Вплив глобалізації на динаміку і демографічну структуру світового населення

ЛЕКЦІЯ 5. ПРОБЛЕМИ НАРОДОНАСЕЛЕННЯ, ПРОДОВОЛЬСТВА І НЕПОНОВЛЮВАНИХ РЕСУРСІВ

Два профілі глобального менеджера

Фахівець із загальних питань	Експерт вузького профілю
глобальний рівень використовує усякий шанс для збору інформації і набуття досвіду у різних сферах бізнесу та на багатьох ринках; - реалізує усяку можливість для саморозвитку як експерта у галузі стратегічного мислення локальний рівень - накопичує різний досвід серед місцевого бізнесу та його функцій; - використовує усяку можливість для праці у глобальній команді	глобальний рівень намагається здобути як наймога більше досвіду у специфічному бізнесі, у виготовлені певної продукції або у галузі функціональної експертизи; локальний рівень - стає експертом з певного місцевого бізнесу, виробництва, продукції або функції; - набуває впевненості у тому, що він сам та його бізнес можуть досягти глобальних стандартів

Для розвитку глобального менеджменту і становлення професійного менеджера важливою є його інтеркультурна підготовка, культура спілкування, етикет.

Питання до самоконтролю:

1. Визначте економічну глобалізацію як предмет соціологічного аналізу.

2. Що є передумовою економічної глобалізації?

3. Назвіть критерії глобального підприємництва.

4. Які можна виділити форми технологічної глобалізації?

5. Як змінює світ економічна глобалізація?

6. На яких засадах ґрунтується глобальний менеджмент?

Проблеми народонаселення, забезпечення його продовольством та іншими ресурсами впливає не тільки на положення окремих країн світу, але і на розвиток світової економіки і міжнародних відносин, тому вимагає до себе серйозної уваги. Багатовимірні процеси глобалізації сприяли створенню нових умов для просторової мобільності людей. Міжнародна міграція в добу глобалізації тісно пов’язана з глобальними структурними змінами.

В лекції будуть розглянуті наступні питання:

1. Вплив глобалізації на динаміку і демографічну структуру світового населення

2. Проблеми продовольства та непоновлюваних ресурсів

Термін “демографія” походить від грецького demos - народ і grapho - пишу, і, отже, означає народоопис. Цим терміном позначається наука про народонаселенні, його структуру і динаміку. Кількісні характеристики демографічних процесів, такі як чисельність народонаселення, його склад (статевої, професійний, етнічний), географічний розподіл і міграція, народжуваність, смертність, тривалість тощо, їх зв'язок і залежність від політичних, соціально-економічних і культурних факторів, являють собою показники більш глибоких процесів, що протікають в світі.

Нинішній стан людства і його майбутнє багато в чому визначається якістю народонаселення. Під якістю народонаселення мається на увазі комплекс медико-генетичних і соціально-психологічних характеристик життя людей, або, інакше кажучи, це фізичне здоров'я, життєвий комфорт, рівень розвитку інтелектуальних здібностей і механізм їх відтворення. Але сьогодні, наука не може дати точної відповіді, чим регулюються ці процеси. Проте відомо, що якість народонаселення може змінюватися від одного покоління до іншого. Це обумовлено тим, що певні генотипи розмножуються більш інтенсивно, ніж інші (наприклад, люди інтелектуальної праці частіше створюють нечисленні сім'ї).

Існуючі статистичні дані показують також, що кожен відсоток приросту населення поглинає кілька відсотків приросту національного доходу.

Якість народонаселення прийнято визначати за такими кількісними показниками, як: поліпшення здорового способу життя(критерієм довголіття); зростання життєвого комфорту (за валовою продукцією на душу населення); зростання духовних і розумових якостей (за рівнем освіти, кількістю інтелектуальної продукції (книг, винаходів) кількістю навчальних закладів). Однак вихідним показником народонаселення є його кількість. Саме зміна в бік безперервного збільшення цієї цифри викликає найбільшу настороженість у людства.

Основною концепцією народонаселення можна вважати концепцію демографічного детермінізму. Суть цієї концепції полягає в залежності (детермінованості) суспільного розвитку від демографічних процесів. Проте, в рамках цієї концепції, існує два протилежних підходи. У першому підході, розробленому російським соціологом Максимом Ковалевським стверджується, що зростання населення є головним чинником суспільного розвитку, і саме завдяки йому відбувається зміна одного типу економіки іншим. Протилежну точку зору відстоює прибічник класичної політекономії ХХ століття Д.М. Кейнс. На його думку, зростання населення це “злий дух”, джерело лих, що осягають людство.

З точкою зору Кейнса перегукується концепція демографічного алармизму. До цього ж крила демографічного детермінізму примикає концепція “фінализму”, прихильники якої вважають, що із-за перенаселення планети, в недалекому майбутньому всі природні ресурси будуть вичерпані і, розвиток людства підійде до свого “фіналу”.

Зовсім інакше підходять до проблеми народонаселення прихильники демографічного утопізму. Автори цієї концепції вважають, що проблема перенаселення землі буде вирішена шляхом заселення космосу.

Більш оптимістичне рішення було висунуто в 20-ті роки минулого сторіччя, біологами. Ця концепція отримала назву демографічного біологізму. Прихильники цього підходу виходять з того, що динаміка чисельності населення підкоряється закону зростання за логістичною кривою: у початковий період темпи зростання наростають, потім після досягнення певної критичної точки, у міру наближення до верхньої точки, починають зменшуватися аж до нуля.

Цікаву думку висловлюють прихильники демографічного максималізму. На їх думку, демографічні проблеми можна вважати надуманими, оскільки на землі цілком може існувати те число людей, що очікується в майбутньому. Так, Р. Бранун, стверджує, що наша планета може забезпечити високий рівень життя 50 мільярдів чоловік.

Ще дві концепції можна охарактеризувати як: найбільш втішну - концепцію демографічного фаталізму, і іншу як найбільш небезпечну - концепцію демографічного популізму. Прихильники першої концепції вважають, що людство - це саморегульована система, яка здатна автоматично регулювати свою чисельність. До числа прихильників концепції демографічного популізму належать лідери низки країн, що розвиваються і в першу чергу країн Африки. Вони вважають, що зростання населення треба всіляко підтримувати, і чим більше - тим краще. Їхнє гасло “діти - це багатство бідних людей”, “краще бути бідними з дітьми, аніж багатими без дітей”.

В цілому демографічна проблема впливає не тільки на положення окремих країн світу, але і впливає на розвиток світової економіки і міжнародних відносин, вимагає до себе серйозної уваги як вчених, так і урядів різних держав.

Насамперед йдеться про рівень народжуваності, оскільки від нього багато в чому залежить динаміка чисельності населення як світу в цілому, так і окремих країн і регіонів. Чисельність населення планети впродовж існування людства постійно зростає. До початку нашої ери на Землі проживало 256 млн. чоловік, в 1000 р. - 280; до 1500 р. -427 млн., у 1820 р. - 1 млрд.; у 1927 р. - 2 млрд. чоловік. Сучасний демографічний вибух почався в 1950 - 1960 рр. У 1959 р. населення планети склало 3 млрд.; у 1974 р. - 4 млрд.; у 1987 р. 5 млрд. осіб. Очікується, що до 2050 р. Відбудеться стабілізація чисельності населення планети на рівні 10,5-12 млрд., що є межею біологічної популяції людства як виду.

В даний час світова демографічна ситуація має свої особливості:

1) Демографічна криза в ряді розвинених країн вже призвела до порушення відтворення населення, його старіння і скорочення чисельності.

2) Швидке зростання населення в країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

3) У країнах третього світу живе в 3 рази більше людей, ніж у розвинених.

4) Збільшуються екологічні проблеми (перевищені гранично допустимі навантаження на екосистему, забруднення навколишнього середовища).

В ході глобалізації змінюється вікова структура населення. За прогнозами ООН середня тривалість життя у світі у 2050 році буде близько 50 років. Таким чином, стає очевидним, що процес демографічного старіння населення стає глобальним. Вікова піраміда необоротно змінюється, а економічні і соціальні наслідки старіння суспільства обговорюються вже не одне десятиліття. Особливу стурбованість викликає збільшення економічного навантаження на працездатне населення через швидке зростання числа частки пенсіонерів, хоча досить часто називають і інші наслідки (старіння працездатного населення, уповільнення відновлення знань та ідей, ослаблення «натиску поколінь», геронтократія). Негативний внесок «постаріння» націй здається очевидним і є чинником, котрий знецінює виграші від демографічної модернізації. Зрозуміло, як і будь-які зміни, перехід до нової структури часу життя породжує проблеми адаптації соціальних інститутів до нових демографічних реальностей. Розвиток пенсійних систем - одна з головних відповідей на зростання частки літніх людей в ХХІ столітті.

У світі поширена думка про згубний вплив старіння населення на становище пенсіонерів і на загальну економічну ситуацію. Між тим ніяких надзвичайних, незвичайних змін вікової структури населення на початку ХХІ століття не відбулося. Населення, звичайно, старіє, але не слід забувати, що це та його частина, яка знаходиться в періоді виробництва. Однак, існують дві важливі обставини. По-перше, розвинені країни, захоплені власними проблемами, недооцінюють небезпеки надто молодої вікової структури світу, що розвивається, що створює величезні економічні труднощі для світу, набагато більш гострі, ніж проблема старіння для розвинених країн. По-друге, виклик старіння має не тільки економічний аспект. Сьогодні на одного жителя в розвинених країнах припадає чотири представника світу, що розвивається. Але серед дітей та молоді у віці до 20 років це співвідношення перевищує сім (2,1 млрд дітей і підлітків в країнах Півдня проти, менше, ніж 300 млн у країнах Півночі). Треба зазначити, що процес старіння, а саме зростання частки літніх людей серед населення обумовлює зміни у структурі зайнятості, збільшення віку виходу на пенсію. Разом з цим існує глобальна тенденція збільшення людей у працездатному віці (з середини ХХ століття їх кількість подвоїлась).

Зростання світового населення, насамперед працездатного віку, прискорює процес урбанізації населення, який відбувається в усіх частинах світу, але найбільш високими темпами в азійських країнах. У містах прискореними темпами відбувається соціальне розшарування, індивідуалізація, посилюється вплив культурної глобалізації, змінюється стиль життя.

Міжнародний розподіл праці у добу глобалізації обумовив появу нових моделей міграції. Так, якщо в попередні епохи міграція робочої сили була змушеною, або добровільно-примусовою (работоргівля, колоніальна міграція), то у добу глобалізації вона є переважно свідомим вибором. Безперечно, такий вибір здійснюється під тиском економічних, політичних та інших обставин, оскільки міграція завжди була спробою втекти від злиденності, врятувати життя, покращити його. Треба також зазначити, що в останні роки потоки людей переміщуються не автоматично, у напрямку від бідних до багатих, а міграційні потоки продукуються і формуються. Транснаціональні корпорації здійснюють агітацію серед населення країн з дешевою робочою силою, крім того спостерігається міграція інших форм (міграція гастарбайтерів, міграція об’єднання родин, сезонно обумовлена міграція). Це спричинило ситуацію, коли міжнародна міграція, стала не тільки потужним інструментом перерозподілу світових трудових ресурсів, але і сферою, яка генерує тенденції, що ускладнюють міждержавні відносини і внутрішню ситуацію в багатьох країнах, оскільки інтенсивність людських потоків, які перетинають державний кордон, наростає не тільки внаслідок трудової міграції, а також за рахунок вимушеного переселення, викликаного політичною нестабільністю і конфліктами.

Прогресуюча нелегальна міграція сприяє формуванню кримінальних мереж, які займаються контрабандним транспортуванням людей і работоргівлею. Вже зараз, за найскромнішими оцінками, кількість нелегальних мігрантів в розвинених країнах перевищує 10 млн. чоловік. Одночасно ростуть і масштаби порушень прав мігрантів (серед них - насамперед дітей і жінок), що ще більше підсилює напруженість міграційної ситуації. Неврегульованість багатьох питань, пов'язаних з правовим захистом мігрантів, підвищує рівень соціальної нерівності в трудових відносинах, забезпечення доступу до послуг освіти, охорони здоров'я та ін. Міжнародна міграція призводить до серйозного дисбалансу чисельності населення між країнами в окремих регіонах. Сфера міграції чуйно реагує на всі катаклізми і міжнародної кризи і суспільного життя.

Глобалізація населення, породивши найпотужніші міграційні потоки, привела до створення нових етно-расових груп. Завдяки процесам глобалізації, на території двох американських континентів виникли Американська і Канадська нації, а також латиноамериканський суперетнос, який вийшов завдяки з'єднанню елементів західноєвропейського суперетносу, елементів негроїдної раси і представників автохтонного індіанського населення. Внаслідок глобалізації населення на імміграційних хвилях народилися Австралійська і Новозеландська нації, народився Африканерский етнос. Глобалізація населення - у вигляді колоніальної епохи – сприяла перетворенню субетнічних утворень в етноси, а етносів - у нації (наприклад – Індія, в якій тільки завдяки британському пануванню, субетнічні осередки синтезувалися в хіндустанський етнос, а навколо хіндустанського етносу утворилася індійська нація. Алжирці і марокканці, іракці і пакистанці стали етносами або націями тільки в результаті процесів демографічної глобалізації).

Глобалізація, парадоксальним чином спочатку різко підвищила демографічні позиції Європейської раси, а потім різко послабила їх. Підсумок глобалізації населення для Європейської раси “нульовий” - расове співвідношення на планеті (по відношенню саме до Європейської раси) зараз приблизно таке ж, яке воно було до початку процесів глобалізації. Разом з тим, Європейська раса продовжує займати пануючі позиції в економіці і геополітиці.

Головна демографічна проблема, породжена глобалізацією, полягає у вкрай нерівномірному демографічному розвитку людства. Високорозвинені країни (корінне населення) і Європейська раса знаходяться в постбіологічній популяційній фазі. Інші групи населення Землі усе ще перебувають у біологічній фазі. При цьому для низки країн - Китай, Індія, Індонезія, ряду інших індустріальних країн - характерне поєднання високого демографічного зростання і високого економічного зростання. Це гальмує поширення бідності і поляризації серед населення. Для слаборозвинених країн високе демографічне зростання поєднується зі все більш посиленою економічною відсталістю, що може призвести до локальної, а далі і глобальної кризи (у вигляді боротьби за доступ до світових ресурсів).

Немаловажним є і такі демографічні аспекти, як геополітичний, геоекономічний і геостратегічний. Головні підсумки глобалізації населення у цих аспектах полягають у тому, що Європейська раса, західноєвропейський суперетнос, зберігають за собою позиції абсолютного панування в геополітичній, геостратегічній і геоекономічних сферах. Глобалізація населення дозволила Європейській расі розвинути ареал свого поширення більш ніж в 10 разів. До початку ХХІ ст. люди Європейської раси стали становити приблизно 40% населення Земної Кулі. У цей момент Європейська раса досягла свого абсолютного демографічного максимуму. З цього моменту почався її безперервний відкат від завойованих демографічних позицій. При цьому, в даний час, Європейська раса все ще контролює до 70% сукупного світового багатства, зберігає за собою майже повний контроль у сферах передових економічних технологій і перспективних наукових розробок.

З геополітичної точки зору, два найважливіших регіони - Північна Америка, Західна Європа - все ще контролюються Європейською расою. В той же час, відбувається досить помітний процес ослаблення її позицій у таких ключових регіонах, Далекий Схід, Австралія. Сьогодні склалася абсолютно унікальна геополітична ситуація, яка практично не має аналогів у світовій історії. Найбільш потужна в військово-технологічному відношенні частина людства - західноєвропейський суперетнос - внаслідок низької пасіонарності й обмеженого демографічного ресурсу - абсолютно не готовий до можливої війни з великими людськими втратами. В той же час, ті групи людства, що готові до людських втрат (Ісламський Світ, Індія, Китай, частина Африки), абсолютно не мають (поки що) адекватної технологічної бази. Можливо, що в цьому криється одна з причин відсутності в даний момент реальної загрози військового зіткнення по лінії “багатий північ - бідний південь”. Якщо в світі складеться конфігурація сил за формулою: Західноєвропейський суперетнос група людства, що володіє значним демографічним ресурсом і готова їм жертвувати і інша група людства, що володіє значним демографічним ресурсом, і готова їм жертвувати і володіє військово-технологічним потенціалом, адекватним рівню країн західноєвропейського суперетносу, то загроза Третьої Світової війни різко зросте.

У міру розвитку економіки Китаю та Індії частка світових багатств, що припадає на Європейську расу буде поступово падати. Якщо зараз глобалістська еліта в основному представлена, як, принаймні, здається, людьми Європейської раси, то з часом її расовий склад зміниться, таким чином, варто очікувати подальшого ослаблення позиції європейської раси.

З вище зазначеного, можна зробити висновок, що сьогодні людство переживає епоху глобальної демографічної революції, час, коли населення світу раптово обмежує своє зростання і змінює характер свого розвитку. Це найбільша за своєю значимістю подія в історії людства з моменту своєї появи в першу чергу проявляється в динаміці народонаселення. Однак вона зачіпає всі сторони життя мільярдів людей, і саме тому демографічні процеси стали глобальною проблемою, від розуміння яких залежить не тільки наше сьогодення, але майбутнє.

До межі другого тисячоліття населення нашої планети росло з прискоренням. Тоді багатьом здавалося, що демографічний вибух, перенаселення і неминуче вичерпання ресурсів і резервів природи приведуть людство до катастрофи. Однак саме в 2000 році, коли населення світу досягло 6 мільярдів, швидкість приросту населення досягла свого максимуму в 87 мільйонів в рік, або 240 тис. осіб на добу, швидкість росту почала зменшуватися. Більш того, і розрахунки демографів, і загальна теорія зростання населення Землі вказують, що в найближчому майбутньому зростання практично припиниться. Таким чином, населення нашої планети стабілізується на рівні 10-12 мільярдів чоловік. Перехід від вибухового зростання до стабілізації відбувається в історично дуже короткий термін - менше 100 років, і цим, на думку дослідників, завершиться глобальний демографічний перехід.

Дата добавления: 2015-07-13