Фактори впливу на розвиток дитячої агресивності

Агресивна поведінка - один з яскравих показників соціальної дезадаптованості дитини. Елементарні ознаки агресії можна спостерігати в дітей уже в молодшому віці: більшість мам не дивується, коли дитина "брикається", б'ється, кусається. Така поведінка неприємна оточенню. В результаті соціалізації дитина вчиться контролювати свої агресивні імпульси, що необхідно для життя в суспільстві. У деяких дітей агресія залишається несоціалізованою і знаходить вихід у фізичному насиллі. На сьогоднішній день вивчено умови виховання, що сприяють виникненню і закріпленню агресивних ознак. На моральні цінності дитини суттєво впливає турбота, яку дитина отримала від дорослих у дитинстві, емоційний розвиток взаємин між дитиною і дорослими в перші роки життя. Ці фактори визначають формування у дитини потреби в емоційних контактах з іншими людьми, розвитку в неї здібностей до співпереживання.

У суспільстві, де батьки відгукуються на потреби дитини, простежується низький рівень злочинності. Злодійство найбільш поширене в суспільстві, де для виховання відповідальності й самостійності використовують переважно покарання і суворе ставлення. Злочини проти особистості досить поширені там, де вихованням дитини традиційно займаються мами, де немає тісних емоційних зв'язків з батьком, де дітей грубо і несподівано змушують виявляти самостійність.

На цій основі можна зробити висновок, що теплі, тісні взаємини з батьками (особливо з членом сім'ї такої ж статі, що й дитина) сприяє розвитку в неї гуманного ставлення до інших. Любов, піклування, увага від близьких дорослих є для дитини життєво важливими, це дає відчуття захищеності, забезпечує емоційну стабільність. Обмеження емоційного спілкування й активної уваги з боку близьких дорослих призводить до появи у дитини нейротизму, тривожності. Варто вчитися слухати своїх дітей.

Великий вплив на підвищення агресивності мають засоби масової інформації. Хоча тут немає прямих причиново-наслідкових зв'язків. Вплив жорстокості, що виникає на екранах телевізорів і відео, дуже розтягнутий у часі. Діти більш чутливі до негативного впливу засобів масової інформації, оскільки вони, на відміну від дорослих, сприймають негативну поведінку за взірець. Особливо добре це простежується в експериментальних ситуаціях. Виявилося, що агресивні діти схильні дивитися агресивні фільми. А якщо це робиться з близькими дорослими, то дитина ніби отримує схвалення того, що бачить на екрані. І ті діти, які із задоволенням дивляться сцени насилля, починають більш агресивно поводитися з однолітками.

Найбільший вплив на формування агресивної поведінки дітей має реальна поведінка батьків, сімейне насилля. Вагомий вплив в цьому плані на дітей також має поведінка знайомих дорослих.

В спілкування з агресивними дітьми не можна розмовляти на підвищених тонах, тим самим ви "підключаєтесь" до її збудження і провокуєте підсилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійного, плавного мовлення дозволяє дитині переключатися і слухати вас. Особливо важливо при цьому визнати право дитини гніватися і вивільняти свою енергію різними способами (цивілізовано, не завдаючи шкоди іншим).

На жаль, агресія заразна. Створюється замкнуте коло: мене били батьки, і я битиму свою дитину. Агресорами стають діти, що беруть участь у бійках, а також жертви, які хочуть ідентифікуватися з агресором. Дорослим необхідно керуватися правилом: дитина повинна чітко розуміти, що за насиллям слід очікувати миттєвого, справедливого і неминучого покарання. Це зупинить дитину від хибних вчинків. Якщо покарання неадекватне, воно приносить лише шкоду.

Дата добавления: 2015-08-31