Функції морфем

Морфема, її роль у побудові слова	Приклади
Корінь– це коренева неподільна морфе- ма, яка є спільною для всіх спільно коре- невих слів і містить основне лексичне значення слова.	книг а – книг арня – книг олюб – книж ко- вий (корінь книг – книж) стіл – стіл ьниця – стол яр – стол яр- ство – на стіл ьний (корінь стіл – стол)
Афіксальні морфеми	Приклади
Суфікс– це морфема, що стоїть після кореня і утворює нові слова або нові форми того самого слова.	ліс – ліс ник – суфікс утворює нове слово. зелений – зелен іш ий – суфікс утворює форму того самого слова.
Префікс – це морфема, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів або форм того самого слова.	хотіти – роз хотіти – префікс утворює нове слово. читати – про читати – префікс утворює форму того самого слова.
Інтерфікс – це сполучний елемент, що використовується при творенні нових слів.	пар о плав, атом о хід, ліс о степ, зор е літ, держ и камінь.
Флексія, або закінчення– це морфема,що стоїть після кореня або суфікса та виражає зв’язки між словами.	весел ий, весел ого, весел ому, весел им, вікн а, двер ей.
Постфікс– це частки -ся, -небудь, -но, -будь, -де, що стоять у кінці слова і можуть утворювати нові слова чи форми того самого слова.	вчити – вчити сь, який – який- небудь (нові слова); витирати – витирати ся, спино (форми того самого слова)
Афіксоїди– це морфеми, що зустріча- ються тільки в деяких словах, у тому випадку, коли корені виступають у ро- лі афіксів.	зоре но сний, поле вод, пів місяць, обер - лейтенант.

Префікс (від лат. praefixus — прикріплений спереду) — частина слова (основи), що стоїть перед коренем і надає слову нового лексичного чи граматич-ного значення. Наприклад: за­дрімати, поверхня, Надворі, безкрайній, навскіс, звідусюди. У сло­ві може бути один або кілька префіксів.

За роллю в слові розрізняють префікси словотворчі й формо­творчі. Сло-вотворчі префікси надають слову нового лек­сичного значення (пра дід, не ве-ликий) або відтінку нового лек­сичного значення (під бігти, пере бігти, ви бігти, за бігти). Ф о р ­мотворчі префікси виражають нове граматичне значення слова (робити — з робити, кликати — по кликати — в обох сло­вах префікси виражають значення доконаного виду).

Більш поширеними є префікси словотворчі. Вони можуть приєднуватись до слова самостійно (пра батьківщина, пре високий, не друг, про думати, на завжди), разом із суфіксом (под уш к а, од вір ок, на гір н ий). Префікс може бути частиною слова, корінь якого є зв’язаною морфемою (зімк нути, розімк ну, зня ти, підня ти, провул ок).

Приєднання префікса до слова не змінює належності слова до частини мови: дід — прадід, внук — правнук, правда — неправда (іменники); білий — пребілий, високий — невисокий, звуковий — ультразвуковий (прикметники); що — ніщо, де-що, абищо — будь-що (займенники); думати — передумати, видумати, задумати (дієслова); коли — відколи, сюди — всюди — повсюди (прислівники). Тому є під-стави говорити про словотворчі пре­фікси, властиві певній частині мови, хоча той самий префікс може вживатись у словах різних частин мови — вони утворені від префіксованого слова: прабатько (іменник) — прабать­ківський (прикметник), підписати (дієслово) — підписний (при­кметник), підпис (іменник). Окремі пре-фікси є словотворчими для кількох частин мови. Такими, наприклад, є префікси за-, при-, над-, по-, що творять іменники та дієслова: Задніпров’я, Придністров’я, надхмар’я, поверх, записати, припустити, надрізати, почитати.

Деякі словотворчі префікси вживаються в кількох варіантах, які виникають внаслідок різних фонетичних процесів і забез­печують милозвучність мовлення. Так, префікс з- вживається у варіантах: з- (зробити, змалку), с- (схилитись, сти-ха), зі- (зібга­ти), із- (ізвечора).

Формотворча функція префіксів обмежена: за допомогою їх творяться форми найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників (найдосвід-ченіший вихователь, найшвидше про­читав) та форми доконаного виду дієслів (писати — написати, чути — почути).

Вживаються в українській літературній мові префікси іншо­мовного похо-дження: а-, ан- (обидва означають заперечення: асиметричний, анемія); анти- (означає протилежність, проти­дію, подібність: антибактеріальний, антивіта-міни); архі- (із значенням «головний», «старший»; найвищий вияв чогось: архі-важливий, архізастарілий); де- (означає віддалення, скасуван­ня; рух донизу, зниження: декваліфікація, декласований); дез- (із значенням «зниження», «вида-лення»; відсутність чи спотворення чогось: дезінформація, дезорганізаторський). За походженням префікси а-, ан-, анти- є грецькими, де-, ко-, ком-, кон-, контр-,

екс- латинськими, дез- французьким.

Префікси не є обов’язковою частиною слова. В українській мові їх ужива-ється набагато менше, ніж коренів і суфіксів. Значна частина префіксів співзвучна з прийменниками (в, на, під, з, над, між, до, при, по), деякі співзвучні з частками (не, ні).

Суфікс (від лат. suffixus — прикріплений) — частина сло­ва (основи), що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи їх форм.

Здебільшого суфікс займає позицію у слові (основі) безпосе­редньо після кореня: в одних словах — в абсолютному кінці слова (школ яр, корж ик, сестр ин), в інших — перед закінченням (враз лив ий, холод н ий). Тільки суфікс -ся, вживаний у дієслівних формах, займає місце як після суфікса (хвилювати ся), так і після закінчення (умиваю ся, причісуєш ся), зрідка — після кореня (прис унься).

У слові може бути один або кілька суфіксів, які розміщують­ся послідовно один за одним (хлоп чик, уч ительськ ий).

На відміну від префікса, суфікс рідше приєднується до само­стійно вжива-ного слова.

У мові суфікси виконують словотворчу й формотворчу функ­ції. За допо-могою суфіксів утворюються слова з новим значен­ням: від учити (назви дії) — учи тель (назва особи) — учи тель­ськ ий (назва ознаки предмета) — по-учи- тельськ и (назва ознаки дії). Кожній частині мови властиві певні суфікси. На-приклад, від дієслів за допомогою суфіксів -ач, -ень, -тель, -ій творяться іменники зі значенням особи-діяча (читати — чит ач, учити — уч ень, учи тель; водити — вод ій); за допомогою суфіксів -нн-, -ени-, -інн-,-тт-, -ин-, -б- від дієслів творяться іменники, що означа­ють абстрактні поняття (читати — чита нн я, ділити — ді-л енн я, ходити — ход інн я, жити — жи тт я, бігати — біган ин а, молоти­ти — молоть б а); від прикметників за допомогою суфіксів -от-, -ість, -ощ-, -інь, -ин-,

-изн- творяться іменники на позначення ознаки, якості (добрий — добр от а, лю-дяний — людян ість, хит­рий — хитр ощ і, високий — височ інь, глибокий — гли-б ин а, жов­тий — жовт изн а), причому від одного прикметника за допомо­гою різних суфіксів можна творити кілька іменників, що вира­жають ознаку, напри-клад: гордий — горд ин я, горд ість, горд ощ і. Суфікси надають слову нарізно-манітніших додаткових відтінків стосовно головного лексичного значення слова, най­поширенішими з яких є пестливості (брат ик, сестр ичк а, мат у­с я, мату-с еньк а, бат ечк о, син ок, дід усь, відер ц е, кот ен я, голу­б очк а, рідн еньк ий, рідн е-сеньк ий), зневажливості, згрубілості (хлопч иськ о, руч ищ е, нос юр а, діду ган, ко-зар люг а), одноразової, раптової дії (стук ну ти, коль ну ти), повторюваної, багато-разо­вої дії (почит ув ати, постук ув ати, гуркот іт и), згрубілості дії (греб ону ти). Слова з новими відтінками значення, що виража­ються суфіксами, належать до тієї самої частини мови, що й слова, від яких вони утворені.

У процес, словозміни суфікс може змінювати звуковий склад, через що ви-никають варіанти суфіксів, наприклад свіж ість — свіж ості (-ост- є варіантом суфікса -ість); жн ець – жен ц і (-ц- варіантом суфікса -ець); вис ок ий – вис оч ина

(-оч- є варіантом суфікса -ок-). Суфікс є зв’язаною морфемою.

Одним із основних термінів словотворення є термін «основа».

Основа слова – це частина слова без закінчення, яка містить у собі лексичне

значення даного слова.

Основа слова

непохідна похідна

не членується на морфеми членується на морфеми

і не мотивується іншою і мотивується іншою

основою основою

Наприклад: ліс у – основа ліс непохідна;

лісн ий – основа лісн похідна (членується на морфеми ліс – н та

мотивується основою ліс).

Твірними в процесі словотворення можуть бути як непохідна, так і похідна

основи.

Твірною основою є та частина твірного слова, яка входить до складу нового

(похідного) слова (при цьому флексія до уваги не береться).

Наприклад: правдивість ← правдивий ← правда; ялинковий ← ялинка ← ялина;

преніжний ← ніжний.

Твірною основою може бути і ціле твірне слово, буває так, що новоутворене слово стає твірною основою для наступного нового слова.

Наприклад:

вечірній

ввечері

вечорниці

надвечір’я → надвечірній

→ підвечеряти → підвечіркувати

підвечерювати → підвечірок

вечір → вечеря → вечеронька

вечоріти

вечоровий

вечірка

вечорок

вечірник

Словотворче гніздо – сукупність спільнокореневих слів, розташованих у такій

послідовності, в якій вони утворювалися.

В українській мові розрізняють такі способи словотворення:

Ø морфологічний;

Ø морфолого-синтаксичний;

Ø лексико-синтаксичний;

Ø лексико-семантичний

СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ

Способи словотворення	Приклади
Морфологічний: суфіксальний (утворення нових слів за допомогою суфіксів)	степовий – степовик, ніжка – ніженька, зелений – зелено, Донецьк – донецький, учитель – учителювати
префіксальний (утворення нових слів за допомогою префіксів)	весело – невесело, писати – приписати, думати – задумати, тепер – відтепер
префіксально-суфіксальний (утворен- ня нових слів за допомогою суфікса й префікса водночас)	стіл – настільний, земля – приземлити, наш – по-нашому, дах – піддашник
постфіксальний	брати – братися, що – що-небудь, звати – зватися
безафіксний (словотвір за допомогою нульової морфеми)	зелений – зелень, написати – надпис, косити – покіс, захистити – захист
основоскладання (утворення нових слів поєднанням в одне кількох слів або основ)	самоволка, лісостеп, перекотиполе, гідроелектростанція
абревіація (слова, утворені зі скоро-чених елементів твірних слів)	НВК, ДонНУ, ДІСО, дитсад, медсестра, телемережа
Морфолого-синтаксичний (конвер- сія) – це творення похідних внаслідок переходу слів з однієї частини мови в іншу	Черговий попросив усіх вийти з ауди-торії (перехід прикметника в іменник). Це перший студент (перехід числівника в прикметник). Ми залишились одні (у значенні самі – перехід числівника в займенник). Роки спливали миттю (перехід імен- ника в прислівник). Нерідко дієприкметники втрачають свої дієслівні ознаки й переходять у прикметнки: виховона (людина); озброєний (загін). Деякі прислівники перейшли до роз-ряду прийменників: близько(село); вздовж (дороги). Перехід слова з однієї частини мови в іншу може бути повний і неповний. Наприклад, повністю перейшли в іменники прикметники, що означають прізвища людей, назви населених пунктів, топоніми: Котляревський, Харків, Полонне.
Лексико-синтаксичний (зрощення) – це творення нового слова внаслідок поступового злиття (зрощення) слово-сполучення в одне слово або суміщен- ня – творення складних слів механіч- ним поєднанням готових слів.	Двадцять – 20, п’ятдесят – 50, сьогодні – сього дня, спасибі – спаси Бог, вісімсот – 800, перекотиполе; плащ-палатка, вчитель-фізик, інженер-економіст, бібліотека-читальня.
Способи словотворення	Приклади
Лексико-семантичний (метафориза- ція) – це творення нового слова внас-лідок зміни значення, що призводить до омонімії.	Завод, титан, мир, світ; студентська група – булка «Студент- ська»; Дніпро (річка) – «Дніпро» (го-тель), Таврія (край, територія) – «Таврія» (автомобіль), супутник (людина) – супутник (літальний апарат); ключ (до дверей) і ключ (журавлиний); вушко (мале вухо) і вушко (голки). Багато слів абстрактних понять ви-никло саме завдяки метафоризації: стид – споріднене із студений, мерзенний.

Розрізняй: розбір за будовою

(перевантажили, хмарочос);

словотвірний аналіз (перевантажили ← вантажити (префіксальний),

хмарочос ← хмари чесати (складання основ)).

ОСНОВНІ ОРФОГРАМИ В КОРЕНЯХ, ПРЕФІКСАХ ТА СУФІКСАХ

Дата добавления: 2017-01-13