Поряджатися та (або) користуватися нерухомим майном, яка встановлена або зако-

118 [10].

Або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення

відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Слід звернути увагу на те, що згідно зі ст. 79№ ЗК України земельна ділянка може

бути об’єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної ре-

єстрації права власності на неї. При цьому державна реєстрація речових прав на зе-

мельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Дер-

жавному земельному кадастрі. Відносини із інформаційної взаємодії органу, що

здійснює ведення Державного земельного кадастру, та органу державної реєстрації

прав врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 р. №

Не можна не погодитися з О.О. Піфком, що ефективна реєстрація земельних діля-

нок неможлива поза державним земельним кадастром [11, с. 222].

Відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» державний зе-

мельний кадастр є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про

землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення,

обмеження в їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику

земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки полягає у внесенні до Державного земель-

ного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ді-

лянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Систему органів, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру, ста-

новить центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його

територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є центральний

орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Адміністратором Державного

земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління

центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів і здійснює захо-

ди із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельно-

го кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист

відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відо-

мостей у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів

та його територіальних органів здійснюють державні кадастрові реєстратори. Саме

вони перевіряють відповідність поданих документів вимогам законодавства; фор-

мують поземельні книги на земельні ділянки, вносять записи до них, забезпечують

зберігання таких книг; здійснюють внесення відомостей до Державного земельного

кадастру або відмовляють в їх внесенні; присвоюють кадастрові номери земельним

ділянкам; надають відомості з Державного земельного кадастру та відмовляють в

їх наданні; здійснюють виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

передають органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості

про земельні ділянки.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом

відкриття Поземельної книги на таку ділянку за місцем розташування земельних ді-

лянок відповідним Державним кадастровим реєстратором територіального органу

центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у містах Києві та

Севастополі, містах республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного

значення, районі за процедурою, передбаченою законом.

Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить

такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезна-

ходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове при-

значення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної

категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у вико-

ристанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку

поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий

план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформа-

ція про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація

земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про влас-

ників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові

права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про боніту-

вання ґрунтів. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією

земельної ділянки.

Слід звернути увагу, що відповідно до Закону України «Про державний земельний

кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

– особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самовряду-

вання надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою

для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із

земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

– власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи ко-

мунальної власності (у разі поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних

ділянок) або уповноваженої ними особи;

– органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування

земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності) (ст. 24).

Земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного када-

стру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному

земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною

на всій території України. Законом передбачено співпрацю органу, що здійснює ве-

дення Державного земельного кадастру, з органом державної реєстрації прав. Так,

він одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки надає органу державної

реєстрації прав інформацію про: державну реєстрацію земельної ділянки (дату дер-

жавної реєстрації, орган, що здійснив таку реєстрацію); кадастровий номер, площу,

місце розташування земельної ділянки; кадастровий план зареєстрованої земельної

ділянки в електронній (цифровій) формі. У свою чергу, орган державної реєстра-

ції прав одночасно з державною реєстрацією речового права на земельну ділянку

надає органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформацію

про: а) суб’єкта права власності на земельну ділянку; б) суб’єкта речового права на

земельну ділянку; в) державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, пра-

ва користування (сервітут) земельної ділянки, права постійного користування, права

оренди (суборенди) земельною ділянкою; права користування земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки

(суперфіцій); г) дату державної реєстрації, реєстраційний номер земельної ділянки у

Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням відомостей про

її кадастровий номер та орган, що здійснив державну реєстрацію.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надання мотивова-

ної відмови у такому внесенні здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти

робочих днів з дня отримання відповідної документації, якщо цим Законом не вста-

новлено інший строк для здійснення цих дій.

З метою забезпечення реалізації положень Закону України «Про державний зе-

мельний кадастр» Кабінетом Міністрів України 17 жовтня 2012 р. було прийнято по-

станову «Про затвердження Порядку ведення державного земельного кадастру» №

1051, який визначає порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам,

а також механізм їх реєстрації [12].

Слід звернути увагу на те, що згідно із Прикінцевими і Перехідними положен-

нями Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, пра-

во власності на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від

присвоєння їм кадастрового номера. Проте ними не можна розпоряджатися, доки не

буде отримано кадастрового номеру. Адже відомості про таку ділянку не внесені до

Державного реєстру земель.

Згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є єдиною

державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме

майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав; нерухоме майно –

земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення

яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення; обтяження – заборона роз-

ном, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або

яка виникає на підставі договорів.

Обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на неру-

хоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним

особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іно-

земцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним

організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів

місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право

володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою

для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки

(суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; пра-

во постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування

(найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими части-

нами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до зако-

ну; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до

Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, що підлягають державній реє-

страції відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на

нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійс-

ними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких

умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на

момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство,

що не передбачало обов’язкової реєстрації таких прав. Державна реєстрація прав є

публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов’язаний нада-

вати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому

Дата добавления: 2015-07-13