Визначення резервів зниження собівартості продукції та підвищення ефективності її виробництва

Основні резерви зниження собівартості продукції можна поділити на три групи:

1. які можуть бути використані у виробництві без додаткових витрат;

2. потребують незначних додаткових витрат і можуть бути використані протягом календарного або господарського року;

3. потребують значних капітальних вкладень і можуть бути використані в перспективі.

До першої групи резервів належать: невиправдані перевитрати, пов’язані з недотриманням лімітів і нормативів окремих видів витрат, оскільки ліквідація їх знижує собівартість продукції. Це насамперед непродуктивні затрати робочого часу, втрати при збиранні внаслідок неякісної підготовки техніки до збиральних робіт, втрати при транспортуванні й зберіганні продукції, недотримання кошторису адмінуправлінських витрат тощо.

Резерви другої групи пов’язані з вдосконаленням використання наявного потенціалу, а саме впровадження передових технологій, поліпшення структури посівних площ, правильним комплектуванням агрегатів, вибором найкращих режимів їх роботи, внесенням в оптимальних співвідношеннях мінеральних добрив тощо.

Резерви третьої групи пов’язані із зміною технології виробництва: доведенням до оптимальної норми внесення добрив, проведення меліоративних робіт, підвищенням природної родючості грунтів, впровадженням нової системи машин, сортозаміною та ін.

Оскільки одночасно у виробництво неможливо запровадити всі заходи, то звернемо увагу на другу групу резервів.

Як зазначалося раніше поліпшення технології є резервом зниження собівартості продукції. Поліпшена технологія є ресурсозберігаючою, досягається шляхом економічного росту.

Для визначення економічної ефективності поліпшеної технології застосовують систему вартісних та натуральних показників.

Показники ефективності поліпшеної технології відображають різні сторони виробництва продукції: ступінь використання землі, трудових ресурсів, матеріально – грошових засобів, виробничих фондів. При їх аналізі потрібно враховувати, що велика різноманітність умов не дає правильно оцінити економічну ефективність виробництва продукції сільського господарства на підставі будь – якого одного показника. Необхідно давати оцінку на підставі комплексу основних показників.

Ефективність поліпшення підвищується якщо є збільшення виробництва продукції з 1 га та поліпшення її якості з одночасним зниженням собівартості, коли кожна додатково вкладена в обробіток землі гривня приносить додатковий чистий дохід, коли збільшується фондовіддача та рентабельність.

Для поліпшення ефективності вирощування озимої пшениці, крім внесення добрив рекомендується застосовувати гербіциди і отрутохімікати вартість яких становитиме 165.6 грн. Отже, матеріальні витрати на 1 гектар з врахуванням резервів виявлених при аналізі технології будуть становити 1840 грн. При цьому якісні параметри зерна покращаться, що дасть змогу підвищити його реалізаційну ціну, яка становитиме 63.5 грн. Проведемо розрахунки:

Витрати будь – якого підприємства поділяються на постійні (амортизація техніки і приміщень, заробітна плата постійних працівників, страхові платежі за посіви і майно рослинницьких галузей, загально виробничі витрати в галузях, ремонт приміщень, що використовуються у рослинництві) і змінні (вартість насіння, витрати на міндобрива й отрутохімікатів, на органічні добрива, паливо – мастильні матеріали, на технічний огляд і ремонт техніки, транспортні витрати на перевезення і доробку продукції).

Щоб безпосередньо визначити точки беззбитковості їх доцільно провести визначення точки беззбитковості. необхідність її розрахунку зумовлена потребою визначення беззбиткового обсягу виробництва, за якого досягається нульова рентабельність. Такий обсяг реалізації називають критичним, оскільки при його зменшенні підприємство починає зазнавати збитки. Водночас при збільшенні продажу над його критичним обсягом забезпечується прибутковість виробництва. Це дасть можливість визначити наскільки потрібно збільшити обсяг виробництва і реалізації продукції, щоб одержати бажану суму прибутку та як вплине на його величину зміна витрат виробництва, що підлягають корегуванню.

Для узагальнення шляхів підвищення ефективності вирощуванню озимої пшениці розрахуємо наступну таблицю:

Таблиця 3.5

Дата добавления: 2015-07-13