Природні загрози та заходи щодо їх усунення і мінімізації негативних наслідків

Розділ 2

2.1. Аналіз загроз геологічного характеру та системи реагування на них

Зсуви — це ковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. Зсуви виникають через ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичних поштовхів, нерозважливої господарської діяльності людини тощо.

Тільки швидкі зсуви можуть спричиняти катастрофи з людськими жертвами. Об'єм порід, які зміщуються при зсувах, перебуває в межах від декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

На досліджуваній території активні зсуви наявні в великій кількості в Київській області і відсутні у Житомирській, лише один активний зсув зафіксовано у Чернігівській області. Але найбільша загальна їх кількість – у Чернігівській області (таблиця 1).

У Київській області найбільша кількість зсувів зосереджена у центральній і південно-східній частині на правому березі Дніпра (рис. 1). До найбільш зсувонебезпечних схилів, де можлива активізація процесу належить територія Києво-Печерської лаври, район Видубицього монастира, ділянки між вул. Лук’яніська – Олегівська, Глибочицька – Петровська (Гончарний яр, Петровський яр).

У Чернігівській області на 2011 рік спостерігалась стабілізація зсувів, техногенна активізація зсуву спостерігалась лише в селі Біла Кіцманського району.

Таблиця 1 – Загальна характеристика поширення зсувів у Житомирській, Чернігівській і Київській областях

Назва адміністративної одиниці	Площа адміністративної одиниці, тис км^2	Загальна кількість зсувів, шт	Площа зсувів, км^2	Кількість активних зсувів, шт.	Площа активних зсувів, км^2	Кількість зсувів на забудованій території, шт.	Кількість господарських об’єктів в зоні зсувів, шт
Житомирська	29,9		0,01	-	-	-	-
Чернігівська	31,9		0,027		0,004		-
Київська	28,9		23,75		0,47		-

Рис. 1 – Карта зсувів Житомирська, Київська, Чернігівська області.

Абразія — процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм.

Абразивні процеси на досліджуваній території відсутні.

Ще однією загрозою геологічного характеру, що наявна у досліджуваному регіоні, а саме у Київській області, є переробка берегів водосховищ, вона має ті ж чинники та умови розвитку, що й абразія. Створення водосховищ порушує природний хід формування схилу річкових долин – на зміну річковій ерозії приходить хвильова абразія. Інтенсивність переробки берегів залежить від розмірів водосховища, яке визначає параметри хвиль та геологічної будови.

Найбільшу в Україні систему водосховищ довжиною берегової лінії 3529 км утворює Дніпровський каскад, де на 1329 км переробка берегів відбувається постійно.

Довжина ділянки переробки на Київському водосховищі становить 50 км, швидкість переробки берегової лінії – 8-10 м/рік, довжина ділянки переробки на Канівському водосховищі становить 75 км, швидкість переробки берегової лінії становить 6-7 м/рік.

Карст – геологічна формація, яка формується в процесі розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу.

На Україні поширений карбонатний, сульфатний і соляний карсти. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту, які поширені на 27% території, що піддається карсту.

На досліджуваній території карстові процеси відбуваються лише в північно-східній і східній частині Чернігівської області. Найбільша їх інтенсивність спостерігається у місті Семенівка (рис. 2).

Рис. 2 – Імовірність прояву карстових процесів на території України

Заходи щодо запобігання розвитку небезпечних геологічних процесів:

1) Розроблення системи моніторингу геологічними службами і підприємствами для спостереження і прогнозу появи небезпечних геологічних процесів.

2) Впровадження заходів щодо попередження небезпечних геологічних процесів.

3) Зменшення техногенного впливу на територіях, що піддаються карстовим процесам.

4) Використання технологій для захисту берегової лінії в місцях створення водосховищ.

2.2. Аналіз загроз гідрометеорологічного характеру та системи реагування на них.

Річна кількість опадів на досліджуваній території була близькою до норми (80-95%).

У лютому місяці на всій досліджуваній території спостерігались налипання мокрого снігу, ожеледь, хуртовини, на Житомирщині було зафіксовано грози.

У червні на території Київської, Житомирської та Чернігівської областей спостерігались грозові дощі

У липні на Київській області опадів випало понад норму в 2-2,5 рази. На всій досліджуваній території спостерігались небезпечні та стихійні метеорологічні явища (грози, град, сильні дощі, зливи).

Серпень був посушливим у Житомирській області, у Чернігівській і Київській областях випала нормальна кількість опадів, лише в Баришівці (Київ) випало близько 3 норм опадів.

Рис. 3 – Стихійні метеорологічні явища в Житомирській, Київській, Чернігівській областях.

Гідрологічний режим річок протягом всього року на всій досліджуваній території характеризувався підвищеною водністю. У січні-лютому на річках басейну Прип’ять пройшли сніго-дощові паводки, що супроводжувались досягненням у другій половині січня у верхів’ї річки відміток близьких до максимальних за багаторічними спостереженнями.

Водопілля за основними показниками (рівні, витрати, об’єми води) на річках досліджуваної території було нижчим за середні значення і розпочалося у близькі і дещо пізніші за середні строки з формуванням максимумів раніше та близько до середніх строків.

Літня та осіння межень у річок Київської, Житомирської і Чернігівської областей характеризувалась середньою водністю, невисокі паводки відмічались на р. Прип’ять.

Льодоутворення у листопаді-грудні відмічалося лише на деяких річках у вигляді короткочасних льодових явищ.

Початок зимової мережі характеризувався загальним підвищенням водності річок.

Заходи щодо запобігання розвитку небезпечних ситуацій гідрометеорологічного характеру:

1) Збільшення метеорологічних станцій для реєстрації і прогнозу кліматичних явищ.

2) Зміцнення берегів водойм шляхом насаджень рослин.

3) Підтримання в належному стані і розширення мережі зливних каналізацій.

2.3. Аналіз пожеж у природних екосистемах та системи реагування на них.

Основні причини виникнення пожеж в досліджуваному регіоні:

1) антропогенний фактор;

2) погодні умови: потепління клімату і невелика кількість опадів.

Пожежі, що виникли на відкритих місцевостях

Як видно на рис. 4, на досліджуваній території питома вага пожеж у Київській та Чернігівській областях досягає високих значень (23,6% і 22% відповідно). Питома вага в Житомирській області становить 3,9%. Основною причиною виникнення пожеж було необережне поводження з вогнем.

Пожежі на торфовищах

Найбільшу кількість пожеж на торфовищах по Україні було зареєстровано у Київській області (93 пожежі)(рис. 5), вони виникали на площі 50,1 га. Для їх гасіння було задіяно 211 одиниць пожежної та пристосованої техніки та 1052 особи особового складу. В Житомирській області було зареєстровано 20 пожеж на торфовищах, у Чернігівській області – 11. Основними причинами появи пожеж є природні умови та антропогенний фактор.

Рис. 4 – Питома вага пожеж, що виникли на відкритих територіях

Рис 5 – Розподіл кількості пожеж, що виникли на торфовищах

Заходи щодо підвищення ефективності захисту ділянок від пожеж:

· створення протипожежних бар’єрів у найбільш небезпечних ділянках лісу, смуг по його межах, насадження дерев листяних порід на узліссі;

· санітарна рубка, прибирання сушняку, бурелому;

· встановлення попереджувальних знаків і щитів у місцях масового відпочинку людей біля лісових масивів;

· проведення роз’яснювальної роботи серед населення щодо правил поведінки з вогнем під час відпочинку на природі.

2.4. Аналіз загроз медико-біологічного характеру та системи реагування на них.

Серед медико-біологічних загроз найбільшу небезпеку у досліджуваний період часу становили інфекційні захворювання, масові отруєння, інфекційні захворювання сільськогосподарських тварин, масове розповсюдження шкідників сільського сподарських рослин (рис. 7).

Серед інфекційних хвороб, що реєструвалися, найбільший вплив на стан здоров’я населення мають грип гострі інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні гепатити, гострі кишкові захворювання, туберкульоз, ВІЛ/СНІД інфекції, паразитози.

В регіоні порівняно з іншими роками спостерігається тенденція до зниження кількості випадків інфекційних захворювань.

Рис. 6 – Розподіл видів інфекційних захворювань (на 100 тис. населення).

Заходи щодо профілактики гострих кишкових захворювань, харчових отруєнь, отруєнь грибами, що проводилися:

· проводився постійний лабораторний контроль за якістю питної води у місцях водозаборів, на водопровідних спорудах і мережах централізованого господарсько-питного водопостачання з вживанням відповідних заходів у разі виявлення порушень (накладання штрафів, тимчасове припинення роботи);

· проводилися дослідження проб харчових продуктів за бактеріальними показниками, у тому числі продукції молокозаводів і вживалися відповідні заходи в разі виявлення порушень;

· проводилися обстеження виховних, навчальних та оздоровчих закладів для дітей і вживалися відповідні заходи в разі виявлення порушень;

· проводилася цілеспрямована санітарно-просвітницька робота серед населення, в тому числі із залучення ЗМІ;

· проводилися семінари-наради з адміністрацією загальноосвітніх закладів щодо профілактики гострих кишкових захворювань, харчових отруєнь, отруєнь грибами тощо.

Якість харчової продукції за мікробіологічними показниками порівняно з минулими роками знизилася, порушення санітарних норм були виявленні в 1-2% проб харчових продуктів в тому числі продукції молокозаводів, а в 12-17% виховних, навчальних та оздоровчих закладах для дітей, що є неприпустимим.

До НС ситуацій, що були зареєстровані державною службою ветеринарної медицини в досліджуваному регіоні відноситься велика кількість випадків інфекційних захворювань тварин у Житомирській області (рис. 7).

У фітосанітарному стані регіону погіршення виявлено лише в Житомирські області, в якій в великих кількостях з’явилась небезпечна отруйна рослина Борщівник Сосновського. До основних небезпечних рослин досліджуваної території відносяться: Жовтець Їдкий, Блекота Чорна, Дурман Звичайний, Вовче Лико та інші.

Фітосанітарна ситуація з боку шкідників сільськогосподарських культур рослин протягом досліджуваного року на досліджуваній території була досить напруженою. Надзвичайних ситуацій, які створюються через спалахи масового розмноження шкідників на значних площах не виявлено. До організмів, що нанесли найбільшої шкоди сільськогосподарським рослинам належать: мишоподібні гризуни, ґрунтові шкідники, стебловий (кукурудзяний) метелик, клоп шкідлива черепашка, саранові і лучний метелик та інші спеціалізовані шкідники зернових, технічних, овочевих культур, плодових та виноградних насаджень.

Таким чином, на території Житомирської, Київської і Чернігівської областей протягом досліджуваного року найбільшою небезпекою було отруєння людей. Основною причиною такої ситуації є недотримання санітарно-гігієнічних норм харчових продуктів і води, тому першочергово необхідно вирішувати заходи щодо контролю за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.

Рис. 7 – Розподіл небезпечних ситуацій медико-біологічного характеру та постраждалих внаслідок них.

Дата добавления: 2017-02-01