Курсовое проектирование 2 страница

При перенесенні частини таблиці на ту ж чи іншу сторінки назву розташовують тільки над першою частиною таблиці.

Цифровий матеріал оформлюють, як правило, у вигляді таблиць відповідно до рис. 7.1.

Таблиця_________

________________________________ (номер)

(назва таблиці)

Заголовки граф

Підзаголовки

граф

Рядки

Боковик Графи(колонки)

(заголовки рядків)

Рис. 7.1. Приклад оформлення таблиці та її структура

Таблиці, за винятком таблиць додатків, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділів. Номер таблиці складається з номеру розділу і порядкового номеру таблиці, відділених крапкою. При цьому перша цифра - це номер розділу, а друга - порядковий номер таблиці у розділі.

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо в додатку лише одна таблиця, вона повинна бути позначена «Таблиця В.1», якщо її на­ведено у дод.В.

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті роботи. При по­силанні слід писати слово «таблиця (табл.)» із вказівкою її номера. Наприклад, таблиця 2.1 - перша таблиця другого розділу.

Заголовки граф і рядків таблиці слід писати з прописної літери, а підзаго­ловки граф - з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, чи з прописної літери, якщо вони мають самостійне значення. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вка­зують в однині.

Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.

Розділяти заголовки й підзаголовки діагональними лініями не допускаєть­ся.

Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, можна не наводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Головка таблиці повинна бути відділена від іншої частини таблиці.

Висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 мм.

Таблицю, залежно від її розміру, розміщують під текстом, у якому вперше дане посилання на неї, чи на наступній сторінці, а, при необхідності в до­датку до документа.

Допускається розміщувати таблицю уздовж довшої сторони листа.

Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат сторінки, таблицю по­діляють на частини, розміщуючи одну частину під іншою чи поруч, або перенося­чи частину таблиці на наступну сторінку. При цьому в кожній частині таблиці по­вторюють її головку і боковик. При розподілі таблиці на частини допускається її голівку й боковик замінювати відповідними номерами граф і рядків. При цьому нумеру­ють арабськими цифрами графи і (чи) рядки першої частини таблиці.

Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається лише в тих випад­ках, коли в тексті документа є посилання на них, при розподілі таблиці на частини, а також при перенесенні частини таблиці на наступну сторінку.

Слово «Таблиця» пишуть один раз праворуч над назвою таб­лиці. Над іншими частинами праворуч пишуть слова «Продовження табл.» із вказівкою номера (позначення) таблиці, якщо таблиця закінчується, позначають „Закінчення табл.” відповідно до рис. 7.2 і рис. 7.3.

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається поділяти на частини й подавати одну частину поруч з іншої на одній сторінці. При цьому також повторюють голівку таблиці відповідно до рис. 7.4. Рекомендується у цьому випадку розділяти частини таблиці подвійною лінією.

Графу «порядковий номер» у таблицю включати не допускається.

Таблиця 7.1

Розрахунок ціни акцій корпорації

Курс, дол.	Надійшло пропозицій про продажза встановленою ціною і вище	Надійшло пропозицій про покупку за встановленою ціною і вище

Рис. 7.2. Приклад розриву таблиці

Закінчення табл. 7.1

Курс, дол.	Надійшло пропозицій про продажза встановленою ціною і вище	Надійшло пропозицій про покупку за встановленою ціною і вище
Не продано чи не куплено

Рис. 7.3. Приклад розриву таблиці. Закінчення

За необхідністю нумерацію показників, параметрів чи інших даних по­рядкові номери слід зазначать у першій графі таблиці безпосередньо перед їх найменуванням відповідно до рис. 7.5. Перед числовими значеннями ве­личин порядкові номери в таблицях не проставляються.

Таблиця 7.2

Набори товарів Z і X, що мають для споживачів однакову сумарну корисність

Набір	Кількість товару Z	Кількість товару X	Набір	Кількість товару Z	Кількість товару X
А В С			D E F

Рис.7.4. Приклад поділу таблиці на частини

Таблиця 7.3

Оцінка впливу чинників зовнішнього середовища

Назва чинника	Оцінка впливу чинника, бали	Значущість чинника	Вплив чинника
1. Стан економіки
2. Особливості економічних відносин
3. Стан техніки і технології
4. Соціально-культурні чинники
5. Політичні чинники

Рис.7.5. Приклад нумерації показників

У таблиці обов’язково слід показувати одиниці виміру. Якщо всі показники мають однакову розмірність, то вони виносяться в заголовок. У випадку різної розмірності одиниці виміру надаються окремо в заголовках граф чи строк. Одиниці виміру вказуються в скороченому вигляді відповідно до діючих стандартів.

Якщо текст, що повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словам „Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість повторюваних цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, що повторюються, не дозволяється.

Якщо цифри чи інші дані в будь-якому рядку таблиці не наводяться, то в ній ставлять прочерк.

7.5. Формули й рівняння

Формули й рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони подаються, посередині сторінки. Вище й нижче кожної формули чи рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули й рівняння в роботі слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.

Номер формули чи рівняння складається з номера розділу та порядкового номеру формули чи рівняння в межах цього розділу, розділених крапкою, наприклад, формула (4.3) - третя формула четвертого розділу.

Номер формули чи рівняння вказують на рівні формули чи рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до форму­ли чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовнос­ті, в якій їх подано у формулі чи рівнянні.

Пояснення кожного символу й числового коефіцієнта слід надавати з нового рядка. Перша строка пояснень має починатися з абзацу словом «де» без двокрап­ки.

Приклад. Обсяг переробленої в поточному місяці давальницької сировини визначається за формулою [146,c.60]:

V = V_нач + V_пост - V_кон, (7.1)

де V_нач – обсяг залишку давальницької сировини на початку поточного періоду;

V_пост – обсяг залишку сировини, що надійшла в поточному періоді;

V_кон – обсяг залишку давальницької сировини на кінець періоду.

Формули може бути виконано машинописним, машинним чи креслярсь­ким шрифтом висотою не менш 2,5 мм. Застосування машинописних і рукопис­них символів в одній формулі не допускається. Рекомендується застосування ре­дактора формул Місгоsoft Еquation.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконаних операцій, причому знак операції на початку наступної рядка повторюють. При переносі формули чи рівняння на знаку операції "множення" за­стосовують знак «х».

Формули, що подаються одна за іншою, і не розділені текстом, відокрем­люють комою.

Якщо формули наводяться в теоретичній частині, їх слід використовувати і при аналізі фактичного матеріалу.

Перерахування, в разі необхідності, може бути наведене всередині пунктів чи підпунктів. Перед перерахуванням ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією перерахування слід ставити малу літеру україн­ського алфавіту з дужкою або нумерувати.

Приклад:

а) споживчий ринок;

б) ринок організацій:

1) ринок продукції виробничо-технічного призначення;

2) ринок перепродажів;

3) ринок державних установ.

Перерахування першого рівня деталізації пишуть (друкують) малими літе­рами з абзацного відступу, другого рівня - с відступом щодо місця розташування перерахувань першого рівня.

2.7. Посилання, виноски й примітки

Якщо автор роботи цитує будь-який матеріал чи наводить фактичні (цифрові) дані, обов’язково слід робити посилання на першоджерело. В тексті посилання на джерела допускається наводити:

а) в порядку вживання;

б) вказувати порядковий номер за списком

літературних джерел в алфавітному порядку.

Найбільш часто використовується другий випадок, коли посилання в тексті роблять, вказуючи порядковий номер за пере­ліком посилань. У такому разі посилання виділяють двома квадратними дужками, наприклад, «...у роботах [1-7]», чи «... у роботах А.А.Іванова, Б.Б.Петрова, О.В.Малишко та ін. [1-7]». Круглі () чи косі // дужки неприпустимі.

При посиланнях на розділи, підрозділи, ілюстрації, таблиці, формули, рів­няння, додатки вказують їх номера. Приклади посилань: «..у розділі 3...», «...ди­вись 4.2...», «...5.3.1...», «на рис. 2.3...», «...у таблиці 3.4...», «...(див. табл. 3.4...)», «за формулою (2.5)...», «за формулами (3.2)-(3.7)...», «... у дод.В..».

У переліку посилань обов'язково вказувати номер(и) сторінки(ок), звідки береться цитата чи цифрові дані, якщо їх немає в тексті роботи (наприклад [5, с.327], [17, с.28; 32, с.245]). Для Інтернет-посилань обов'язкова вказівка дати звертання до пев­ного інформаційного ресурсу. Серед Інтернет-посилань найбільш доречні поси­лання на офіційні сайти організацій та установ.

Загальні вимоги до цитування:

а) текст цитати треба починати й закінчувати лапками та наводити в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зберігаючи авторське написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Їх ставлять у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці);

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті чи таблицях, допускаєть­ся оформляти виносками. Виноски позначаються порядковими знаками (верхній індекс) у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою праворуч. Усі виноски є посторінковими, тобто нумерація виносок окрема для кожної сторінки. Знаки виносок ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дається пояснення, і перед текстом пояснення. Текст самої виноски роз­міщують під таблицею чи внизу сторінки і відокремлюють від таблиці чи тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною у лівій частині сторінки (це стандартна функція редактора МS-WORD). Текст виноски друкується з мінімальним міжряд­ковим інтервалом шрифтом розміром не більш 11 пунктів.[1])

Примітки розміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту чи таблиці ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, до яких воно відноситься.

Одна примітка не нумерується. Слово «Примітка» друкують із прописної букви з абзацного відступу, не підкреслюючи, після слова «Примітка» ставлять крапку й у тім же рядку з прописної букви дають текст примітки.

Примітка. Текст примітки....................

Кілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітка» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера при­мітки з прописної букви дають текст примітки.

Приклад 2.

Примітки:

1. Текст примітки.......................................

2. Текст примітки.......................................

2.8. Перелік використаних джерел

Усі джерела в переліку посилань подаються мовою оригіналу.

Перелік використаних джерел слід розміщувати одним із наступних способів:

а) у порядку появи посилань у тексті;

б) в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

в) у хронологічному порядку.

Приклад оформлення переліку використаних джерел в алфавітному порядку:

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бирюков Д. Правовое регулирование деятельности консорциумов // Хозяйство и право / Д. Бирюков // Хозяйство и право. – 2010. – № 1. – С.118-123.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-IV. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15.

3. Дзюба С.Г., Гайдай І.Ю. Реорганізація підприємств як спосіб поновлення ефективної діяльності / Дзюба С.Г., Гайдай І.Ю. // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №11(113). – С.108-114.

4. Политическая экономия: Учебник / К.В.Островянов, Д.Т.Шепилов, Л.А.Леонтьев и др. – М.: Государственное издатательство политической литературы, 1954. – 639 с.

5. Положение (стандарт) бухгалтерского учёта 19 «Объединение предприятий» № 163 от 07.07.1999 г. (с изменениями и дополнениями, последние из которых внесены приказом Министерства финансов Украины от 25 сентября 2009 года № 1125). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nibu.factor.ua/info/instrbuh/psbu19/.

6. Поняття про господарські об’єднання та їх види / Методична пам’ятка. [Електронний ресурс] / Іршавське районне управління юстиції Міністерства юстиції України. – 2010. – Режим доступу: www.irshavamkmr.org.ua/nevs/nevs25.doc.

7. Про внесення змін до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»: Закон України від 13 грудня 2001 року №2886-III. [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2886-14.

8. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 №1576-ХІІ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1576-12.

9. Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21 листопада 1995 року № 437/95-ВР (Закон втратив чинність на підставі Закону N 2522-VI (2522-17) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N4, ст.26). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/437/95-%D0%B2%D1%80.

10. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Державна служба статистики України / За ред. О.Г.Осауленка. - К., ТОВ «Август Трейд». – 2011. – 559 с.

11. Статут Державного концерну «Укроборонпром», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. N 993.[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=993-2011-%EF.

12. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року N 435-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1011.25.73&nobreak=1.

Додатки розташовують у порядку посилань на них у тексті роботи.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки з вказівкою зверху посе­редині сторінки слова «Додаток» і його позначення.

Додаток повинен мати заголовок, що записують симетрично щодо тексту з прописної букви окремим рядком.

Додатки позначають великими літерами української абетки (за винятком літер: Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь), починаючи з А. Після слова «Додаток» ставиться буква, що позначає його послідовність. Допускається позначення додатків також буквами ла­тинського алфавіту. Якщо в документі один додаток, він позначається «Додаток А». У випадку повного використання букв українського і латинського алфавітів допускається позначати додатки арабськими цифрами.

Додатки, як правило, надають на аркушах формату А4.

При необхідності допускається оформляти додатки також на аркушах формату АЗ, А4хЗ, А4х4, А2 і А1 дотримуючись вимог ДСТ 2.301- 68.

Якщо додаток розміщується на декількох аркушах, то його номер і назва пишуться тільки на першому листі, на інших вказують „Продовження дод.А” чи „Закінчення дод.А”.

Кожен додаток може містить декілька таблиць чи рисунків, що мають порядковий номер в межах додатку. Наприклад: „таблиця Б.2” – що означає друга таблиця дод.Б.

Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного розділу. У цьому випадку перед номером розділу ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ дод.А.

Ілюстрації, таблиці, формули, що розміщені у розділах додатків, нумерують з урахуванням позначення додатку і номеру розділу, наприклад, рис. В.1.3 – третій рисунок першого розділу дод.В.

Усі додатки повинні бути перераховані в змісті роботи з вказівкою їхніх номерів i заголовків.

ГЛАВА 3

ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1. Відгук наукового керівника про курсову роботу

Студент може вважати свою роботу виконаною, коли її кінцевий варіант відповідає наступним умовам: робота містить достовірний фактичний цифровий матеріал, всі висновки достатньо обґрунтовані, розроблені відповідні рекомендації.

Повністю оформлену курсову роботу студент представляє для отримання відгуку науковому керівнику. Текст відгуку має бути написаний за таким планом:

а) заголовок із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові студента, номер групи, тема курсової роботи;

б) актуальність теми;

в) короткий критичний огляд змісту окремих частин курсової роботи з виділенням найбільш важливих і значущих місць, у яких проявилася самостійність студента, його рівень теоретичної та практичної підготовки, ерудиція, економічне мислення, знання літератури;

г) значущість висновків і практичних рекомендацій студента, основних результатів дослідження;

д) своєчасність виконання робочого плану-графіку;

е) відповідність роботи виданому завданню;

ж) рівень розкриття плану роботи;

з) недоліки, допущені студентом у роботі;

к) загальна оцінка курсової роботи;

л) прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання наукового керівника, підпис, дата.

Загальний обсяг відгуку - 1-2 сторінки. Бланк відгуку має бути надрукований на комп'ютері, а текст - написаний розбірливим почерком.

Якщо відгук наукового керівника негативний, курсова робота знімається з плану захисту.

3.2. Критерії оцінювання курсової роботи

Результати захисту курсової роботи визначаються оцінками “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”.

Для максимальної об'єктивності в оцінці приймаються в розрахунок наступні критерії:

а) вміння чітко висловлювати свої думки;

б) обґрунтованість мети, причини дослідження, логічність поставлених задач і шляхи їх вирішення;

в) адекватність в визначенні проблем;

г) змістовність і цілісність структури роботи;

д) інформативність заголовків і підрозділів щодо їхнього змісту, а також їх зв'язок з іншим текстом;

е) логічний зв'язок між проблемою і розподілом роботи на розділи і підрозділи;

ж) вміння знаходити й опрацьовувати інформацію;

з) використання сучасних методів обробки й аналізу інформації;

и) ґрунтовність отриманих теоретичних висновків;

к) чіткість висновків і рекомендацій;

л) самостійність в роботі;

м) наявність всіх необхідних структурних елементів в роботі та їх логічна послідовність;

н) зовнішній вигляд курсової роботи.

Курсова робота повинна включати висновки з кожного розділу, які мають показати її наукову й практичну значущість.

Під час захисту також оцінюються ясність відповідей на питання, пояснень, викладати свої думки, вести бесіду.

Студент повинен не лише написати добру роботу, а й вміло її захищати.

Рекомендований кафедрою перелік тем курсових робіт

з дисципліни «Економіка підприємства»

для студентів ІІ курсу освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

галузь знань: 0305 «Економіка і підприємництво»

напрями підготовки: 6.030508 «Фінанси і кредит»

6.030509 «Облік і аудит»

всіх форм навчання

1. Механізм організації підприємницької діяльності.

2. Державне регулювання підприємницької діяльності в Україні.

3. Організаційно-правові форми та види підприємств.

4. Створення і функціонування акціонерних товариств.

5. Сучасні форми об’єднання підприємств, мета їх створення та особливості діяльності.

6. Механізм впливу мікро- і макросередовища на виробничу діяльність підприємства.

7. Управління підприємством в ринкових умовах господарювання: функції, принципи, методи та їх оцінка

8. Організаційна та виробнича структура управління підприємством та шляхи її вдосконалення.

9. Взаємозв’язок підприємства з елементами ринку в економічній системі суспільства.

10. Планування продукції підприємства.

11. Формування товарної політики підприємства в умовах ринку.

12. Види планування й розвитку діяльності підприємства.

13. Бізнес – план підприємства: розробка та обґрунтування економічної доцільності.

14. План діяльності підприємства: склад розділів і основні показники.

15. Структура персоналу підприємства та шляхи її вдосконалення.

16. Показники чисельності й складу персоналу підприємства та їх розрахунок.

17. Склад і рух персоналу підприємства.

18. Організація процесу підвищення кваліфікації персоналу підприємства.

19. Атестація як метод оцінки персоналу підприємства.

20. Методи виміру продуктивності праці.

21. Шляхи використання наявних резервів підвищення продуктивності праці в сучасних умовах господарювання.

22. Система організації оплати праці на підприємстві приватної (акціонерної, державної та ін.) форми власності.

23. Форми і системи оплати праці на підприємстві.

24. Механізм державного регулювання оплати праці.

25. Організація оплати праці державних службовців.

26. Оцінка й планування фонду оплати праці на підприємстві.

27. Капітал підприємства: характеристика, склад та класифікація.

28. Класифікація та структура основних засобів підприємства.

29. Оцінка основних засобів підприємства.

30. Стан та рух основних виробничих засобів підприємства.

31. Використання й відтворення основних виробничих засобів підприємства.

32. Амортизаційна політика підприємства в умовах ринкового господарювання.

33. Процес оцінки майна підприємств в Україні.

34. Склад, структура та кругообіг обігових коштів підприємства.

35. Оцінка використання та економія обігових коштів на виробництві.

36. Оцінка та шляхи підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві.

37. Оцінка нематеріальних активів підприємства та їх амортизація.

38. Нетрадиційні нематеріальні ресурси підприємства.

39. Інвестиційна діяльність підприємства.

40. Інвестиції підприємства: склад, структура, джерела формування.

41. Етапи підготовки та реалізації інвестиційних проектів підприємства.

42. Методика оцінки ефективності капітальних інвестицій.

43. Вплив фінансових інвестицій на функціонування й розвиток підприємства.

44. Інноваційна діяльність на підприємстві: оцінка та напрями активізації.

45. Техніко – технологічна база виробничого підприємства.

46. Виробнича потужність підприємства, її види та методи розрахунку.

47. Виробнича програма та управління завантаженням виробничих потужностей підприємства.

48. Оцінка та чинники підвищення ефективності використання виробничої потужності підприємства.

49. Типи і методи організації виробництва, їх взаємозв’язок.

50. Виробничий цикл та напрями його скорочення.

51. Виробнича продукція та показники її якості.

52. Стандартизація і сертифікація продукції як засіб підвищення якості продукції.

53. Визначення рівня конкурентоспроможності продукції підприємств України на вітчизняному та світовому ринках.

54. Оцінка та шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

55. Витрати на виробництво та реалізацію продукції підприємства.

56. Структура собівартості продукції.

57. Управління витратами на виробництво й реалізацію продукції.

58. Цінова політика підприємства й методи ціноутворення в ринковій економіці.

59. Доход й прибуток підприємства та шляхи їх підвищення.

60. Показники та шляхи підвищення рентабельності діяльності підприємства.

61. Розподіл прибутку виробничого підприємства.

62. Оцінка фінансово - економічного стану підприємства.

63. Форми, етапи та ефективність процесу реструктуризації підприємства.

64. Злиття та поглинання підприємств як метод залучення капіталу.

65. Система економічної безпеки підприємства.

66. Забезпечення економічної безпеки підприємств в Україні та за кордоном.

67. Діагностика економічної безпеки підприємства.

68. Ознаки кризової ситуації на підприємстві та реалізація антикризових заходів.

69. Антикризова діяльність підприємства та шляхи її покращення.

70. Банкрутство підприємства – передумова його реструктуризації.

71. Санація як фінансове оздоровлення господарюючих суб’єктів

72. Система показників ефективності виробництва різноманітних суб’єктів господарювання.

[1]) Приклад оформлення виноски.

Дата добавления: 2017-01-13