Особливості дій у разі участі у міжнародних миротворчих операціях. 3 страница

У відповідності до форм і видів участі у миротворчій діяльності розрізняють наступні типи миротворчих операцій:

з попередження конфліктів (коли для уникнення конфлікту вчинені такі дії, як превентивна дипломатія, консультації, ведення спостереження за обстановкою відповідно до угод сторін конфлікту, накладення санкцій тощо);

з встановлення миру (сприяння миру) (проводяться за обов’язковою згодою сторін конфлікту з метою їх розв’язання шляхом мирного урегулювання, в умовах відсутності чітких домовленостей між сторонами конфлікту (посередництво, переговори, надання різноманітних видів допомоги) або превентивного розгортання військ для недопущення конфлікту, а також контролю за умовами перемир’я та виконання угод про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання всебічної допомоги населенню);

з підтримання (відновлення) миру (проводяться, як правило, після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту (підписання мирної угоди) для недопущення подальшого розгортання конфлікту та надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання роз’єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, недопущення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і виборних установ та організацій шляхом роз’єднання ворогуючих сторін миротворчими контингентами);

з примушення до миру (встановлення миру) (проводяться коли не передбачається обов’язкова згода всіх конфліктуючих сторін, як правило, вводяться міжнародні санкції та застосовуються найрішучіші заходи з використанням військової сили для припинення збройного конфлікту і примушення сторін конфлікту до встановлення перемир’я, мають більше військовий напрямок, ніж політико-дипломатичний задля припинення громадянських і міжетнічних війн);

з розбудови миру (проводяться у пост конфліктний період для відновлення життєдіяльності найважливіших елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту головна роль належить, як правило, цивільним структурам (гуманітарним агенціям, неурядовим організаціям тощо).

У рамках миротворчої діяльності можуть проводитися також пошуково-рятувальні, гуманітарні та електоральні операції.

Традиційно роль військової сили у миротворчій діяльності полягає втому, щоб, розмістившись між різними сторонами конфлікту, завадити їх зіткненню або в спостереженні як виконується угода про припинення вогню чи примирення.

Практичне проведення операції з попередження, встановлення або підтримання миру може включати декілька різних способів дій. Основними з них є дії щодо спостереження, розмежування та змішані дії розмежування і спостереження.

Дії щодо спостереження, як правило, виконуються військовими спостерігачами та за допомогою організації різних видів спостереження. Їх завдання полягає у контролі за виконанням угоди перемир’я.

Дії щодо розмежування, як правило, здійснюються миротворчими підрозділами. Завдання полягає в тому, щоб розміститись між двома або більше ворогуючими сторонами, запобігти (не допустити) відновленню збройної боротьби. Областю дії може бути Буферна зона ООН, де дозволяється перебувати тільки персоналу ООН, або зона, у якій ніякому військовому персоналу, крім персоналу ООН, не дозволяється бути.

Змішані дії розмежування і спостереження включають контролювання районів по обидва боки буферної зони, де протиборчі сторони погодилися на обмеження у застосуванні військової сили(ці райони називаються Областями Обмеження Озброєнь).

Типовими завданнями операцій з примушення до миру є: поновлення правопорядку; захист гуманітарних операцій і прав людини; стримування конфлікту; роз’єднання ворогуючих сторін; встановлення зон безпеки та нагляд за ними; гарантування або недопущення просування та посилення санкцій. Відмінністю завдань є виконання миротворчими підрозділами поліцейських функцій. Значно зростає обсяг завдань підрозділам інженерних військ і тиловим службам для забезпечення гуманітарних операцій, поновлення місцевої інфраструктури.

Миротворчі підрозділи застосовуються для спонукання сторін конфлікту до взаємних поступок і досягнення згоди, тому є висока можливість ведення обмежених бойових дій між миротворчим контингентом і конфліктуючими сторонами. Протистояння може призвести до повномасштабних бойових дій. У цьому випадку миротворчі підрозділи потрапляють в умови близькі до конфлікту низької інтенсивності, а операції з примушення до миру являють собою активну військову фазу бойових дій (з елементами стабілізаційних і специфічних дій) проти сторін конфлікту, яка завершує комплекс політичних, дипломатичних і економічних заходів з метою рішучого примушення сторін конфлікту до встановлення перемир’я.

Взвод зі складу миротворчого контингенту самостійно або у складі роти може залучатися до виконання найбільш характерних завдань: організації всіх видів спостереження; здійснення контролю за пересуванням людей і транспортних засобів у зоні роз’єднання (буферній, демілітаризованій зоні); проведення патрулювання; взяття під охорону та оборону важливих об’єктів; захисту своїх сил і засобів (організація безпеки миротворчих підрозділів); усебічного сприяння переговорам; блокування районів, населених пунктів; сприяння гуманітарній допомозі та економічній діяльності; забезпечення супроводження колон гуманітарної допомоги, інших важливих вантажів і високопосадових осіб.

Крім цього, миротворчі завдання можуть виконуватися шляхом проведення оточення та обшуків; гарантування безпеки на виборчих пунктах і на зустрічах виборців з кандидатами різного рівня; виконання ремонтно-відновлювальних робіт і надання медичної допомоги у випадках масових поранень тощо.

В умовах проведення операцій з примушення до миру миротворчий взвод може вести звичайні бойові дії, а також, залежно від обстановки, виконувати завдання, притаманні стабілізаційним і специфічним діям військ.

Крім цього, він може включатися до складу сил швидкого реагування для вирішення завдань,які раптово виникають, під час проведення миротворчої місії. Склад сил швидкого реагування визначається старшим командиром сил з підтримання миру і може включати як підрозділи, так і засоби їх мобільної доставки в райони застосування. До сил швидкого реагування можуть бути направлені підрозділи і частини з різних національних контингентів з підтримки миру, але з обов’язковою мовною сумісністю (або забезпечені достатньою кількістю радників і перекладачів). Загальне командування силами швидкого реагування покладається на командувача миротворчими силами, або за його рішенням – на командира національного контингенту,у чиїх інтересах сили швидкого реагування на цьому етапі виконують поставлене завдання.

Сили швидкого реагування застосовуються: у разі виникнення загрозливого стану в одному з районів виконання миротворчої місії,для вирішення завдань,які раптово виникають, демонстрації військової присутності або застосування сили з метою надання допомоги одному з національних контингентів, протидії проявам сили з боку сторін конфлікту, надання допомоги підрозділам, які опинилися в небезпеці.

Залежно від покладених миротворчих завдань організаційно-штатна структура підрозділів миротворчих сил може бути різною і розробляється конкретно під кожну миротворчу місію.

Правила та загальноприйнятий порядок застосування зброї під час виконання миротворчих завдань. У ситуаціях, коли порушник не озброєний та не має ворожих намірів, використання зброї не виправдане. У будь-якому іншому випадку наявність зброї у порушника, який виказує ворожі наміри, є приводом для застосування зброї. Як ворожі наміри можуть бути розцінені такі дії: наведення зброї на людей, утримання заручників, використання зброї, завдання ударів зброєю, а також погрози про використання зброї або свідчення про недавнє використання зброї.

Зброя застосовується тільки в останню чергу, як крайній засіб припинення порушення, після застосування засобів загорожі та інших перешкод, сльозогінного газу, гумових палиць і безпосереднього приготування зброї для стрільби.

Перед застосуванням зброї необхідно обов’язково вигуком або попереджувальним пострілом сповістити про подальші наміри застосувати зброю.

Після попередження застосовуються поодинокі постріли, стрільба чергами – вимушений крок, при цьому слід вести тільки прицільний вогонь.

Після застосування зброї обов’язково терміново доповідати про це старшому начальнику.

Миротворець має право застосувати зброю у випадках: ведення по ньому вогню або зарядження зброї для ведення вогню; самозахисту; намагання поранити, захопити або заарештувати будь-кого з цивільного і військового персоналу миротворчих сил; примусової затримки миротворчого персоналу з метою не допустити до виконання своїх службових обов’язків; намагання викрасти або знешкодити обладнання миротворчих сил; встановлення, підриву або кидання будь-яких вибухових пристроїв; дій порушників на техніці з явною метою задавити або протаранити й іншого шляху зупинити транспортний засіб немає.

Забороняється застосування зброї миротворцями у випадках: для припинення вогню між сторонами конфлікту або іншого порушення угоди між ними; якщо ступінь загрози миротворцю не перевищує зазначених випадків; якщо діями миротворців може бути завдано шкоди іншим особам, крім порушників; якщо попередньо не вжито всіх заходів, які повинні бути виконані перед застосуванням зброї; застосування зброї повинно припинитися, коли порушення чи дії порушників припинені або коли ситуація стала безпечною.

Зброя знаходиться у миротворця тільки під час проведення операції чи несення служби, у всіх інших випадках миротворець без зброї.

Вимоги щодо застосування зброї можуть поповнюватися й уточнюватися вказівками відносно правил сутичок або командуванням миротворчих сил.

Командир взводу миротворчого підрозділу під час виконання покладених завдань повинен звітувати перед вищим командуванням про: обстановку; пересування ворогуючих сторін; випадки відкриття вогню в миротворчій зоні, позиції миротворчих сил, ворожі дії, випадки загрози стосовно миротворчих підрозділів, цивільного населення; загрозу нападу терористів; удосконалення оборонних позицій ворогуючих сторін; порушення повітряного простору району відповідальності миротворчих підрозділів; порушення умов домовленостей. Інформація передається негайно по команді.

У рапортах про обстановку, випадки відкриття вогню, конкретну діяльність у миротворчій зоні, як правило, вказується: дата (час складання рапорту); номер рапорту; позиція (СП, КПП, патруля); час (події або інциденту); опис (детальний звіт про те, що сталося, у тому числі кількість особового складу, який брав участь у події чи інциденті); прізвища та імена учасників (якщо можливо), їхні дії, спорядження (зброя тощо), напрям руху, вогню, пошкодження (завдані особовому складу або спорядженню) та будь-яка інша інформація, що може стосуватися події. У рапорті також зазначають будь-яку помічену діяльність у зоні відповідальності та навколо неї.

Під час постановки завдання спостережному посту вказується: мета спостереження; місце, час і порядок облаштування спостережного посту; особливості місцевості; позиції сусідніх миротворчих СП і КПП, порядок взаємодії з ними; найближчі миротворчі позиції (напрям, вид, відстань), позивні СП і КПП; склад, засоби підсилення СП; напрямок зосередження основних зусиль і методи спостереження, ліва і права межа; обмеження (якщо є); конкретні місця та населені пункти, на які необхідно звернути особливу увагу; порядок чергування та ведення журналу спостереження; форма одягу (порядок носіння зброї, шоломів, захисних жилетів та іншого екіпірування); порядок застосування палиць, сльозогінного газу, зброї, оповіщення і підйому по тривозі, дій у разі пожежі, під час затримання порушників і їх конвоювання, застосування і обслуговування наявної техніки та обладнання; порядок організації охорони та оборони СП; порядок підсилення СП; порядок евакуації СП; порядок організації всебічного забезпечення; порядок перевірки документів, вилучення вибухівки та боєприпасів; порядок організації і підтримання зв’язку, подання донесень, рапортів, звітів.

Під час постановки завдань рухомому спостережному посту вказуються: склад, засоби підсилення; способи виконання завдання; маршрут і швидкість руху; періодичність контролю (проїзду) по маршруту; час і місце харчування та відпочинку особового складу; час готовності до виконання поставленого завдання; порядок підтримання зв’язку і надання доповідей.

Для виконання завдань СП командир взводу (відділення) проводить бойовий розрахунок підрозділу і призначає: чергове відділення (зміну); відділення (зміну), що перебуває в резерві; відділення (зміну), що відпочиває.

Командир (старший) чергового відділення (зміни)складає графік змін і відпочинку з розрахунку: 1-2 особи ведуть спостереження, інші забезпечують охорону і відпочивають.

Спостерігач, отримавши завдання, починає спостереження з детального вивчення місцевості і визначення відстаней до орієнтирів, місцевих предметів у призначеному секторі. Для якісного спостереження та швидкої доповіді місцевість, за якою ведеться спостереження, поділяється на сектори. Застосування оптичних приладів підвищує ефективність спостереження, дає можливість вести спостереження на далекі відстані.

Командир відділення (старший зміни) записує в книгу реєстрації спостереження всі інциденти, що були помічені (навіть якщо вони здаються неважливими), і доповідає командиру взводу (відділення). Командир взводу (відділення) у встановлений час надсилає звіти в штаб-квартиру миротворчого підрозділу.

Відділення (зміна), що в резерві, обслуговує техніку, озброєння, перебуває в готовності по тривозі зайняти оборонні позиції або за наказом командира взводу здійснити патрулювання в певному районі та в разі потреби здійснити контроль за натовпом.

Відділення (зміна), що відпочиває, займається повсякденною діяльністю на посту, відпочиває, готується згідно з бойовим розрахунком до несення служби.

Наряд для несення служби на СП може призначатися терміном до трьох діб, у разі потреби – на більш тривалий термін. Старший СП щоденно узагальнює результати спостереження і до встановленого терміну доповідає їх у встановленому порядку, а в разі виявлення незаконної діяльності – негайно.

Якщо дозволяє обстановка, особовий склад може залучатися для патрулювання на ділянці, яка не простежується із СП. У цьому випадку військовослужбовці оснащуються всім необхідним для спостереження, зв’язку і забезпечення безпеки.

Радіо і телефонний контакт з вищою штаб-квартирою здійснюється щонайменше тричі на день. У разі виявлення підозрілої діяльності доповідь до вищої штаб-квартири здійснюється негайно, згідно з процедурами звітування. Повідомлення про сторони (підозрілу діяльність або порушення) повинні бути закодовані у зв’язку з можливістю їх підслуховування і записування сторонами конфлікту.

Під час виконання завдань особовим складом спостережного посту для контролю над заворушеннями та розгоном натовпу, який загрожує звичайному громадському порядку, дозволяється використання необхідних і виправданих заходів.

Особи, яких помічено у вчиненні серйозних дій кримінального характеру, затримуються з мінімальним застосуванням сили та зброї. Для їх супроводу призначається конвой – військовий наряд у складі від трьох і більше військовослужбовців. Конвоювання здійснюється, як правило, вдень.

До дій кримінального характеру належать: вбивство, напад із застосуванням зброї, зґвалтування, підпал, пограбування. Якщо всі можливі методи вичерпано і подальший розвиток подій може призвести до людських втрат, застосовується зброя (як надзвичайний захід).

Під час постановки завдання КПП щодо організації і несення служби командир вказує: мету організації КПП; місце, час і порядок облаштування КПП; особливості місцевості, методи спостереження за місцевістю; позиції сусідніх миротворчих ПС і КПП, порядок взаємодії з ними; найближчі миротворчі позиції (напрям, вид, відстань), позивні СП і КПП; склад, засоби підсилення КПП; порядок блокування руху транспорту і людей (часткового чи повного); порядок огляду і перевірки документів, людей, транспорту і вантажів, що перетинають зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону); порядок затримання громадян і транспортних засобів, що порушують режим особливого положення, вилучення зброї та боєприпасів; порядок чергування та ведення журналу обліку затриманого автотранспорту і вилученої зброї, боєприпасів, вибухових речовин та інших заборонених предметів; форма одягу (порядок носіння зброї, шоломів, захисних жилетів та іншого екіпірування), порядок застосування палиць, сльозогінного газу, зброї, оповіщення і підйому по тривозі, дій під час пожежі, конвоювання порушників, застосування і обслуговування наявної техніки та обладнання; порядок організації охорони та оборони КПП; порядок підсилення КПП; порядок евакуації КПП; порядок організації всебічного забезпечення; порядок організації і підтримання зв’язку, представлення донесень, рапортів, звітів.

Під час встановлення прихованого або спровокованого КПП командир визначає його місце, призначає засідки (віддаляються на 50–100м в обидва напрямки), обирає місце для спостереження та організовує роботу.

Особлива увага звертається на вибір зручної позиції для спостереження, можливості взаємної підтримки (вогневої підтримки) та взаємного прикриття; розвідку території перед зайняттям позицій; перевірку місцевості на наявність скритих вибухових пристроїв і відсутності ворожих засідок; організацію безперебійного зв’язку; використовуванні допомоги патруля-супутника.

Характер служби на КПП вимагає тривалого перебування на посту, коли необхідно мати вільні руки для подачі сигналів, перевірки документів, огляду машин і обшуку людей та одночасно бути готовим до застосування зброї. Командир взводу повинен навчати особовий склад правильно носити та застосувати зброю. Вона повинна бути в положенні, що забезпечує її швидке застосування, і в той самий час люди, що перевіряються, не повинні мати можливості блокувати застосування зброї.

Під час організації патрулювання командир взводу визначає: завдання патруля та головну мету дій миротворчих сил у районі патрулювання. Крім того, він повинен звернути увагу: на загальну ситуацію, що склалася у районі, особливі події, які відбулися і необхідно взяти до уваги; маршрути патруля, можливі перешкоди на ньому та межі забороненої зони; можливі шляхи проникнення в зону патрулювання, шляхи відносно поселень, позиції інших озброєних сих; наявність у місцевих поселеннях населення, що належить до ворогуючих угруповань; маршрути і завдання найближчих миротворчих патрулів у районі; райони "мертвих зон" для пунктів спостереження та КПП; місцеві процедури, які застосовують органи місцевої влади в районі; порядок підтримання зв’язку, кодові слова для непередбачених випадків; час виходу, прибуття до різних пунктів на маршруті руху, час повернення на базу, тривалість здійснення патрулювання в особливих умовах погоди; порядок застосування зброї під час виконання завдання; обмеження нічного патрулювання та нічні правила застосування зброї; порядок надання технічної та медичної допомоги; прогноз погоди; порядок дій при виявленні озброєних осіб; при виявленні мін; порядок дій при отриманні встановлених сигналів; час і місце підбиття підсумків патрулювання;коли і кому здавати звіт патруля після повернення на базу.

Під час постановки завдання на здійснення конвоювання командир взводу вказує: завдання конвою та маршрут руху; загальну ситуацію в районі виконання завдання, особливі події, що сталися, які необхідно мати на увазі; небезпечні ділянки та розташування ворожих угруповань і формувань на маршруті руху та їх імовірний характер дій і намірів; місця розташування на маршруті руху баз, таборів миротворчих сил, а також місць несення ними служби (патрулі, КПП, СП); на чому зосередити основні зусилля (особливу увагу); швидкість руху, дистанцію між машинами (усі машини повинні бути в полі зору), порядок ведення спостереження та огляду місцевості під час руху; бойовий розподіл особового складу (ставити завдання відділенням, екіпажам, старшим на головній та останній машині) на випадок збройного нападу чи виникнення масових порушень правопорядку, непередбаченої зупинки чи поломки техніки; склад і порядок шикування колони; радіо дані, порядок і засоби зв’язку зі старшим командиром під час виконання завдання та в невідкладних випадках, порядок доповіді в штаб батальйону, кодові слова для непередбачених випадків та зв’язку; порядок дій на випадок втрати зв’язку; процедури перевірок, якими користуються інші контингенти; сигнали управління, умовні сигнали та порядок дій за ними; порядок дій після прибуття до місця призначення; екіпірування та форма одягу особового складу, положення зброї та порядок її застосування; порядок надання медичної допомоги та виклику евакогрупи; час готовності до виконання завдання.

Під час організації охорони та оборони важливого об’єкта командир взводу (старший охорони) вказує: напрямки, на яких необхідно зосередити основну увагу; де і яку мати охорону; склад і завдання охорони, час її виставляння;пропуск і відгук;час і порядок доповіді.

Командири підрозділів, які виконують завдання щодо забезпечення охорони й оборони важливих об’єктів, повинні завжди знати: де знаходяться, що роблять, у чому мають потребу підрозділи охорони й оборони і впливати на хід виконання ними завдань усіма наявними в їх розпорядженні силами і засобами. Вони керують ними шляхом розпоряджень по радіо, рухомими засобами і сигналами, висилкою дозорів, особистою перевіркою служби.

Під час організації підготовки та здійснення супроводження офіційних (високопосадових) осіб необхідно дотримуватися правил прихованості, таємності в плануванні і виданні наказів на супроводження; суворо дотримуватися дисципліни під час пересувань; змінювати шляхи і часовий розклад переміщень; уживати необхідних заходів для забезпечення супроводження, організовувати і відправляти підрозділи охорони так, щоб забезпечити зв’язок із повітряною і вогневою підтримкою на випадок засідки; а також резервами і підрозділами (силами) негайного реагування; налагодити зв’язок із підрозділами сусідніх миротворчих контингентів, вищим командуванням і по можливості із силами держави-господаря; розподіляти провідників.

БОЙОВИЙ ПОРЯДОК, БОЙОВІ ЗАВДАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ПІД ЧАС ВЕДЕННЯ ЗУСТРІЧНОГО БОЮ

(варіант)

ЗАВДАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ПІД ЧАС УЧАСТІ У СПЕЦИФІЧНИХ ДІЯХ:

АНТИТЕРОРИСТИЧНАОПЕРАЦІЯ

(варіант)

ЗАВДАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ПІД ЧАС УЧАСТІ У СПЕЦИФІЧНИХ ДІЯХ:

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ

(варіант)

ЗАВДАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ПІД ЧАС УЧАСТІВ СТАБІЛІЗАЦІЙНИХ ДІЯХ (варіант)

ЗАВДАННЯ ПІДРОЗДІЛІВ ПІД ЧАС УЧАСТІВ

МІЖНАРОДНІЙ МИРОТВОРЧІЙ ОПЕРАЦІЇ

(варіант)

ВЗВОД У ЗАСЛОНІ

(варіант)

2 аемв

резерв 1 аемр

3 аемв

1 аемв

10-12 чол

1500 (750) м

Дата добавления: 2015-08-31