Практична робота № 2

Додаток 3

Додаток 2

Додаток 1

ДОДАТКИ

Висновок

ПРИКЛАД 3

Висновок

ПРИКЛАД 2

Висновок

ПРИКЛАД 1

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ

Аварія на ядерному реакторі типу ВВЕР сталася в 6.00 годин. Рівень радіації в районі підприємства о 6 год. 15 хв., становив 100 Р/год. Яку дозу радіації отримає аварійна бригада за 3 год. роботи у приміщенні цеху, якщо вони почнуть роботу через 2 години після аварії? Гранично допустима доза опромінення, на одну зміну роботи, дорівнює Д_уст=10 Р.

За умов: – люди працюють у приміщенні, тоді К_осл=10;

– люди працюють на відкритій місцевості, тоді К_осл=1.

Розв'язок

1) Спочатку визначаємо значення часу у відносний системі (від моменту аварії - 6.00):

t_вим =6 год. 15 хв.–6 год. = 15 хв. = 0,25 год.;

t_n = 2 год.

t_к = t_n+t_p = 2 + 3 = 5 год.

2) 3 додатку 1, табл.. 1. знаходимо значення коефіцієнтів перерахунку (К_t) для кожної з визначених величин часу (значення К_t розраховані для а =0,4, тобто для реактора ВВЕР);

для часу виміру рівня радіації: t_вим = 0,25 год., К_t = 0,57;

для часу початку роботи: t_n = 2 год., К_t = 1,31;

для часу закінчення роботи: t_к =5 год., K_t =1,90.

3) Розраховуємо за формулою (2) значення рівня радіації на першу годину після аварії:

P₁ = Р_вим´K_t = 100´0,57=57 Р/год.

4) Розрахуємо за формулами (3, 4) рівні радіації для моментів початку та закінчення роботи бригади:

5) Розраховуємо значення доз радіоактивного опромінення:

а) по точній формулі (5) для а =0,4:

б) за спрощеною формулою (6):

6) Відносна похибка розрахунку дози опромінення по спрощеній формулі становить:

Доза радіації, яку отримає бригада під час ліквідації аварії становитиме Д = 10,5Р, що, дещо, перевищує установлену дозу 10 Р i потребує перегляду запропонованого режиму роботи.

Визначити допустиму тривалість роботи аварійної бригади у будівлі з К_осл= 7, якщо роботи почнуться через 5 годин після аварії, а Р₁= 70 Р/год. На одну зміну роботи установлена гранична доза опромінення Д_уст =10 Р.

Розв'язок

1) Розраховуємо значення допоміжного параметру за формулою (10):

.

2) По графіках (додаток 2) для a= 1 та t_n=5години знаходимо допустиму тривалість роботи, яка дорівнює t_p=2 год.

В заданих умовах аварійна бригада може працювати не більше 2 годин, при цьому вона отримає дозу радіації не більше 10 Р.

Визначити можливі втрати людей із аварійної бригади, яка з попередніх розрахунків може отримати під час аварійної роботи дозу радіації Д_точ = 80 Р. Відомо, що за два тижні до цього бригада отримала дозу радіації 32 Р.

Розв'язок

1) Визначаємо залишкову дозу радіації (формула 11):

.

2) Розраховуємо за формулою (12) сумарну дозу радіації:

Д_∑=Д_точ+Д_зал=80+24=104 Р.

3) Визначаємо можливі втрати (див. таблицю 3). Втрати очікуються не більше 5% особового складу аварійної бригади.

Виконання аварійних робіт у наведених умовах приведе до можливих втрат, які не перевищать 5% від складу бригади. Наявність можливих втрат для даної аварійної ситуації є неприпустимою. Треба скоротити тривалість аварійних робіт або почати їх пізніше. Тобто, забезпечуємо захист людей часом (скорочуємо тривалість аварійних робіт)

Таблиця Д 1. Коефіцієнти перерахунку рівня радіації на будь-який час t після аварії на АЕС (для реактора типу ВВЕР)

t, год.	Кt	t, год.	Кt	t, год.	Кt
0,25	0,57	2,50	1,44		2,04
0,30	0,61	2.75	1,49	6,5	2,11
0,50	0,75		1,55		2,17
0,75	0,89	3,25	1,60	7,5	2,24
		3,50	1,65		2,30
1,25	1,09	3,75	1,69	8,5	2,35
1,5	1,17		1,74		2,41
1,75	1,25	4,50	1,82	9,5	2,46
	1,31		1,90		2,51
2,25	1,38	5,50	1,97		2,60

Графік для визначення часу початку t_п

        0,8 0,6 0,4   0,2   0,1

0,2 год

0,5 год

1 год

2 год

3 год

4 год

5год

6год

8год

12 год

0,1 0,2 0,4 0,6 0,8 1 2 4 6 8 10 20 40 60

Допоміжний параметр a, 1/год

Час роботи, t_р, год

та тривалості перебування t_р людей в зонах радіоактивного зараження

Таблиця Д 3. Варіанти вихідних даних для завдань оцінки радіаційної обстановки

№ варі-анту	Рівень радіації на 6:15, Рвим Р/год	Відносний час початку роботи в зоні РЗ, tп, годин	Задана тривалість роботи, tр, годин	Установлена доза радіації, Дуст, Рентген	Коефіцієнт ослаблення, Косл	Раніше отримана доза радіації, Дп, Р	Час після останнього опромінення, тижнів
		0,5	1,5
		0,75	1,75
		1,25	2,5
		1,5	4,0
		2,0	2,5
		0,75	2,2
		1,25	3,5
		0,5	2,0
		1,5	3,5
		1,75	2,8
		1,5	4,0
		2,0	4,5
		1,25	2,75
		2,0	2,5
		0,5	2,0
		0,75	3,25
		1,25	4,5
		1,5	2,0
		0,5	1,5
		2,0	2,5
		0,5	1,5
		1,0	2,5
		1,5	3,0
		2,0	3,5
		0,75	2,8
		1,25	4,0
		1,5	2,5
		2,0	2,2
		0,75	3,8
		1,25	2,0
		0,5	3,5
		1,5	2,8
		0,75	4,0
		1,5	4,5
		2,0	2,7

ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

Мета роботи: навчитися визначати фактичні параметри зони хімічного зараження (за умовами варіанту), оцінювати обстановку на підприємстві та прийняття оптимального рішення щодо ліквідації негативних наслідків та надання допомоги постраждалим у осередку ураження.

Завдання для практичного виконання:

- визначити розміри (параметри) зони хімічного зараження;

- визначити термін підходу зараженого повітря до об’єкту;

- визначити термін вражаючої дії СДОР;

- визначити можливі втрати людей;

- визначити режими захисту співробітників;

- нанести фактичну обстановку на карту (схему) місцевості;

- визначити заходи щодо захисту від ураження СДОР.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

потенційно небезпечні хімічні речовини та біологічні препарати – це речовини та препарати природного чи штучного походження, що виробляються на території України чи їх отримують з-за кордону для використання у виробництві та побуті. Порушення правил безпеки, при роботі з цими речовинами може призвести до ураження людей, тварин, негативно вплинути на розвиток рослин, та довкілля, у зв’язку з цим їх обов’язково вносять до Державного реєстру потенційно небезпечних хімічних речовин і біологічних препаратів.

Відповідно до Міжнародного Реєстру, у промисловості, сільському господарстві та побуті людством використовується понад 6 млн. одиниць токсичних речовин, 60тис. з яких виробляється у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних та небезпечних.

Об’єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це, так звані, потенційно небезпечні об’єкти(ПНО). При аваріях або зруйнуванні цих об’єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин.

Основними причинами аварій на ПНО можуть бути:

- вихід із ладу (поломка) деталей, вузлів, устаткування, ємностей та трубопроводів;

- несправності у системі контролю і забезпечення безпеки виробництва;

- порушення герметичності зварних швів і з’єднувальних фланців;

- організаційні та людські помилки;

- пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної ситуації;

- акти саботажу або диверсій виробничого персоналу чи сторонніх осіб;

- зовнішня дія сил природи на техногенні системи та обладнання та ін.

Існує вірогідність виникнення значних аварій з причини таких обставин:

- заповнення резервуарів для зберігання хімічної речовини понад норму, при помилках у роботі персоналу чи виходу з ладу систем безпеки, які контролюють рівень;

- пошкодження вагона – цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок виходу з ладу систем безпеки, що контролюють тиск;

- розрив шлангових з’єднань у системі розвантаження;

- полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання;

- витікання хімічно небезпечних речовин із насосів;

- витікання хімічно небезпечних речовин з труб, використання непридатних матеріалів, екзотермічні реакції через вихід з ладу системи безпеки;

- при виготовленні деталей обладнання, втрат (відключенні) енергії, відмові у роботі машин та інше.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря.

Загалом в Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігається або використовується в виробничій діяльності понад 283тис.т сильнодіючих отруйних речовин /СДОР/, в тому числі 9,8тис.т хлору, 178.4 тис. т. аміаку а ін.

Ці об’єкти в державі визначено за ступенями хімічної небезпеки:

І ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 75тис.чол./ - 76 об’єктів;

ІІ ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 40 до 75тис.чол./ - 60 одиниць об’єктів;

ІІІ ступінь хімічної небезпеки /у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає до 40тис.чол./ - 134 одиниці;

ІV ступінь хімічної небезпеки /зони можливого хімічного ураження від кожного не виходять за межі об’єкта/ - 540 одиниць.

Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів мешкає близько 20млн.чол./38,0% населення країни/.

321 адміністративно-територіальна одиниця /АТО/ має ступінь хімічної небезпеки, з них до І ступеня хімічної небезпеки /в зоні хімічного ураження перебуває понад 50% мешканців/ віднесено 154 АТО, до ІІ ступеня хімічної небезпеки /від 30 до 50% мешканців/ - 47 АТО, до ІІІ ступеня /від 10 до 30%/ - 108 АТО та ін.

Велику частку потоку товарів становить продукція хімічної, гірничодобувної та переробної промисловості, які в основному базуються на оперуванні з великими кількостями різноманітних хімічних речовин. Останні можуть бути і малотоксичними, і найсильнішими отрутами.

Хоча, як вважав ще славнозвісний Парацельс /1493-1541рр./: “Всі речовини отруйні, немає жодної, яка не була б отруйною. Лише правильна доза розрізняє отруту і ліки…”

Сучасна медицина повністю підтверджує сказане середньовічним ескулапом. Для прикладу наведемо дані про деякі відомі нам речовини, а саме летальну дозу /ЛД50/, яка викликає смерть у 50% випадків /дані подані у грамах на кілограм маси тіла/: спирт етиловий –10; кухонна сіль – 4; калійна селітра – 3,5; морфій – 0,9; фенобарбітал – 0,115; ДДТ – 0,113; миш’як – 0,014; нікотин – 0,001; діоксан – 0,000001; ботуліновий токсин – 0,00000001.

Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють в залежності від норм і показників, вказаних у таблиці за ДОСТ 12.1.007 –76, причому віднесення до того чи іншого класу роблять за найгіршим значенням.

Дата добавления: 2017-02-01