Тема 9. Кадастрове зонування

Тема 8. ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ

Література: 1.Соціально-економічні проблеми сучасного землекористування. Науково-популярне видання. Новаковський Л.Я., Олещенко М.А. Київ, «Урожай», 2009. – С. 74-81.

Специфічною ознакою земельних ресурсів у населених пунктах є те, що ці землі не становлять самостійної категорії, тобто включають землі різних категорій. Це потребує від місцевого самоврядування здійснення управління землями з різним цільовим призначенням. Відповідно представники місцевого самоврядування повинні знати специфіку управління землями різного призначення або мати можливість одержати кваліфіковану допомогу.

У зв’язку з наведеним слід вважати доцільним широке залучення громадськості до розв’язання питань управління землями різного цільового призначення. Це дасть змогу розширити професійну та інформаційну бази прийняття рішень, поліпшити стан демократії й законності в земельній сфері, сприятиме прозорості та відкритості місцевого самоврядування.

Окремої уваги потребує питання функціонального використання земель тієї чи іншої категорії, тому що Земельний кодекс містить лише загальне визначення можливих видів функціонального використання.

Враховуючи існуючу систему державної статистичної звітності щодо обліку земель, площу земель відповідної категорії за основним цільовим призначенням можна визначити, виходячи із загальної площі земель власників землі та землекористувачів (графа 2 форми №6-зем) і площі угідь (графи 3-77 цієї ж форми).

Контрольні запитання:

1. Вкажіть недоліки використання земельного фонду держави.

2. Охарактеризуйте використання земель сільськогосподарського призначення.

3. Цільове призначення земель житлової і громадської забудови.

4. Особливості правового режиму категорій земель.

5. Як визначається площа відповідної категорії із загальної площі земель?

Література: 1.Соціально-економічні проблеми сучасного землекористування. Науково-популярне видання. Новаковський Л.Я., Олещенко М.А. Київ, «Урожай», 2009. – С. 81-86.

Поняття «кадастрове зонування» введено Земельним кодексом України. Так, стаття 197 дає визначення кадастрового зонування: «кадастрове зонування включає встановлення місця розташування обмежень щодо використання земель; меж кадастрових зон та кварталів; меж оціночних районів і зон; кадастрових номерів». В такій інтерпретації кадастрове зонування можна розглядати як основу для кадастрової ідентифікації земельних ділянок.

Для простоти в обслуговуванні реєстраційної системи використовують код, що відкриває доступ до всієї інформації щодо земельної ділянки. Він дає змогу виділити цю ділянку серед інших, створюючи впорядковану систему, за допомогою якої ведуться реєстри земельних ділянок.

Система кадастрової ідентифікації повинна будуватися за ієрархічним принципом. Земельна ділянка є основною одиницею системи кадастрової ідентифікації (тобто інформація в системі групується на базі земельної ділянки).

Кадастрова ідентифікація має враховувати одиниці адміністративно-територіального поділу країни і складатися з таких чотирьох рівнів:

адміністративно-територіальні одиниці;

кадастрові зони;

кадастрові квартали;

земельна ділянка.

Кадастрова інформація про земельні ділянки вноситься на черговий план про проведення державної реєстрації земельної ділянки і є обов’язковим засобом попереднього контролю за правильністю визначення місцезнаходження земельної ділянки та її меж. Джерело інформації – технічна документація щодо встановлення меж земельної ділянки.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення поняття «кадастрове зонування».

2. Суть системи кадастрової ідентифікації.

3. Що є основною просторовою одиницею даної системи?

4. Назвіть чотири рівні кадастрової ідентифікації.

5. В чому полягають завдання системи кадастрової ідентифікації?

6. Які загальноприйняті критерії необхідно враховувати при запровадженні системи кадастрової ідентифікації?

Дата добавления: 2015-07-13