене речення вимовляється в тому ж темпі, що й основне речення, але трохи підвищеним тоном	1. Пролетіли – де ж їх втрима­ти? – літа (А.Мал.). 2. Свиридович – так звали началь­ника усі в депо – майже ніколи не ходив, а бігав (Гр.Тют.).
4. Кома та тире ставляться, якщо на місці розриву основного речення повинна стояти кома. Такі конструкції вимовля­ються пришвидшено, пониженим тоном	Жила удова з дітьми у хатці, – навіть би й хаткою узивати не годилося – хижкою, / ^1– і стояла удовина хатка на луці під горою/ ^2 (М.Вовч.).

Схема синтаксичного розбору простого речення

1. Речення просте; тип за метою висловлювання (розповідне, питальне, спонукальне) та емоційним забарвленням (окличне, неокличне).

2. За характером вираження відношення змісту до дійсності (стверджу­вальне, загальнозаперечне або частково заперечне).

3. За наявністю головних членів речення (двоскладне або односкладне, тип односкладного).

4. За наявністю другорядних членів речення (поширене чи непоширене).

5. За наявністю необхідних за змістом членів речення (повне чи неповне).

6. За наявністю ускладнень (неускладнене або ускладнене, вказати засоби ускладнення).

7. Група підмета і група присудка.

8. Головні члени речення:

1) підмет: а) простий чи складений; б) відповідає на питання; в) морфо­логічний засіб вираження (структурний тип складеного підмета);

2) присудок: а) простий дієслівний, складений (дієслівний, іменний, прислівниковий) чи складний; б) відповідає на питання; в) морфо­логічний засіб вираження; г) узгодження присудка з підметом.

У складеному дієслівному присудку визначити: а) допоміжне дієслово і суб’єктний інфінітив; б) граматичне значення допоміжного дієслова (час, спосіб, вид); в) до якої семантичної групи належить допоміжне дієслово. В іменному складеному присудку визначити: а) зв’язку і призв’язковий член; б) граматичне значення, що виражає зв’язка (спосіб, час). У складному присудку визначити: а) компоненти, які є повнозначними частинами мови, зв’язку (якщо вона є); б) структурно-семантичний різновид складного присудка.

9. Другорядні члени речення:

1) додаток: а) відповідає на питання; б) прямий чи непрямий; в) морфо­логічний засіб вираження; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як із ним зв’язаний (тип підрядного зв’язку, смислові відношення);

2) означення: а) відповідає на питання; б) узгоджене чи неузгоджене; в) морфологічний засіб вираження; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як із ним зв’язане (тип підрядного зв’язку, смислові відношення);

3) прикладка: а) поширена чи непоширена; б) морфологічний засіб вираження; в) препозитивна чи постпозитивна; г) до якого слова (члена речення) відноситься і як із ним зв’язана (тип підрядного зв’язку, відношення);

4) обставина: а) відповідає на питання; б) яка за значенням (способу дії, міри і ступеня, місця, часу та ін.); в) до якого слова (члена речення) відноситься і як із ним зв’язана (тип підрядного зв’язку, відношення).

10. Порядок слів у реченні (прямий або зворотний).

11. Пунктуація (після якого слова поставлено розділовий знак, чому).

Однорідні члени речення

аналізуються після другорядних членів за такою схемою:

1. Вказати однорідні члени речення (кількість рядів).

2. Які члени речення виступають однорідними.

3. Поширені чи непоширені.

4. На яке питання відповідають.

5. До якого слова відносяться (кожен ряд).

6. Якими частинами мови виражені.

7. Якими сполучниками зв’язані (чи без сполучників).

8. Узагальнювальне слово: а) місце узагальнювального слова щодо однорідних членів, якою частиною мови виражене; б) яке поняття по відношенню до однорідних членів означає (широке родове, найближче родове, ціле в його відношенні до складових частин).

Дата добавления: 2017-01-14