Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Сучасні часописи та альманахи




Проза: «Інопланетянка» (1992), «Казка про калинову сопілку» (2000), «Сестро, сестро» (повісті й оповідання, 2003), «Музей покинутих секретів» (2009). Філософсько-літературознавчі праці: «Дві культури» (1990), «Шевченків міф України» (1997), « Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період» (1992), « Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007).

Твори Забужко змогли завоювати європейські країни, а також знайшли своїх прихильників у США. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній". Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 "Найбільш впливових людей в Україні", до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1. Літературні нагороди: Поетична Премія Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США), премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США,1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін. 2009р. нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Ігор Римарук -український поет. Лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка (2002). Президент Асоціації українських письменників. Був радником міністра культури з питань книговидання (2007). Багаторічний головний редактор журналу «Сучасність», завідував редакцією сучасної української літератури видавництва «Дніпро». Римарук — вічний і відданий неофіт модернізму. Упорядник антології нової української поезії «Вісімдесятники» (1990,Едмонтон). Збірки: «Висока вода» (1984), «Упродовж снігопаду» (1988), «Goldener Regen» («Золотий дощ», 1996), «Діва Обида» (2000,2002), «Бермудський трикутник» (2007), «Сльоза Богородиці» (2009).

Восени 2008 року на одній із вулиць Львова поета збила автівка. Через кілька днів він помер.

Асоціація українських письменників (АУП)

Ідея утворення АУП виникла під час роботи III-го з'їзду СПУ у жовтні 1996 року. Літератори, незгодні з творчими та організаційними принципами та традиціями, «совєцького», як вони вважали, об'єднання письменників, подали заяви про вихід з СПУ. Утворена 6-8 березня 1997 р. на установчих зборах АУП (118 учасників). До складу АУП увійшли, зокрема: Юрій Андрухович, Наталка Білоцерківець, Василь Герасим’юк, Василь Голобородько, Сергій Жадан, Оксана Забужко, Олександр Ірванець, Мирослав Лазарук, Іван Лучук, Іван Малкович, В’ячеслав Медвідь,Віктор Неборак, Юрко Покальчук, Ігор Римарук, Дмитро Стус, Тарас Федюк та ін. Ставши в опозицію до СПУ, АУП проголосила своїми критеріями фаховість, подолання колоніального в українській літературі, відкритість світовим світоглядним та стильовим надбанням ХХст. Вступ до АУП відбувається на підставі запрошення від Координаційної Ради АУП (23 особи). Першим президентом АУП було обрано Юрія Покальчука.2000 року відбувся II конгрес АУП (68 учасників), на якому президентом АУП було обрано Тараса Федюка. Наступним президентом АУП став Ігор Римарук, але після його трагічної смерті знову було обрано Тараса Федюка. Протягом 4 років АУПівці тричі ставали лауреатами Національної премії ім. Т,Шевченка. 19 квітня 2001 року Асоціація набула статусу Всеукраїнської творчої спілки. На сьогодні членами Асоціації є 158 письменників, що працюють у 17 регіональних організаціях України.



Література елітарна і масова

Сучасна українська література, на жаль, займає незначне місце серед літератур світу й досі мало відома. Хоча є кілька авторів, твори яких перекладають і видають за кордоном. Це Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Любко Дереш, Сергій Жадан.

Існує два типи літератури – елітарна та масова, що орієнтовані на культурні потреби різних категорій читачів. Для елітарноїлітератури характерна складність мовних засобів, філософська наповненість змісту та образів, цитування, колажування, інтелектуальна гра з читачами. Елітарні твори вирізняються наявністю багатого підтексту та зашифрованої образності. Такі твори потребують активного, освіченого і розвиненого читача, який би у процесі знайомства з текстом залучався до «співавторства». На відміну від високої, масовалітература орієнтується на потребу пересічного читача відпочити від дійсності, тяжіє до типізації, стандартизації, в пізнаваності сюжетів та образів, вільно користується мовними штампами та позбавлена психологізму. Для задоволення очікувань публіки творці масової літератури використовують набір відомих літературних формул, чітко дотримуючись правил популярних жанрово-тематичних канонів. Такі твори будуються за трафаретними сюжетними схемами, мають схожу тематику, відповідають звичним естетичним шаблонам та ідеологічним стереотипам. Їхні типові ознаки — пригодницький або звульгаризований романтичний сюжет, який має зовнішню напружену динаміку і часто щасливий фінал (детективи, любовні романи тощо).

Привернули увагу і прихильність читачів твори таких талановитих та неординарних сучасних письменників: Олександра Ірванця, Богдана Жолдака, Лариси Денисенко, Костянтина Москальця, Юрія Іздрика, Івана Малковича, Євгенії Кононенко, Ірени Карпи, Сергія Жадана тощо. Багатьох із цих письменників критики зараховують до сучасної української масової літератури. Наприклад, загальний наклад роману «Мати все» популярної авторки Люко Дашвар становить понад 52 тисячі примірників, що для сучасної української літератури справді є показовим. Цей роман вважається ледь не українським бестселером! І це при показнику 0,0012 примірників на душу населення…

Нове покоління літературних часописів з’явилося в 1990-х роках разом із новими тенденціями в літературному процесі.

«Ї» (1989 р.) — незалежний український культорологічний часопис. Головними темами публікацій в часописі є вивчення міжетнічних стосунків, проблем цивілізаційних розламів і адміністративних кордонів, формування европейської ідентичности і питань європейської інтеграції, сучасного політичного дискурсу. Головний редактор — львівський філософ, культоролог та політолог Тарас Возняк. Випуски часпису є тематичними і присвячені різним містам та регіонам України. Часопис належить до європейської мережі культурологічних часописів «Eurozine».

«Світо-вид» (1990р.) -літературно-мистецький квартальник української літератури, що виходив у 1990—1999 роках у Києві. Заснований у 1990 р., видався Київською організацією СПУ, Спілкою театральних діячів України та Нью-Йоркською групою. У різний час редакторами журналу були: Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Віра Вовк та ін. Відповідальним редактором часопису були Богдан Бойчук та Віктор Кордун. У «Світо-виді» друкувалися переважно поети Нью-Йоркської групи та Київської школи. У журналі широко публікувалися українські поетичні переклади.

«Авжеж!» (1990р.) — літературно-мистецький журнал (до 1991 — літературно-публіцистичний альманах). Видається в Житомирі. Сприяв появі творів, що в силу різноманітних обставин не могли бути надруковані в офіційних виданнях «перебудовчого» періоду. Друкувалися твори «розстріляного відродження» та література діаспори. Критика висвітлювала актуальні проблеми літературного процесу 30-х, 60-х, межі XIX—XX ст.

«Перевал» (1991 р.) - всеукраїнський літературно-художній і громадсько-політичний журнал. Засновники: Івано-Франківська обласна рада і обласна організація Національної СПУ. На сторінках журналу можна прочитати нові твори українських письменників, рецензії на їхні книжки, багато місця надається дебютним публікаціям молодих літераторів, публікуються твори для дітей. Презентував творчість «дев’ядесятників». Кілька випусків уклали Ю. Андрухович та І. Андрусяк.

«Країна мрій» (1995р.)- журнальний проект Школи Вільних Мистецтв. Назва, можливо, походить від однойменного гіта групи «Воплі Відоплясова». Здебільшого часопис репрезентував експериментальні та маргінальні твори молодої ґенерації літераторів Східної України.

«Ґіґієна» (1997р.) –харківський незалежний часопис – «здоровоприпис» за визначенням авторів проекту – С. Жадана та І. Бондаря-Терещенка. Часопис-монстр виник як синтез галицького літературного стьобу, хвилі котрого докотились до берегів Лопані та східноукраїнського менталітету співредакторів. Ксероксна поліграфія надає часописові андеґраундного забарвлення.

«Зрима зима» (1998р.) –літературно-мистецький часопис зорової поезії (візіопоезії).Редактор – Волхв Слововежа (Володимир Чупринін.

«Екзиль» (1998р.) –Закарпатський науково-мистецький часопис, присвячений сучасній літературі. Головний редактор – Іван Ребрик.

«Кальміюс» (1998р.) –незалежний літературно-мистецький альманах Донецька. Автор проекту і літредактор – Олег Соловей. Навколо часопису гуртується талановита молодь українського Сходу.

Серед видань, які завоювали постійних читачів і поціновувачів сучасної літератури – криворізький літературно-культорологічний журнал «Кур’єр Кривбасу»,що виходить з 1994 року під керівництвом Г. Гусейнова. Часопис є винятково «літературним», а його роль – чи не найголовнішою в літературному процесі межі століть.

Першою ластівкою і водночас відкриттям нового формату літературного часопису став центральноєвропейський часопис «Потяг 76» (2003р.), організований Ю. Андруховичем та О. Бойченком. Видання присвячене новій та найновішій літературі країн Центрально-Східної Європи. Концепція «Потягу 76» - літературні контракти, долання кордонів, прорив на Захід і відкриття нового в літературному просторі. У тринадцяти «рейсах» часопису представлено тексти як «культових» українських авторів, так і численні поетичні та прозові переклади. Віднедавна функціонує у вигляді Інтернет-часопису.

«Київська Русь» (2006р.) –літературно-критичний часопис, очолюваний Д. Стусом. Представляє високого рівня літературні твори та авторитетні літературно-критичні статті. Кожен випуск присвячений окремій темі чи проблемі («Революція», «Ілюзія», «Бабло»…).

«Provocatio: поезія, проза, есеї» (2007 р.) –літературно-мистецький журнал-книга. Виник у Львові. Видання задекларувало «спробу реанімації мистецтва в україномовному просторі», прагне заповнити в ньому порожнечу, провокує «землетрус. Викликаний свободою та сміливістю мислення», пропонує «вільний простір для творів талановитих людей».

«Неопалима купина» -літературний часопис, автори якого прагнуть продовжити традиції давніх українських часописів : «Основи» П.Куліша, «Кіевской старини» та ін. Журнал заснував власну бібліотечку художньої літератури, в якій окремими книжками-метеликами здешевленого поліграфічного оформлення двічі на місяць виходять твори молодих українських авторів.

«ЛітАкцент» (2007 р.)– Інтернет-видання, яке очолює В. Панченко. Позиціонує себе як «провідник у світі сучасного письменства» і вважається одним із найавторитетніших видань.

«Містеріум» -інтелектуальний художній журнал (журнал анонімів, псевдонімів, ролей і масок), головним редактором якого є М.Моклиця. Основними категоріями видання є гра, лабіринт, маски. Журнал став певною майстернею для студентської аудиторії Луцька.

«Культреванш» (2009р.) -вісник, який охопив літературу «двотисячників». Розрахований на молодіжну аудиторію. Проект Р. Скиби.

Ринок газетних видань останніх десятиліть складають друковані та електронні видання, серед яких газета з тривалою історією існування «Літературна Україна»(з 1927р.), орган АУП «Література плюс».Серед новостворених – «Українська літературна газета» (2009р.),яка висвітлює не лише сучасний літературний процес України, а й тенденції світової літератури та книжковий ринок.

Найвідоміші альманахи: «Молода нація», «Нова проза», «ЛітАкцент».

 





Дата добавления: 2015-07-13; Просмотров: 2438; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:





studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ‚аш ip: 54.145.108.181
Генерация страницы за: 0.085 сек.