Розробка концепції видання

РОЗДІЛ 2

РОЗДІЛ 1

СТУДЕНТСЬКА ПРЕСА ЯК ВАЖЛИВИЙ ВИД ВИДАННЯ

1.1. Термінологія та типологічні різновиди студентської преси

Розпочинаючи роботу над новим проектом, перш за все треба ознайомитись з основними поняттями, що формують термін “студентська преса”, а саме: “видання” та “періодичне видання”, а також з’ясувати їх види.

Відповідно до Державного стандарту України (ДСТУ 3017–95), видання – документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, та відповідає вимогам Державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення та поліграфічного виконання [11].

Видання поділяються за наступними ознаками: за цільовим призначенням, за аналітико-синтетичним переробленням інформації, за інформаційними знаками, за матеріальною конструкцією, за обсягом, за складом основного тексту, за періодичністю, за структурою.

Для даного проекту доцільно розглядати класифікацію за періодичною ознакою, яка наведена на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Види видань за періодичністю

Як видно зі схеми газета відноситься до періодичного типу видань, а отже, розглянемо поняття “періодичне видання”. Відповідно до визначення, що наведене у ДСТУ 3017–95, періодичне видання – видання, що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом [11].

Періодичні газети поділяються за функціональністю, за видавцем, за часом випуску, за періодичністю, за місцем видання та за матеріальною конструкцією. За функціональністю газети бувають загальнополітичні, спеціалізовані та спеціальні випуски, а саме до спеціалізованих видань відноситься студентська преса [12].

Студентська преса – це газети та журнали студентської тематики, в яких роль головного автора, читача та героя виконують студенти (учні вищих навчальних закладів, основний вік яких складає від 17 до 23 років) [1].

Варто звернути особливу увагу на це поняття, так як воно містить в собі три компоненти сучасних студентських видань. Редакторами, технічними співробітниками можуть бути фахівці, але авторами та носіями ідей обов’язково повинні бути студенти. Тому авторство є важливим критерієм, у відповідності з яким можна відносити видання до студентської преси [2].

Більшості студентських газет притаманні такі риси:

· “стихійно” створюються та ліквідуються;

· не потребують реєстрації;

· більшість є продовжуваними;

· обсяг номеру залежить від часових проміжків між випусками;

· наклад невеликий і залежить від фінансування;

· переважно неприбуткові, випускаються за кошти вищого навчального закладу або спонсора;

· робітники працюють безкоштовно;

· поліграфічне виконання невисокої якості.

Основними критеріями при характеристиці тих чи інших груп видань за методикою типологічного аналізу є типоформувальні ознаки. Вони визначаються А. Акоповим як “основний вид типологічних ознак, які безпосередньо впливають на виникнення, розвиток, трансформацію типу видання” [X]. Серед досліджень теорії журналістики немає загальновизнаної точки зору на те, скільки та які типоформувальні ознаки варто виділяти. М. Шконтін вказує, шо типоформувальними факторами періодичного видання треба вважати цільове призначення видання, особливості аудиторії і характеристики інформації, що транслюється. Саме ці ознаки дослідник поклав в основну своєї типології газет.

А. Акопов вважає, що необхідно виділяти три типоформувальні ознаки – видавець, цілі та завдання видання та його читацька аудиторія. Московський вчений С. Гуревич припустив, що найважливішими факторами, які визначають типологічні особливості газети, є, по-перше, ціль її видання та концепція, і, по-друге, її читацька концепція [3].

Враховуючи різні точки зору, головними класифікаційними ознаками студентського видання є: читацька аудиторія, форма власності та цільове призначення. До другорядних ознак класифікації можна віднести жанрово-тематичне спрямування, періодичність, форма взаємодії з керівництвом ВНЗ та спосіб поліграфічного відтворення.

За аудиторією студентські газети поділяються на 6 великих груп: кафедральні та факультетські, вишівські, міжвишівські, міські, обласні та загальнодержавні студентські газети.

Кафедральні та факультетські студентські газети найчастіше позиціонують себе як друкований орган кафедри чи факультету. Для них властива близкість до читача і досить обмежена аудиторія. Такі видання схожі на “районки”: у них міститься інформація про події локального характеру, багато інтерв’ю з викладачами факультету, зазвичай гарно розвинена рубрика листів і привітань.

Вишівські студентські газети виступають не офіційним органом університету, а паралельними студентськими виданнями, що поширюються на території одного ВНЗ. Може бути додатком до офіційного видання.

Міжвишівські студентські газети відрізняються від вишівських тим, що поширюються не в одному, а в кількох вишах. Ці газети значно ширші за своєю інформативністю. Шпальта новин обов’язково містить інформацію з усіх вишів, де поширюється видання.

Міські студентські газети поширюються не лише у ВНЗ, але й у місцях відпочинку молоді: кафе, клубах, кінотеатрах. Тут зазвичай гарно організована рекламна служба. Це дозволяє вводити нові рубрики, у яких рекламодавець є спонсором.

Обласні та крайові студентські газети мають солідний тираж та налагоджену систему розповсюдження.

Загальнодержавні видання розповсюджуються на території усієї країни та охоплюють проблематику, що буде цікавою мешканцям будь-якого регіону.

За формою власності виділяють такі групи студентських видань:

1. Ті, засновником яких є студентська ініціативна група, що не залежить від вишівського керівництва. Видання такого типу зазвичай отримують реєстраційне свідоцтво, але виходять недовго. Їх внутрішня структура нестабільна. Через фінансові проблеми, відсутність чіткої організації редакції таких газет і журналів довго не живуть.

2. Такі, що знаходяться у деякій залежності від керівництва інституту або університету, але отримують деякі переваги – фінансову та організаційну підтримку ректоратів та деканатів. Видавець або засновник тут ректорат або профком, тому існує своєрідна цензура. Одним із першочергових завдань є формування позитивного іміджу ВНЗ. Іноді студентська інформація вміщується не в окремому виданні, а на спеціальних шпальтах або вкладці.

3. Засновані видавничими домами, адміністрацією міста або громадською організацією. Цілі і завдання значно ширші видань попередніх моделей – орієнтувати студентську молодь у сучасному житті, повідомляти найзнаковіші вузівські новини, стимулювати усвідомлення найважливіших проблем сучасності, розповідати про новинки літератури, музики тощо. Крім того, не менш важливою є фінансова самоокупність і прибутковість, оскільки існують такі видання за рахунок реклами. Головним недоліком цієї моделі є занадто велика кількість розважальної інформації і деяка відірваність від життя конкретного ВНЗ.

4. Видавцем “міжрегіонального студентського видання” є або редакція, або комерційна організація. Головною проблемою таких газет є розширення інформаційного поля і налагодження системи розповсюдження у регіонах. Фінансування відбувається за рахунок грантів та продажу реклами. У змісті роблять акцент на серйозну інформацію, що змушує читачів замислитися, допомагає у самореалізації [4].

За жанрово-тематичним спрямуванням студентські газети поділяють на інформаційні, тематичні та інформаційно-тематичні видання.

За періодичністю студентські видання умовно можна поділити так:

· періодичні видання – випускаються через певні проміжки часу, зазвичай щомісячно або щоквартально;

· святкові чи ювілейні – приурочені до певних святкових дат в історії університету чи країни.

За формою взаємодії із керівництвом вишу: офіційні та неофіційні видання.

За способом поліграфічного відтворення студентські видання поділяються на чорно-білі, кольорові та комбіновані [5].

1.2. Основні етапи становлення студентської преси

Як свідчить аналіз історико-педагогічної літератури, утворення та розвиток студентської преси умовно можна поділити на чотири етапи.

Перший етап розвитку української студентської преси розпочався в 1860 р. та тривав до 1905 р. В цей час студенти Київського університету почали видавати рукописний неперіодичний журнал “Самостійне Слово” (1860) з підкресленням потреби оборони української культури, а в 1863–1864 рр. – сатиричний журнал “Помийниця”. Першим студентським виданням Галичини вважається журнал “Друг”, який випускався в 1874–1877 рр. як друкований орган Академічного гуртка. Першим винятково студентським журналом був місячник “Молода Україна” (1900–1903 рр.).

Відомо, що одним з найактивніших осередків студентської преси цього періоду був Львів. Ще в середині ХІХ ст. у 60-х рр. у Львівській політехніці вже працювали напівлегальні студентські товариства. Започаткували цей процес студенти Політехнічної школи, які в 1861 р. заснували Товариство братньої допомоги. У напівнаукових та напівгумористичних листівках “Iskierka”, “Kropelka” та “Para” порушувалися доволі серйозні питання студентського життя.

Другий етап розвитку студентської преси характеризується бурхливим кількісним та якісним зростанням газет та журналів для студентських вищих навчальних закладів. Тривав цей період з 1905 до 1907 рр. У цей час розповсюджується багато нелегальних неперіодичних листків, часто політичного змісту. У цей період виділили кілька доволі однорідних груп видань для студентської молоді. До них належали:

· загальностудентські видання;

· провінційні газети та журнали;

· видання студентських об’єднань;

· вишівські академічні видання;

· одноденні доброчинні чи бальні видання;

· літературні та гумористичні збірки [6].

З 1913 р. виходив як орган Українського Студентського Союзу місячник “Шляхи”. Журнал “Відгуки” (1913) більше підкреслював потребу військової підготовки змагань за самостійність. На початок ХХ ст. припадають спроби створити українську пресу в Києві: літографований “Вісник Українців Київської Студентської Громади” та журнал “Український Студент”.

Третій етап розвитку друку для студентів охоплює 1917–1990 рр. У 1917 р. у Києві виходив вісник “Стерно”, а у Львові – “Вісник Драгоманіської Організації”. В 1920 р. у Кам’янець-Подільському було випущено студентське видання “Нова Думка” [7].

За роки радянського режиму в Україні сформувалася партійно-комсомольська преса, яка займалася пропагуванням комуністичних ідей серед студентства. До такої преси належали: “Студент Революції” (1922–1923 рр., “Молоді Загони” (1925 р.) та “Студенти Жовтня” (1928 р.) [8].

У міжвоєнний час студентська преса на Західно-Українських землях була тісно пов’язана з студентськими організаціями. Професійна організація українського студентства видавала у Львові нелегальний літографований журнал “Наш шлях” (1922 р.), що містив інформацію про переслідування українського студентства і таємних високих шкіл. Із закриттям таємних шкіл занепала і студентська преса. Тільки католицькі кола видавали журнал “Студентський Вісник – Поступ”, який з 1927 р. перетворився на літературний місячник.

Українські студенти видавали студентську пресу і за кордоном. Так, у 1923 р

р. у Празі, де вчилося 1900 українських студентів, вийшов орган Центрального Союзу Українського Студентства “Студентський Вісник”. У 1926–1928 рр. у Берліні видавався “Спартак” – центральний орган Комуністичної Спілки Молоді Західної України.

У Львові більшого значення набрав місячник “Студентський Шлях” (1931–1934 рр.) – офіціоз Союзу Студентських Організацій під Польщею.

Студентська преса по 1945 р. відбиває динаміку студентського життя в Німеччині та Австрії. У Мюнхені почав виходити “Студентський Інформатор” та тижневик “Студент”, в Авгсбурзі – журнал “Студентська думка”.

По масовому переселенні української еміграції за океан у 1940-х рр. студентська преса занепала. Вона відновилася з виникненням нових студентських крайових централь: Союз Українських Студентських Товариств Америки видав в 1954–1972 р. 130 номерів “Студентського Слова” та журнал “Горизонти”. Студентські видання української діаспори також з’являлись у Канаді, Бразилії та Австралії.

Останній четвертий етап охоплює період з 1990 р. і до сьогоднішнього дня.

Після 1990 р. відбувається зростання видань для студентської молоді, проте, нестабільно більшість з них виходять нестабільно, газети та журнали часто зникають після виходу першого номера, ця ситуація дещо подібно до тієї що відбувалася на початку ХХ століття. З 1993–1995 рр. починає формуватися сучасна система періодичних видань для студентів [6].

Сьогодні в Україні кожен поважний університет видає свою студентську газету (у Національному авіаційному університеті виходить газета “Авіатор”, у Національному університеті “Київський політехнічний інститут” – газета “Київський політехнік”, у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка – газета “Київський Університет” тощо (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Сучасні студентські газети

Усі сучасні газети мають той чи інший формат та різну кількість сторінок і іноді є чи не єдиним масовим джерело інформації для студентів. Але кожна така газета передусім – виразник ідей адміністрації навчального закладу. На противагу до цих видань студенти створюють “самвидавні” газети.

З ширшим входженням у наше життя Інтернету у студентів з’явилася можливість створювати мережеві ЗМІ (“Бонет”, “Студентський портал”, “Колега”). Це поки що не таке масове явище, але найактивніші вже зрозуміли користь таких проектів. Насамперед творцем таких електронних газет виступає сам читач, бо майже завжди пише відгуки на запропоновані матеріали, а іноді стає послідовним дописувачем. Існує думка, що за таким видом студентської преси – майбутнє, позаяк це досить дешевий та дієвий спосіб розповсюдження інформації. Для створення електронної газети потрібні лишень комп’ютер та вихід в Інтернет.

Студентська преса все ж має свої перспективи, тому що студентство дедалі активніше входить у громадське життя та скоро назріє потреба створення загальнодержавного студентського видання [8].

1.3. Функціональні особливості студентської преси

Сьогодні студентська преса виконує функцію так званого рупора молоді, яка навчається у вищій школі і стає економічно активною. Тому й потребує дедалі ширшого простору для життєвої самореалізації. За допомогою періодичних видань студенти представляють свої інтереси й подекуди захищають власні права. Поки що студентські ЗМІ та самоврядування – два можливі засоби вираження думок більшості вузівської громади. Найактивніші студенти ініціюють видання власних студентських газет. Вони дають молоді можливість відтворювати власні інтереси, не нав’язані керівництвом, а також цікаві їхнім потенційним читачам. Причини зрозумілі: редактор-студент краще знає, що потрібно читачеві-студентові [9].

Розглянемо детально функції студентської преси, які є поширеними на сьогоднішній день. Кожна з них – джерело можливостей для завоювання стабільної аудиторії, а, значить, чим більше функцій виконує видання, тим більш необхідним воно є. До основних функції студентської преси належать:

· допомога першокурсникам плавно адаптуватись до зміни середовища, познайомивши їх із офіційними та неофіційними правилами вишу, викладачами, студентською радою тощо. Цілком закономірно, що на початку навчального року першокурсник почуватиметься розгубленим: нове місце, новий колектив, новий режим роботи. А отже, він потребуватиме підтримки та знань про нове середовище. Студентська газета, що на початку року розповість про відмінності школи від вишу, про незнайомі поняття, пояснить систему оцінок та про заходи, що відбуваються на факультеті, допоможе новачкам легко та одразу долучитись до спільного факультетського життя.

· допомога органам студентського самоврядування в організації заходів. Одна з проблем, що тут вирішується – складність комунікації між організаторами та студентами. Кожен захід, вимагає багато сил, часу та ресурсів від студради, а значить їм потрібна допомога. Анонси заходів у газеті, план підготовки і заклик до участі – зручний спосіб інформувати студентів і залучати їх до співпраці. Адже так часто буває, що людина згодна допомогти, але просто не знала, що її можливості затребувані. Отже, студентська газета – хороший спосіб налагодити комунікацію на факультеті і забезпечити своєчасне інформування про події.

· стати органом гласності, захисником студентських інтересів. Звісно, в ідеалі газета має захищати права студентів під час конфліктів з адміністрацією, але склалась така традиція, що звинувачення адміністрації у будь-чому може завершитись проблемами для редакції. Але принаймні заявити про наявні проблеми та допомогти студентам легальними методами – цілком до снаги. Наприклад, написати про прецеденти у подібних справах, або про нормативні документи, що регламентують дане питання тощо.

· стати порадником у побуті та при взаємодії з органами влади. Так, студенти часто стикаються з новими ситуаціями, як, наприклад, влаштування на роботу, бажання змінити місце навчання або спробувати для себе щось нове (хобі, подорожі) і тут їм може знадобитись порада або просто певна інформація.

· бути місцем творчого самовираження студентів. Цю функцію виконує більшість студентських видань, адже рубрика “Наші таланти” і т.п. – обов’язковий елемент будь-якої факультетської газети. Не завжди така функція є дійсно корисною, бо не кожна форма видання передбачає зворотній зв'язок з читачем, адже саме на нього розраховує автор, публікуючи свої твори. Але якщо справді налагодити зворотній зв'язок, то автори зможуть отримувати користь від такої, рубрики, яка, зазвичай, не несе жодного корисного навантаження.

· допомога у професійному самовизначенні. Студентська преса – це уже певна спеціалізація, але у межах вишу і, тим більше, факультету, є можливість для ще вужчої спеціалізації, а саме – преса для студентів певної спеціальності. Це дає чудову перевагу – можливість ближче познайомити студентів із обраною сферою, розповісти про перспективи у галузі, поділитись новинками обраної сфери та ін. Наприклад, у загально-студентському виданні недоречною буде замітка про відкриття у галузі мікробіології, але це може бути цікавим і корисним для студентів-біологів.

Розглянувши усі функції студентської газети можна зробити висновок, що наявність у вищому навчальному закладі студентської преси посилює контакт між студентом та іншими структурними підрозділами університету, а це значно спрощує буденність студентського життя.

1. http://cyberleninka.ru/article/n/tipologiya-studencheskoy-pressy-rossii-nachala-xxi-veka

2. Файлік «СП»

3. Тимошик М. С. Деякі аспекти організаційної перебудови молодіжних газет України (у співавт.) // Журналістика: преса, радіо, телебачення. 1989. - №21. - С. 84-94.

4. Носова Ю. А. Отечественная пресса для студенческой молодежи: историко-типологический аспект: автореф. дис.. к. ф. н. – Ростов-на-Дону. – 2007.

5. http://studopedia.su/18_147891_o-s-podolyak.html

6. Цибульник

7. https://uk.wikipedia.org/wiki/Студентська_преса

8. http://day.kyiv.ua/uk/article/media/studentska-presa-v-ukrayini-uchora-sogodni-zavtra

9. http://www.viche.info/journal/1060/

10. Реферат з ноута

11. ДСТУ 3017-95 Видання. Основні види

12. http://pidruchniki.com/1103091451402/dokumentoznavstvo/periodichni_prodovzhuvani_vidannya

ПРОЕКТУВАННЯ МОДЕЛІ СТУДЕНТСЬКОЇ ГАЗЕТИ

2.1. Опис моделі студентської газети

Для розробки готового видання будь-якого вищого навчального закладу, необхідно керуватися певною моделлю для того щоб досягти високих результатів. Однак на сьогоднішній день не існує загальноприйнятого алгоритму створення студентської газети, тому в рамках дипломного проекту розроблено складну та спрощену моделі, що складаються з п’яти та чотирьох етапів відповідно. Дана модель (рис. 2.1) містить наступні компоненти: аналіз, концепція, планування роботи (є додатковим етапом для складної моделі), реалізація та розповсюдження. Кожен етап включає в себе пункти, на які необхідно звернути увагу для повного розуміння та якісного виконання завдання.

Рис. 2.1. Схема моделі студентської газети

На етапі аналізу проводиться дослідження існуючої продукції, визначаються переваги та недоліки, аналізується аудиторія для якої призначене видання. За результатами аналізу, враховуючи недоліки, розробляється концепція видання. При створенні концепції визначається яку ціль переслідує проект, а також для кого він призначений. На цьому етапі визначаються видавничі параметри, такі як об’єм, формат, спосіб друку, тираж, а також дизайнерське рішення та текстове наповнення, придумуються назва та рубрики видання. Якщо над виданням має працювати цілий колектив студентів, то на етапі планування праці розподіляються обов’язки для кожного, проводяться редакційні наради на яких кожен ділиться своїми напрацюваннями. На етапі реалізації обирається програмне забезпечення за допомогою якого створюватиметься продукт, підбирається зображувальна та текстова інформація, створюється макет, відбувається процес верстки видання та власне друк. Після друку газети, наступає етап розповсюдження на якому визначаються методи та шляхи поширення видання у студентському соціумі.

У додатку А наведено результат проектування моделі студентської газети.

2.2. Аналіз студентських видань українських ВУЗів

Починаючи роботу над новим виданням необхідно проаналізувати чи є студентські видання поширеними в інших університетах, виділити їх особливості, з’ясувати переваги та недоліки, розглянути найпоширеніші теми та рубрики студентських видань.

Розглядати слід перш за все університети в яких присутня спеціальність “Видавничо-поліграфічна справа”, адже створення видання для таких студентів є своєрідною практикою. В Україні спеціальність “Видавничо-поліграфічна справа” присутня в наступних університетах: Національний авіаційний університет, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця, Національний технічний університет “Київський політехнічний інститут”, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Національний університет “Львівська політехніка”, Українська академія друкарства, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Національний університет харчових технологій, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”. Однак лише два університети з вищезазначених мають студентську газету кафедри, а саме: Київський політехнічний інститут (газета “Поліграф”) та Українська академія друкарства (газета “Поліграфіст”).

Проаналізувавши газету “Поліграф” не можна виділити чітких рубрик, вони частково змінюються в кожному випуску. Найчастішими рубриками газети є:

· Афіша – висвітлюються цікаві події, які можуть відвідати студенти (наприклад, концерти, театральні спектаклі, художні виставки);

· Персона (Зірки ВПІ) – інтерв’ю із студентами інституту, які беруть активну участь у творчому житті університету та країни в цілому;

· Студентське життя – найчастіше новини із життя гуртожитку, корисні поради у працевлаштуванні, цікаві кулінарні рецепти;

· Подорож – стаття про певну країну, її пам’ятки, нотатки для туриста;

· Мистецтво – висвітлюються події зі світу кіно та музики;

· Спорт – зазвичай досягнення інституту в університетських змаганнях з різних видів спорту.

Чіткого стильового оформлення у випусках “Поліграфу” не спостерігається. Причиною цього може бути зміна студентського складу редакції, яка займається дизайном та версткою видання. На рис. 2.1 зображені три випуски видання, що були випущені у світ в різні роки.

Рис. 2.1. Газета Видавничо-поліграфічного інституту

Як видно з рисунку, щорічно змінювалось не тільки колірна гамма видання, розміщення елементів, а й логотип “Поліграфу”.

Видавцями даної студентської газети є студенти Видавничо-поліграфічного інституту, які розділили між собою такі обов’язки: головний редактор, заступник головного редактора, відповідальний секретар, автори, коректори, верстальники. Отже, над створенням даного видання веде роботу ціла група студентів.

Газета випускається у форматі А4 та кількістю сторінок, яка становить 16 або 20, що пояснюється зручністю для верстання та друку (за необхідності – можна навіть роздрукувати на принтері). До того ж даний формат є відносно зручним для читання та зберігання у рухливому способі життя.

На початку існування газети, що датується 1999 роком, видання випускалося щомісячно, але із плином часу газета зменшує свою періодику та випускається один раз у декілька місяців. Саме через цей фактор, дана газета не може повноцінно функціонувати як інформаційне видання інституту, найчастіше вона приурочена до певних дат, що є значимими в історії університету та країни в цілому.

Протилежністю до газети “Поліграф” є газета “Поліграфіст”, що в основному орієнтована на викладачів університету, та тільки невеликій частині студентів буде цікаво читати інформацію, що викладена на сторінках видання.

У рубриках газети описано наукову роботу викладачів та студентів, їхні здобутки у різних галузях, виступи на різноманітних конференціях, форумах, зустрічах (“Наукова робота”, “Наукова конференція”, “Студентська наукова робота”). Про співпрацю академії з іншими закордонними вищими закладами освіти можна дізнатися зі статей рубрики “Міжнародна співпраця”. Участь академії у найбільших виставках описана у “Виставковій діяльності”, “Інтерв’ю”.

У “Поліграфісті” працюють журналісти, які описують різноманітні події, що відбулися в академії. Але окрім них також пишуть статті викладачі та студенти, які брали у всьому безпосередню участь. Редакція газети також видає спецвипуски, присвячені ювілеям кафедр та ювілярам академії. Читають це періодичне видання працівники вищого навчального закладу та його студенти [2].

Обсяг видання коливається від 12 до 16 сторінок та випускається у форматі А4. Як зазначають видавці дане видання випускається щомісячно, його тираж становить 500 примірників.

Отже, проаналізувавши ситуацію у вищих навчальних закладах, можна зробити висновок, що на сьогоднішній день лише 20% університетів використовують свій потенціал, а це є неприпустимою цифрою для студентів-видавців, котрі втрачають право на реалізацію дійсно важливого продукту.

Базою для створення концепції стали функціональні можливості, що були модифіковані з урахуванням потреб факультету та засобів масової комунікації. На основі цього можна визначити основні цілі проекту до яких належить: створити видання, яке б відповідало сучасним потребам студентів (зручний та дешевий доступ, багатофункціональність, оперативність, мультимедійність, лаконічність та інформативність); надати студентам базу для практики, де початківці-редактори та журналісти спробували б скористатися на практиці засвоєними знаннями; допомогти студентам з профорієнтацією, мотивувати їх до пошуку власного місця у професії шляхом знайомства з особливостями та перспективами обраної сфери; реалізувати можливість допомагати студентам під час складного періоду соціального та особистісного становлення, допомагаючи розширювати кругозір та вчити орієнтуватись у змінах у суспільстві, сприяти формуванню активної громадської позиції.

Основною цільової аудиторією студентського видання вважають студентів певної кафедри чи факультету, а в перспективі й інших близьких за спеціалізацією факультетів та вишів. Така широка перспектива пояснюється тим, що проект може орієнтуватися на теми, цікаві широкому колу читачів: матеріали про загальнолюдські цінності, новини, що стосуються студентства в цілому, важливі суспільні події тощо.

Вимоги до поліграфічного виконання газет регулює ГСТУ 29.3–2000 “Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги”. [X]

Формат газети визначається розміром газетної сторінки, встановлюється видавцем та узгоджується з поліграфічним підприємством залежно від її обсягу та формату паперу. Формат газети повинен відповідати ГОСТ 9254 та вимогам стандарту ГСТУ 29.3–2000. У додатку Б наведено основні та похідні від них формати газет.

Текст повинен розміщуватися у вигляді шпальт, кількість яких на сторінці залежить від формату газети. Довжина рядка шпальти повинна бути не менше 40,5 мм. Проміжок між шпальтами повинен бути не менше 12 п.

Для складання тексту одного номера газети слід застосовувати шрифт не менше двох гарнітур. При цьому обсяг тексту, складеного шрифтами рублених гарнітур, повинен становити не більше 50% всього обсягу тексту газети, а обсяг тексту з похилим або курсивним накресленням вічка шрифту – не більше 1000 знаків на одній сторінці.

Для друкування газет залежно від способу друку може використовуватися офсетний папір за ГОСТ 9094 чи газетний папір за ГОСТ 6445. Допускається використання іншого паперу з показниками якості, не нижчими показників якості наведеного паперу [].

Об’єм та тираж студентських видань визначаються безпосередньо видавцями та залежать від потреб у даному виді видання та кількості інформації, яка має надійти читачеві.

Тематика сучасних молодіжних видань значно відрізняється від тематичного наповнення періодики “дорослої” та дитячої: молодіжним газетам та журналам частіше доводиться дивувати своїх читачів чимось новим, неочікуваним, сенсаційним.

Особливе місце в студентській газеті повинні займати теми, так чи інакше присвячені студентському життю. В студентських засобах масової інформації матеріалам про студентське життя відводиться від 60–90% загального об’єму видання. Журналісти пишуть про проблеми, які хвилюють однокурсників, дають поради, допомагають впоратися з щоденними студентськими труднощами, відповідають на питання читачів, що стосуються різних життєвих ситуацій, просять однолітків поділитися своїм досвідом [4].

Визначивши усі видавничі параметри, цільову аудиторію та наповнення газети необхідно розробити дизайн, який втілить в себе акуратне та умисне поєднання тексту з візуальними елементами: шрифтом, фотографією, кольоровими ілюстраціями, інформаційною графікою та “білими плямами”. І якщо це поєднання буде виконано належним чином, тоді суміш елементів приверне читачів та передасть інформацію найбільш ефективно [5].

Хороший дизайн є більш функціональним, ніж декоративним, і він ніколи не приносить в жертву журналістику та корисний вміст тільки для того, щоб підвищити рівень оформлення газети.

Цей процес починається з уважного розгляду найпростіших елементів, таких як визначення пробілів між колонками, заголовки та текст, фотографії та підписи до них. Постійність у використанні елементів дизайну (шрифту, заголовків, фотографій, ілюстрацій та пробілів) – це основна ідея книги, так як вона є ключовою у створення та здійсненні успішного оформлення газети [5].

Отже, основним елементом газетного дизайну є шрифт. При створенні газети необхідно обрати один шрифт для основного тексту. Дослідження показало, що найбільш легко око людини читає шрифт із засічками, а не рублений шрифт, який не має подібних елементів. Однак найбільш важливим у виборі шрифту для основного тексту є читабельність. Якщо друк газети буде не високоякісним, то використання шрифту із засічками буде нерозумним.

Сприймати шрифт допомагають правильно підібраний розмір та інтервал. Необхідно використовувати обраний шрифт достатньо великого розміру, щоб його можна було легко читати. Для визначення оптимального інтервалу потрібно набрати текст певним шрифтом та експериментувати з інтервалом між рядками, щоб вияснити, який з них найбільш привабливий та найчитабельніший.

Стиль заголовку повинен бути простим – один або два шрифти. Якщо ви хочете, то оберіть інший шрифт для заголовків статей інших розділів газети. Але використовуйте один шрифт в однакових його різновидах для цих матеріалів. Це ще один з орієнтирів, який створюється для читачів газети.

Необхідно використовувати прописні та рядкові літери в заголовках, тому що людина читає та сприймає слова, надруковані тільки прописними літерами, набагато довше, ніж слова, що складаються з великих та рядкових літер.

Оптимальна ширина для колонок основного тексту складає біля п’яти сантиметрів (12 цицеро).

Організація матеріалу на сторінках за допомогою прямокутного оформлення статей забезпечує порядок на сторінці. Така побудова дозволяє читачам більш легко знайти потрібні статті та всі елементи, пов’язані з ними.

Використання фотографій може покращити чи погіршити оформлення газети. То, як газета поміщає фотографії, особливо на першій шпальті, є найкращим показником розуміння принципів дизайну газети. Для правильного дизайну необхідно використовувати тільки хороші фотографії, розміщувати фото, які містять дію, надавати фотографії форму широкого “горизонтального” чи глибокого вертикального прямокутника.

Найбільш очевидним прогресом в газетному дизайні за останні два десятиліття був розвиток інформаційної графіки. Для досягнення візуального аспекту інформаційна графіка стала такою ж важливою, як і фотографія.

Інформаційна графіка – це додатковий засіб дизайнера при створенні привабливої газети. За допомогою діаграм, таблиць, карт, які супроводжують статтю, дизайнер може перетворити сірі сторінки в оригінально оформлений матеріал [6 философия дизайна].

Дата добавления: 2017-02-01