Роль педагога в корекції агресивної поведінки підлітків

Роль педагога в супроводі дитини, що одержує корекційну допомогу, дуже важлива. Від стилю його поведінки багато в чому залежить успішність проведеної роботи. Якщо враховуються рекомендації психолога при взаємодії з учнем, то і результативність роботи зростає в багато разів. Справа в тому, що в школі дитина проводить більшу частину свого активного часу, і дуже важливо, який дорослий знаходиться поруч і як він ставиться до дитини. Психологи хотіли б бачити помічника в особі вчителя. Тому необхідно налагодити контакт з педагогом, пояснити йому значимість змін, що відбуваються з дитиною. Ввзаємовідносини підлітка і вчителя – є одним з головних факторів, від якого залежить ефективність корекційної роботи.

Вчителю не слід ображатися на негативне ставлення дітей, а спробувати зрозуміти причину його виникнення. Провину за те, що не склався контакт з дитиною повинен завжди брати на себе дорослий. Професійно проаналізувавши свої слова, дії, переживання, педагог зможе встановити причину порушення відносин з дитиною і налагодити їх, що дуже важливо для нормального навчально-виховного процесу. Адже існує тісний зв'язок між особливостями спілкування підлітків з учителем і формуванням у них позитивних чи негативних мотивів у навчанні та поведінці.

Підлітки в силу недостатнього життєвого досвіду схильні перебільшувати і глибоко переживати труднощі, що виникають у школьному житті (нерідко перебільшені). Це явище часто недооцінюється вчителями. Тим часом це надзвичайно важливо: адже негативні емоції можуть закріпитися, перенестися на навчальну діяльність загалом, на взаємини з учителями й товаришами. В результаті можуть виникнути серйозні відхилення в психічному та особистісному розвитку дитини.

Однак не можна не враховувати, що часом стреси у дітей провокують педагоги, самі того не бажаючи і не усвідомлюючи. Вони вимагають від своїх учнів такої поведінки та рівня успішності, які для деяких з них є непосильними.

Ігнорування учителем індивідуальних і вікових особливостей конкретної дитини може стати причиною негативних психічних станів учня, різних шкільних фобій (дитина боїться йти в школу, відповідати біля дошки тощо).

Дорослим потрібно пам'ятати, що різке придушення агресії, суворі покарання можуть привести до закріплення негативної поведінки. Схильний до суворої відплати дорослий мимоволі подає дитині приклад агресивності. Відомо, що діти часто спостерігають «злість» значущих дорослих, переймають форму їхньої поведінки. Строгість педагога може привести до придушення агресивних імпульсів у дитини в його присутності, але потім, за відсутності педагога, вони вихлюпуються. Відсутність покарань також призводить до закріплення агресивності. Тому перед педагогом стоїть досить важке завдання - вибрати оптимальні способи розумного придушення агресивності. Дитині обов'язково потрібно роз'яснювати справедливість покарання, щоб підсумком стала поява почуття провини, але не страху і ворожості до вчителя.

Рекомендації педагогам, запропоновані М.М. Заваденко, ТЮ. Успенської (див. Дубровіна, Андрєєва, Данилова, Вохмянина, 1998), можуть сприяти нормалізації взаємин вчителя з агресивним учнем, а також допомогти дитині краще справлятися з навчальним навантаженням:

- По можливості ігнорувати вчинки дитини з ознаками агресії (в допустимих формах) і заохочувати її гарну поведінку.

- Обмежувати під час уроків до мінімуму відволікаючі чинники. Цьому може сприяти, зокрема, оптимальний вибір місця за партою для агресивної дитини - в центрі класу навпроти дошки.

- Надати дитині можливість швидко звертатися по допомогу до вчителя у випадках утруднення.

- Будувати навчальні заняття в чітко розпланованому, стереотипному розпорядку.

- Передбачати під час навчального дня можливості для рухової «розрядки»: заняття фізичною працею, спортивні вправи.

- Навчити дітей, які відчувають емоційні труднощі, правильно спрямовувати, виявляти свої почуття. Необхідно допомогти дитині навчитися адекватним формам реагування на ті чи інші ситуації і явища зовнішнього середовища, а не пригнічувати свої емоції.

- Не оцінювати почуття дитини, не вимагати, щоб вона не переживала того, що в даний момент переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції - результат тривалого затиску емоцій.

- Навчитися ранньому виявленню злості у дітей. Часто, коли дитина сердиться, її не сприймають серйозно. В цей момент дорослому досить сказати: «Я бачу, що ти злишся...», щоб погасити пожежу.

Щоб легше було вловити момент, коли дитина починає заводитися, необхідно звертати увагу на зовнішні ознаки агресії:

- стримування дихання, затиснуте горло (дитина намагається щось не сказати);

- скутість в грудях (намагається не проявляти себе якимось чином, тобто тут відбувається зупинка почуттів);

- напруга в руках, стиснуті кулаки (намагається щось не зробити);

- закриті очі (намагається не бачити те, на що злиться);

- «набиченне» підборіддя.

Як тільки педагог бачить такі прояви, необхідно прореагувати: «Ти зараз сердишся, може бути, хочеш побути один? Або розкажеш, що відбувається?». В цей момент на вчителя може вилитися море негативних емоцій, але він повинен пам'ятати про можливість в будь-який момент пом’якшити ситуацію спокійною інтонацією в голосі і своєю внутрішньою впевненою позицією.

Велику допомогу педагогу може надати робота Л. С. Славковій «Індивідуальний підхід до неуспішних та недисциплінованих учнів», у ній містяться дуже точні психологічні спостереження, даються конкретні поради по роботі з різними категоріями дітей. Ось лише деякі з них:

- поставлені перед дитиною цілі повинні бути не загальними (стати відмінником, виправити свою поведінку), а дуже конкретними, спрямованими на оволодіння окремими елементами поведінки, які легко можна контролювати.

- конкретну задачу потрібно ставити безпосередньо перед тим, як вона повинна бути виконана (наприклад, одразу перед уроком). Цей прийом виявляється значно ефективнішим, ніж зауваження дитині під час уроків, коли вона вже почала вести себе погано;

- мета ставиться спочатку на дуже короткий термін (на перерву, на перші 10 хвилин уроку), у міру оволодіння новою формою поведінки даний час виконання поступово збільшується;

- обов'язковий щоденний контроль за виконанням намічених завдань (для цих цілей рекомендується вести спеціальний щоденник, в якому дитина разом з педагогом ставила би перед собою конкретні завдання для виконання і письмово фіксувала оцінку своїх успіхів).

Ефективність профілактики та корекції агресивності дітей залежить від готовності педагога до такої роботи і полягає в оптимізації його діяльності та взаємодії з учнями, в умінні адекватно реагувати на фактори, що провокують агресивність в умовах школи. Корекція агресивної поведінки підлітка може бути успішною при дотриманні ряду умов: педагог усвідомлює необхідність надання індивідуальної допомоги дитині; має відповідну психолого-педагогічну підготовку; здатний розпізнати специфічні прояви агресивної поведінки і зрозуміти, що стоїть за ними; вміє правильно вибудовувати взаємодію з дитиною. При цьому дитина готова прийняти допомогу з боку педагога.

Дата добавления: 2015-08-31