Встановлення потреби вапнування

Перш ніж почати вапнування потрібно визначити ступінь кислотності грунту і потребу у вапнуванні, встановити норму вапна та підібрати відповідний вапняковий матеріал, визначити місце, стрики та способи його внесення у сівозміні. Визначення потреби у вапнуванні кислих грунтів проводиться різними методами:

-за показниками рН сольової витяжки з урахуванням гранулометричного складу грунту та вмісту в ньому гумусу,

-за гдролітичною кислотністю грунту,

-за ступенем насиченості грунту основами.;

-За ступенем потреби грунту у вапнуванні з урахуванням рН сольової витяжки поділяють на 4 групи:

-рН <4,5 — потреба дуже висока;

-рН 4,6-5 — висока;

-рН 5,1-5,5 — помірна на легких грунтах, середня — на суглинкових;

-рН 5,6-6 — слабка.

З урахуванням ступеня насиченості грунту основами, потреби їх у вапнуванні визначають за насиченостю:

-<50% - грунт потребує вапнування у першу чергу;

-50-70% - просто потребує вапнування;

-70-90% - вапнування проводиться вибірково з урахуванням системи удобрення і набору культур у сівозміни.

Торфові грунти завдяки високому вмісту в них органічної речовини мають вищу буферну зону ніж мінеральні і відрізняються меншим вмістом рухомого Al та інших скідливих сполук. Тому під час визначення потреби у вапнуванні торфового грунту не завжди застосовують методи, які використовують для визначення потреби у вапнуванні мінеральних грунтів. Потреби у вапнуванні здебільшого визначаються за обміною кислотністю. При рН менше 4,2 потреба у вапнуванні велика, рН 4,2-4,6 — середня, більше 4,6 — слабка.

26.Вимоги сільськогосподарських культур до кислотності грунту.

За відношенням до кислотності грунтів, а відповідно за реакцією вапнування сільськогосподарські культури поділяють на 5 груп:

1. 1. Найчутливіші до кислотності грунту рослини, які потребують нейтральної або слабо лужної реакції грунтового розчину (люцерна, буркун, буряк часник, капуста, салат,селера,яблуня,вишня,смородина) вони активно реагують на внесення вапна навіть на слабо кислих грунтах.

2. 2. Потребують слабо кислої та близької до нейтральної реакції грунтового розчину,добре реагують на вапнування не лише сильно і середньо-кислих, а й слабо кислих грунтів (пшениця, кукурудза, ячмінь, соя,горох, соняшник, квасоля,боби, вика, огірок, цибуля, груша, аґрус)

3. 3. Слабо чутливі до підвищеної кислотності (жито,овес, просо, гречка, тимофіївка, редиска, помідори, морква). Вони задовільно ростуть у досить широкому діапазоні показника рН (4.5-7.5), але найкращі для їх росту грунти із слабо кислою реакцією, тому ці культури позитивно реагують на вапнування середньо кислих грунтів.

4. 4. Потребують вапнування лише середньо і сильно кислих грунтів, але погано переносять у грунтах надлишок Са, зокрема картопля не реагує на невелику кислотність, льон краще росте за слабо кислої реакції грунтового розчину. На пере вапнованих грунтах, зокрема за недостатнього внесення мінеральних добрив, насамперед К, бульби картоплі пошкоджуються паршею, і в них знижується вміст крохмалю, а льон уражується кальцієвим хлорозом, що погіршує якість волокна, це пов*язано зі зменшенням доступності у грунті бору, цинку і купруму, та затрудженим надходженням у рослини катіонів К і магнію, у сівозмінах з великою часткою картоплі і льону у разі внесення високих норм мінеральних добрив, зокрема К та сполук В, цинку і купруму вапнування можна проводити повною нормою.

5. 5. Досить стійкі до кислого середовища(люпин щавель, рис) ростуть на грунтах з рН 4.0-6.0, опт. є рН 4.0-5.0, погано ростуть на лужних і нейтральних грунтах, наявність катіонів Са у грунтовому розчині знижує схожість насіння цих культур і негативно впливає на їх ріст.

Дата добавления: 2017-01-13