Система трудового права,її структур. Функції трудового права

Система трудового права є сукупністю об'єктивно пов'язаних правових інститутів і норм, котрі розподіляються за певною структурованою послідовністю та відповідно до специфіки суспільних відносин, що ними регулюються.

У науці трудового права склалася загальна думка, що система трудового права структурно складається з Загальної та Особливої частин, хоча й не має єдності з приводу належності окремих правових інститутів до них. Такий підхід вважається усталеним і студенти знайдуть матеріал про це у підручниках за редакцією Н.М. Хуторян, В.В. Жернакова.

Є й інші думки. Так, на думку П.Д. Пилипенка, поділ трудового права на Загальну й Особливу частини є штучним.

Водночас, розвиток трудового права в постсоціалістичних та індустріально розвинутих державах свідчить, що система трудового права складається з норм, що об'єднуються у загаль­ні положення, індивідуальне трудове право, колективне трудо­ве право, процесуальне трудове право. Такий підхід застосова­но професором І.Я. Кисельовим у його фундаментальній праці "Порівняльне і міжнародне трудове право" (М., 1999).

Загальні положення містять норми, що визначають предмет, сферу дії, функції трудового права, принципи правового регулювання, єдність і диференціацію суб'єктів трудового пра­ва, їх правовий статус. Належне місце в загальних положен­нях відведено нормам, які закріплюють право на працю, його поняття, зміст, гарантії.

Індивідуальне трудове право включає такі правові інститути: трудовий договір; нормування праці; оплата праці; робочий час; час відпочинку; охорона здоров'я працівників на виробництві; дисципліна праці; дисциплінарна відповідальність працівників; оцінка результатів праці та атестація працівників; навчання і підвищення кваліфікації працівників; ма­теріальна відповідальність сторін трудового договору; індивідуальні трудові спори.

Колективне трудове право включає такі правові інститути: соціальне партнерство; правовий статус трудових колективів; правовий статус профспілок та інших органів представництва трудового колективу; правовий статус об'єднань роботодавців; колективний договір і колективні угоди; вирішення колективних трудових спорів.

Таким чином, трудове право — це галузь національного права, яка є системою юридичних норм, що регулюють суспільні відносини у сфері застосування найманої праці.

Функції трудового права — це основні напрями впливу його норм на поведінку людей у процесі праці для досягнення цілей і завдань трудового законодавства. Серед функцій трудового права виділяють економічну і соціальну. МОП вважає, що засобами трудового права має бути забезпечений баланс між со­ціальним захистом та економічною ефективністю.

У науці трудового права виділяють 4 функції:

- виробничу;

- виховну;

- захисну;

- соціальну.

Виробнича функція направлена на забезпечення нормальної організації трудових відносин, їх статистику і динаміку.

За допомогою правових норм закріплюються трудові навички працівників, передається досвід минулих поколінь, поширюються прогресивні форми організації праці, підтримується порядок у роботі, установлюється чітка регламентація трудових прав та обов’язків, а також диференційовані межі юридичної відповідальності за доручену справу.

Виховна функція - це вплив правових норм на свідомість та волю учасників трудових правовідносин з метою забезпечення їх поведінки згідно з вимогами правових норм.

Захисна функція направлена на охорону законних прав і інтересів працівників у трудових правовідношеннях та на захист їх честі та гідності при реалізації права на працю.

Соціальна функція реалізується за трьома напрямами: соціальний захист працівника; соціальний захист роботодавця; забезпечення соціального партнерства між найманими працівниками і роботодавцями.

Принципи трудового права — це керівні засади, ідеї, які ві­дображають найсуттєвіші риси комплексу правових норм.

Студентам слід звернути увагу на співвідношення, з одного боку, між завданнями галузі права та принципами права, і з другого — методами правового регулювання. Цей зв'язок слід розуміти так, що принципи права впроваджуються за допомо­гою методів правового регулювання. Таким чином, тільки за допомогою адекватних методів можна запровадити певні прин­ципи права.

У сучасних міжнародно-правових актах принципи права тісно пов'язані з правами людини. У трудовому праві можна виділити:

1) принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин;

2) принципи правового регулювання ко­лективних трудових відносин;

3) загальні принципи трудового права.

До першої групи належать: принципи свободи праці; захис­ту прав людини у сфері застосування праці; рівності прав і можливостей та заборони дискримінації у сфері праці; безпеч­ності умов праці; справедливої винагороди за працю, що забез­печує гідний рівень життя для працівника і членів його сім'ї; соціальної стандартизації і державного гарантування; прин­цип сприяння.

До другої групи — принцип соціального партнерства, котрий включає право працівників і роботодавців на об'єднання для захисту своїх прав та інтересів; свобода об'єднання; рівність прав та можливостей.

Трудовому праву в цілому притаманні такі загальні принци­пи: захисту прав працівників і роботодавців; оптимальної узго­дженості між інтересами найманих працівників, роботодавців і держави.

Дата добавления: 2017-01-13