Контрольні запитання. Філософське дослідження природи та сутності світу.Філософів цікавлять не деталі , а загальні принципи існу­вання та розвитку світу

Філософське дослідження природи та сутності світу.Філософів цікавлять не деталі, а загальні принципи існу­вання та розвитку світу. Рішення цієї проблеми може бути двояке. Світ може постати перед людиною як існуючий поза нею і незалежно від неї, ніким не створений, що існує вічно. (матеріальний принцип). Коли ж людина до розуміння світу іде через свою практичну цілеспрямовану діяльність, світ може постати перед нею в іншому світлі. Розглядаючи світ у цілому, людина доходить висновку, що і світ у своєму кінцевому бутті виник як результат якоїсь ідеї (ідеалістичний принцип). На підставі названих підходів до світу було. сформульовано так зване основне питання філософії: питання про відношення духу, свідомості до буття, матерії.Тобто про те, що є пер­винним — мислення чи буття, природа чи дух. Залежно від розв'язання цього питання в історії філософії вирізняють два основних напрямки — матеріалізм та ідеалізм.

Матеріалізм розгляда є світ як матеріаль­ний, тобто існуючий сам по собі, ніким не створюваний і не знищуваний, якій закономірно змінюється, розвивається, виходячи зі своїх власних причин; він становить єдину і останню реальність, яка виключає будь-яку надприродну силу, а свідомість, мислення, дух є властивістю матерії і її ідеальним відображенням. Матеріалізм у різні історичні епохи набував різних форм і видів — був наївним і зрілим, стихійним і науково усвідомленим, метафізичним і діалектичним.

Ідеалізм у розв'язанні основного питання філософії намагаєть­ся довести, що дух, свідомість, природа, матеріальне є вторинним. Залежно від того, як ідеалізм розуміє духовну основу, він поділяєть­ся на об'єктивний та суб'єктивний ідеалізм. На противагу суб'єктив­ному ідеалізму, що першоосновою вважає свідомість окремого інди­віда, об'єктивний ідеалізм першоосновою проголошує абсолютне ідеальне начало.

Матеріалізм та ідеалізм є моністичними на­прямками філософії (моно — один). В історії філософії є напрямок, який прагнув подолати цю протилежність матеріального і духовно­го світу. Він дістав назву дуалізму (дує — два), оскільки розглядав матерію та свідомість як дві незалежні одна від одної, паралельно співіснуючі основи світу.

Філософське дослідження природи, сутності та призна­чення людини. Проблема лю­дини посідає центральне місце у філософії. Звичайно, людину вивчає біологія, мовознавство, психологія тощо. Од­нак всебічно, як біосоціальну цілісність, людину не розглядає жодна інша, крім філософії, система знань.

Досліджуючи природу і сутність людини, філософія звертає ува­гу і на друге важливе питання філософії: чи здатен людський розум пізнати реальний світ? Гносеологія, як філософська система позитивно відпо­відає на це питання, тобто вважає світ пізнаванним. До неї насам­перед належить більшість філософів-матеріалістів. Об’єктивні ідеалісти розглядають пізнаванність світу як їх тотожність. Але є філософи, які стоять на позиції непізнаванності фундаментальних основ реальності (насамперед матерії, свідомості, причинності), називаючи свою позицію агностицизмом. Принципово агностичної позиції дотримуєть­ся більшість суб'єктивних ідеалістів, які вважають єдино доступни­ми пізнанню лише відчуття, переживання, досвід, тому об'єктивний світ, якщо він взагалі існує, недосяжний для людського пізнання.

Філософське дослідження системи «людина-світ» і ста­ну, в якому ця система перебуває. Для філософії принципово важливо розглядати проти­лежності «людина—світ» не окремо, а співвідносити їх: як «людина» ставиться до «світу» і впливає на нього; як «людина» сприймає вплив «світу»; як «світ» сприймає вплив «людини».

У центрі дослідження системи «людина — світ» завжди стоїть питання: змінюється, рухається світ чи перебуває у стані спокою, в незмінному стані? А якщо світ змінюється, розвивається, тоді як і з якої причини, у якому напрямку відбуваються рух та зміни у світі? Це питання, як і питання про співвідношення свідомості і матерії, також є світоглядним і має методологічне значення. Залежно від відповіді на нього у філософії склалися два погляди на стан та роз­виток світу: діалектичний і метафізичний.

Д іалектики вважають, що всі предмети та явища взаємопов'язані, рухаються, розвиваються; розвиток вони розуміють як якісне пере­творення одних речей та явищ на інші, як знищення старого і ствер­дження, розвиток нового. Джерелом розвитку є внутрішня супереч­ливість, притаманна всьому світові, тобто визнається саморух природи та суспільства. З точки зору метафізичного методу і в природі, і в суспільстві, і в духовній сфері об'єкти, проце­си, явища існують відокремлено, без взаємного органічного зв'яз­ку. Хоча в них і відбуваються певні зміни, вони, проте, не приводять до виникнення якісно нового. Джерелом змін метафізики вважають зовнішній поштовх або зіткнення різних предметів.

4. Філософія як особливий вид духовної діяльності безпосередньо пов'язана з суспільно-історичною практикою людей та пізнанням, а тому виконує різноманітні функції

Світоглядна функція. Філософія розширює і систематизує знання людей про світ, людину, суспільство, допомагає зрозуміти світ як єдину складну систему. Відображуючи ставлення людини до світу, погляди на мету та сенс життя, на зв'язок її інтересів і потреб із загаль­ною системою соціальної та природної дійсності, філософія є під­ґрунтям соціальної орієнтації людей. Вона визначає світоглядний підхід людей до оцінки явищ і речей, осмислює і обґрунтовує світо­глядні ідеали, накреслює стратегію 'їх досягнення.

Методологічна функція. її слід розуміти як вироблення за­гальних принципів і норм пізнавальної діяльності.

Гносеологічна функція. Д осліджує форми просування людського мислення до істини, шляхи і засоби її досягнення, узагальнюються результати інших наук.

Логічна функція. Філософія сприяє формуванню культури людського мислення, виробленню критичної неупередженої по­зиції в міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах.

Виховна функція. Філософія прагне до формування світо­глядних та морально-естетичних принципів і норм в життєдіяль­ності людини. Вона прищеплює інтерес і смак до самовиховання, сприяє посиленню потягу людини до самовдосконалення, творчо­го підходу до життя, пошуку його смислу.

Аксіологічна функція. Д опомагає людині у визначенні цін­ностей життя, системи моральних і гуманістичних принципів та ідеалів, смислу життя

Критична функція. О значає, що в системі культури філософія виконує роль критичної «селекції», акумуляції світогляд­ного досвіду і його передачі наступним поколінням.

Регулятивна функція. Філософія впливає на взаємоузгоджен­ня конкретних дій та напрямів життєдіяльності людини.

Прогностична функція. Філософія сприяє формуванню найбільш загальних уявлень і знань про форми і напрями розвит­ку та майбутній стан об'єктів і процесів реального світу.

Сучасна філософія як новий етап у розвитку теоре­тичної думки відбиває стан суспільства і положення людини у світі стосовно до постіндустріальної епохи і відповідного рівня досяг­нень науки. Вона є теоретичною моделлю інформаційно-технологічної цивілізації, що формується, сприяє знаходженню рішень глобальних проблем людства, осмисленню глибоких інтеграцій­них процесів у світовому співтоваристві, правильному розумінню інших актуальних проблем.

1. Визначте, що таке світогляд. Чи всі люди його мають?

2.Які основні структурні елементи притаманні світогляду?

3 Окресліть історичні типи світогляду.

4.Які риси притаманні міфології?

5.Назвіть основні риси релігійного світогляду.

6.Що таке філософський світогляд? Чим він відрізняється від інших історичних типів світогляду?

7.Як співвідносяться філософія та світогляд?

8.Спробуйте визначити предмет філософії та обґрунтувати його розуміння.

9.Поясніть причину існування матеріалістичної та ідеалістичної лінії у філософії.

10.У чому різниця між діалектикою та метафізикою?

11.Які джерела і особливості філософського знання?

12.Опишіть структуру філософського знання (основні філософські дисципліни).

13.Розкрийте зміст основних функцій філософії.?

Дата добавления: 2017-01-13