Сутність марочного товару

Подання товару в якості марочного підвищує його ціннісну значимість. Марка - це ім'я, термін, знак, символ, малюнок або їхнє сполучення, призначені для ідентифікації товарів і послуг одного продавця або групи продавців, а також для виділення їх серед товарів і послуг конкурентів.

Марочна назва - частина марки, що має значеннєве значення, наприклад «Ока», «Форд» «Таврія», «Жигулі».

Марочний знак - частина марки, по якій можна пізнати всю марку (символ).

Товарний знак - марка або її частина, забезпечена правовим захистом. Він захищає виключні права продавця на користування марочним призначенням або марочним знаком (емблемою).

Авторське право - виключне право на відтворення, публікацію й продаж утримування й форми добутку (літературного, музичного або художнього).

Рішення про присвоєння своєму товару марочної назви - непросте рішення (проблема наявності або відсутності на товарі марочних позначень існує постійно, тому що економія на цінах безмарочних товарів найчастіше влаштовує споживачів). До того ж для фірми, що поширює марочні товари невисокої якості, існує додаткова погроза (не тільки втрата прибутку - втрата престижу). Справді, навіщо переплачувати 30% за марочний товар, якщо його якість майже не відрізняється від якості безмарочного аналога?

Після ухвалення рішення про переклад свого товару в розряд марочних приймається рішення про хазяїна марки. Тут можливі три варіанти:

- випустити товар на ринок під маркою самого виробника;

продати товар посередникові, що привласнить йому свою «приватну» марку (називану маркою посередника, дистриб’ютора або дилера);

- скомбінувати перші два шляхи: частина товару продати під власною маркою, а частина - під приватними марками.

Потім підприємцем повинне бути ухвалене рішення про якість марочного товару. Якість - це розрахункова здатність марочного товару виконувати свої функції (надійність, точність, простота експлуатації й ремонту, інші коштовні властивості). З погляду маркетингу якість варто визначати відповідно до купівельних подань.

Існують чотири підходи до питання присвоєння марочних назв: - присвоєння кожному товару індивідуальних марочних назв;

- присвоєння єдиної марочної назви для всіх товарів;

- присвоєння колективної марочної назви для товарних сімейств; присвоєння торговельної назви фірми в сполученні з індивідуальними марками товарів.

Марочна назва не може бути випадковою. Вона повинна вказувати на вигоди, отримані від придбання такого товару, а також на його якість. Назва повинна бути легенею для вимови, легко впізнаватися й запам'ятовуватися.

Дата добавления: 2017-01-13