Хімічно-пінні вогнегасники

Загальні положення

Насиченість сучасного виробництва високоенергетичними, вибу­хонебезпечними матеріалами різко підвищила пожежну небезпеку. Значно зросла енергоозброєність людини в побутових умовах. Усе це збільшує потенційну загрозу займань.

Вогнище пожежі в момент виникнення може бути загашене або локалізоване первинними засобами пожежегасіння. Найважливішими з них є вогнегасники. За допомогою вогнегасників пожежі успішно гасяться продовж 4 хв. з моменту виникнення, причому цей засіб буває достатнім у 20 % випадків займань, а для об'єктів громадського корис­тування - до 30 %. У світовій практиці показник ефективного гасіння з використанням вогнегасника сягає 50 %, а у Франції-до 90 %.

З цього можна зробити висновок, що дієвість ужитку вогнегасни­ків у нас в Україні повинна зростати, тоді й збитки від пожеж будуть набагато меншими. Все це в останні роки викликало необхідність у кількісному і якісному розвитку вогнегасників. У всіх країнах, за виня­тком країн колишнього СРСР, 80% випущених вогнегасників порош­кові, що пояснюється їх високою вогнегасною здатністю, решта 20%-це пінні і вуглекислотні.

В Україні випускають порошкові, хімічно-пінні, хімічно-повітряні, повітряно-пінні вогнегасники. Найшвидше виходять з ладу хімічно-пінні вогнегасники, корозія негативно впливає на їх дієвість, не кажу­чи вже про ефективність гасіння пожеж. Структура випуску вогнегас­ників в Україні така: порошкові - 40 %; пінні - 35 %; вуглекислотні -20 %; хладонові - 5 %.

Вогнегасники мають розміщуватися у легкодоступних місцях, де виключене потрапляння на них прямих сонячних променів і безпосе­редня дія опалювальних та нагрівальних пристроїв.

Ручні вогнегасники повинні навішуватись на вертикальні констру­кції не вище як 1,5 м від рівня підлоги до нижнього краю вогнегасника або встановлюватись в пожежній шафі разом з пожежними кранами, у спеціальних тумбах, на пожежних щитах та стендах.

Вогнегасники, які розмішуються поза приміщенням або в неопа­люваних приміщеннях, необхідно знімати на холодний період із зазна­ченням про місце розташування найближчого вогнегасника.

Промисловість випускає три види ручних хімічно-пінних вогнега­сників: ВХП-10, ВГІ-М, ВП-9ММ.

Вогнегасник ВХП-10 (вогнегасник хімічно-пінний місткістю 10 л) призначений для припинення горіння твердих матеріалів у початковій стадії пожежі, а також різних горючих рідин на площі до 1 м². Не мо­жна застосовувати для гасіння електроустановок під напругою, речо­вин, здатних при взаємодії з водою (хімічною піною) вибухати, горіти.

Будова ВХП наведена на рис. 8.1. Вміст заряду: кислотна частина -суміш сірчанокислого заліза з сірчаною кислотою, відповідно 150 г і 120 г; лужна частина - бікарбонат натрію (ІчІаНСО;) з екстрактом со­лодового коріння, разом 450 г.

У результаті реакції кислотної та лужної частини виділяється С0₂, під дією якого виділяються продукти реакції у вигляді піни.

Рис. 8.1. Вогнегасник ВХП-10: 1 - корпус, 2 - ручка для перенесення вогнега­сника, 3 - циліндр з кислотною частиною, 4 - клапан, 5 - вихідний отвір циліндра кислот­ної частини, 6 - важіль з ексцентриком, 7 - шток, 8 - сприск, 9 - запірна мембрана.

Якщо вогнегасник буде експлуатуватися при температурі + 5 °С і нижче, то необхідно залити 3 л етиленгліколю, що знизить температу­ру зберігання до - (20^-25)°С.

Правила безпеки при обслуговуванні вогнегасників ВХП 1. Заряджання і гідровипробування проводять згідно із заводською інструкцією.

2. Перед зняттям кришки необхідно прочистити сприск для випус­ку газів, які можуть бути в корпусі (для зниження можливого тиску).

3. При знятті кришки.з використаного вогнегасника її треба спря­мувати у бік перешкоди, подалі від людей.

4. Під час приготування заряду не допускається попадання кислот­ної частини на шкіру, одяг, взуття.

5. При попаданні кислоти на шкіру: промити чистою водою або лужною частиною (нейтралізувати), а потім змити водою.

Дата добавления: 2017-02-01