V. Організація підрозділів ППО аеромобільних військ і основи їх

Вогонь по окремим цілям в залежності від характеру і розміру цілі, поставленого завдання і часу, що відведений на його виконання, може вестись гарматою, взводом і батареєю з закритих або відкритих вогневих позицій. Вогонь може вестись з метою знищення, подавлення або руйнування цілі. Слід підкреслити, що батарея одночасно може вести вогонь по двом цілям повзводно, при цьому одним взводом управляє командир батареї, а другим - командир взводу управління.

Зосереджений вогонь.

Зосереджений вогонь - вогонь декількох батарей або дивізіонів, що ведеться по одній або групі цілей, що знаходяться на граничній площі (ділянці), для їх подавлення або знищення. Зосередження вогню декількох дивізіонів здійснюється розподілом цілей (ділянок) між дивізіонами або дивізіонами в накладку.

Мінімальні розміри ділянки на дивізіон встановлюються наступним чином.

При стрільбі дивізіоном навіть при направленні всіх гармат в центр цілі, внаслідок розсіювання і помилок підготовки в визначенні установок точки падіння снарядів розподіляються, як правило, на площі відповідних розмірів. Якщо розмір ділянки (цілі) дорівнює площі, на якій розподіляються точки падіння снарядів, то всі снаряди будуть вражаючими. Зі зменшенням розміру ділянки (цілі) частина точок падіння снарядів буде поза границь ділянки (цілі) і, відповідно, число вражаючих розривів зменшиться. З цієї причини при зосередженні вогню дивізіоном (двома батареями) для подавлення цілей, що спостерігаються йому призначають ділянку цілі або ціль розміром не меньш ніж 200 на 150м. (3га) при стрільбі на дальності до 6км і 200 на 200м (4га)- на дальності більшій ніж 6км.

При подавлені живої сили і вогневих засобів, що укриті в траншеї, дивізіону (батареї) ствольної артилерії призначають ціль глибиною 150м при стрільбі на дальності до 6км і 200м- на дальності більш ніж 6км. Фронт цілі (ділянки) в цьому випадку розраховують у відношенні з вогневими можливостями, що визначаються виходячи з відпущеної кількості боєприпасів, заданої щільності подавлення і часу, що відведений на виконання вогневого завдання, однак він не повинен перевищувати 600м.

Ділянкам зосередженого вогню надають номера, при цьому їх повтор не допускається. Ділянки зосередженого вогню намічаються заздалегідь і можуть бути переправами, тіснинами і вузлами доріг на шляхах можливого висування противника і готується по ним вогонь одного або декількох дивізіонів.

Послідовне зосередження вогню.

Послідовне зосередження вогню застосовується під час вогневої підтримки атаки. Послідовне зосередження вогню полягає в послідовному подавлені зосередженим вогнем артилерії живої сили і вогневих засобів противника на окремих ділянках і в опорних пунктах, перед фронтом і на флангах військ, що наступають.

Ділянки зосередженого вогню намічають з врахуванням шикування оборони противника. Цілі (ділянки), що спостерігаються вибирають на місцевості, а що не спостерігаються - по карті. Вибрані ділянки об’єднують по рубежам таким чином, щоб для переносу вогню на наступний рубіж артилерія могла провести вогневий наліт на протязі не менше ніж 5 хвилин.

Мінімальний час ведення вогню по рубежу (ділянці) ПЗВ 5хв встановлено виходячи з необхідності досягнення мінімального ступеня поразки противника (8- 15%) на рубежі (ділянці) при наступному виході снарядів

Калібр, мм	Нарізна артилерія	Міномети
Вихід снарядів (мін)

На протязі вогневого нальоту 5хв і при швидкості руху військ, що атакують 4- 6км/год відстань між рубежами може бути 300- 500м. Однак. При більшій швидкості військ, що атакують доцільно відстань між рубежами послідовного зосередження вогню призначати в 400- 880м з врахуванням оборони противника і характеру місцевості.

Вогонь по ділянкам послідовного зосередження вогню відкривають по сигналу командира батальйону)бригади, полку) при підході батальйонів, що наступають на 800- 1000м до ділянки вогню і закінчують по його ж сигналу при виході танків і механізованих підрозділів на безпечне віддалення від розриву своїх снарядів.

Вогонь по наступному рубежу послідовного зосередження вогню звичайно відкривають зразу ж після переносу вогню з попереднього рубежа.

Якщо наступний рубіж віддалений на значну відстань, то вогонь по ньому відкривають при підході наших військ на відстань 800- 1000м до центру ділянки ПЗВ, тобто в момент виходу підрозділів, що атакують на дальність дійсного вогню вогневих засобів противника.

Якщо до моменту закінчення вогневого нальоту (5хв) по рубежу (ділянці) не поступило сигналу про припинення вогню, то продовжують методичний вогонь з попереднім темпом.

Розміри ділянок для батареї при самостійному веденні вогню, як правило, не повинно перебільшувати:

- 3га- для гармат калібру до 100мм;

- 4га- для гармат калібру 100мм і більше.

Вказані розміри ділянок ПЗВ розраховані для наступних умов:

- термін вогневої підготовки - 25- 40хв;

- термін ведення ПЗВ при загальній глибині до 4км і темпу атаки - 4-5км/год - 50- 60хв.

Дальність стрільби по ділянкам ПЗВ звичайно не перевищує 4- 6км. В зв’язку з цим розміри ділянок для батареї по глибині будуть приблизно 150м, а по фронту - 200- 300м

Таким чином, дивізіон в складі трьох батарей може вести одночасно вогонь по трьом ділянкам, розміщеним на одному рубежі ПЗВ.

Команди (сигнали) про початок вогневого нальоту по ділянкам ПЗВ і про припинення вогню, що подаються командиром батальйону (бригади, полку) приймають безпосередньо командири дивізіонів (батарей).

Вогневий вал.

Вогнева підтримка наступу вогневим валом здійснюється при наступі на противника. що обороняється, коли в обороні противника маються траншеї або коли його оборона недостатньо розвідана і неможна точно визначити положення опорних пунктів. Вогнева підтримка методом вогневого валу проводиться на глибину до 4км..

Вогневий вал ґрунтується на створенні суцільної вогневої завіси, послідовно переносимої по рубежам попереду танкових і механізованих підрозділів, що наступають для подавлення вогнем артилерії живої сили і вогневих засобів противника. Вогневий вал звичайно застосовується в сполученні з зосередженим вогнем по найбільш важливим опорним пунктам противника в смузі наступу і на флангах. Нарізні гармати залучаються до ведення вогню по рубежам вогневого валу, а міномети використовують тільки для ведення зосередженого вогню по опорним пунктам.

При веденні вогневого валу призначають основні і проміжні рубежі.

Відстань між основними рубежами вогневого валу може бути в межах 300- 600м і залежить не тільки від шикування оборони противника, а і від умов місцевості і швидкості руху підрозділів, що атакують. Перший основний рубіж вогневого валу призначають, як правило, по передньому краю оборони противника. Однак він може бути призначений і за переднім краєм. По кожному рубежу вогневого валу вогонь ведуть до підходу підрозділів, щ атакують на безпечне віддалення від розривів своїх снарядів, тобто на 200- 400м.

Між основними рубежами вогневого валу призначаються проміжні рубежі через 150- 200м в залежності від темпу атаки підрозділів.

Термін ведення вогню по основним рубежам вогневого валу залежить від швидкості руху підрозділів. Що атакують, терміну стрільби по проміжним рубежам і відстані між ними. В свою чергу відстань між проміжними рубежами і час ведення вогню залежать від відстані між основними рубежами і темпу атаки.

Основним рубежам вогневого валу надають номери, починаючи з ближнього, і умовні найменування за назвами хижих звірів, наприклад “Барс” (перший основний рубіж), “Лисиця” (другий основний рубіж) і ін.

Проміжні рубежі нумерують окремо від основних, починаючи з ближнього, та іменують: 1-й проміжний, 2-й проміжний і ін.

На рубежі вогневого валу дивізіону призначають одну ділянку. Дивізіонні ділянки на основних рубежах нумерують (в смузі з’єднання) тризначними номерами, перша цифра яких значить номер основного рубежу, а друга і третя - номер ділянки на рубежі (справа наліво).

Дивізіонну ділянку вогневого валу ділять на батарейні ділянки з наступного розрахунку.

Ширину ділянки призначають з розрахунку на одну гармату:

- для гармат калібру до100мм включно і мінометів - 15м;

- для гармат калібру більше 100мм - 25м.

Виходячи з цього ширина батарейної ділянки для гармат калібру до 100мм і мінометів рівна 90м, а для гармат калібру більше 100мм- 150м.

Ширина дивізіонної ділянки вогневого валу:

- для гармат калібру до 100мм- 270

- для гармат калібру більше 100мм- 450м

На основних рубежах вогонь ведуть до команди (сигналу) на перенесення вогню. Якщо після закінчення встановленого часу ведення вогню по основному рубежу команди (сигналу) на перенесення вогню не отримано, то продовжують методичний вогонь встановленого темпу до отримання команди (сигналу).

На проміжних рубежах вогонь ведуть протягом встановленого часу (2-3хв); вогонь з проміжних рубежів переносять за командами командирів (старших офіцерів) батарей.

Під час ведення вогневого валу стрільбу ведуть осколочно-фугасними снарядами.

Загороджувальний вогонь.

Загороджувальний вогонь заключається в створюванні вогневої завіси з метою відбиття атак і контратак танків і піхоти противника, утримання і закріплення захоплених рубежів в глибині його оборони. Забезпечення флангів і стиків, недопущення відходу противника. Загороджувальний вогонь ведеться на одному або декількох рубежах. Ці рубежі повинні бути спостерігаємі з наземних спостерігальних пунктів або з позицій радіолокаційних станцій. Рубежі загороджувального вогню визначаються завчасно або в ході бою. Відносно напрямку стрільби ділянки загороджувального вогню можуть бути фронтальними або фланговими.

Для ведення загороджувального вогню залучають нарізну артилерію і міномети, а також нарізну артилерію. Ширину ділянки загороджувального вогню призначають з розрахунку 50м на одну гармату (міномет), тобто для батареї- 300м, для дивізіону - 900м. Кожному дивізіону призначають звичайно дві- три ділянки загороджувального вогню.. Дивізіонна ділянка ділиться на батарейні.

Відстань між рубежами загороджувального вогню може бути 400- 600м і більше і залежить від швидкості руху танків і піхоти противника. Чим більша швидкість їх руху, тим більша повинна бути відстань між рубежами і навпаки.

З метою безпеки своїх військ при веденні загороджувального вогню віддалення найближчого рубежу від своїх військ повинно бути не менш ніж 200- 400м.

Для відбиття піхоти противника, що атакує проводять звичайно один вогневий наліт на одному рубежі. Вогонь відкривають в момент підходу піхоти до ділянки загороджувального вогню і ведуть його до тих пір, поки піхота не прикратить атаку. Якщо піхота заляже, то її вражають загороджувальним вогнем як ціль, що спостерігається. Орієнтовний час ведення вогню по рубежу складає 1,5-2хв.

Для відбиття танків (бронетранспортерів) противника. що атакують залучають декілька дивізіонів (батарей) в накладку на кожному рубежі.. Вогонь відкривають в момент підходу головних танків (бронетранспортерів) до рубежу загороджувального вогню і ведуть біглим вогнем до виходу основної маси танків (бронетранспортерів) із зони розривів, після чого вогонь при необхідності переносять на наступний рубіж.

Ділянки загороджувального вогню позначаються прописними буквами (А,Б і т.п.). Для виклику вогню по цим ділянкам встановлюють умовні слова по назвам дерев (“Акація”, “Бук” і т.п.). Право виклику загороджувального вогню надається всім командирам - від командира роти (батареї) і вище.

Дата добавления: 2015-08-31