Недоліки виховання в родині як причина виникнення важковиховуванності та соціальної занедбаності

Психологічними причинами важковиховуваності підлітка можна вважати його неспроможність соціально прийнятним способом компе­нсувати свою непристосованість до соціального середовища, органіч­ну ваду чи іншу дефективність, порушення нервової діяльності.

Із серйозними проблемами зустрічаються педагоги при вихован­ні підлітків з акцентуаціями характеру чи темпераменту: надмірною збудливістю, тривожністю, демонстративністю, педантичністю тощо. У зарубіжній літературі широко розповсюджений термін "делінквентна поведінка", яка характеризує психологічний нахил до правопорушень. Така поведінка вбачається у суперечності норм суспільства та оцінок поведінки в ближньому оточенні, заниженій самооцінці підлітків, у неблагополучних сімейних стосунках; у розходженні норм та оцінок різ­них груп; вживанні алкоголю, наркотиків (до цієї групи ще вживається термін "адиктивна поведінка"); відчуженні від дорослих і негативному самоствердженні, в наслідуванні окремих асоціальних типів.

Відхилення в поведінці дітей цілком обґрунтовано можуть бути пов'язані зі стилем сімейного виховання і взаєминами в родині.

Д. Боумрик виділила параметри сімейного стилю (контроль, вимоги, засоби спілкування, емоційнапідтримка), які "відповідають" за певні риси ха­рактеру дитини, пов'язані з відповідною поведінкою.

Отже, існує причинно-наслідковий зв'язок між стилями сімейного виховання і формуванням негативних форм поведінки дітей. У зв’язку з цим доцільно розглядати найбільш типові позиції важких підлітків у сім’ї:

1. Позиція “ покинутої дитини ”. Найчастіше це відбувається в асоціальних сім’ях. Діти в таких сім’ях належать самим собі, їхня поведінка не контролюється. Такі підлітки легко потрапляють під вплив вуличних компаній, починають уживати алкоголь, токсичні й наркотичні речовини. Через відсутність позитивного впливу й чітких вимог із боку батьків у підлітків не формується тверда позитивна лінія поведінки. Здебільшого вони поступово засвоюють зразки негативної поведінки дорослих, їхні установки, ставлення до норм моралі. Батьки не зовсім уявляють становище учня в

школі, а в проблемах власних дітей намагаються звинуватити педагогів і самих дітей, знімаючи повністю з себе відповідальність за них. До речі, саме в таких сім’ях у підлітків найчастіше формується занижена самооцінка, у багатьох із них відсутній моральний ідеал. На становлення особистості тако-

го підлітка особливий вплив має вулична неформальна група.

2. Схожа на попередню позиція “ відчуження підлітка”, яке з’являється в тих сім’ях, де батьки захоплені лише власними проблемами, немає взаєморозуміння, духовної близькості з дітьми. У таких підлітків самооцінка формується по-різному, залежно від того, чий вплив на них буде

сильнішим: вплив педагога, однокласників, підлітків із вуличного оточення.

3. “Суперечлива позиція” часто характерна для конфліктних сімей, де переважно неузгоджені педагогічні вимоги окремих її членів та наявні часті конфлікти між батьками. Оскільки підліткам доводиться пристосовуватися до різних вимог батьків, у них розвиваються такі якості, як брехливість і лицемірство. Це заважає підліткові виробляти правильну, стійку позицію, позбавляє його моральних еталонів. Самооцінка в таких підлітків часто суперечлива, нестійка, процес формування моральних ідеалів надто ускладнюється.

4. Позиція “пригніченості дитини” трапляється в сім’ях, де поведінка підлітка занадто контролюється та дітей фізично карають. Позиція батьків у таких сім’ях авторитарна: до підлітків ставляться завищені вимоги, а позитивні сторони не помічаються. Діти з таких сімей часто стають недовірливими до дорослих, нечуйними, черствими у ставленні до оточення. Самооцінка підлітків часто буває заниженою або має конфліктний вияв, а в декого в цій позиції формується ідеал сильної особистості, здатної протиставити себе іншим.

5. Позиція “ заголубленої дитини ” характерна для сімей, де з дитини роблять “ідола”. Матеріальний достаток у поєднанні з духовною убогістю, відсутність вимог до сина чи дочки часто сприяють формуванню таких якостей, як бездумність, споживацтво, цинізм. Цінність людини, її

гідність розглядаються такими підлітками залежно від її матеріального стану, престижності статусу в суспільстві, а не від її високих моральних якостей. Завищені домагання призводять до конфліктів із оточенням і з самим собою, оскільки відсутні реальні можливості й здібності для досягнення поставленої мети. У будь-якій із названих позицій підліток відчуває дефіцит глибокого, змістовного спілкування з батьками. На позиції підлітка в сім’ї відбиваються загальні вимоги батьків до нього, його прав і обов’язків, його самопочуття. Все це загалом формує ставлення підлітка до себе.

Батьки таких дітей, зазвичай, не задумуються над проблемами виховання, не бачать недоліків у своїй поведінці, взаєминах із дітьми, дають неправильну оцінку їхньої особистості, що утруднює процес становлення самосвідомості підлітка та появі нової категорії дітей – педагогічно занедбані.

Виникнення важковиховуваності спричиняють наступні причини:

- батьки зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя;

- конфліктні ситуації;

- утриманські настрої членів сім’ї, споживацтво, турбота лише про матеріальне благополуччя сім’ї на шкоду духовному;

- сім’ї зі зниженим морально-освітнім рівнем батьків;

- зовні благополучні сім’ї з безвідповідальним ставлення дорос-лих до виховання дітей, зневажливим ставлення до духовного розвитку дитини, безконтрольністю, суперечливістю вимог.

Негативізм у відносинах з оточуючими, дорослими, однолітками є результатом гіперпротекції, що потурає: приділяють велику увагу дитині, але тільки щодо задоволення її особистих потреб. Таким чи­ном, навички соціалізації не формуються.

Стає очевидним, що найбільш значущим механізмом формуван­ня характерологічних рис дитини, відповідальних за самоконтроль і соціальну компетентність є механізм засвоєння засобів і навичок конт­ролю, використовуваних батьками. Зрозуміло, ця залежність не завжди пряма, частіше вона опосередкована додатковими умовами і факто­рами: соціальними, економічними, інтелектуальним кліматом у родині, особливостями когнітивного і фізичного розвитку дитини.

А. Бандура і Р. Уолтерс, спираючись на проведене ними дослі­дження процесів, що сприяють соціалізації, вважають, що вирішаль­ними для успішної соціалізації є: готовність дитини встановлювати залежні стосунки, ступінь розвитку сумління і сила мотивації до агресії. Саме ці складові відрізняють агресивних і ворожих дітей від добре адаптованих підлітків.

Відповідно до цього на характер агресивної і ворожої поведінки дітей впливає:

- наскільки сильно батьки карають і не приймають дитини;

- ступінь провокування і заохочення агресії;

- послідовність вимог виконання соціальних норм поведінки.

Сім'я - відправний момент формування особистості, тому вона повинна максимально забезпечувати адаптацію її членів до умов сус­пільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соці­альних норм, тобто вона перша включається у розв'язання завдань соціалізації індивіда. Криміногенний вплив з боку сім'ї на особистість полягає в стихійному чи цілеспрямованому формуванні антигромадсь­ких якостей (в Україні 1,5 млн. алкоголіків, з них 230 тис. - жінки, щорі­чно 20 тис. дітей через пияцтво та алкоголізм залишаються без бать­ківської опіки; 49% сімей розривають щорічно шлюб; серед засуджених підлітків - 40% з неповних сімей).

Три основні варіанти криміногенної позиції сім'ї:

- небажання виховувати дітей;

- невміння виховувати дітей;

- неспроможність виховати дітей.

Три основні форми криміногенного впливу в сім’ї:

- активне залучення неповнолітніх до пияцтва, вживання наркогенних речовин, бійки, сварки, розбещеність у сім'ї, скоєння злочинів;

-"пасивний" приклад безкарної антигромадської поведінки, яку підліток сприймає як стереотип звичайної повсякденної моральної поведінки;

- виштовхування дітей на вулицю, їх розчарування у батьках, відчуття власної ущербності, обділеності.

Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

1. Дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками.

2. Відсутність у дорослих стійких власних моральних установок.

3. Організація життя в сім'ї не сприяє формуванню у дитини мо­ральних звичок.

4. Батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї ди­тини.

5. Недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

Загалом до психолого-педагогічних факторів відносяться і недоліки навчально-виховного процесу:

- відмова педагогів від індивідуального підходу, формальне ставлення до роботи;

- низький освітній рівень більшої частини підлітків (звуження запитів, послаблення самоконтролю і спотворення самооцінки);

- недостатнє знання педагогом умов життя і виховання у сім'ї;

- відсутність об'єктивного підходу до виявлення причин недисциплінованої поведінки;

- негативне ставлення до учнів з низькою успішністю;

- прояв недовіри;

- відсутність єдності дій школи та сім'ї;

-соціальний дискомфорт (ізоляція, низький престиж, що негати­вно відбивається на поведінці, емоційних переживаннях).

Дата добавления: 2017-01-13