Сутнісні характеристики (риси) організаційної структури державного управління

Набір функцій державного управління залежить від стану, структури і рівня самокерованості управлінських суспільних процесів.

Функціональна структура державного управління

Функції державного управління в сукупності і взаємодії одна з одною утворюють складну, багаторівневу функціональну структуру державного управління.

Функціональна структура державного управління є сукупністю функцій державного управління й управлінських функцій органів державної влади у їх взаємодії. Ця структура забезпечує управлінський взаємозв’язок держави як суб’єкта управління із суспільною системою та внутрішню динамічність її як системи, що управляє.

Базовою конструкцією функціональної структури державного управління виступають функції державного управління, навколо яких і для яких формуються управлінські функції самих органів державної влади. У результаті кожна функція державного управління здійснюється через певний комплекс управлінських функцій цих органів, розподілений по «вертикалі» та «горизонталі».

На характер і конфігурацію функціональної структури державного управління впливають багато чинників, а саме:

· сукупність цілей, завдань, функцій та повноважень держави, у тому числі соціальна спрямованість держави;

· стан розвитку громадянського суспільства;

· форма державного устрою;

· форма правління;

· розвиток місцевого самоврядування;

· рівень самоуправління об’єктів управління;

· рівень централізації й децентралізації.

Тому є реальні складнощі в тому, щоб у функціональній структурі державного управління підтримувати результативність і ефективність, з одного боку, гнучкість і адаптивність до цілей, що змінюються, - з іншого.

З метою забезпечення результативності й ефективності функціональної структури державного управління, в основу її формування слід покласти системно-функціональний аспект системного підходу.

Це надасть змогу посилити об’єктивізацію функцій управління, тобто прив’язку до управлінських потреб та інтересів об’єктів управління; чітко окреслити перелік управлінських функцій, закріплених за кожним рівнем органів влади чи органів місцевого самоврядування, виходячи з того, що ко-
жен вищий рівень має брати на себе реалізацію тільки тих управлінських функцій органів, які не в змозі здійснити нижчі за організаційно-правовим статусом.

3. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ОСНОВИ ЇЇ ПОБУДОВИ.

Організаційна структура державного управління

Організаційна структура державного управління — це компонент системи державного управління, зумовлений її суспільно-політичною природою, соціально-функціональною роллю, цілями і змістом, який об’єднує в собі певну сукупність державних організацій, їх персонал, матеріальні та інформаційні ресурси, що виділяються і витрачаються суспільством на формування та реалізацію державно-управлінських впливів і підтримання життєздатності самого суб’єкта управління.

Органи державної влади, що характеризуються однаковим організаційно-правовим статусом і однорідністю здійснюваних управлінських функцій позначають поняттям ланка державно-управ-
лінської системи (міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації тощо).

Системним елементом організаційної структури виступає орган державної влади, пов’язаний з формуванням і реалізацією державно-управлінських впливів. Він є одиничною структурою влади, формально створеною державою для здійснення закріплених за нею її цілей і функцій. У державі, в якій встановлено конституційний поділ влади по горизонталі й вертикалі, організаційна структура державного управління набирає певної конфігурації.

Наступним елементом, що формує організаційну структуру є організаційні зв’язки між суб’єктами управління. Можна виділити три види зв’язків в організаційній структурі державного управління:

· субординаційні ( упорядкування зверху вниз, від керуючого до керованого);

· реординаційні (знизу вверх, від керованого до керуючого);

· координаційні (упорядкування на одному рівні, між двома і більше суб’єктами, що не виключає того, що в загальному вони можуть знаходитись на різних рівнях в ієрархічно організованій системі управління).

Субординаційні зв’язки в організаційній структурі державного управління можуть передбачати:

· виключну компетенцію вищого за організаційно-правовим статусом органу щодо органу, нижчого за статусом;

· безпосереднє і пряме лінійне підпорядкування;

· функціональне або методичне підпорядкування;

· право затвердження проекту рішення;

· підконтрольність;

· підзвітність.

Реординаційні зв’язки передбачають:

· певну самостійність нижчого за організаційно-правовим статусом органу (з певного кола питань орган приймає рішення без їх попереднього узгодження з вищим за організаційно-правовим статусом органом, а останній вправі скасовувати чи призупиняти ці рішення);

· право законодавчої, а також нормотворчої ініціативи;

· право планово-бюджетної ініціативи;

· право структурно-штатної ініціативи;

· право представлення для призначення на посаду;

· право органу, нижчого за організаційно-правовим статусом брати участь у підготовці рішень органу вищого за статусом;

· право органу, нижчого за організаційно-правовим статусом на консультативне погодження з ним підготовленого вищим органом проекту рішення;

· право й обов’язок не виконувати незаконний, особливо
злочинний наказ.

Координаційні зв’язки базуються на взаємній зацікавленості різних органів державної влади (та органів місцевого самоврядування) в узгодженні своїх управлінських впливів або на один і той же об’єкт, або на різні об’єкти і можуть передбачати:

· створення й функціонування спеціальних координаційних органів управління;

· проведення координаційних нарад;

· регулярний обмін інформацією, насамперед плановою й
обліковою;

· прийняття одночасних спільних рішень.

Порядок відповідальності органів, які мають між собою координаційні зв’язки (або взагалі елементів механізму держави та елементів державного апарату), може бути передбачений як нормативними рішеннями вищих за організаційно-правовим статусом органів, так і спільним рішенням.

Визначальним фактором побудови організаційної структури державного управління виступає державний устрій.

Дата добавления: 2017-01-13