Що є предметом регульованого впливу суміжних галузей права

У сфері господарювання можуть виникати й інші відносини, що не мають усіх ознак господарських відносин, а відтак не регулюються Господарським кодексом і нормами інших нормативно-правових актів господарського законодавства. До таких відносин ст. 4 ГК, зокрема, відносить:

- майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України.

Виходячи з того, що предметом регулювання ГКУ є відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарюван-ня(тобто господарські відносини), принциповими критеріями роз-межування господарських та цивільних відносин є сфера відносин та склад суб’єктів відносин. Враховуючи це, предметом регулювання ГКУ не є майнові та інші відносини, що складаються між негосподарюючими суб’єктами. Так само, відповідно до ч. 3 ст. 175 ГКУ, не є предметом його регулювання відносини, що складаються між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами– громадянами.

Однак майнові відносини суб’єктів господарювання з юридичними особами(у тому числі тими, що не є суб’єктами господарювання) підпадають під дію ГКУ. Таким чином, перевезення ван-тажів, забезпечення енергопостачання установам органів влади то-що регулюються господарським законодавством, а перевезення пасажирів та багажу чи енергопостачання громадян-споживачів–цивільним законодавством.

Практичне розрізнення господарських і цивільних відносин також дістає вияв у підпорядкуванні їх різній судовій юрисдикції. Зокрема, справи, що виникають із господарських правовідносин, розглядаються в порядку господарського судочинства, а із цивільних – у порядку цивільного судочинства[6,c.171].

Дані види правовідносин мають чимало відмінностей, головні з яких:

1.Різне коло суб’єктів; 2. Базування на відмінних одне від одного коло основоположних засад (принципів); 3. Нормативно-правове регулювання; 4. Різна видова класифікація. 5. Різний предмет правового регулювання.

Варто також відзначити, що в рамках господарських відносин здійснюється регулярна господарська діяльність та обслуговуються численні економічні процеси. Регулювання цих відносин в рамках цивільного інструментарію може призвести до монополізму та порушення публічних інтересів[12,c.131-132].

- земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного та тваринного світу, територій та об´єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря (регулювання таких відносин здійснюється відповідними кодексами та законами: земельні - Земельним кодексом, гірничі - Кодексом «Про надра», лісові - Лісовим кодексом, водні - Водним кодексом, відносини щодо використання й охорони рослинного та тваринного світу (законами: «Про охорону навколишнього природного середовища»; «Про тваринний світ»; «Про рослинний світ»), територій і об´єктів природно-заповідного фонду — Законом «Про природно-заповідний фонд України», атмосферного повітря - Законом «Про охорону атмосферного повітря»).

Особливість цієї групи відносин полягає, в тому, що вони стосуються природних ресурсів, які згідно зі ст. 13 Конституції України є об’єктами права власності українського народу і тому передбачають особливий режим правового регулювання[6,c.172].

- трудові відносини - Кодексом законів про працю та іншими актами трудового законодавства.

Враховуючи розвиненість і багатоманітність трудових відносин в організаціях– суб’єктах господарювання, у ГК містяться окремі положення, які стосуються визначення обов’язків суб’єктів господарювання або державних органів щодо забезпечення належних умов реалізації громадянами їх конституційного права на працю у цій сфері[6,c.173].

- фінансові відносини за участі суб´єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів (їх регулювання здійснюється Бюджетним кодексом та низкою законів і підзаконних нормативно-правових актів).

- адміністративні та інші відносини управління за участю суб´єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб´єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб´єкта господарювання (регулювання таких відносин здійснюється Кодексом законів про адміністративні правопорушення, низкою законів: «Про місцеве самоврядування», «Про міліцію» та ін.)[10].

Йдеться про визначені ГКУ відносини управління, пов’язані зі здійсненням органами держави та місцевого самоврядування повноважень щодо визначення і реалізації основних напрямів економічної політики,прогнозування та планування економічного і соціального розвитку, застосування засобів державного регулювання господарської діяльності, а також державного контролю та нагляду за господарською діяльністю. Виняток становлять відносини управління за участю суб’єктів господарю-вання, що виникають у процесі реалізації правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання тощо[6,c.173-174].

Елементи господарських відносин мають місце (або можуть мати місце) в діяльності особистих селянських господарств: останні виробляють сільськогосподарську продукцію переважно для задоволення особистих потреб членів такого господарства (членів сім´ї), проте у разі реалізації надлишків такої продукції та надання послуг зеленого туризму селянське господарство виступає як суб´єкт господарювання зі специфічним правовим статусом, що визначається спеціальним Законом від 15.05.2003 р. «Про особисте селянське господарство»[10].

Суміжними з господарюванням є народні художні промисли, яким також притаманні риси цієї діяльності - виробництво (зазвичай на професій них засадах) з метою реалізації за плату третім особам предметів художніх промислів, хоча й з відмінними рисами: творчим характером такої діяльності; додатковою метою збереження народних художніх промислів і спадкоємного розвитку традицій народного мистецтва у певній місцевості), особливістю матеріальних благ, що виробляються при цьому, - художні вироби декоративно-вжиткового призначення. Особливість господарської діяльності, пов´язаної з народними промислами, визначається Законом України «Про народні художні промисли»[10].

І насамкінець зазначимо, що при розмежуванні відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин, спостерігаються такі особливості.

Поняття«інші відносини» не означає, що вони не є господарськими. Такі відносини також можуть належати до господарських, однак не регулюються ГКУ, а є предметом регулювання інших актів. Наприклад, ст. 148 ГКУ передбачається можливість використання господарюючими суб’єктами землі. Однак, земельні правовідносини та правовий режим використання земель регулюються Земельним кодексом України, Законом України«Про оренду землі» тощо. Такі відносини належать до господарських, але не вважаються відносинами у сфері господарювання, що визначаються ст. 4 ГКУ тощо[6,c.174].

Дата добавления: 2015-08-31