Глобальна конкуренція у галузях сучасної промисловості (середина XX - початок XXI століття)

Рік та галузь лідируючої промисловості	Діапазон глобального впливу, репрезентація глобальності
60 pp. XX ст.: легка промисловість (переважно текстильна та взуттєва конвеєрна промисловість з високою інтенсивністю праці).	Населення різних країн світу, поширення через глобалізацію моди, стилів життя, оздоблення інтер’єру т вплив на становлення глобальної "культури смаків". Нові вироби і моделі є символом статусу і предметом соціальної заздрості, мрій і бажань.
70 pp. XX ст.: авто- та машинобудівна промисловість, хімічна промисловість з високою інтенсивністю капіталу	Нова продукція поширюється і користується попитом серед населення переважно розвинутих країн світу, застарілі моделі і вироби - серед населення “третього світу’’. Нові моделі авто є символом статусної позиції і предметом соціальної заздрості, мрій і бажань.
80 pp. XX ст.: телекомунікація та електроніка розважального бізнесу	Поширюються з великою швидкістю у розвинутих країнах та усьому світі через глобальний менеджмент
3 90 pp. XX ст.: інформаційні (цифрові) технології, нано- технології, комп’ютеризація фінансових послуг.	Поширюються з великою швидкістю у розвинутих країнах та усьому світі через глобальний менеджмент і маркетинг в усьому світі. При цьому розвинуті країни зберігають контроль і ключові позиції у галузі інформаційних технологій.

Інституційними та організаційними формами глобальної економіки є транснаціональні корпорації (ТНК), що відіграють суттєву роль у сучасному господарстві як інституційна форма глобальної економіки. Таких корпорацій у світі існує близько 60 тис. Доля їх у світовому виробництві сягає до 30%, а у світовій торгівлі - до 70%. Серед лідерів у межах ТНК можна назвати “Дженерел моторc”, “Форд”, “Міцубісі”, “Тойота”, “Майкрософт” та інші. Показово, що успішні ТНК, здійснюючи свої глобальні стратегії, працюють здебільшого на регіональних рівнях. У глобальній економіці домінують фінансові послуги, страхування, біотехнології, ЗМІ.

Серед організаційних форм глобальної економіки слід назвати такі організації, як ОЄСР, Світовий банк, МВФ, CQT (див список скорочень наприкінці даного видання).

Транснаціональні, або глобальні, концерни та корпорації називають безродними сутностями” або неприв’язаними підприємництвами. Від мультинаціональних або інтернаціональних, концернів вони відрізняються тим, що утворюють нові мережеві структури, не прив’язані до певних країн. Глобальне підприємництво має відповідати певним критеріям:

1) продукція підприємництва має бути глобальною, мати попит в усьому світі. Технологія виготовлення такої продукції має бути усюди однакова;

2) конкурентоспроможність підприємства залежить від його глобальної презентації та активності;

3) підприємство не повинно надавати жодних позаекономічно обумовлених преференцій організаціям і виробництвам у країнах їхнього розташування.

Глобалізована, економіка пов’язана з так званим техно-глобалізмом (techno-globalism), який також спричинює в ній структурні зміни глобального рівня. Що дає підстави говорити про технологічну глобалізацію, тобто про глобальне поширення, розробку і застосування інноваційних технологій.

Форми технологічної глобалізації: 1) глобальне використання і впровадження технологій; 2) технологічне співробітництво на глобальному рівні; 3) глобальна розробка нових технологій.

Сучасні ТНК у переважній більшості ще не повністю відповідають означеним критеріям, бо центром їхніх економічних операцій все ще залишається національний простір, де вони створюють свій глобалізаційний потенціалі розробляють стратегії глобалізації. Соціальні наслідки діяльності ТНК є неоднозначними. Разом із модернізацією регіонів, створенням інфраструктур глобальна економіка руйнує основи національної економіки, отже ставить під загрозу соціальні досягнення національних держав. Експансія ТНК породжує процеси,що несуть як негативні так і позитивні соціальні наслідки.

До негативних відносяться:

- практикують владу анонімно, без соціальної відповідальності;

- зменшення суверенітету держави та її відповідальності щодо своїх громадян;

- локальні еліти зосереджують занадто велику владу у своїх руках, посилюють експлуатацію робітників.

Позитивні соціальні наслідки:

- здійснюють підвищення кваліфікації, поширення нової технології, споживчих товарів;

- держава та ТНК намагаються діяти разом задля розвитку науки та технології, оптимально витрачаючи гроші платників податків;

- надають робочі місця, підвищують стандарти безпеки та здоров’я, платять податки.

Економічна глобалізація сприяла глобалізації ринку праці. Слід зазначити, що глобалізація у цій сфері здійснюється відносно повільними темпами. Тут найбільш помітна пов’язана з економічною глобалізацією нерівність у визначенні складу глобальних гравців (global players). Найбільшим попитом на глобальному ринку праці користуються певні групи висококваліфікованих фахівців, але разом з тим виникає феномен так званих гастарбайтерів (з нім. гостьовий робітник). Це здебільшого люди, що виконують низько кваліфіковану непрестижну працю з низькою заробітною платою (наприклад, турки у Німеччині, українці у Португалії тощо). Феномен гастарбайтерів є латентною (прихованою) формою економічної імміграції.

Але економічна глобалізація визначає глобальних гравців не тільки на ринку праці, а й взагалі на просторі світової економіки. Саме рівень економічної розвиненості є визначальним у тому, чи стане національно організований соціум тим, хто виграє або тим, хто програє від глобалізації. Світова система І.Уолерстайна відходить від моделі ізольованих суспільств замінюючи її на модель єдиної світової системи, у якій об’єднуються та стверджують себе у єдиному способі розподілу праці усі суспільства, уряди, підприємства та класи, індивіди. Ця єдина, світова система, яка задає форму соціальної нерівності у світовому масштабі, формується протягом розвитку капіталізму. За Уолерстайном, капіталізм за своєю природою має глобальний характер. Капіталістична динаміка з XVI ст. кардинально змінює світовий економічний порядок та простір соціального життя.

У світовій системі І.Уолерстайн виділяє економічно та політично правлячи центральні регіони та економічно залежну від центра периферію. Центральні регіони розвиваються як індустріальні, тоді як перефіричні регіони є постачальниками сировини, ціни на яку встановлює центр. Існують також напівпериферії, які мають економічні та соціальні характеристики як центра так й периферії. На думку І.Уолерстайна, світ модерну має єдину економічну організацію, політичні ж системи можуть кардинально відрізнятися одна від одної.

Евристичний потенціал даної теорії, яка між іншим викликає низку критичних зауважень (труднощі історико-емпіричного обґрунтування та верифікації цієї теорії; зосередження уваги виключно на економічних процесах без урахування змін у культурі тощо), полягає у стверджуванні неможливості аналізу однієї нації-держави у відриві від іншого світу, оскільки внутрішні економічні процеси у суспільстві визначені його позицією у світовій системі.

2. Економічна глобалізація як основа становлення світового суспільства.

Усуспільнення економічних контактів і зв’язків між сучасними національно-організованими соціумами, структурування різного роду спільних економічних просторів, що контролюються світовими організаціями, які беруть на себе функції управління процесами глобалізованої економіки, сприяють закладанню фундаменту світового мега-суспільства. Транснаціональні корпорації та глобалізовані економічні зв’язки надають потужних імпульсів структуруванню нового світопорядку, який приймає контури світового суспільства, структурованого через ущільнення взаємозв’язків і взаємозалежностей. Теоретики глобалізації (Е.Гідденс. У Бек, М. Кастельс, Н. Луман) у своїх концепціях розглядають глобалізацію як. становлення горизонтальних зв’язків світового мега-суспільства. Безперечно, усі без винятку теорії світового суспільства слід вважати соціологічними соціально-філософськими гіпотезами. Але вони мають евристичний потенціал і дозволяють зрозуміти основні тенденції і спрямованість сучасного етапу глобалізаційного процесу.

Так, глобалізоване суспільство М. Кастельс описує як “суспільство мереж”. У. Бек та Н.Луман - як “суспільство ризику”, поширеним є уявлення про майбутню світову соціальну мега-систему як про світове село М. Мак- Люен). Порівняємо основні рис цих теоретичних конструктів.

Суспільство мереж, визначає глобалізацію як комунікацію.

Основні ознаки: інновації у мікроелектрониці і телекомунікації як основа переплетення комунікативних мереж світового суспільства, що структурується як мега- система.

Позитивні можливості суспільства мереж: підключення до комунікацій на світовому рівні; значне зростання знання і швидке розповсюдження інформації; усунення упереджень, культурних та етологічних бар’єрів; розширення міжнародних контактів та відносин.

Небезпеки: виникнення нової інформаційної еліти; інформаційне перевантаження.

Мега-суспільство як світовий ринок: економічна глобалізація.

Основні ознаки: усунення обмежень торгівлі, значне зростання мобільності капіталу, здешевлення транспортування.

Позитивні можливості: створення нових робочих місць у світовому масштабі; здешевлення виробництва.

Небезпеки: зростання конкуренції на світовому ринку; втрата робочих місць у регіонах і окремих галузях; поглиблення експлуатації на півдні; руйнація солідарності; екологічна криза.

Дата добавления: 2015-07-13