Відокремлені означення

Відокремлені члени речення, розділові знаки в реченнях з ними

Розділові знаки в реченнях з узагальнювальними словами при однорідних членах речення

Узагальнювальне слово – граматична форма, що вживається як назва найближчого родового або більш широкого поняття, яке об’єднує видові й конкретні поняття в межах однорідного ряду. Вони є тими ж членами речення, що й однорідні члени, і можуть стояти перед однорідними членами або після них. Виражаються узагальнювальні слова означальними або заперечними займенниками (всякий, кожний, усе, ніхто, ніщо), прислівниками місця і часу (всюди, скрізь, навкруги, завжди, ніде), іменниками, прикметниками. Вживання розділових знаків (двокрапки і тире) у реченнях з ними залежить від позиції узагальнювального слова стосовно однорідних членів речення.

Правила	Приклад
1. Двокрапкаставиться: а) після узагальню-вального слова перед однорідними членами, якими закінчується речення; б) після слів як-от, а саме, наприклад, що стоять після узагальнювального слова	а) Усе було вкрите снігом: і дерева, і дорога, і будинки; б) Можна було викосити в траві всяке птаство, а саме: деркачів, перепілок, куликів (О.Довж.).
2. Тире ставиться перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів	І дорога, і будинки, і дерева – всебуло вкрите снігом.
3. Двокрапкаітире ставляться: якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнювальне слово, а після них речення продовжується, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них – тире.	Усе: і дерева, і дорога, і будинки – було вкрите снігом.

Примітка. Іноді замість двокрапки після узагальнювального слова може ставитися тире. У таких випадках однорідні члени мають характер побіжного зауваження: Сьогодні усе для тебе – озера, гаї, степи. І жити спішити треба, кохати спішити треба – гляди ж не проспи (В.Сим.).

Відокремлення – це смислове та інтонаційне виділення другорядних членів речення з метою посилення їх змісту та значення, надання їм певної самостійності, а також для пояснення чи уточнення якоїсь частини висловлення. Відокремлення бувають обов’язкові, зумовлені структурними та іншими особливостями речення, і факультативні, залежні від волі автора. Факультативні відокремлення широко представлені в художніх текстах.

Загальні умови відокремлення другорядних членів речення такі: 1) видільна інтонація; 2) порядок слів; 3) ступінь поширення; 4) дистантне розташування по відношенню до пояснювального слова; 5) смислове навантаження (виділення); 6) характер означуваного слова.

Відокремленими можуть бути узгоджені (виражені прикметниками, дієприкметниками, прикметниковими та дієприкметниковими зворотами) і неузгоджені (іменниками з прийменниками) означення. На письмі вони, як правило, виділяються комами. Але якщо автор хоче надати їм особливого значення, ставиться тире: Згори мені було видно все село – велике, незграбно розкидане між яругами та спадистими косогорами (Гр.Тют); Мала я зустрічі – гарячі й ласкаві, гіркі й принизливі – після розлуки з тобою (З газ.).

Відокремлюються:	Не відокремлюються:
1. Узгоджені означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зворотом, якщо стоять після означуваного слова: 1. Плід червоний, соку повен, рвуть маленькі руки (В.Сос.). 2. Гори, охоплені багрянцем, стояли до самого небокраю (О.Гонч.). 2. Узгоджені означення у будь-якій позиції, якщо вони: а) відносяться до особового займенника: 1. Гордий і волелюбний, він нагадував сокола (А.Шиян). 2.Ніколи не байдужий, я оплакував згублену волю мого народу (О.Довж.); б) мають додаткове обставинне значення (причини, умови тощо): Стривожені світлом, звірятка заворушилися, збилися в одну купку (О.Донч.); в) відірвані від означуваного слова іншими членами речення: 1.Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна (М.Ст.). 2. Олеся йде сама дорогою, легка, витончена, пругка (О.Довж.).	1. Означення, які стосуються не лише підмета, а й присудка: Я прийшов утомле-ний, розбитий, мовчаз-ний… (М.Рил.). Увага! Відрізняємо від означень виражений дієприкметником або прикметником присудок, який ніколи не відокрем-люється: А навкруги вся ніч переповнена роз-міреним шумом хлі-бів (О.Гонч.). 2. Означення, виражені прикметниковим чи діє-прикметниковим зворо-том, що стоять перед означуваним словом і не мають обставинного зна-чення: Омиті росами квітки розтулюють по-віки (В.Сос.).
3. Непоширені означення, якщо вони стоять після означуваного слова, перед яким є вже означення: Білий сніг, блискучий та легкий, падав на долоню. (Увага! Якщо такого означення перед означуваним словом немає, то таке відокремлення необов’язкове).
4. Поширені й непоширені означення, які відносяться до відсутнього в означено-особовому реченні займенника-підмета: Оточений приятелями, стояв веселий, як завжди, з кухлем пінявого пива в руці (О.Гонч.).
5. Неузгоджені означення, якщо вони: а) вживаються після відокремлених узгоджених означень: Невід’ємною частиною обличчя Києва стали квартали новобудов, світлі, з широкими проспектами та бульварами (З газ.); б) стосуються займенника або власної назви: У сатиновій сорочці, у полотняних штанях, він прийшов сюди першим з дружиною і дітьми (А. Шиян); в) за бажанням автора з метою підкреслення їхньої важливості у реченні: Кремезні козаки, в одних кольорових сорочках, чистили коней (М.Коц.).