Організація системної психопрофілактики девіантної поведінки

В даний час дитяча та підліткова злочинність в Україні набула величезні розміри, погрожуючи національної безпеки. На рубежі XX -XXI ст. злочинність значно помолодшала. Це пов'язано з розшаруванням суспільства, зростанням бездуховності, знедоленості дитинства, відсутністю особистісно-орієнтованих соціальних служб, що сприяють саморозвитку людини.

Попередження девіантної поведінки неповнолітніх потребує термінової розробки та застосування спеціальних заходів попереджувального характеру, здатних не тільки стримати, а й переломити ситуацію, що склалася шляхом залучення у цю діяльність всіх профілактичних ланок, пошуку їх вирішення, на правовому, соціальному, медичному, психологічному, трудовому рівнях. Ефективне попередження девіантної поведінки неповнолітніх можливе лише на основі наукового підходу, застосування у практичній діяльності новітніх теоретичних розробок і відкриттів з різних областей знань, включаючи загальну і пенітенціарну педагогіку.

Виховно-профілактична діяльність не може обмежуватися впливом тільки на одного неповнолітнього. Вона повинна здійснюватися паралельно з вихованням його сім'ї орієнтуватися на встановлення виховного взаємодії з нею і координацію спільних зусиль у впливі на особистість. Сім'я за сприяння інших інститутів соціалізації або закріплює успіх виховно-професійної діяльності, або зводить ці зусилля нанівець або залишається байдужою до такого впливу.

З віком вплив сім'ї на дитину помітно зменшується: відбувається посилення впливу з боку школи або неформальної групи навчаються. Завдання школи - виробити високі моральні принципи в характері підлітка. Формальне ставлення до підлітка без урахування його психології призводить до різноманітних конфліктів в школі, в результаті чого підліток віддає перевагу компанії за її межами.

Розвиток особистості - цілісний процес формування її духовного обличчя, свідомості і поведінки, її моральності та естетичних смаків, системи відносин до праці, людям і т.д. Відображенням її є принцип комплексності педагогічний впливів. Для профілактики девіантної поведінки неповнолітнім необхідна система, розрахована на цілісне формування особистості шляхом комплексного всебічного впливу на них.

У цьому зв'язку зростає роль освіти, яка має стати важливим засобом здобуття самосвідомості особистістю.

У сфері освіти необхідний перегляд деяких підходів у вихованні та викладанні навчальних предметів. У зв'язку з проблемою девіантної поведінки актуальні такі аспекти шкільного життя, як адекватна навчальне навантаження дітей і профілактика перевтоми, надання особливої ​​значущості особистісного аспекту, що стосується і дитячого, і педагогічного контингенту.

У зв'язку з тим, що проблема девіантної поведінки пов'язана із спотворенням таких важливих особистісних рис, як самостійність, незалежність, відповідальність, вибір має сенс приділити серйозну увагу створенню такого освітнього простору, в якому учні могли б реалізувати свої права, потреби, актуалізувати дані від природи стратегії пізнання, використовувати творчий потенціал, вчитися брати на себе відповідальність за своє життя.

Системно організована профілактика девіантної поведінки школярів неможлива без участі засобів масової інформації. На представників цієї потужної індустрії повинна бути покладена моральна відповідальність за якість інформаційної продукції та за її зміст.

У підлітковому віці вирішальне значення набуває прагнення дітей знайти своє місце в суспільстві, підлітки прагнуть визначити своє місце в житті, активно шукають ідеал. У зв'язку з цим дуже важливо, які зразки побутової поведінки пропонує суспільство. У суспільному житті велику роль відіграє система психологічної та соціально-педагогічної підтримки підлітків, що забезпечує допомогу молодому поколінню в становленні, в здоровому задоволенні виникаючих потреб.

Організація і ефективність соціально-виховної діяльності з підлітками безпосередньо залежить від кадрового забезпечення. Орієнтація тільки на вчителя, здатного повноцінно вчити і інтенсивно працювати в позаурочний час - безперспективна. Учитель, соціальний педагог, педагог-психолог, вожатий, педагог-організатор, вихователь, педагог додаткової освіти можуть і повинні працювати в тісному контакті, взаємодіючи на благо дитини з усіма зацікавленими установами та організаціями.

При педагогізації соціального середовища оптимальну взаємодію дезадаптованих підлітків і соціуму успішніше формує їх соціальне та професійне самовизначення.

Розглядаючи соціально-виховний процес як єдність підсистем навчання основам професійної освіти та позанавчальної виховної роботи, ми вважаємо, що така єдність буде забезпечено спільністю їх головних функцій: освітніх, виховних, професійних, психологічного розвитку, творчих, оздоровчих.

Дата добавления: 2017-01-13