Потреба рослин в елементах живлення

Завдання системи застосування добрив.

Раціонально розроблена с-ма застос добрив має вирішувати такі завдання:

- Отримання запланованих врожаїв с-г культур.

- Підвищення окупності добрив та збільшення прибутковості землеробства.

- Покращення якості продукції.

- Відтворення родючості грунту.

- Недопущення забр НПС.

Потреба р-н в елементах живлення залежить від їх генетичних особливостей та умов зовн середовища. Вона визначається виносом пож реч з врожаєм тому культури які формують більшу масу орг масу на одиницю площі, характеризується і більшим виносом зокрема: кормові, овочеві, технічні к-ри, як правило переважають за виносом елементів живлення зернові. Наприклад врожаюм 5 т_га зерно пшениці оз, і відповідної маси соломи з грунту всередньому виноситься 330 кг NPK.А врожаєм 60 т_га буряків ц. з відповідною к-стю гички 790кг NPK.

Величина виносу також сутєво залежить від вмісту пож реч в основній і побічній продукції. Який істотно залежить від гр- кліматичних умов, рівня удобрення.тому навіть за однакової врожайності з грунту може виноситися різна к-сть елементів. Напр з врожаєм картоплі з розрахунку на 1 т бульб у варіантах без добрив та за внесення NPK, відповідно становить N-4-4.5кгP- 1.6-2.6кгK-5.8-6.7кг.Зважаючи на те, що показники виносу заст для розрахунку балансу гумусу і елементів живл гр та встановлення доз добрив для їх проведення необхо вик дані регіональних (місцеви) дослідних установ.

6.Співідношення пож. речовин.

Рослини як правило поглинають ті елементи живлення,які їм необхідні і цьому полягає вибірковість поглиніння. Біологічні особливості кожного виду рослин, визначають не лише к-сть винесених елементів, але й співідношення між ними. Зернові культури виносять більше N Менше К і ще менше Р. Овочеві к-ри, картопля,ц. буряки, кормові коренеплоди, багаторічні трави.Характеризуються підвищеною конц К цими культурами може перевищувати винос N. Якщо співідношення між NPK у врожаї зернових становить1:0.5:0.9 то у коренеплодів це співвідношення 1:0.35:1.6

7.Особливості живлення рослин у різні періоди органогенезу.

У живлені рослин розрізняють критичний період і період найбільшого засвоєння елементів мін живл. На початку життя рослині необхідно небагато пож реч, але нестача їх у цей час ослаблює в подальшому розвиток і призводить до зниження врожаю. Внесення добрив у більш пізні фази не усуває негативного впливу нестачі пож реч в початковий період їх росту. Пуріод, коли нестача пож реч. або одного з елементів живлення різко затримує ріст і розвиток р-н, що обумовлює істотне зниження врожайності наз критичним.

Критичний період приходить на перших 10-15 днів після появи сходів, у критичний пер заб р-ни азотом є дещо тривалішим і залежить від культури становить 60 і більше днів після проростання насіння.

По мірі росту і розвитку р-ни споживаня пож реч збільшується і досягає найбільшої величини, Цей період нах перілдом макс поглинання пож реч і він як правило співпадає з часом найбільш швидкого росту та інтенсивного накопичування маси сухох реч. При наближені однорвчних к-р до фази дозрівання, поглинання ним пож. Реч з грунту зменшується і з часом зовсім припиняється. в цей час р-на вик ел живлення накопичені у стеблах, листках і коренях для утворення зерна, коренеплодів…

Значення критичного періоду та пер макс поглинання пож реч необхідне для оптимізації мін живл в цей період шляхом застос добрив, що є однією з найголовніших задач с-ми удобрення.

8.Особливості росту та вбирна здатність кореневої системи.

Щоб р-на засвоювала необхвнну к-сть пож реч потрібна добре розвинута коренева с-ма, її велика вбирна поверхня. Для кожного виду р-н існує певне співідношення між вагою надземної частини і вагою коріння. Частка кореніву % до надземної ваги в середньому становить:оз. пшениці -70%, кукурудза-16, люцерна-166, багатор трави-69.

Поглинаюча поверхня коренів досягає дуже великих розмірів напр 1 рослина оз. жита за 4 місяці вегетації створює= 14 млн великих і малих коренів, загальна довжина яких=600км,а поверхня займає 240 м. кв..Під час визначення строків і способів внесення норм, доз, форм добрив ураховують особливості розвитку кореневої с-ми,її здатність поглинати пож реч. Під к-ри з добре розвиненою і глибоко розташованою кореневою с-мою основну масу добрив вносять у нижню частину орного шару, а із слабкою у середню.

9.Загальні підходи до розроблення системи удобрення у сівозміні.

Високої окупності добрив можна досягти за умови що с-ма застос добрив у с-г підприємствах буде разроблена з урахуванням сучасних досягнень агробіологічної, технічної науки та кращого виробничого досвіду. Тому при проектуванні с-ми удобрення слід дотримуватися науково-практичних рекомендацій, із застосування добрив, враховувати місцеві гр- клім умови, забезпеченість гр елементами живл, біологічні і сортові вимоги к-р. Найважливішими складовими є с-ма удобрення усівозміні і с-ма удобрення к-р які вирощуються поза сівозміною (луки, пасовища, багатор трави, багатор насадження) Застос д. у сівозмінах базується на 2-х с-мах удобрення і сівозміні і річних удобрення к-р у сівозміні.

10. Система удобрення у сівозміні.

Є перспективним планом застосування орг і мін добрив та хімічних меліорантів у сівозміні розробленим на період її ротації. Проектуваннясистеми удобрення у сівозміні дозволяє істотно підвищити ефективність добрив завдяки можливості визначення найбільш раціональних місць для внесення орг добрив і меліорантів, корегувати норм добрив в залежності від попередників та їх післядії. Забезпечення розширеного відтворення родючості гр, через оптимізацію балансу гумусу і елем живл, з урахуванням післяді,ї визначення економічної та енергетичної ефективності добрив.Таким чином вона обєєднує в комплекс с-ми удобрення окремих к-р, регулює взаємозвязки між ними і є фундаментом наук-обгрн застос добрив. С-ма передбачає виконання таких завдань:

-встановлення необхідності хім меліорації гр, та розроблення плану її проведення.

-встановлення норм та розміщення в сівозміні орг добрив

-визнач планової врожайності к-р у сівозміні.

-встановл опт нарм співідношення мін добрив.

- визнач насиченості сівозміни орг і мін добривами.

11. Річний план удобрення культур у сівозміні

Для підвищення агрохімічної й економічної ефективності системи удобрення, розробленої на ротацію сівозміни, щороку складають план удобрення культур на майбутній рік. Його складають навесні поточного року після закінчення сівби ярих культур і складання проекту розміщення культур у полях сівозміни наступного року. Основною умовою для складання плану є інформація про фактичне розміщ. культур у полях сівозміни. Також враховують: заплановану врожайність, ресурси міндобрив, їх асортимент; ресурси місцевих добрив; особл. стану кожного поля; попередник і його удобрення та ін. Потім коригують середні рекоменд. дози мін добрив, враховуючи поправочні коеф на вміст пожив елементів у грунті, попередник і післядію внесених під нього добрив. Вказують кращі форми мін добрив,які планує придбати господарство під урожай наступ року. Складання плану удобрення закінчується погодженням насиченості площі сівозміни мін добривами порівняно з наявними чи передбачуваними ресурсами.

Дата добавления: 2017-01-13