Акцентуації характеру підлітків як крайні варіанти нормального розвитку особистості

Поняття про пограничні психічні розлади використовується для позначення нечітко виражених порушень, що межують зі станом здоров’я та відокремлюють його від власне патологічних психічних проявів, що супроводжуються значними відхиленнями від норми. Розлади даної групи порушують певні сфери психічної діяльності. В їх виникненні та перебігу значну роль відіграють соціальні фактори, що в певній мірі умовності дозволяє характеризувати їх як зрив психічної адаптації.

Важливим з огляду на підняту для обговорення проблему є характеристика акцентуацій характеру як крайньої форми нормального розвитку особистості підлітка. Критерієм поділу типів характеру підлітків на види може бути, серед іншого, ступінь його вираження. Залежно від інтенсивності вираження характеру виділяють 1) «абсолютно нормальні» характери, 2) виражені характери (вони отримали назву акцентуацій) та 3) характери з сильними відхиленнями (психопатії).

Акцентуації характеру – це крайні варіанти норми, за яких окремі риси характеру надмірно посилені, через що має місце вибіркова вразливість від психогенних впливів одного роду при достатній і навіть підвищеній стійкості до інших. Відповідно, акцентуації поділяють на явні та приховані. Розрізнення патологічних і нормальних характерів (включаючи акцентуації) дуже важливе – з одного боку знаходяться індивіди у межах психології, з іншого – «малої» психіатрії.

Оскільки у підлітковому віці відбувається становлення характеру, виявляється його велика піддатливість до впливу середовища. Саме у підлітковому віці більшість типів акцентуацій характеру набувають найбільшої вираженості. Після закінчення підліткового періоду або після того, як минуть його прояви, акцентуації можуть згладжуватися або компенсуватися настільки, що за звичних (звичайних) обставин не будуть помітними. Крім того, підлітковий вік являє собою критичний період і для психопатичного розвитку – риси більшості типів тут загострюються.

Прояви акцентуацій виявляються не в будь-якій обстановці, а тільки в особливих умовах, в результаті надмірного навантаження на «місце найменшого опору» («слабку ланку») характеру. Акцентуації, як правило, не заважають задовільній соціалізації підлітків. Але, незважаючи на те, що акцентуації знаходяться у межах психологічної норми, існуючі відхилення породжують для їхніх носіїв (хоча і не настільки, як при психопатіях) деякі проблеми і труднощі – підлітки з акцентуаціями складають групу підвищеного ризику, вони піддатливі до певних згубних впливів середовища та психічних травм. Зокрема, це стосується поведінки підлітків з такими проявами характеру у кримінально небезпечних ситуаціях, оскільки акцентуації виступають свого роду «комплексом» окремих віктимних якостей. Нижче ми наведемо основні віктимні властивості, характерні для кожного з типів акцентуацій.

Гіпертимний тип – виражена екстраверсія, прагнення до неформального лідерства в компанії однолітків. Самооцінка завищена, плани на майбутнє оптимістичні й мінливі. Характерні ризикованість, гра з небезпекою у будь-яких її проявах, що поряд з переоцінкою своїх можливостей та перебільшеним оптимізмом може стати реальною загрозою безпеці. Нестримний інтерес до нового робить гіпертимних підлітків нерозбірливими у знайомствах. Тягнучись туди, де «вирує життя», вони можуть опинитися у несприятливому середовищі, потрапити до асоціальних груп. Легко порушують загальновизнані правила і, навіть, закони через авантюризм. В силу реакції емансипації з батьками, вчителями та іншими особами, які посягають на самостійність, легко виникають конфлікти. Гіпертимним підліткам притаманна рання алкоголізація, можуть виявляти інтерес і до інших дурманних засобів.

Епілептоїдний тип – головною рисою є схильність до поступової концентрації роздратованості та пов’язана з нею афективна вибуховість. Характерна злісність, мстивість, бурхливі реакції з агресією у відповідь на незначні подразники, бувають напади злісно-тужливого настрою. Інертність психічних процесів виявляється в усіх видах діяльності. Притаманні садистські схильності – знущання з тварин, слабших, а також надмірна владність, деспотизм. Лідерство виявляється в бажанні влади над однолітками. Агресія та злість можуть викликати у відповідь аналогічні прояви, причому, незважаючи на те, що епілептоїдні підлітки б’ються «на смерть», перевага може виявитися на боці супротивника.

Істероїдний тип – головними рисами є жадоба до уваги та захоплення оточуючих, егоцентризм. Характерне надмірне фантазування як спроба привернути до себе увагу, причому вони нерідко настільки «входять в образ», що буквально починають жити у світі власних вигадок. Декомпенсація виникає при ігноруванні підлітка дорослими, однолітками й виявляється у вигляді порушень поведінки, іноді наклепів на самого себе, демонстративних втеч з дому. Самооцінка завищена, високі амбіції, самовпевненість. Не здатні об’єктивно оцінювати власні вчинки, боягузливі.

Лабільний тип – головною рисою цього типу є крайня мінливість настрою, який може змінюватися декілька разів протягом дня з незначних і непомітних для оточуючих причин (причому, самі підлітки такі зміни настрою контролювати не можуть). Точно відчувають ставлення до себе з боку інших людей та гостро на нього реагують. До декомпенсації можуть призвести емоційне відторгнення з боку значущих осіб, втрата рідних, вимушена розлука з ними. Декомпенсація виявляється в посиленні емоційної лабільності, нападах плачу, спадах настрою, можливі спроби самогубства, втечі з дому.

Нестійкий тип – головною рисою є постійне прагнення розваг, задоволень, зміни вражень. Недостатність вищих форм вольової активності, навіюваність, беззахисність перед зовнішніми впливами, нездатність до цілеспрямованої діяльності. Нестійкі підлітки часто потрапляють у делінквентні компанії, де займають становище підлеглих. До свого майбутнього вони байдужі, у них порушена здатність прогнозу подальшого розвитку ситуації. Виражена декомпенсація та порушення поведінки виникають за умов бездоглядності й проявляються у бродяжництві, прогулах.

Конформний тип – прагнуть пристосування до навколишньої дійсності: живуть за правилом «думати, як всі», «діяти, як всі», нічим не вирізнятись із середовища своїх однолітків. Самооціночні судження можливі тільки з огляду на думку оточуючих. Тому якщо підліток потрапляє в делінквентне середовище, його поведінка також стає асоціальною. Такі особи взагалі важко переносять зміну обстановки, нове соціальне оточення, зміну життєвих стереотипів. Прагнення не відокремлюватись від більшості може призвести до втягнення у злочинну діяльність.

Циклоїдний тип – характеризується, як правило, короткочасними (1-2 тижні) коливаннями настрою від підвищеного до депресивного. Вразливі місця під час періоду підйому такі ж, як і при гіпертимному типі: неприйняття самотності, нерозбірливість у знайомствах і т. ін. У фазі пригніченого настрою настає докорінна зміна життєвих стереотипів. Невдачі й дрібні конфлікти важко переживаються, можуть привести до думок про свою провину, неповноцінність. Самооцінка суперечлива: підліток оцінює себе як активного й пасивного, товариського й замкненого одночасно.

Сенситивний тип – характеризується високою вразливістю та заниженою самооцінкою. Серед сторонніх, в незвичній обстановці проявляються замкнутість, тривожність. Постійно відчувають власну неповноцінність, особливо під час оцінки власних вольових, морально-етичних якостей, що створює основу для формування комплексів. Такі підлітки лякливі, бояться майже всього – від темряви до незнайомих людей, але навіть таке підкреслене обережне ставлення до чужинців у поєднанні з недооцінкою своїх можливостей та невпевненістю не стають захисним бар’єром між сенситивним підлітком і злочинцем. Можливі втечі з дому, але не з причини особливої зухвалості, а від цькування однолітками. На вулиці почуваються невпевнено, до активної самооборони здатні лише у стані крайнього відчаю.

Психастенічний тип – підліткам цього типу властиві нерішучість, схильність до роздумування, почуття власної неповноцінності. Нерішучість виявляється особливо сильно, коли потрібно зробити самостійний вибір. До декомпенсації призводить необхідність приймати рішення, відповідати за інших. Самооцінка дещо занижена (рідко задоволені собою), іноді суперечлива. Майже не пристосовані до життя, виявляють низьку активність, недостатню рухливість та яскравість сприйняття. Схильні до фантазування, причому такі фантазії частіше мають трагічний кінець – їм весь час здається, що загрожує біда. Постійне очікування небезпеки може призвести до ігнорування реальної загрози. Можлива реакція гіперкомпенсації відносно своєї невпевненості та схильності до сумнівів, яка виявляється у самовпевнених, безапеляційних судженнях, рішучості та швидкості дій там, де потрібна обачність та обережність.

Астено-невротичний тип – основними рисами є підвищена втомлюваність, дратівливість, тривога за стан свого здоров’я. Не здатні до самозахисту навіть у конфліктах з однолітками, тому уникають контактів. Психічна слабкість виявляється, перш за все, у несподіваних ситуаціях, які виходять за межі звичайних явищ. Хворобливо сприймають вуличні бійки або нещасні випадки, а також сварки та сімейні негаразди; багато чого бояться – собак, темряви, висоти та ін.

Шизоїдний тип – характеризуєтьсязамкнутістю та недостатністю інтуїції, яка знаходить вияв у відсутності відчуття дійсності та невмінні використовувати несвідомий досвід минулого. До відсутності інтуїції додається пов’язана з нею нездатність до співчуття – невміння відчути емоції інших та ставлення до себе. В процесі спілкування їм важко встановити неформальний емоційний контакт, особливо з однолітками. Виявляючи розвинене логічне мислення, в той же час зовсім безпорадні у простих життєвих ситуаціях. Реакція емансипації знаходить вияв у різкому протиставленні себе іншим, критиці існуючих правил та порядків, своє ставлення висловлюють, не замислюючись над наслідками. Підлітки з шизоїдним типом акцентуації дуже неуважні – можуть нічого не помічати поза межами власних інтересів.

Для психопатичного розвитку на основі акцентуацій характеру необхідне існування трьох умов несприятливого впливу середовища, який повинен:

- бути особливо значимим для даного типу акцентуації та впливати на його «точку найменшого опору»;

- бути досить тривалим або повторюватися багато разів;

- припадати на критичний період формування характеру, яким для більшості психопатій є підлітковий вік.

У підлітковому віці впливом, який відповідає усім названим вимогам, у більшості випадків є неправильне виховання. Зокрема, виховання за типом «гіпопротекція» призводить до формування психопатії за нестійким типом на базі нестійкої або конформної акцентуації характеру; за типом «домінуюча гіперпротекція» – до психопатії за гіпертимно-нестійким типом на базі гіпертимної акцентуації; за типом «потуральна гіперпротекція» – до істероїдної психопатії на базі істероїдної, лабільної, гіпертимної, епілептоїдної або шизоїдної акцентуацій; за типом «емоційне відкидання» – до сенситивної психопатії на базі сенситивної акцентуації; за типом «жорстке ставлення» – до епілептоїдної психопатії на базі епілептоїдної або конформної акцентуацій; за типом «підвищена моральна відповідальність» – до психопатії за психастенічним типом на основі психастенічної чи сенситивної акцентуацій.

Порівняно з акцентуаціями, психопатії містять більшу загрозу особистій безпеці підлітків, оскільки риси, притаманні акцентуаціям у менш вираженому вигляді, при психопатіях починають виходити на перший план, заважаючи задовільній соціалізації і, відповідно, створюючи перешкоди успішному уникненню небезпечних ситуацій такими підлітками.

Дата добавления: 2017-01-13