Ферментні кормові препарати

Одним із важливих напрямів сучасної біотехнології є отримання на основі культивування мікроорганізмів та використання в сільському господарстві різних ферментних препаратів, що можуть застосовуватися в процесі приготування кормів для сільськогосподарських тварин як добавки з метою покращання їх засвоюваності, а також у ветеринарії для профілактики і лікування шлункових та паразитарних захворювань.

Основний компонент кормів сільськогосподарських тварин − рослинна продукція (зерно, силос, грубі корми й ін.), що містить досить багато важкоперетравних речовин − клітковина, лігнін, геміцелюлоза. Навіть у жуйних тварин, що містять в передшлунку (рубці) активні штами целюлозоруйнуючих мікроорганізмів, клітковина перетравлюється на 40... 65%. Не повністю перетравлюються також рослинні білки (60...80%), ліпіди (60...70%), крохмаль і поліфруктозиди (70...85%), пектинові речовини.

Для кращої перетравності та підвищення ефективності використання рослинних кормів у раціони сільськогосподарських тварин уводять ферментні препарати (0,1... 1,5% від сухої маси корму), отримані з мікроорганізмів, що містять активні комплекси гідролітичних ферментів. Препарати мікробних ферментів зазвичай отримують з культур бактерій або мікроскопічних грибів. Деякі види бактерій (наприклад, Вас. subtilis) виділяють гідролітичні ферменти в культуральне середовище, тому їх ферментні препарати зазвичай виробляють шляхом концентрування і висушування за певних умов (ліофілізацією) культуральної рідини. Якщо джерелом ферментів мікроскопічні гриби (Aspergillus, Trichoderma, Fusarium), то ферментний препарат готують шляхом висушування поверхневої культури цих мікроорганізмів. Очищені ферментні препарати отримують екстракцією ферментів з клітин мікроорганізмі відповідним розчинником і осадженням етанолом.

Кожен ферментний препарат позначається певним літерним і цифровим індексом. Літера «Г» в назві препарату вказує на те, що його отримано з культуральної рідини за глибинноого способу вирощування мікроорганізмів, у той час як літера «П» свідчить про те, що ферментний препарат отримано з поверхневої культури мікроскопічних грибів. Індекс 2 в назві препарату показує, що ЦС концентрований сироп, 3 − сухий ферментний препарат, 10 очищений ферментний препарат. Індекс Пх означає, що фермсігшиіі препарат є висушеною поверхневою культурою грибів.

У раціоні великої рогатої худоби питому вагу займають соковиті та грубі корми, багаті клітковиною, пентозанами, пектиновими речовинами, що повільно перетравлюються мікроорганізмами рубця, знижуючи засвоюваність організмом інших поживних речовин. Значне покращання перетравлення цих речовин спостерігається мри додаванні в корм ферментних препаратів з активним комплексом гідролітичних ферментів, таких, як пектофоєтидин Гзх і целовіридии Гзх (у співвідношенні 1:1), амілосубтилін Гзх і глюкаваморин І їх При цьому не тільки підвищується загальна продуктивність тварин, а й суттєво знижуються витрати кормів на створення однієї одиниці тваринницької продукції (на 8... 10%).

За відгодівлі свиней позитивну дію виявляють ферментні препарати з амілолітичною і протеолітичною активністю амілосубтилін Гзх, протосубтилін Гзх, амілоризин Пх, глюкаваморин Пх, протезим Гзх.

Особливо важливе значення має застосування ферментних препаратів при годівлі молодняку сільськогосподарських тварин. Гак, наприклад, у телят формування рубця відбувається до 2... 3-місячної 0 віку, внаслідок чого спостерігається слабке перетравлення грубих і соковитих кормів. Тому для заміни молока рослинними кормами і кращого їх використання в раціони телят доцільно вводити ферментні препарати − пектофоєтидин Гзх, амілосубтилін Гзх, протосубтилін Гзх і глюкаваморин Пх, що містять комплекс амілолітичних і протеолітичних ферментів. У поросят-сисунів ферментні системи шлунково-кишкового тракту починають нормально функціонувати лише в 3...4-місячному віці і для покращання перетравлення поживних речовин корму їм рекомендується додавати в корм ферментний препарат протезим Гзх. У годівлі ягнят з метою покращання перетравлення білків і вуглеводів в їх кормові раціони вводять глюкаваморин Пх і амілоризин Пх, внаслідок чого прирости збільшуються на 11... 15%.

Травні залози птиці не утворюють ферменти, що каталізують гідроліз клітковини і пектинових речовин, а мікрофлора кишечника у них нечисленна, тому в їх кормові раціони додають ферментні препарати з целюлолітичною, пектолітичною і протеолітичною активністю − пектофоєтидин Гзх, целовіридин Гзх, амілосубтидин Гзх, глюкаваморин Пх, пектаваморин Пх, протосубтилін Гзх, глюкозидаза Гзх, лізоцим Гзх, протезим Гзх. Внаслідок застосування вказаних препаратів яйценосність курей збільшується на 5%, прирости бройлерів збільшуються на 7... 15%, але витрати корму на створення одиниці продукції зменшується на 4...7%.

Застосування ферментних препаратів також ефективне в годівлі риб. При додаванні в кормові раціони риб протосубтиліну Гзх, амілосубтиліну Гзх, пектаваморину Пх в кількості 0,1...0,15% значно поліпшується перетравлюваність білків й інших поживних речовин корму.

Ферментні препарати використовуються також у кормовиробництві найчастіше при силосуванні бобових трав, соломи, картоплі і приготуванні соломоконцентратів. Зелена маса бобових трав містить велику кількість буферних речовин (білки, амінокислоти, лужні солі), що запобігають пониженню рН в процесі молочнокислого бродіння, крім того, в ній недостатньо цукрів, що є субстратами молочнокислих бактерій. Якщо шляхом додавання ферментів забезпечити частковий гідроліз полісахаридів − клітковини, крохмалю, пектинових речовин, геміцелюлоз, то утворюється більше цукрів для життєдіяльності молочнокислих бактерій. У результаті в силосній масі збільшується концентрація молочної кислоти, що забезпечує зниження втрат поживних речовин і покращання поживних властивостей отриманого корму. Добру ефективність при силосуванні бобових трав показали такі ферментні препарати: целовіридин Гзх, пектофоєтидин Гзх, пектаваморин Пх, глюкаваморин Пх, целокандин Гзх, целолигнорин Пх. За силосування картоплі рекомендується застосовувати амілоризин Пх, глюкаваморин Пх, пектаваморин Пх, при цьому кормова цінність отриманої силосної маси підвищується на 15... 18%.

Особливо важливе значення при отриманні повноцінних кормів має використання соломи злакових культур, вихід якої в цілому по країні до 200 млн. т/рік. Солома характеризується високим вмістом важкозасвоюваних речовин − целюлози, ксиланів, лігніну − і низьким вмістом білків. У ній майже немає розчинних вуглеводів, необхідних для розвитку молочнокислих бактерій. Тому за силосування соломи застосовують целюлозоруйнуючі ферментні препарати − целовиридин Гзх, целолігнорин Пх, целокандин Гзх, пектаваморин Пх. Внаслідок дії цих препаратів у силосуємій масі підвищується концентрація розчинних цукрів, за рахунок синтезу мікроорганізмами збільшується вміст сирого протеїну (на 50%).

Для отримання соломоконцентратів зазвичай застосовують суміш двох ферментних препаратів пектофоєтидіна Гзх і глюкаваморина Пх, що забезпечують гідроліз полісахаридів. У подальшому на продуктах гідролізу здійснюють вирощування кормових дріжджів. Для кращого росту дріжджів у соломоконцентрат також додають мелясу, сечовину, кальціймонофосфат, хлорид натрію, необхідну кількість води. Отримуваний у такий спосіб корм має консистенцію силосу, а за поживною цінністю наближається до хорошого лугового сіна.

Соломоконцентрати отримують і в гранульованому вигляді, в цьому разі вони теж зберігають свої поживні властивості тривалий час − до 1 року. Перетравлюваність клітковини в такому кормі підвищується до 75...80%, вміст білків досягає 10... 12% від сухої маси.

Ферментні препарати застосовують у процесі отримання замінників цільного молока для молодняка великої рогатої худоби з кормових дріжджів, що піддаються гідролізу. В результаті гідролізу руйнується клітинна оболонка дріжджових клітин і мікробна біомаса переходить у легкозасвоювану форму, підвищується вміст розчинних вуглеводів, незамінних амінокислот і поліненасичених жирних кислот. Для гідролізу кормових дріжджів зазвичай використовують препарати − пектофоєтидин Гзх, дріжджелітин Гзх, лізосубтидин ПОх.

Мікробні ферментні препарати знаходять також широке застосування у ветеринарії для лікування і діагностики багатьох захворювань сільськогосподарських тварин і птиці. Так, наприклад, ферменти, здатні руйнувати клітинну оболонку і ті, що володіють лізуючою дією, використовуються в лікуванні бактеріальних й інших захворювань (сальмонельоз і популороз у птиць, ендометрити у корів та ін.). Для цих цілей використовують ферментні препарати, що випускаються промисловістю – лізоцим Гзх, глікозідаза Гзх, лізосубтилін ПОх, мальтаваморин ПОх, дріжджелітин Гзх.

Такі препарати, як амілосубтилін Гзх і протосубтилін Гзх впливають на редукційну здатність бактерій в шлунково-кишковому тракті тварин, кількість і рухливість інфузорій, перетравлення целюлози й інших важкозасвоюваних вуглеводів. Вони використовуються для профілактики і лікування шлункових захворювань, зокрема аліментних атоній передшлунків у жуйних тварин.

Ферменти, що містяться в цих препаратах, викликають також гідроліз оболонок яєць гельмінтів.

Поряд з виробництвом ферментних препаратів, вилучених з мікробних клітин, розроблено технології отримання біопрепаратів на основі живих мікроорганізмів − сімбіонтів шлунково-кишкового тракту тварин, які в процесі своєї життєдіяльності синтезують різні ферменти, вітаміни, незамінні амінокислоти, антибіотики, речовини, які володіють гормональною дією, і таким чином активно беруть участь у процесах травлення і синтезу речовин, що не утворюються в клітинах тварин, та захисті від мікробної інфекції.

Ефективні мікробні препарати, що широко використовуються в тваринництві, виробляють на основі пропіоновокислих (пропіовіт) і ацидофільних (пропіацид) бактерій, а також азотобактерій (азотацид).

Пропіовіт − це порошок сірувато-піщаного кольору, що містить в 1 г препарату 4...6 млрд. бактерій і 80... 100 мкг вітаміну В₁₂. Застосовується для профілактики і лікування хвороб шлунково-кишкового тракту у телят, поросят, курчат. За його вживання нормалізується ріст і розвиток молодняку сільськогосподарських тварин, підвищується їхнього стійкість до інфекційних захворювань.

Пропіацид і азотацид − сухі препарати комбінованої дії, сприяють утворенню в шлунково-кишковому тракті тварин зрівноважених біоценозів, особливо вони ефективні проти дисбактеріозів.

Для боротьби з бактеріальними і вірусними шлунково-кишковими захворюваннями застосовуються бактеріальні препарати на основі Вас. subtilis, licheniformis, mucilaginosis, які, ймовірно, діють як джерела біологічно-активних речовин − ферментів, вітамінів, антибіотиків, гормонів.

Дата добавления: 2017-02-01