Експертне дослідження письма 2 страница

Таким чином, можна зробити висновок, що ознаки почерку як особливості письмово-рухового навику, які проявляються в процесі письма, характеризуються стійкістю, варіативністю й індивідуальністю. Індивідуальність почерку – це неповторна сукупність особливостей системи рухів при утворенні письмових знаків у конкретної людини.

Ознаки почерку поділяються на дві групи: загальні (форма, напрям, протяжність, розподіл зусиль, безперервність); приватні (форма, напрям, протяжність, кількість, послідовність, безперервність, розподіл зусиль). І загальні, і приватні ознаки розглядаються за трьома напрямками: ступінь і характер сформованості письмово-рухового навику; структура транскрипції рухів; просторова орієнтація.

Автора письма слід відрізняти від виконавця. Автор, як уже зазначалося, відображає у своєму письмі інтелектуальні навички, а якщо він сам виконує письмо, то й графічно-почеркові навички. Виконавець відображає лише свої рухові навички, тобто ознаки почерку.

2.2. Специфіка проведення експертних почеркознавчих досліджень

У криміналістичній науці існує поняття почеркознавчої
експертизи. За визначенням Шепітька В. Ю., основним її завданням є ідентифікація виконавця рукопису тексту, цифрових записів або підпису. Така експертиза вирішує також деякі неідентифікаційні завдання, а саме: встановлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисне зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної вікової групи[80].

Судово-почеркознавча експертиза володіє широким арсеналом спеціальних методів дослідження, які призначені для вирішення відповідних завдань експертизи. Поряд із традиційними якісно-описовими методами використовуються графічні, інструментальні, математичні (модельні) та кібернетичні (машинні) методи.

Якісно-описові методи застосовуються при ознайомленні з матеріалами, які надійшли на експертизу, роздільному аналізі досліджуваних об'єктів і зразків, порівняльному дослідженні почеркових об'єктів (для виявлення загальних і приватних ознак), оцінці його результатів, формуванні висновків експерта.

Графічні методи – це складання експертних розробок інформативних загальних і приватних ознак почеркових об'єктів, відповідних робочих таблиць. B експертних розробках фіксуються результати роздільного та порівняльного дослідження. Вони сприяють досягненню об'єктивності процесу дослідження, забезпечуючи його наочність і полегшуючи працю експерта[81].

Інструментальні методи – це застосування мікроскопів, фотографії, технічних засобів (вимірювальних приладів).

Математичні (модельні) методи, що використовуються в судово-почеркознавчій експертизі, засновані на імовірнісному моделюванні. Вони розширили можливості експертних досліджень, дозволили вирішувати нові завдання, підвищили надійність і обґрунтованість висновків. На базі ймовірнісно-статистичного моделювання вирішуються такі завдання: встановлення статі й віку за почерком, факту навмисного спотворення почерку скорописним способом, диференціюються виконавці почеркових об'єктів за ступенем досконалості рухів, оцінюються збіги ознак почерку з урахуванням його групової належності, а також відмінності в схожих почерках[82].

Поряд з математичними методами застосовуються кібернетичні, спрямовані на автоматизацію процесу експертного дослідження, електронно-обчислювальної техніки (ЕОМ). Машинні методи забезпечують виконання найбільш трудомісткої частини роботи експерта, підвищують точність і достовірність результатів, зокрема автоматизацію процесу експертного дослідження, електронно-обчислювальної техніки (ЕОМ). Розроблені автоматизовані комплекси вставновлення факту навмисного змінення почерку («Троянда»), ідентифікації виконавця навмисно спотвореного почерку («Ірис»), дослідження коротких і простих написів для диференціації справжніх підписів, виконаних в звичайних умовах, і підроблених, виконаних з наслідуванням після попереднього тренування («Півонії»), диференційно-ідентифікаційний алгоритм длядослідження коротких почеркових об'єктів («ДІА»)[83].

Той чи інший метод або система методів, що утворює методику експертного рішення, використовується залежно від характеру розв'язуваної задачі. Вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань забезпечується традиційними якісно-описовими методиками, що включають певну систему аналітико-описових, графічних та інструментальних прийомів, a також використанням математичних і кібернетичних методів. Класифікаційні задачі, спрямовані на встановлення статі, віку виконавця рукописного тексту, вирішуються з допомогою ймовірнісно-статистичних модельних методів.

Вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань забезпечується певними елементами структури, рівнями, етапами, стадіями, за якими закріплені свої підзадачі й методи.

Перший рівень виконання завдання – попереднє дослідження, або підготовчий етап, який відіграє важливу роль в експертному процесі. Він включає наступні стадії:

• ознайомлення з усіма матеріалами, що надійшли на експертизу;

• огляд (попередній аналіз) досліджуваного об’єкта і зразків;

• попереднє порівняльне дослідження та оцінка;

• висунення експертних версій і планування майбутнього дослідження.

Перший рівень дозволяє експерту сформувати уявлення про ступінь складності завдання, можливості та напрямки його вирішення, спланувати методично правильний підхід до його вирішення або ж обґрунтувати висновок прo неможливість розв'язання задачі.

Другий рівень є основним в експертному процесі. Попередні результати, отримані на першому рівні, поглиблюються, всебічно оцінюються й перетворюються в об'єктивну інформацію, необхідну для формування достовірного висновку. На відміну від підготовчого дослідження, на другому рівні дослідження проводяться найретельнішим чином з використанням в необхідних випадках математичних і кібернетичних методів. Даний рівень при вирішенні ідентифікаційних завдань об'єднує етапи, які передбачають розгорнуте ідентифікаційне дослідження, при вирішенні діагностичних завдань – етапи ідентифікаційного та діагностичного досліджень.

Етап розгорнутого ідентифікаційного дослідження містить наступні стадії:

• роздільний аналіз загальних і приватних ознак у досліджуваному об'єкті і порівняльному матеріалі (зразках);

• порівняльне дослідження;

• заключна оцінка результатів дослідження, формування висновків прo тотожність виконавця і характер незвичайності письма (тимчасовий та постійний).

Етап розгорнутого діагностичного дослідження містить наступні стадії:

• аналіз виявленого комплексу ознак незвичайності;

• порівняння (зіставлення) виявленого комплексу ознак незвичайності з відомими комплексами (еталонами), характерними для певних різновидів збиваючих факторів;

• оцінка виявленого комплексу ознак в сукупності з усіма допоміжними фактами та формування висновку про збиваючі причини, що зумовили незвичайність письма в момент виконання досліджуваного об'єкта.

Криміналістична експертиза ознак письмової мови включає три підходи до їх дослідження: якісний, кількісний і системно-структурний. Ці підходи взаємопов'язані між собою і кожен з них включає в себе елементи двох інших.

У експерта не може бути повної впевненості в тому, що людина, яка написала рукопис, є в той же час і його автором. Рукопис може бути виконаний під диктовку, і тоді лише граматичні та пунктуаційні помилки будуть характеризувати навички виконавця. Рукопис може бути повністю або частково переписаний, і тоді не лише мовні засоби, але й стилістичні, граматичні навички і навіть рівень володіння мовою будуть характеризувати не виконавця, a іншу людину[84].

Тому дослідження та оцінка ознак письмової мови невіддільна від почерку, і в більшості випадків тільки сукупність ознак письмової мови й почерку може служити підставою для висновку тотожності. Для проведення криміналістичного дослідження письмової мови й вирішення поставленого перед експертом завдання необхідні належні зразки письма підозрюваних осіб, відомості про умови виконання цих зразків і прo підозрюваних.

У процесі становлення досліджень письма і почерку вченими були розроблені різні методи їх дослідження. До них відносяться методи, такі як графологічний, каліграфічний, прикметоописувальний, графометричний[85]. Однак, не всі з вищеназваних методів застосовуються експертами-фахівцями при дослідженні почерку в наш час. Наприклад, каліграфічний метод через свою «псевдонауковість» поступово втратив свою силу і перестав застосовуватися в практичній діяльності експертами-фахівцями. A розробка і використання прикметоописувального методу дало поштовх до подальшого розвитку судового почеркознавства. Трудомісткий графометричний метод так само був мало застосовуваним на практиці, однак розробка деяких особливостей, в рамках цього методу, знайшла своє відображення в сучасній класифікації ознак почерку. Застосування графологічного методу дозволяє встановити особистісні та фізіологічні характеристики виконавця досліджуваного тексту.

Почеркознавча експертиза може бути призначена як у кримінальних, так і в цивільних справах. Вона розв'язує такі завдання:

• ідентифікаційні (пов'язані зі встановленням конкретного виконавця тексту, підпису, цифрового запису);

• класифікаційні (полягають у встановленні за почерком окремих якостей або ознак особи, що характерні для певних груп населення, наприклад, статі, віку, рідної мови, професії);

• діагностичні (пов'язані з розпізнаванням часу та умов виконання конкретного рукопису (документа), а також з визначенням емоційного стану виконавця)[86].

І.І.Когутич зазначає, що методикою судово-почеркознавчої експертизи розроблено вимоги до порівняльних зразків (за аналогією зі зразками для авторознавчої експертизи): достовірність (безсумнівність), зіставлюваність (порівнянність), належна якість, достатність[87].

Достовірність (безсумнівність) походження зразка означає, що слідчий повинен упевнитися, ким виконано текст документа, що скеровується для експертизи як вільні зразки (зразки повинні бути засвідчені слідчим у процесуальному документі їх фіксації).

Зіставлюваність (порівнянність) означає, що зразки повинні бути виконані з використанням фрагментів досліджуваного тексту, слів, речень тощо; тими ж графічними символами, буквами того ж алфавіту або шифрами, за таких самих умов для письма на подібних матеріалах (не можна подавати зразки на папері, якщо текст, що досліджується, виконано на фанері, вер­тикальній стіні. У такому випадку зразки одержують на вертикальному об'єкті, а потім фотографують і подають знімки).

Належна якість. Зразки не повинні допускати великого розриву в часі від періоду виконання досліджуваного документа; бути виконаними на схожому папері чи бланку, аналогічними пишучими засобами і в тих самих умовах тощо.

Достатність означає: бути за обсягом не менше рекомендованих інструкцією[88], яка вимагає такого обсягу зразків, що забезпечить можливість повного і всебічного зіставлення всіх ознак, що містяться в досліджуваному тексті[89].

За допомогою діагностичного дослідження експерт встановлює придатність графічного матеріалу для ідентифікаційного дослідження; чи виконано текст зі зміною ознак підпису, з копіюванням і за яких обставин; чи виконано рукопис одночасно двома особами; стан людини; час, що минув з моменту виконання рукопису.

Для здійснення почеркознавчої експертизи слідчому необхідно подати такі документи:

• для ідентифікації – рукописи, документи, що досліджуються чи є спірними; вільні та експериментальні зразки почерку;

• для класифікації і діагностики – тільки досліджувані рукописи.

Вільними зразками є рукописи, виконані (складені, написані, надруковані на друкарській машинці) підозрюваним власноручно та самостійно поза зв'язком з подією, яку розслідують[90]. Вільні зразки почерку слідчий добирає шляхом виїмки, обшуку, огляду. Вилучені зразки необхідно оглянути і встановити безсумнівність їх належності підозрюваному. Слідчий засвідчує вільні та експериментальні зразки.

Експериментальними називають зразки, одержані слідчим при розслідуванні кримінальної справи. Слідчий викликає підозрюваного (чи обвинуваченого) і пропонує йому дати зразки почерку за певною методикою (наприклад, слідчий вибирає певний текст для письма, письмове приладдя тощо). Одержані зразки слідчий засвідчує і подає експерту для дослідження[91].

Почеркознавче дослідження підписів потребує таких порівняльних зразків:

• вільних зразків підписів (до 10 примірників);

• вільних зразків почерку особи, яку перевіряють;

• експериментальних зразків почерку особи, яку перевіряють, у вигляді написання прізвища особи, підпис якої досліджують (10-20 примірників).

Вимоги до зразків, які слідчий добирає для порівняльного дослі­дження:

• самостійність виконання, тобто текст має написати або надрукувати виключно підозрюваний або обвинувачений;

• достатня кількість зразків для виявлення й формування комплексу ознак, які характеризуються неповторністю та індивідуальністю;

• вільні зразки підозрюваний або обвинувачений повинен написати у період, найближчий до часу виконання документа, який досліджують. Перерва в часі виконання документа, який досліджують, і зразка має бути мінімальною, якщо особа, яку ідентифікують, перебуває на стадії формування почерку (учень, студент);

• тематика тексту зразків для дослідження почерку практичного значення не має, і тому бажано, щоб зразки були різноманітні за змістом[92].

Дослідження стилізованого письма потребує подібних зразків, написаних друкованими літерами, знаками, символами. За змістом окремі зразки мають повторювати зміст тексту, який досліджують. Методика почеркознавчого дослідження письма така:

• попереднє дослідження – огляд матеріалу, що надійшов на експертизу, фіксація його цілісності, визначення характеру пакування, наявність засвідчених підписів;

• окреме дослідження – визначення кількості зразків, що порівнюються, виокремлення загальних та індивідуальних ознак у тексті, який досліджують, і в зразках, а також визначення частоти їх повторювань (стійкості); відтворення ознак тексту документа, який досліджують, і зразків почерку на окремих арку­шах (для цього складають таблицю, у першій графі якої пишуть літеру (знак), у другій – цю саму літеру з особливостями виконання, які властиві почерку, поданому на зразках);

• порівняльне дослідження — порівняння зразків ознак почерків, які досліджують, виокремлення збіжних і розбіжних ознак. Математичними методами розраховують ступінь надійності ознак, які збігаються, і формують ідентифікаційний комплекс, оцінюють його як неповторний з урахуванням розбіжних ознак;

• оцінювання результатів порівняльного дослідження та висновки експерта – виявлені та сформовані збіжні й розбіжні ознаки зважують і оцінюють з позиції їх індивідуальності та значущості для встановлення тотожності виконавця тексту. На цьому оцінюванні базуються відповіді на питання, які поставив слідчий[93].

Методика дослідження підписів базується на загальних почеркознавчих положеннях (охоплює чотири основні стадії), але має певну специфіку. Дослідження підпису слід розпочинати з таких ознак, як транскрипція, загаль­ний вигляд, ступінь виробленості. При дослідженні підпису, виконаного з наслідуванням або спотворенням, виявляються ознаки, які є відмінними чи збігаються.

Методикою судово-почеркознавчої експертизи розроблено вимоги до порівняльних зразків (за аналогією зі зразками для авторознавчої експертизи): достовірність (безсумнівність), зіставлюваність (порівнюваність), належна якість, достатність[94].Достовірність (безсумнівність) походження зразка означає, що слідчий повинен упевнитися, ким виконано текст документа, що скеровується для експертизи як вільні зразки (зразки повинні бути засвідчені слідчим у процесуальному документі їх фіксації).Зіставлюваність (порівнюваність) означає, що зразки повинні бути виконані з використанням фрагментів досліджуваного тексту, слів, речень тощо; тими ж графічними символами, буквами того ж алфавіту або шифрами, за таких самих умов для письма на подібних матеріалах (не можна подавати зразки на папері, якщо текст, що досліджується, виконано на фанері, вертикальній стіні. У такому випадку зразки одержують на вертикальному об'єкті, а потім фотографують і подають знімки).Належна якість. Зразки не повинні допускати великого розриву в часі відперіоду виконання досліджуваного документа; бути виконаними на схожому папері чи бланку, аналогічними пишучими засобами і в тих самих умовах тощо.Достатність означає: бути за обсягом не менше рекомендованих інструкцією[95], яка вимагає такого обсягу зразків, що забезпечить можливість повного і всебічного зіставлення всіх ознак, що містяться в досліджуваному тексті. Єдиних рекомендацій щодо кількості зразків немає, та це й неможливо передбачити, одначе вільних зразків повинно бути не менше 5-6 аркушів, причому різних за характером (матеріали особової справи, чорнові записи тощо); вільних зразків підписів – не менше 10 (до них можна прирівняти підписи на заявах, дорученнях, довіреностях, відомостях тощо).Експериментальні зразки почерку відбираються у кількості 10-12 аркушів,підписів – не менше 20-30. Кількість обумовлюється тим, що застосування математичних методів, що ґрунтуються на статистиці ймовірностей, вимагає значного обсягу зразків.Для вирішення судово-почеркознавчих завдань (аналогічно до авторознавчих) потрібні такі види зразків почерку: вільні, умовно вільні, експериментальні, які можуть бути звичайними та спеціальними[96].Вільні – документи, виконані обвинуваченим (підозрюваним) не через справу до її порушення (вони здебільшого містять звичайний почерк, неспотворений через страх, що ці документи стануть предметом порівняльного дослідження). Вони є найбільш корисними для експертизи. Під час їх підбору необхідно керуватися такими факторами:- за наявності великої їх кількості відбирати потрібно саме ті, які могли бути виконані за часів злочинних діянь цієї особи або за змістом були схожі з тими, що потрібно досліджувати;- за кількістю тексту вільні зразки повинні бути об'ємнішими й містити вирази, слова, склади, букви, цифри, розділові знак, що є у досліджуваному тексті;- зразки мусять бути виконані тією ж мовою, що й досліджуваний документ;- зразки мусять бути виконані схожим із досліджуваним документом приладом (ручкою, олівцем, пером тощо) і на схожому папері[97].Умовно вільні зразки – тексти, написані обвинуваченим після порушення кримінального провадження.Тут можна припустити, що обвинувачений, передбачаючи, що його можуть підозрювати, на момент написання цих документів міг змінити свій почерк.Відбір цих зразків відбувається за тими ж правилами, що й вільних. Експериментальні звичні зразки – це такі, що не вимагають особливих умов для їх отримання.А от експериментальні спеціальні – ті, для отримання яких потрібні спеціальні умови, максимально наближені до тих, за яких виконувалися досліджувані рукописи. Під час отримання експериментальних зразків необхідно керуватись такими вимогами:- для письма під диктування повинні бути підготовлені схожі до досліджуваного документа папір (того ж розміру, кольору, розлінування, стану поверхні – гладка, шерехата), ручка, чорнила, олівець;- обвинувачений (підозрюваний) повинен під диктування записати текст досліджуваного документа.Якщо продиктувати повний текст неможливо через нецензурні вирази або з міркувань оперативного порядку, то диктується спеціально складений текст, у якому повинні міститися слова, словосполучення письмових знаків, цифри, які є в досліджуваному тексті. Під час диктування необхідно спостерігати за тим, щоб обвинувачений писав звичним для себе, а не спотвореним почерком. Якщо слідчий зауважить, що обвинувачений (підозрюваний) обмірковує виконання букв або прискорює темп письма, потрібно відповідно прискорити або уповільнити диктування і по якімсь часі повторити отримання зразків.Диктувати треба чіткою, зрозумілою мовою, спокійним голосом, не вказуючи особі, яка пише, на розділові знаки, не підкреслюючи окремих слів або їхніх закінчень. Слова, що відрізняються за вимовою від правопису, диктуються так, як вони вимовляються.Якщо особа питає, як написати те чи інше слово, слід відповідати, що нехай пише так, як уважає за потрібне, або як пише зазвичай. Забороняється показувати обвинуваченому текст досліджуваного документа, вимагаючи від нього написання букв потрібної форми: писати великі, дрібні, з відповідним нахилом, вимагати того чи іншого розміщення тексту, підкреслювати (повторювати) граматичні помилки тощо. Рекомендується попередньо взяти від особи певне письмове пояснення, автобіографію або інший виконаний рукописом документ, але забороняється давати їй списувати текст дослі-джуваного документа, тим паче пропонувати викреслити (вималювати) текст досліджуваного документа. Поза під час письма повинна бути звичною – сидячи за столом.Якщо піддослідний у повсякденному житті, на роботі користується окулярами, то цієї умови мусить бути дотримано і під час отримання зразків. Якщо відомо, що досліджуваний документ виконувався в незвичному положенні (стоячи, зігнувшись тощо) або за ненормальної обстановки (кепського освітлення, холоду тощо), рекомендується під час отримання зразків пропонувати таку ж позу і створити, по можливості, такі ж умови.У тих випадках, коли особа має поранення або хворобу, що порушує координацію рухів, ці обставини повинні бути повідомлені у довідці чи постанові про призначення експертизи, що приєднується до зразків. Кожен зразок під диктування повинен засвідчуватися підписом особи іслідчого, який диктував текст.Аналогічними є правила отримання підписів (вільні та експериментальні зразки, з якомога більшою кількістю варіацій підписів), сполучення букв, повний підпис, скорочений підпис, підпис з ініціалами та без, із розчерком і без, нахил, розмір букв).Експериментальні зразки підписів потрібно отримувати одночасно з текстом і окремо; не рекомендується відбирати експериментальні зразки підписів на одному аркуші паперу. Краще за все, якщо вони будуть виконані на декількох аркушах наперу з 5-10 підписами. Зразки почерку особи, що підозрюється у підробленні чужого підпису або в підписі від імені вигаданого громадянина, подають у вигляді текстів, у яких повинно бути записано прізвище тієї особи, від імені ище тієї особи, від імені якої виконано підпис, а також підписи, виконані від імені особи, підпис якої підроблено. Окрім того, на дослідження повинні направлятися справжні зразки підозрюваної особи. Коли ж підпис, що підлягає дослідженню, виконано від імені неіснуючої особи, про це необхідно вказати в постанові.У випадках, коли припускається, що досліджуваний текст чи підпис виконано не пишучою рукою, про що на зразках робляться відмітки про це.Для дослідження рукописів, виконаних стилізованим почерком, як зразки подають вільні та експертні зразки письма, виконані звичайним скорописом; зразки стилізованого письма. Особі пропонують писати всіма відомими їй стилізованими шрифтами, але вимагати писати тим чи іншим шрифтом не можна, тим паче змальовувати букви з газетного чи книжкового тексту, плакатів тощо.

У постанові прo призначення експертизи необхідним є виклад відомостей про умови виконання досліджуваного документа, його призначення і роль в події злочину. Іноді важливого значення набувають дані про умови, в яких написаний текст, про психічний і фізичний стан людини, що виконувала цей документ: писався він у звичайних або незвичайних умовах, у стані збудження, під тиском погроз, у момент сп'яніння і т. п. Що стосується відомостей прo особистість того, хто писав, то тут важливим є наступне: вік, освіта, професія, місце народження, рідна мова, мова навчання, знання іноземних мов, в яких областях і республіках проживав і протягом якого часу, чи страждає психічними захворюваннями, алкоголізмом, чи був хворий (і чим) в період, коли, судячи з обставин справи, виконувався досліджуваний документ.

Криміналістичне почеркознавство спирається на такі галузі знань, як фізіологія вищої нервової діяльності та анатомія рухового апарату, біомеханіка та психологічна організація письмово-рухового навику. За почерком встановлюється виконавець документа.

Для встановлення виконавця рукописного тексту, крім ідентифікаційних ознак почерку, велике значення мають неідентифікаційні (діагностичні) ознаки почерку, які дозволяють встановити стать, вік, психічний стан, основні риси характеру, рід занять та інші дані про виконавця рукописного тексту. Отримання слідчим цих даних дозволяє полегшити розшук злочинця або іншого учасника кримінального процесу, значно прискорити процес розслідування.

Враховуючи взаємообумовленість якісних і статистичних характеристик тексту, можна вважати, що якісні й кількісні методи в рамках системно-структурного підходу до криміналістичного дослідження ознак писемного мовлення повинні застосовуватися в комплексі. Для вивчення ознак писемного мовлення важлива повнота їх аналізу на стадії роздільного дослідження. Якщо в дослідженні почерку допустимі іноді прийоми безпосереднього порівняння ознак, то в дослідженнях письмової мови може бути використане тільки порівняння оціночних даних прo ознаки. Такі оціночні судження отримують в результаті роздільного вивчення та аналізу документа й зразків.

Дата добавления: 2015-07-13