Практичні заходи оптимізації дебіторської заборгованості

Прийняття рішення стосовно надання комерційного кредиту є компромісним між доходністю та ліквідністю. Це пов’язано з тим, що надання кредиту, з однієї сторони, стимулює зростання товарообороту та прибутку, тобто прискорює процес реалізації запасів, а з іншої сторони, після певної межі, призводить до зростання витрат, пов’язаних з уповільненням грошових надходжень, зменшення отримання підприємством грошових коштів, що впливає на ліквідність підприємства. Тому зростання безнадійних боргів перевищить отриману вигоду від збільшення товарообороту, а це, в кінцевому результаті, може призвести до збитків.

Рішення щодо надання кредиту повинно ґрунтуватися на оцінці забезпеченості підприємства усіма видами ресурсів: матеріалами (в тому числі товарними запасами, складськими та торговельними приміщеннями), трудовими, фінансовими, інформаційними. При цьому велику роль відіграє кредитна політика підприємства, яка дозволяє максимально ефективно використовувати дебіторську заборгованість як інструмент збільшення продаж.

Формування принципів кредитної політики підприємства відображає умови практики реалізації продукції підприємства з відстрочкою платежу й спрямовано на підвищення ефективності операційної й фінансової діяльності підприємства.

У процесі формування принципів кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції вирішуються два основних питання: у яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит та який тип кредитної політики варто обрати підприємству (рис.3.4).

Форми реалізації продукції в кредит мають два різновиди - товарний (комерційний) і споживчий кредит. Вибір форм реалізації продукції в кредит визначається галузевою приналежністю підприємства й характером реалізованої продукції (товарів, послуг).

Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її здійснення з позиції співвідношення рівня прибутковості й ризику кредитної діяльності підприємства.

Рис. 3.4 Форми та типи кредитної політики підприємства

Розрізняють три принципових типи кредитної політики підприємства стосовно покупців продукції: консервативний, помірний й агресивний [41, с. 141].

Консервативний тип кредитної політики спрямований на мінімізацію кредитного ризику. Здійснюючи даний тип кредитної політики, підприємство не прагне до одержання високого додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції. Механізмом реалізації політики такого типу є суттєве скорочення кола покупців продукції в кредит за рахунок груп підвищеного ризику; мінімізація термінів надання кредиту та його розміру; створення жорсткіших умов надання кредиту й підвищення його вартості; використання жорстких процедур оплати дебіторської заборгованості.

Помірний тип кредитної політики характеризує типові умови її здійснення відповідно до прийнятої комерційної та фінансової практики та орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажі продукції з відстрочкою платежу.

Агресивний тип кредитної політики орієнтується на максимізацію додаткового прибутку за рахунок розширення обсягу реалізації продукції в кредит, незважаючи на високий рівень кредитного ризику, що супроводжує ці операції. Механізмом реалізації політики такого типу є поширення кредиту на більш ризиковані групи покупців продукції; збільшення періоду надання кредиту і його розміру; зниження вартості кредиту до мінімально припустимих розмірів; надання покупцям можливості пролонгування кредиту.

Варто мати на увазі, що консервативний варіант негативно впливає на ріст обсягу операційної діяльності підприємства і формування стійких комерційних зв’язків. Агресивний варіант може викликати надмірне відволікання фінансових засобів, знизити рівень платоспроможності підприємства, викликати згодом значні витрати на стягнення боргів, а в кінцевому результаті знизити рентабельність оборотних активів і використовуваного капіталу.

Якщо прийнято необгруноване рішення по пом’якшенню кредитної політики, на підприємстві може виникнути ситуація овертрейдингу – бурхливе зростання товарообороту, не забезпечене достатнім рівнем власних фінансових ресурсів, яке може призвести до кризи ліквідності.

Розглядаючи питання дебіторської заборгованості (розрахунку з покупцями і замовниками), слід ознайомитися з одним із дієвих методів управління дебіторською заборгованістю на сучасному етапі, що широко використовується в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Це метод надання знижок при довгостроковій оплаті. Використання запропонованого інструментарію управління дебіторською заборгованістю дозволяє оперативно вирішувати питання стимулювання погашення наявної дебіторської заборгованості, значно зменшуючи ймовірність її прострочення.

Надання знижки вигідне як покупцю, так і продавцю. Перший має безпосередню вигоду від зменшення витрат на придбання товарів, другий - отримує вигоду завдяки прискоренню обігу коштів у дебіторській заборгованості, яка є іммобілізацією грошових коштів.

Однак, у підприємства, що пом'якшує умови надання кредиту, утворюються додаткові витрати з фінансування збільшення дебіторської заборгованості і втрати через імовірне зростання суми безнадійних боргів, а також зменшення купівельної здатності відстроченого боргу. 3 іншого боку, утвориться зростання обсягів реалізації і прибутку. Пошук оптимального рішення стосовно надання комерційного кредиту може передбачати порівняння граничних витрат та граничного доходу від утворення дебіторської заборгованості. Тобто, порівняння додаткового прибутку від розширення обсягів продажів з витратами, пов'язаними зі збільшенням дебіторської заборгованості, підтвердить доцільність чи недоцільність пом'якшення кредитної політики.

Прикладом більш м'якої кредитної політики може бути спонтанне фінансування, яке є найбільш поширеною формою прискорення розрахунків і полягає в наданні цінової знижки покупцям продукції за дострокові розрахунки [15,С.342-345]. Розмір встановленої знижки з ціни продукції є ціною спонтанного рефінансування для підприємства у випадку, якщо клієнт скористається наданою знижкою. У цьому випадку підприємство несе втрати через зменшення виторгу реалізації продукції, але фіксується збільшення прибутку, тому що зростає обсяг продажів. Якщо надання знижки забезпечує приріст прибутку більший, чим втрати, то знижку надавати вигідно. Покупцю також доводиться робити вибір: узяти кредит у банку для оплати зі знижкою чи відмовитися від знижки.

Відомо, що за умов інфляції будь-яка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство-виробник реально одержує лише частину вартості реалізованої продукції. Тому підприємству інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товар за умови швидкої оплати рахунка (наприклад, у десятиденний строк), ніж втратити більшу суму в результаті інфляції.

Наприклад, підприємство реалізує товари за умови «2/10, чисті 30».

Термін «2/10»означає, що якщо рахунок буде оплачено протягом 10 днів з дня виставлення рахунку-фактури, покупцю буде надана знижка у розмірі 2 %.

Термін «чисті 30»вказує на те, що якщо покупець не скористається цією знижкою, повна оплата товару повинна бути виконана ним протягом 30 днів. Таким чином періодкредитування складає 30 днів.

Якщо прибуток від додаткового продажу перевищує прибуток на основі вимог необхідної прибутковості інвестицій у додаткову дебіторську заборгованість, збільшення терміну кредитування є доцільним, і навпаки.

Знижка за ранні платежі – це зменшення ціни купівлі чи продажу, виражене у відсотках, яка надається у разі оплати рахунка-фактури раніше встановленого терміну. Цей захід стимулює покупців оплачувати рахунки якомога швидше.

Основні етапи розробки та реалізації політики знижок підприємства представлено на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Послідовність розробки та реалізації політики знижок

Підприємства, які продають товари чи послуги в даному випадку отримують можливість скоротити не тільки обсяг дебіторської заборгованості, але й мінімізувати свої фінансові витрати за рахунок:

– уникнення втрат від інфляції, які виникають в зв’язку із несвоєчасними розрахунками дебіторів;

– скорочення витрат пов’язаних з необхідністю обслуговування боргу;

– прискорення обороту грошових коштів.

Підставою для застосування знижок є порівняння витрат. Наприклад, покупці мають змогу скористатись знижкою і оплатити рахунки протягом пільгового періоду, навіть якщо необхідно буде взяти кредит в банку для розрахунків з постачальниками, або оплатити вартість товарів пізніше та втратити своє право на знижку. Відповідно, якщо виграш від знижки або можливі втрати перевищуватимуть ставку банківського відсотка, то рішення про застосування знижок є доцільним для покупців.

Падіння купівельної спроможності за звітний період характеризується за допомогою коефіцієнта Кн., зворотного величині індексу цін. Якщо встановлена договірна сума до одержання, що складає величину S, то динаміка цін характеризується індексом Іц, і тоді реальна сума грошей з урахуванням їх купівельної спроможності в момент оплати буде складати:

Кн = S / Іц (3.1)

де Кн. – коефіцієнт купівельної спроможності;

S - встановлена договірна сума до одержання;

Іц – індекс цін.

За даними підприємства, що аналізується, річна виручка від реалізації продукції, робіт, послуг у звітному році складає 5054 тис. грн., причому 30% реалізації продукції здійснюється на умовах передоплати. Відповідно, через утворення дебіторської заборгованості підприємство отримує виручку в розмірі (0,7 * 5054) = 3537,8 тис. грн.

При щомісячному темпі інфляції у розмірі 20%, індекс цін (Іц) рівний 1,2. Враховуючи вищезазначені показники, середній індекс цін для даного підприємства за відповідний період погашення дебіторської заборгованості буде рівний 1,3, а коефіцієнт падіння купівельної спроможності грошей 0,7692 або 76,92% (1 / 1,3).

Таким чином, при середньому періоді повернення дебіторської заборгованості 90 днів підприємство отримує 76,92% від вартості договору, втрачаючи з кожної тисячі гривень 23,08% або 230,8 грн. У цьому зв’язку можна говорити про те, що в результаті реалізації продукції на умовах наступної оплати підприємство у 2008 році отримало реально лише 2721,3 тис. грн. (3537,8 * 0,7692). При цьому приховані втрати від інфляції склали 816,5 тис. грн. (3537,8 – 2721,3).

На нашу думку, з метою мінімізації втрат, пов'язаних із знеціненням грошей, доцільно для Катеринопільського РСТ скористатися досвідом багатьох економічно розвинених країн світу щодо надання покупцям знижки з договірної ціни за умови дострокової оплати за придбану продукцію на даному підприємстві. Наприклад, використати 5%-ну знижку з вартості договору за умови його оплати в 30-денний строк.

Оцінку ефективності окремих варіантів розрахунку з покупцями продукції для Катеринопільського РСТ проведено в таблиці 3.9.

Таблиця 3.8

Показники оцінки ефективності окремих варіантів розрахунку з дебіторами Катеринопільського РСТ

Показник	Варіант І (5%-а знижка з вартості договору за умови оплати в 30-денний строк)	Варіант ІІ (100%-на оплата, середній період оплати 90 днів)	Економія (-), втрати (+)
1. Індекс цін (Іц)	1,2	1,3	-
2. Коефіцієнт падіння купівельної спроможності грошей (Кн)	0,8333	0,7692	-0,0641
3. Втрати від інфляції з кожної тисячі гривень договірної вартості, грн..	166,7	230,8	-64,1
4. Втрати від надання 10%-ної знижки з кожної тисячі гривень договірної вартості, грн..	50,0	-	-50,0
5. Загальна сума втрат з кожної тисячі гривень договірної вартості, грн..	216,7	230,8	14,1
6. Втрати від інфляції виручки, тис.грн.	589,8	816,5	226,7
7. Втрати виручки від надання 10%-ної знижки, тис.грн.	176,9	-	-176,9
8. Загальна сума втрати виручки, тис.грн.	766,7	816,5	49,8

Оцінка ефективності окремих варіантів розрахунку з дебіторами Катеринопільського РСТ (табл. 3.8) показала, що використання 5%-ної знижки з договірної ціни за умови скорочення оплати із 90 днів до 30 днів дозволить підприємству скоротити втрати від інфляції у розмірі 14,1 грн. з кожної тисячі гривень договірної вартості продукції, а також на 49,8 тис. грн. зменшити загальну суму втрат виручки (виходячи з даних фінансової та бухгалтерської звітності 2008 року).

Таким чином, результати проведеного дослідження показують, що Катеринопільському РСТ з метою скорочення терміну погашення дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги доцільно застосовувати метод відсоткових знижок за термінову оплату рахунків.

Для одержання максимального ефекту такі знижки повинні стимулювати потенційних боржників щодо прискорення погашення заборгованості і надаватися з метою ефективного використання дебіторської заборгованості та поліпшення політики управління нею на даному підприємстві.

Отже, практичне впровадження запропонованих нами заходів щодо оптимізації дебіторської заборгованості шляхом надання 5-процентної знижки дозволить Катеринопільському РСТ підвищити ефективність поточної фінансово-господарської діяльності.

Дата добавления: 2017-02-01