Завдання на самостійну роботу 4 страница

Спадкоємцями за заповітом можуть бути фізичні, юридичні особи.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині – це неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатний переживший з подружжя та непрацездатні батьки. Вони спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

Онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім батькам, бабі, діду.

Заповіт підписує нотаріус, інша посадова, службова особа,яка має право на підпис за законом. Заповіт може бути таємним, укладеним зі свідками.

Завдання на самостійну роботу студента:

1. Розглянути структуру і зміст Цивільного кодексу України.

2. Розвиток права інтелектуальної власності в Україні і світі.

Питання для самоконтролю

1. Перерахуйте групи суспільних відносин, що становлять предмет цивільного права.

2. Що відноситься до джерел цивільного права?

3. Назвіть елементи цивільного правовідношення, дайте їм характеристику.

4. Назвіть поняття і класифікацію юридичних фактів.

5. Що таке правочини? Які види і форми правочинів можете назвати?

6. Назвіть умови дійсності правочинів.

7. Що розуміють під цивільною правоздатністю? Коли вона виникає і припиняється?

8. Що таке цивільна дієздатність? Дайте характеристику об’ємам дієздатності, встановленим у Цивільному кодексі України.

9. За яких умов і ким особа може бути оголошена безвісно відсутньою або померлою?

10. Що розуміють під юридичною особою, і з якою метою вона створюється? Назвіть ознаки юридичної особи.

11. Що розуміють під правосуб'єктністю юридичної особи і як вона співвідноситься з правосуб'єктністю фізичної особи? Перерахуйте види юридичних осіб.

12. Охарактеризуйте державу як суб'єкта цивільно-правових відносин.

13. Що таке позовна давність?

14. Чи можуть бути змінений терміни позовної давності?

15. Що є припиненням і перервою перебігу термінів позовної давності?

16. На які вимоги не розповсюджується позовна давність?

17. Перерахуйте нормативні акти, що регулюють право власності в Україні.

18. Перерахуйте форми власності в Україні.

19. Охарактеризуйте право приватної власності.

20. Охарактеризуйте право державної власності.

21. Охарактеризуйте право комунальної власності.

22. Перерахуйте підстави виникнення права власності.

23. Перерахуйте підстави припинення права власності.

24. Перерахуйте і охарактеризуйте цивільно-правові способи захисту права власності.

25. Розкрийте поняття: „віндікаційний позов”, „негаторний позов”, „позов про захист права власності”.

26. Розкрійте поняття «добросовісний власник» і «недобросовісний власник».

27. Дайте поняття права інтелектуальної власності. Якими нормативно-правовими актами регулюються відносини з приводу інтелектуальної власності?

28. Які існують особливості спадкування за законом і за заповітом?

Контрольні завдання

Завдання 1. Дії, направлені на виникнення, змін або припинення цивільних прав і обов'язків – це:

1) Правочин;

2) Договір;

3) Зобов'язання;

4) Юридичний факт;

5) Правовідношення.

Завдання 2. Встановлений законом термін для захисту порушеного права:

1) Судовий термін

2) Нормативный термін

3) Вільний термін

4) Позовна давність

5) Апелляційний термін

Завдання 3. Яким терміном іменується здатність особи мати права і нести обов'язки?

Правомочність;

Дієздатність;

Правоздатність;

Правовий статус;

Правовідношення.

Завдання 4.Заповніть порівняльну таблицю: «Форми власності».

Критерій / Форма	Приватна	Державна	Комунальна
Суб'єкти
Об'єкти
Підстави виникнення
Нормативно-правові акти

Рекомендована література:2,5,9,10,18,52,62,68,70,71,78,79,86,90

Тема 8. Трудове право

Навчальні цілі:

· розглянути категорійний апарат трудового права;

· з’ясувати сутність поняття „робітник”, „роботодавець”, основні їх ознаки та визначити відмінність між цими поняттями;

· розкрити поняття і структуру трудового законодавства;

· з’ясувати сутність трудових правовідносин;

· окреслити особливості трудового договору, його види, форми;

· охарактеризувати основні інститути трудового права;

Вивчення теми рекомендується здійснювати за наступним планом:

1. Поняття трудового права і його предмет.

2. Джерела трудового права. Конституція України і трудові права громадян.

3. Загальна характеристика основних інститутів трудового права: трудового договору; робочого часу; часу відпочинку; дисципліни праці та дисциплінарної відповідальності; матеріальної відповідальності.

Ключові поняття теми: трудове право, правила внутрішнього трудового розпорядку, робітник, власник, роботодавець, колективний договір, трудовий договір, контракт, іспит, перевід, переміщення, звільнення, поважні причини, прогул, згода сторін, ініціатива власника, робочий час, режим праці і відпочинку, тарифна система, відпочинок, відгул, відпустка, додаткові відпустки, надурочна робота, нічний час, ненормований робочий час, дисциплінарна відповідальність, догана, звільнення, матеріальна відповідальність, повна матеріальна відповідальність, колективна матеріальна відповідальність, охорона праці, індивідуальні трудові спори, колективні трудові спори, страйк, комісія з трудових спорів, профспілковий комітет.

Методичні поради

· Готуючись до першого питання необхідно з’ясувати поняття трудового права – це провідна галузь права, яка є системою правових норм, що регулюють сукупність трудових відносин працівників із роботодавцями, а також інші відносини, що випливають із трудових або тісно пов’язаних з ними і встановлюють права й обов’язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та відповідальність у разі їх порушення. Чітко визначити предмет трудового права, який складається з трудових відносин і тісно пов’язаних з трудовими. До першого предмета відносяться питання прийому, звільнення, робочого часу і часу відпочинку, дисципліни труда, відповідальності та інші відносини, які пов’язані з трудовою діяльністю. До другого відносяться стосунки, які виходять за рамки тільки трудових, наприклад: працевлаштування через центр зайнятості, захист прав у судовому порядку порушених трудових прав, контроль додержання правил з охорони праці і діючого законодавства та інше. Треба звернути увагу на метод правового регулювання праці – це:

- договірний порядок виникнення трудових відносин;

- рівноправність сторін трудового договору з підпорядкуванням їх у процесі праці правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- специфічний правовий спосіб захисту трудових прав сторін трудового договору як органом трудового колективу (комісією з трудових спорів), так і державним органом (судом);

- участ працівників у правовому регулюванні праці через своїх представників, профспілок, трудових колективів.

Трудове право має певні принципи регулювання праці:

- свобода праці й занятості, заборона примусової праці;

- право на працю, захист від безробіття, допомога у працевлаштуванні та матеріальна підтримка безробітних;

- рівноправність у праці й зайнятості, заборона дискримінації в праці;

- справедлива виногорода за виконану роботу;

- охорона праці;

- захист трудових прав;

- безплатна професійна підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації;

- виконання трудових обов’язків сторонами трудового договору.

· Відповідаючи на друге питання слід ознайомитись з нормативними актами, які регулюють трудові відносини. Основні засади містяться у статтях 43-46 Конституції України. Основним нормативним актом є Кодекс Законів про працю, у розділах якого розглядаються порядок прийняття на роботу, трудовий договір, колективний договір, забезпечення зайнятості звільнених робітників, порядок переводу та переміщення працівників, засади припинення трудового договору, робочий час і час відпочинку, нормування праці, оплату праці, гарантії і компенсації, трудову дисципліну, охорону праці, труд молоді та жінок, пільги, індивідуальні трудові спори профспілкові союзи, трудові колективи, соціальне страхування, контроль за додержанням законодавства про працю. На основі КЗпП прийнято багато законів, які регулюють окремі питання трудових відносин, наприклад оплату праці, відпусток, відрядження та інші. Значну увагу необхідно уділити локальним нормативним документам, які дають право трудовим колективам і адміністрації вирішувати окремі питання трудових відносин самостійно, але не порушуючи основних норм.

· Трете питання містить завдання більш конкретно і розширено охарактеризувати положення інституцій трудового права. Розглядаючи трудовий договір слід вказати хто є суб’єктами трудових відносин, які вимоги встановлюються при укладанні трудового договору, у якій формі, на які строки укладається трудовий договір, які особливості укладання контракту, коли і кому можуть установити іспитовий термін. При розгляді робочого часу слід роз’яснити норму тривалості робочого часу, скорочену тривалість робочого часу, п’яти і шестиденний робочий тиждень, нічна робота, неповний робочий час, надурочна робота. Час відпочинку складається з перерв, вихідних, святкових днів і відпусток – основних і додаткових, без збереження заробітної плати. Якщо робітник порушив трудову дисципліну йому можуть винести догану, чи звільнити. Нанесення шкоди роботодавцю чи робітнику є підставою для її відшкодування в межах трудового чи цивільного законодавства.

У трудових правовідносинах розглядають дисциплінарну і матеріальну відповідальність за правопорушення, які скоїв робітник. Дисциплінарна відповідальність містить такі стягнення як догана і звільнення. Існує певний порядок розгляду справ при застосуванні стягнень.

До порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов’язкові вимоги:

- виявлення дисциплінарного проступку;

- отримання від порушника письмового пояснення;

- додержання строків накладання дисциплінарного стягнення (один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником);

- видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення;

- доведення наказу під розписку до відома працівника.

Особливе місце належить дисциплінарним звільненням, які застосовуються за систематичне порушення трудової дисципліни; прогул; поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; розкрадання за місцем роботи державного або громадського майна. У випадках звільнення працівника за правопорушення необхідно також залучитися згодою профспілкового комітету підприємства.

Матеріальна відповідальність застосовується лише до працівників, які заподіяли шкоду майну підприємства при порушенні трудових обов’язків, встановлена їх вина. Відповідальність може бути обмежена, повна і підвищена.

Правове забезпечення покриття матеріальної шкоди реалізується двома способами:

- добровільним покриттям заподіяної шкоди;

- примусовим стягненням заподіяної шкоди.

Примусовий має два різновиди:

а) адміністративний порядок покриття шкоди, що застосовується лише в разі обмеженої матеріальної відповідальності з обов’язковим виданням наказу не пізніше двох тижнів із дня виявлення заподіяної шкоди та його виконанням не раніше семи днів із дня повідомлення про це працівника;

б) судовий порядок покриття шкоди, який застосовується у разі незгоди працівника з відрахуванням із заробітної плати або розміром такого відрахування; у разі повної та підвищеної матеріальної відповідальності, якщо сторони не домовилися про добровільне відшкодування.

Завдання на самостійну роботу студента

1. Розглянути структуру і зміст Кодексу законів про працю.

2. Розглянути Закони України: «Про зайнятість населення», «Про відпустки», «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці».

Питання для самоконтролю

1. Які основні види суспільних відносин регулюються трудовим правом?

2. Які особливості має метод трудового права?

3. Назвіть суб’єктів трудового права.

4. Яке значення має Конституція України для трудового права? Визначте місце Конституції серед інших джерел трудового права.

5. Дайте загальну характеристику структури КзоТ України.

6. Назвіть основні закони, що регулюють трудові відносини.

7. Дайте поняття локального нормативного акту, перерахуйте основні локальні нормативні акти.

8. Які джерела трудового права носять договірний характер?

9. Дайте характеристику суб’єктів трудового право відношення. З якого віку громадяни мають право на працю?

10. Що є об’єктом трудового право відношення?

11. Які існують види трудового договору?

12. Що таке робочий час і які його види встановлені в законодавстві?

13. Як КЗпП України регламентує час відпочинку? В чому значення такої регламентації?

14. Розкрийте поняття „дисципліна праці”. Якими методами вона забезпечується?

15. В чому полягають відмінності дисциплінарної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності?

16. Який порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності встановлено в КЗпП України?

17. Що таке матеріальна відповідальність? Які її види в залежності від суб’єкта та об’єму відшкодування шкоди?

18. Назвіть підстави виникнення і припинення трудового право відношення?

Практичні завдання та контрольні тести до теми

Завдання 1. Знайдіть в Конституції України статті, регулюючі питання трудового права.

Завдання2. Безробітними визнаються громадяни:

А — Працездатного віку.

Б — Які не мають заробітку (трудового доходу) з незалежних від них причин.

В — Зареєстровані у службі зайнятості.

Г — Які не мають заробітку через відсутність належної роботи.

Д — Які справді шукають роботу та здатні приступити до праці.

Е — Які працювали не менше двох місяців.

Завдання 3. Види трудових договорів за строком:

А — На невизначений строк (безстрокові).

Б — На певний строк за домовленістю сторін.

В — На строк виконання певної роботи.

Г — На тимчасову та сезонну роботу.

Д — На виконання роботи за сумісництвом.

Завдання 4.Характерні ознаки скороченого робочого часу:

А — Його тривалість встановлюється лише законом.

Б — Оплата праці за тарифною ставкою.

В — Недопустимість його зміни за угодою сторін.

Г — Встановлення лише для окремих працівників.

Д - - Встановлення тільки за угодою сторін.

Завдання 5. Ненормований робочий час встановлюється:

А — Для адміністративного та управлінського апарату.

Б — Для працівників, робота яких не підлягає обліку.

В -- Для працівників, робочий час яких ділиться на частини.

Г —Для будь-яких працівників за їх згодою.

Завдання 6.Основна заробітна плата встановлюється у вигляді:

А — Тарифних ставок (окладів).

Б — Відрядних розцінок для робітників.

В — Посадових окладів для службовців.

Г — Тарифної системи та умов праці.

Д -- Винагород за працю й премії.

Завдання7.Додаткова оплата праці охоплює:

А — Винагороди за виконану роботу.

Б — Премії за своєчасний прихід на роботу.

В — Доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Г — Премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань.

Д — Будь-які компенсаційні виплати та доплати.

Завдання8.До дисциплінарних стягнень належать:

А — Догана і сувора догана.

Б — Попередження і звільнення.

В — Догана і звільнення.

Г — Переведення на іншу роботу.

Рекомендована література: 2,4, 12,18,19,27,33,34,36,62,68,69,89

Тема 9. Кримінальне право

Навчальні цілі:

· ознайомитись з нормами кримінального права;

· з’ясувати поняття, ознаки і склад злочину;

· визначити стадії вчинення злочину;

· розглянути підстави кримінальної відповідальності і її види.

Вивчення теми рекомендується здійснювати за наступним планом:

1. Кримінальний кодекс України: його загальна характеристика.

2. Поняття і підстава кримінальної відповідальності.

3. Злочин і його ознаки. Види злочинів. Склад злочину.

4. Обставини, які виключають злочинність діяння.

5. Покарання по кримінальному праву, його види.

6. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Ключові поняття теми: злочин, суспільно опасне діяння, протиправне діяння, вина, склад злочину, об’єкт злочину, суб’єкт злочину, види злочину, особо тяжкі злочини, тяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, незначні злочини, приготування до злочину, спонукання на злочин, закінчення злочину, покарання за злочин, кримінальна відповідальність, види кримінальної відповідальності, пом’якшуючі обставини, обтяжуючі обставини.

Методичні поради:

· Готуючись до першого питання необхідно вказати, що діючий Кримінальний кодекс прийнятий 5 квітня 2001 року. Слід зауважити, що концептуальними положеннями Кодексу є: кримінально-правова охорона основ національної безпеки України, особи, її прав і свобод, власності та правового порядку від злочинних посягань; закріплення єдності законодавчого встановлення кримінальної відповідальності; встановлення юридичного складу злочину в діях особи; закріплення особистої і винної відповідальності; посилення відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів та посилення боротьби з організованою злочинністю; істотне зниження санкцій порівняно зі старим кодексом; можливість звільнення від кримінальної відповідальності; відмова від покарання у вигляді смертної кари і заміна її довічним позбавленням волі; заохочення позитивної пост кримінальної поведінки; пом’якшення відповідальності неповнолітніх порівняно з дорослими злочинцями. Кодекс поділено на дві частини - особливу і загальну. Далі необхідно розглянути Загальну частину Кодексу, яка передбачає кримінально-правові норми узагальненого характеру, в яких відображається завдання КК, підстави кримінальної відповідальності, чинність закону в часі і просторі; поняття злочину та його види; співучасть у злочині повторність і рецидив злочинів тощо. Особлива частина передбачає конкретизовані норми про відповідальність за окремі злочини і зазначені покарання щодо осіб, які їх вчинили.

· Відповідаючи на друге питання визначаємо, що кримінальна відповідальність – це один з видів юридичної відповідальності, а також обов’язок особи при вчиненні злочину, отримати державний осуд, а також обмеження особистого, майнового чи іншого характеру, що визначається обвинувальним вироком суду.

· При розгляді третього питання, посилаючись на розділ III КК, визначаємо, що злочином є суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Треба вказати, що не є злочином. Ознаками злочину вважаються: суспільна небезпечність, винність, протиправність, карність. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі і особливо тяжкі. При визначенні складу злочину необхідно усвідомити наступне: склад злочину являє собою сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що визначають конкретне суспільно небезпечне діяння як злочин; сукупність зазначенних ознак наводиться тільки в кримінальному законі; перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпаним; склад злочину трансформується у відповідальність за вчинений злочин.

· Готуючись до четвертого питання слід розглянути розділ VIII КК де наводяться обставини, що виключають злочинність діяння – це необхідна оборона; уявна оборона; затримання особи, що вчинила злочин; крайня необхідність; фізичний, або психічний примус; виконання наказу, або розпорядження; діяння, пов’язані з ризиком; виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочиної організації.

· Згідно з розділом Х КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і підлягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Необхідно навести види покарань і охарактеризувати їх – це штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі. Треба зауважити на те, що покарання розмежовуються на основні та додаткові.

· Відповідаючи на останнє питання необхідно звернутися до норм розділу ХV КК, в якому вказуються підстави звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, види покарань, які до них застосовуються і у яких випадках.

Неповнолітні за кримінальним законом отримують особливий правовий статус. До молодих правопорушників не застосовується кримінальна відповідальність за поширені, але не надто небезпечні злочини. Відповідальності підлягають особи у віці від 14 до 16 років лише за вчинення тяжких злочинів (умисне вбивство, умисне тяжке та середнє тілесні ушкодження, зґвалтування, захоплення заручників, зґвалтування, бандитизм та інші).

У Кримінальному кодексі передбачено два види звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності:

- із застосуванням примусових заходів виховного характеру;

- у зв’язку із закінченням строків давності.

До примусових заходів виховного характеру належать:

а) застереження;

б) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

в) передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їхнє прохання;

г) покладання на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

д) направлення неповнолітнього до спеціальної навчальної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує 3 років.

Строки давності встановлюються такі:

2 роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;

5 років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

7 років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

У Кримінальному кодексі України наведений вичерпний перелік тих покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, а саме:

- штраф, встановлюється в межах 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- громадські роботи на строк від 11 до 20 годин;

- виправні роботи на строк від 2 місяців до одного року з відрахуванням у дохід держави в межах від 5% до 10% заробітку;

- арешт від 15 до 45 днів;

- позбавлення волі на певний строк (не більш 10 років, а за особливо тяжкий злочин на строк до 15 років).

Позбавлення волі може бути призначене:

а) за вчинення повторного злочину невеликої тяжкості – на строк не більше 2 років;

б) за злочин середньої тяжкості – на строк не більш 4 років;

в) за тяжкий злочин – на строк не більш 10 років;

г) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до 15 років.

Завдання на самостійну роботу студента:

1. Розглянути структуру і зміст Кримінального кодексу України

2. Злочини проти людства.

Питання для самоконтролю

1. Дайте загальну характеристику КК України.

2. Що таке кримінальна відповідальність і які характерні риси вона має?

3. Які підстави існують для притягення особи до кримінальної відповідальності?

4. Що таке злочин, які основні ознаки він має?

5. Чим злочин відрізняється від інших правопорушень?

6. Які види злочинів передбачені Кримінальним кодексом України?

7. Що таке склад злочину? Назвіть його елементи.

8. Чим відрізняється об'єктивна сторона злочину від суб'єктивної сторони?

9. З якого віку може наставати кримінальна відповідальність?

10. Назвіть обставини, які виключають злочинність діяння.

11. Яка система покарань встановлена кримінальним законом?

12. Які види покарань відносяться до основних?

13. Які покарання можуть застосовуватися і як основні, і як додаткові?

14. Які обставини пом'якшують, а які посилюють покарання?

15. Які примусові заходи виховного характеру кримінальний закон застосовує до неповнолітнього, який вчинив злочин?

16. Які основні види покарань можуть бути застосований судом до неповнолітніх, що визнані винними в скоєнні злочину?

Практичні завдання

Завдання 1. Знайдіть в Конституції України статті, що регулюють питання, які відносяться до кримінального права, злочинів і покарань.

Завдання 2. Знайдіть правильну відповідь:

Співучастю в злочині (ст. 26 УК) є:

1) Здійснення особою суспільно небезпечних дій направлених на реалізацію злочинного наміру іншої особи;

2) Умисна сумісна участь декількох суб'єктів злочину в здійсненні умисного злочину;

3) Раніше не обіцяна допомога злочинцю в ухиленні від кримінальної відповідальності;

4) Одночасне спричинення шкоди одним суб'єктом, декількома особами при однаковій формі вини;

5) Неповідомлення органам влади про підготовлюваний злочин або про такий, що скоюється.

Завдання 3. Знайдіть правильну відповідь:

1) При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються:

2) Здійснення злочину групою осіб за попередньою змовою;

3) Тяжкі наслідки, спричинені злочином;

4) Здійснення злочину з особливою жорстокістю;

5) Здійснення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого;

6) Здійснення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності.

Рекомендована література: 2,14,18,19,24,25,45,46,62,65,68,84

Тема 10. Судові та правоохоронні органи України

Навчальні цілі:

· з’ясувати структуру судової влади України та статус суддів;

· визначити поняття і ознаки правоохоронних органів;

· окреслити систему правоохоронних органів, проаналізувати їх задачі і функції;

· охарактеризувати діяльність з виявлення і розслідування злочинів.

Вивчення теми рекомендується здійснювати за наступним планом:

1. Судова влада в Україні.

2. Поняття правоохоронної діяльності

3.Органи здійснюючі правоохоронну діяльність

4.Поняття виявлення і розслідування злочинів.

Ключові поняття теми: суд, судова влада, статус суддів, юрисдикція, правоохоронна діяльність, правоохоронні органи, повноваження, прокуратура, обвинувачення, представництво, нагляд, міліція, громадський порядок, податкова служба, запобігання злочину, розшук, служба безпеки, митні органи, прикордонні війська, Антимонопольний комітет, Державна контрольно-ревізійна служба, стягнення, управління державної охорони, виконавча служба, права споживачів, адвокатура, нотаріат, ліцензія.

Методичні поради:

· Відповідь на перше питання повинна починатися з характеристики конституційних основ судової влади в Україні, яка складається із судових органів, які мають призначення захищати права і свободи громадян, конституційний лад, національну безпеку, територіальну цілісність, дотримання законності й справедливості у суспільстві. Судова влада представлена Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції до яких відносяться Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, місцеві суди.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України, який є єдиним органом конституційної юрисдикції. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції і законів. Конституційний Суд складається з 18 суддів, які призначаються на 9 років Верховною Радою, Президентом та З’їздом Суддів по 6 представників.

Дата добавления: 2017-01-13