Тектоніка

Територія району більшій своїй північно-східною частиною розташовується в межах південного схилу ДДЗ, а меншій, південно-західною половиною охоплює частині східного крила головного і північну частини Смілянської антиклінальної ділянки Українського кристалічного щита. Більш детальну інформацію ви побачите на тектонічній карті.

Рис.3 Тектонічна карта України

Ділянка Українського кристалічного щита характеризується розвитком тектонічних структур двох структурних поверхів - нижнього, складеного породами докембрію і утворює фундаменту, і верхнього, утвореного малопотужним чохлом осадових порід мезо-кайнозою. Для нього характерна незначна роль верхнього структурного поверху в загальному будові.

Нижній структурний поверх утворений складнопобудованними складчастими спорудами, які розбиті розломами на ряд блоків самого різного розміру.

Гранітоїди Кіровоградсько-житомирського комплексу утворюють складки, що мають субмеридіональне простягання в західній частині району.

Вісь Смілянсько-Кіровоградської антиклінарної ділянки проходить в субмеридіональному напрямку приблизно через центральну частину території району. Цьому комплексу підпорядкований Корсунській-Миргородський плутон.

Поверхня кристалічних порід має слабкий загальний нахил на схід і північний схід і досить розчленований рельєф з відносним перевищенням від 30-40 до 60 метрів. При цьому характер поверхні фундаменту нагадує рельєф денної поверхні осадових порід. Освіта депресій фундаменту пов'язане з найдавнішими ерозійно-денудаційним процесами і розривними порушеннями. Максимальні відмітки поверхні докембрійських порід встановлені в західній частині території і досягають +136 метрів, мінімальні відносяться до схилу ДДЗ на сході району та опускаються до -522 метра.

Найбільш великими розломами є: Ядловський-Трактеміровскій, Придніпровський. Вони перетинають всю центральну територію району в субмеридіональному напрямку. З великих субширотних розломів виділяються: Межиріцький і Яблоновський-Межіріческій.

Верхній структурний поверх території району, що відноситься до щита, який складений осадовими утвореннями мезозою і кайнозою, які залягають майже горизонтально. Слабкі плікативні порушення з'являються вже за межами щита і відносяться до комплексу структур верхнього поверху ДДЗ.

Рис.4 Тектонічна карта Черкаської області

Ділянка ДДЗ також розділена на два структурних поверхи - нижній, докембрийский і верхній - осадовий, мезозойський. Тут добре проглядається Канівського-Трахтемирівський горст, що простягається в субмеридиональном напрямку і бере початок в межах Українського кристалічного щита. Поверхня горсту порівняно рівна по фундаменту і має слабкий нахил на північ. Достовірно встановлено факт відображення будови горсту у верхньому структурному поверсі і в рельєфі денної поверхні, ускладненою ерозійними процесами більш пізнього часу.

Поверхня кристалічних порід і в присхиловій частині ДДЗ має пологе падіння на північний схід і схід під кутом менше 1 градуса.

Верхній структурний поверх присхиловій частини ДДЗ має досить складну будову, а також ділянки, як Канівський і Мощногорскій відрізняються дуже складним взаємовідношенням між окремими тектонічними елементами.

Характерною особливістю будови осадового чохла є наявність позитивних структурних елементів на тлі загального занурення порід на північний схід, що свідчить про дію сил стиснення між Дніпровсько-Донецької западини та Українським кристалічним щитом.

До них відносяться Остерського-Золотоніський вал і вал в північно-східному куті території району.

Крім цих двох структур у верхньому поверсі виділяються Канівський і Мощногорскій складно дислоковані ділянки, а також Переясловська-Черкаська депресія.

Довжина Переясловська-Черкаської депресії, що проходить уздовж Дніпра - 85-90 км, ширина від 6 до 15 км, а глибина - 130-150 метрів. Депресія заповнена потужною товщею (100-110 метрів) алювіально-флювіогляціальних опадів нижньої половини середнього відділу антропогену і більш молодими відкладеннями четвертинного віку потужністю 30-40 метрів і більше.

За своїм генезисом депресія відноситься до тектонічних утворень середньо четвертинного прильодовикового віку.

Район Канівських дислокацій розташований на правому схилі долини Дніпра, в північно-західному куті району і має ширину від 2.8-3 км в своїй північній частині до 9-10 км - в південній частині розглянутого району. Найголовнішими структурними формами тут є складки-надвиги і складки-взброси, осі яких майже скрізь паралельні один одному. Характер залягання складок вказує на переміщення осадових товщ з північного сходу на південний захід. Вся осадова товща залягає на глинах батського ярусу і представлена ​​ відкладеннями юри, крейди, палеогену і четвертинними дольодовикової відкладенням.

Льодовикові, післяльодовиковий відкладення всюди лягають на розмиту поверхню дислокованих порід і залягають горизонтально, не беручи участі в дислокаціях.

Більшість дослідників вважають Канівські і Мошногірські дислокації наслідком тектонічних рухів фундаменту дуже складного характеру і відкидають переважаючі раніше твердження про льодовиковому їх походження.

Мошногірські дислокації розташовані в центрі району. Відрізняються вони від Канівських тільки по напрямку тектонічних рухів. Тут переважав рух з боку південної ділянки надвигового клина, утвореного між Ірдинським скидання-зрушенням і південним фланговим зрушенням.

Рельєф фундаменту підтверджує наявність тут тектонічних зрушень досить значною амплітуди, що торкнулися всіх осадових відкладень аж до четвертинних.

У висновку потрібно сказати, що по часу утворення всі молоді тектонічні явища і явища четвертинного часу, що мають місце на території району, слід віднести до тектонічному циклу тектогенеза, який розглядається окремо від альпійського циклу і розвиток якого, очевидно, перебуває у своїй початковій стадії.

Дата добавления: 2015-07-13