Схильними до агресії

Методи дослідження агресивності у підлітків.

Для дослідження агресивності у підлітків можна використовувати різні методики та підходи. Підлітки мають свої особливі риси характеру та поведінки, тому одним із підходів до агресивного підлітка є поведінковий підхід, який має низку очевидних переваг – це насамперед чіткість і відносна простота методів. Крім того, він безпосередньо орієнтований на поведінкові зміни і має виражений характер.

Існують певні принципи, за допомогою яких виявляється агресивність.

Одним із таких принципів є принцип об’єктивності. Він орієнтується переважно на вияв зовнішніх змін. Це можуть бути: емоційні реакції, висловлювання, жести, фізіологічні прояви (серцебиття, почервоніння, тремтіння), рухові реакції, симптоми (запаморочення, спазм м'язів, страхи), думки, конкретні дії і вчинки. Такі прояви агресії фіксуються максимально конкретно (об’єктивно) і систематично.

Принцип поведінкової оцінки. Вказує на необхідність проведення функціонального аналізу поведінки учня, який може здійснюватися у формі заповнення таблиці з трьома колонками, кожна з яких відповідно містить:

1) стимули і ситуації (що передували агресивній поведінці);

2) поведінкові реакції особистості (як реагувала особистість);

3) результати і наслідки цих реакцій.

Поведінкову оцінку здійснюють під час бесіди з дитиною. Для аналізу поведінки можна використовувати щоденник самоспостереження учня, пряме спостереження за учнем; одержання інформації від інших фахівців; організацію рольових ігор та ін. Додатковими джерелами даних для оцінки агресивної поведінки підлітка можуть бути: медична інформація, результати анкетування і тестування, експертні оцінки.

Принцип системності. Припускає оцінку ролі агресивної поведінки в різних ситуаціях. Важливо розуміти, яку функцію агресивна поведінка виконує в певний момент (у сім'ї, групі однолітків, на уроці, на перерві). Отримані дані дають можливість визначити, в чому суть проблеми, як вона виникає. При цьому важливе значення має оцінка агресивної поведінки. У результаті поведінкового аналізу формулюються завдання допомоги, способи контролю її ефективності. Оскільки в учнів є кілька проблемних ситуацій, необхідно виявити ступінь небезпеки кожної з них, відповідно спланувати послідовність роботи.

Завдяки спостереженням за підлітком можна визначити рівень агресивності, заповнивши анкету «Критерії агресивності підлітка». Дана анкета містить такі пункти:

1. «Злий дух» часом вселяється в дитину.

2. Вона не може змовчати, коли чимось не задоволена.

3. Коли хтось її образить, вона обов’язково прагне поквитатися з ним.

4. Часом вона із задоволенням щось розбиває, шматує книжки.

5. Інколи вона так наполягає на чомусь, що в людей, які її оточують, уривається терпець.

6. У відповідь на звичайні розпорядження прагне зробити все навпаки.

7. Часто не за віком сварлива.

8. Любить бути першою: верховодити, підкоряти собі інших.

9. Легко свариться, вступає в бійку.

10. Не зважає на ровесників, не поступається, не ділиться нічим.

За кожну ствердну відповідь нараховується 1 бал. Тоді за шкалою оцінювання визначається рівень агресивності.

Шкала оцінювання:

8-10 балів – висока агресивність;

4-7 балів – середня агресивність;

1-3 бали – низька агресивність.

Також існують і інші методики, які допомагають визначити агресивність. Так, наприклад, існує методика, яка визначає рівень адекватності самооцінки та само сприйняття - методика діагностики рівня емпатійних здібностей за В. Бойком.

Як відомо, в структурі агресивної поведінки виділяють кілька взаємозалежних рівнів: мотивація, що спонукає до агресивної поведінки; емоційні процеси, що супроводжують агресивну поведінку; процеси саморегуляцій; когнітивна переробка інформації; нарешті, явища, що спостерігаються зовні, і дії.

Як одну з найбільш ефективних і адекватних форм психологічного впливу на осіб, схильних до агресивної поведінки, більшість фахівців виділяє поведінкову корекцію. Психолого-педагогічний вплив може бути спрямований на: ослаблення або усунення агресивної поведінки; розвиток здатності розуміти свої почуття; зменшення емоційних реакцій (наприклад, тривоги), що супроводжують агресивну поведінку; формування навичок адекватного і безпечного вираження гніву; розвиток здатності розслаблятися; самостверджуватися. Досягнення позитивних поведінкових змін у конкретному напрямі є метою корекції агресивної поведінки.

Психолого-педагогічна профілактика здійснюється у формі консультування, педагогічної корекції, психологічних тренінгів, психотерапії. Також вона може мати форму індивідуальної, сімейної або групової роботи. В усіх випадках, незалежно від форми й умов, мають дотримуватися принципи поведінкової корекції.

Поведінкова корекція оцінюється як досить авторитарна система, що припускає контроль педагога або батьків за поведінкою дитини. Для підлітка із поведінковими проблемами виникає реальна небезпека перекладання відповідальності за власну поведінку на педагога. Учень не лише має виявляти усвідомлене бажання зміни власної поведінки, а й активно брати участь у виборі цілей і методів подальшої роботи (з урахуванням конкретних внутрішніх і зовнішніх умов).

Шляхи проведення корекційної профілактичної роботи добираються з урахуванням типології підлітків. При цьому в роботі з першим типом підлітків (активно-позитивні) можна пропонувати реалізацію таких напрямів психолого-педагогічної діяльності, як: встановлення стосунків довіри з дитиною, створення для неї психологічного комфорту, формування у дитини позитивної самооцінки, вироблення мотивації досягнення. Другому типу підлітків (пасивно-позитивні) пропонуються такі напрями роботи: створення умов для підвищення рівня успішності в діяльності, вироблення правильних навичок поведінки й спілкування, підвищення рівня саморегуляції через формування звички до самоаналізу. Для третього типу підлітків (ситуативно-нестійкі) доцільними є такі напрями роботи: формування у дитини позитивної життєвої перспективи, визначення із нею шляхів її самореалізації, сфер самоповаги, розвиток моральних уявлень, пізнавальних інтересів, розширення кругозору. При психологічному впливі на дітей четвертого типу (пасивно-негативні) корисно коригувати емоційно-вольову сферу, наголошуючи на диференціації рівнів ураження емоційної сфери особистості. Психологічна корекція поведінки дітей п’ятого типу (активно-негативні) здійснюється у таких напрямах, як визначення афективної зони їхньої діяльності та розв’язання конфліктних ситуацій.

При здійсненні шкільним психологом психокорекційної роботи акцентується увага на створенні атмосфери взаємодовіри, взаємоповаги у спілкуванні. При цьому передбачається, що довірливі слова підлітка мають залишатися таємницею. Його проблеми можуть бути обговорені з батьками й педагогами лише за згодою підлітка. Втрата довіри, розголошення таємниці, навіть мимовільне, є психологічною травмою для підлітка і може призвести до непередбачених наслідків.

Профілактична робота з попередження та подолання насильства у колективах навчальних закладів ефективно здійснюється в таких напрямках: Створення позитивного мікроклімату в шкільному, в тому числі вчительському, колективі. У вчительських колективах, що мають авторитарний стиль керівництва, такі самі стосунки, що й між учнями і вчителями. Дратівливість, невдоволеність учителів нерідко переходить у агресію щодо дітей. Учителям варто стежити за дисципліною, бути послідовними, дотримуватися вимог щодо правил поведінки відповідно до вікового розвитку дитини, усно визначати свої очікування та межі дозволеного, давати настанови і не вдаватися до покарань. Учителям треба враховувати, що активність та інтереси підлітків переважно сконцентровані на однолітках. Страх перед тим, що відчуття та реакції однолітків можуть бути незвичайними та несприятливими, може призвести підлітків до усамітнення або депресії. Психоматичні реакції досить поширені. Підліток може бути незадоволений втручанням у його розклад, а також дратуватися через те, що іноді на нього не покладають таких обов’язків, які покладають на відповідальну людину. Роздратування, злість або почуття вини можуть проявлятися у безвідповідальних вчинках.

Тому з метою правильного реагування на прояви насильства необхідно заохочувати підлітків до того, щоб вони підтримували стосунки з друзями, брали участь у спортивному та громадському житті. Педагогам важливо володіти навичками спілкування з учнями, які мають негативну установку на оточення, позбавити їх таких рис, як байдужість, холодність і зверхність у спілкуванні, агресивність, егоїзм, нещирість, домагатися переорієнтації проблемних учнів на доброту, простоту, щирість, справедливість, розум, доброзичливість у спілкуванні. Складність роботи з агресивними учнями зумовлюється їхньою соціометричною позицією в класі, що нерідко характеризується ізольованістю від позитивного оточення.

Правила роботи з агресивними підлітками:

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятим способам вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Розвивати здатність до емпатії.

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними підлітками:

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, психолог має працювати спільно з психотерапевтом і психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

· навчати підлітків контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

· розвивати у підлітка вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію (для цього використовують медитативну музику, фантазії-візуалізації, повільні танці, спеціальні дихальні вправи, методи аутотренінгу тощо);

· вчити показувати співрозмовникові свої почуття через їх вербалізацію і запрошення до співпраці, завдяки чому можна подолати суперечності, запобігти конфліктам у майбутньому.

Способи подолання агресивності:

- виконувати фізичні вправи (гімнастика, аеробіка, біг, їзда на велосипеді);

- займатися силовими видами спорту (бокс, боротьба);

- займатися фізичною працею;

- виливати злість на неживі об’єкти (побити подушку, диван, боксерську грушу, пошматувати газету);

- використовувати масаж, особливо верхньої частини спини, з метою зняття напруження;

- викричатися на самоті, не спрямовуючи свій гнів на об’єкт роздратування;

- обговорити ситуацію, яка викликає роздратування, з близькою людиною;

- висловити уявному об’єкту своє невдоволення;

- змінити вид діяльності, що допоможе відволіктися від проблеми;

- використовувати комунікативну техніку «Я»-повідомлення: висловлюючи співрозмовникові почуття щодо ситуації, яка вас дратує, викликати співчуття та бажання зрозуміти вас і не руйнувати стосунків.

- релаксація – метод, за допомогою якого можна частково чи повністю позбутися фізичного чи психологічного напруження;

- медитація – занурення розумом у предмет, ідею, що досягається шляхом зосередження на одному об’єкті й усунення всіх інших зовнішніх (звук, світло) та внутрішніх (фізичне, емоційне напруження) чинників.

Опрацювавши теоретичний матеріал, можна зазначити, що всі теорії профілактики та корекції агресивної поведінки неповнолітніх використовують різні підходи для послаблення чи усунення причин агресивної поведінки. Біологічні та психологічні теорії, з їх акцентом на біологічну незворотність чи психологічну анормальність, маргінують агресивну поведінку і відволікають увагу від інших факторів повсякденного життя, котрі можуть вносити значний вклад в його зменшення. З іншого боку, психологічні теорії більш оптимістичні в поглядах щодо контролю над агресивною поведінкою і вважають, що профілактичну роботу з агресивними неповнолітніми потрібно направляти на:

- усунення або зменшення агресивної поведінки за допомогою збільшення рівня самоствердження, самореалізації, розвитку розуміння самого себе, їхніх та своїх почуттів, розвиток самоконтролю, розвиток ефективних соціальних комунікацій

- зменшення емоційних реакцій;

- формування вмінь переносити прийнятну соціальну критику.

Проведений нами аналіз виявляє основні напрями і принципи профілактики та корекції агресивної поведінки неповнолітніх та отримання стійкого результату в роботі з агресивними неповнолітніми. Профілактично-корекційний вплив повинен носити не епізодичний, а системний і комплексний характер, поєднувати в собі єлементи прийомів і вправ з різних напрямів коректувальної роботи. Профілактично-корекційну роботу доцільно проводити як в індивідуальному порядку, так і в групі, а іноді і з участю сім'ї. Найбільш ефективним вважається комплексний підхід, в якому маютъ місце всі три напрями роботи. Кількість занять з агресивними неповнолітніми має бути не менше декількох раз на тиждень, тривалістю 1-1.5 години. Методи частіше використовуються із арт-терапії, терапії гри, тілесноорієнтовної терапії, а також, поведінкової, раціональної та сугестивної терапії.

Дискомфорт у роботі виникає на першій стадії роботи, адже, неповнолітні йдуть на зустріч із психологом не за власним бажанням, а через батьків чи вчителів, які ніби карають його за проблемну поведінку. Тому відчуття ворожості, недовіри та страху переноситься на особистість психолога, який може дізнатися правду тоді, коли її не хочеться розповідати.

Необхідно враховувати, що агресивні неповнолітні, як правило, з самого початку обділені розумінням, турботою, увагою, тому психологу важливо відноситися з повагою до їх внутрішніх проблем, адже, щоб здобути результат у профілактично-корекційній роботі, обов'язково треба встановити довіру між неповнолітнім та психологом. За агресивною поведінкою часто ховається біль, розчарування, знедоленість, але не треба забувати, що крім співчуття неповнолітнім потрібна конструктивна, дієва допомога в реагуванні на травмуючі ситуації, а також, в придбанні навичок саморегуляції і контролю.

На думку багатьох фахівців, на чолі з Захаровим А.І. [3] психолог не повинен: нав'язувати свою думку неповнолітньому та його батькам, намагатися впливати на самого неповнолітнього, його характер та емоційність та робити так, щоб неповнолітній відчував лише свою відповідальність за все, що трапляється.

Проводячи профілактичну та корекційну роботу з агресивними неповнолітніми, необхідно пам'ятати про основні принципи поведінкової корекції: принцип об'єктивності, принцип поведінкової оцінки, принцип системності та принцип співробітництва.

Принцип об'єктивності полягає в тому, що орієнтуватися треба на зовнішні прояви: висловлювання, жести, міміка, фізіологічні прояви (почервоніння, серцебиття), емоційні та рухові реакції і таке інше.

Принцип поведінкової оцінки полягає у фокусуванні на поведінці неповнолітнього, а також, на тому, що передувало виникненню агресивних реакцій, які саме агресивні реакції виникали та на слідувало відразу за агресивними реакціями.

Принцип системності полягає в аналізі ролі агресивної поведінки неповнолітнього у різних соціальних колах та житті в цілому. Адже агресія може виступати засобом для досягнення чого-небудь в одному оточенні, а в іншому буги функцією самозахисту.

Принцип співробітництва полягає у встановленні довірливих відносин між неповнолітнім та психологом, де неповнолітній повинен усвідомлено бажати змінити ситуацію що склалася, і активно приймати участь у вибору видів та методів їхньої роботи [1].

Штатний психолог, який працює з агресивними неповнолітніми, повинен проявляти високий рівень професійно важливих якостей: емпатії, розуміння, людяності, сердечності, відвертості, бути уважним та стриманим, бути безпристрасним та справедливим. Він також повинен вміти завойовувати авторитет, щоб у подальшій власній діяльності робити на його основі застереження, давати поради, координувати.

Агресивність може бути не тільки соціально шкідливою чи небезпечною, але й нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання; агресивні дії можуть бути ослаблені або спрямовані в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивної поведінки, орієнтації людини на позитивну модель поведінки, зміну умов, сприяють прояву агресії [2].

Позитивне підкріплення буде дієвим, якщо воно:

• стосується значимої сфери неповнолітнього, є індивідуально важливим;

• застосовується систематично і відразу після отриманої бажаної поведінки;

• має чіткий зв'язок із бажаною поведінкою і стимулом, що використовується.

Підкріплення може застосовуватися за допомогою реальних стимулів, наприклад, грошей (безпосередній вплив) або за допомогою жестів, символів, умовних знаків (опосередкований вплив) [1].

Вирішуючи питання агресії на особистісному рівні, психологи досягли великих успіхів в навчанні деяких неповнолітніх «контролю над своїм гнівом» і агресивними імпульсами. Поняття контроль над гнівом відноситься до набору стратегій зменшення або контролю свого гніву. В основі секрету зберігання спокою лежить необхідність визначати несприятливу ситуацію як проблему, котру потрібно вирішити. Тому, шоб згасити гнів, неповнолітніх навчають наступній методиці:

1. Визначити проблему як можна точніше.

2. Скласти список ймовірних рішень.

3. Оцінити ймовірний успіх кожного рішення.

4. Обрати найкращий варіант і почати його реалі;

5. Оцінити успіх обраного метода, потрібно внести поправки [7].

Психологічна корекція та профілактика агресивної поведінки неповнолітніх включає в себе велику кількість методів, серед яких ми можемо виділити наступні види корекції.

• через гру (більше використовується з дітьми молодшого віку, але, іноді, і у роботі з неповнолітніми);

• через творче самовираження (малювання, ліпка, конструювання, казкотерапія, заняття з музики, танців і т.д.);

• через сублімацію агресії в соціально прийнятну діяльність, наприклад, спорт;

• через спілкування у групі однолітків з тими самими проблемами, встановлення соціальних зв'язків з ними через взаємодію;

• через засвоєння прикладу поведінки, яка демонструється авторитетним дорослим (наприклад, актор, який грає у бойовиках, розповідає, що в житті майже ніколи не застосовує агресію для досягнення мети).

Дуже ефективним є такий метод творчого самовираження, як малювання.

Малювання у багатьох випадках дозволяє обходити «цензуру свідомості», тому представляє можливість для дослідження несвідомих процесів, виразу, актуалізації і опрацьовування внутрішніх конфліктів [8].

Направлене малювання, як спосіб корекції агресії, сприяє інтерналізації втраченої агресії. В процесі направленого малювання відбувається наступне: реагування і екстеріоризація агресивних імпульсів та інтерналізація — за допомогою виконаних операцій (обговорення образотворчого матеріалу) засвоюється раннє втрачена агресія, яка сприймалася, як окрема сила і була направлена на зовні або на себе (аутоагресія).

Малюнок як спосіб корекції агресії вибраний нами з наступних причин:

• неповнолітні працюють з самовиразом ситуації з проблемою;

• метод малюнка є засобом переважно невебального спілкування.

Це дає можливість працювати з неповнолітніми, які недостатньо добре володіють мовою, їм важко в словесному описі своїх переживань, або, навпаки, надмірно пов'язані з мовним спілкуванням. Символічна мова, що є основою малюнка, дозволяє неповнолітньому часто точніше виразити свої переживання, по-новому поглянути на ситуацію і життєві проблеми, вирішити завдяки цьому шлях до їх рішення.

• малювання у багатьох випадках дозволяє обходити «цензуру свідомості», тому представляє можливість для дослідження несвідомих процесів, виразу, актуалізації внутрішніх конфліктів [8].

Розділ VІ.Проблеми, які виникають у роботі з підлітками,

Дата добавления: 2015-08-31