Заміна фотокарток

Дописка

Травлення

Підчистка

Дослідження часткових змін у документах

Документи з частково зміненим початковим змістом належать до найбільш поширених об’єктів техніко-криміналістичного дослідження документів, а найтиповішими у них є зміни окремих фрагментів: прізвищ, імен, імен по батькові, змісту текста, позначень цифр, дат, відбитків печаток, штампів та ін.

Зазвичай зміни в документ вносяться шляхом підчистки, травлення, дописки, домальовки, заміни фотокарток, заміни частин (аркушів) документа, внесення підроблених відбитків печаток та штампів, а також виконанням підробленого підпису.

Щоб правильно класифікувати й довести ці зміни, потрібно добре знатися на механізмах і способах їх внесення та, відпо відно, володіти технікою й методикою їх виявлення й аналізу.

Підчистка – це механічне усунення чи руйнування штрихів або цілого позначення з метою змінити зміст тексту. Для усунення фарбувальної речовини записів при підчистці використовують гумки, дрібний наждак, гострі предмети (лезо ножа, бритва, голки). Як правило, унаслідок підчистки на документі утворюються ознаки механічного впливу та залишки барвника початково виконаного запису. [9]

Ознаки підчистки такі: пошкодження поверхневого шару – шорсткість, кошлатість паперу; втрата в місці його пошкодження глянцю; відшарування окремих ділянок поверхні паперу й утворення невеликих клаптиків і валиків (підвищень). Усі ці пошкодження більш помітні під скісним світлом і під мікроскопом. Як правило, товщина паперу в місцях підчистки зменшується, що встановлюється під час розгляду документа на просвіт. Іноді на ділянці підчистки вдається виявити залишки знищених штрихів. Крім того, під час підчистки будь-якого фрагмента, часто пошкоджуються розміщені поряд записи та позначення – зменшується інтенсивність забарвлення штрихів тексту, окремих частин відбитків печаток і штампів, друкарського розлінування, захисної сітки. А нанесені на місце підчистки штрихи чорнил дають часткові розпливи. Щоб замаскувати підчистки застосовують загладження, яке проявляється глянцевими слідами полірування. Сліди полірування добре проглядаються при скісному освітленні. [7]

Травлення – це знебарвлення та руйнування фарбувальної речовини штрихів тексту під дією хімічних реактивів. Тралення може бути повним і частковим, тобто проведене на всій поверхні документа чи на окремих його ділянках. Найчастіше травленню підлягають записи, відбитки печаток і штампів у документах різного призначення.

Щоб виявити травлення на документі, слід знати його типові ознаки: 1) порушується проклейка паперу – папір стає пористим, гігроскопічним, шорстким, крихким і ламким; по ньому йдуть тріщини; барвник розпливається в місцях травлення; 2) змінюється колір паперу в місцях травлення: білий папір при травленні хлорним вапном набуває жовтуватого кольору, а від марганцевокислого калію та хромпика залишаються бурі плями. Змінює колір або ж знебарвлюється також і захисна сітка та інші друковані елементи документа; 3) у місцях травлення та на решті поверхонь документа відтінки світла люмінісценції виходять різними, адже на папері документа є матові зони; 4) на документі можна виявити залишки штрихів початкового тексту.

Дописка – це зміна початкового змісту документа шляхом внесення на вільні місця між рядками, словами й окремими письмовими знаками нових записів: елементів, букв, цифр, знаків та інших позначень. При дописці суть написаного змінюється в результаті додавання до тексту окремих букв, цифр, чисел, слів. Такий запис може бути внесений як на початку, всередині, так і в кінці слів, цифр.

До дописки дуже близька за технікою виконання домальовка. Домальовка – це приєднання певних елементів букв, штрихів до раніше виконаних, у результаті чого вони змінюються на інші букви або цифри.

При цьому фіксуються порушення проміжків між словами, буквами та цифрами: вони стають або стиснутими, або збільшеними, крім того, різний розмір і розгін почерку та нахил однойменних знаків. Лінії рядка викривлюються вниз або вгору. Дописаний текст за загальними та власними ознаками почерку відрізняється від основного. Щодо ліній розлініювання та країв формату записи мають різне розташування. Крім того, лінії розлініювання неоднакові: одна полірована, а інша– шорстка. Речовини штрихів мають різну копіювальну здатність (копіювання проводять на фільтрувальний папір, зволожений водою, водноспиртовим розчином або на зафіксований фотопапір).[2]

Факт дописки чи домальовки встановлюється при огляді документа в скісному освітленні чи на просвіт із застосуванням лупи та світлофільтрів, а також при дослідженні документа в УФ (ультрафіолетових) та ІЧ (інфрачервоних) променях.

Для захисту від підробки особистих документів з фотокарткою бланк і фотокартку засвідчують відбитком печатки. Проте цей спосіб недостатньо надійний, бо фарбувальна речовина погано закріплюється на емульсійному шарі фотокартки. Тому на деякі документи останнім часом стали наносити рельєфні відбитки металевими печатками.

На практиці найбільш поширеними є три способи заміни фотокарток: перший – повна заміна; другий – часткова заміна (фотомонтаж зі збереженням відбитка печатки на документі) і третій, який трапляється рідко, – переклейка емульсійного шару фотокартки. Найочевиднішою ознакою заміни фотокартки є відсутність відбитку печатки. [8]Однак відбиток печатки може й бути, але його частини, на фотокартці та на бланку документа можуть не збігатися за взаєморозміщенням, розміром радіусів кіл, кольором фарбувальної речовини, текстом.Можливі навіть домальовки частини відбитка на фотокартці. На замінених фотокартках можуть бути встановлені ознаки порушення розуміння змісту тексту печатки; пошкодження захисної сітки; залишки клейкої речовини; наявність на зворотному боці фотокартки слідів первинного документа у вигляді тонких шматочків паперу, клею тощо.

При дослідженні різних способів заміни фотокарток застосовують мікроскопічні та фізико-хімічні методи. [3]

Заміна частин (аркушів) документа

Зміст документа може бути змінений як шляхом заміни певних цілих аркушів або їх частин, так і шляхом вклеювання окремих фрагментів. На вклеювання та часткову заміну аркушів вказують: потовщення шару паперу в місці склеювання, власне через те, що шар паперу в місці склеювання є подвійним. Наступна ознака – наявність ліній розрізу (розриву) за рахунок вилучення певного фрагмента аркуша. По краях вклеювання й між шарами паперу залишаються сліди клею, можливі відшарування країв вклеєного фрагменту. Між основною та вклеєною частинами документа виникає розбіжність за відтінком і якістю паперу; крім того, штрихи малюнку захисної сітки чи друкарського графлення бланку не збігаються. Унаслідок заміни в документі може порушитися послідовна нумерація сторінок, можуть не збігатися серія та номер документа; розмір аркушів; штрихові записи, розлініювання, захисна сітка та інші зображення на стику склеювання.

Дата добавления: 2017-01-13