Розглядання та бесідиза репродукціями художніх картин 2 страница

Словник: народні умільці, вироби, глечики, кераміка, вишивка, розписи.

¹БородичАМ. Методика словарной работьі в детском саду. - М., 1968. - С. 36.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Матеріал: вироби української кераміки, вишивки, килими, розписи, потішки, грамзаписи українських народних пісень (веселих, сумних).

Методичні поради. На столі, на дошці - вироби ук­раїнських народних умільців. Ляльки - хлопчик і дівчинка - в українських костюмах. Звучить знайома українська народна пісня. Вихователь повідомляє, що на гостини до дітей прийшли ляльки Оксана і Тарас. Вони принесли вироби українських народних умільців. Педагог знайомить дітей з керамікою. Називають кожний виріб, розглядають поверхню, колір, візерунки. З'ясовують, для чого потрібні керамічні вироби. Потім розглядають вишивки (хустки, хусточки, рушники, сорочки), розписи на килимах. Вихо­ватель розповідає, що український народ любить не тільки працювати, а й співати. Знайомить з українськими народ­ними піснями. Діти визначають настрій пісні. Діти читають знайомі українські потішки, народні пісеньки.

У процесі екскурсій-оглядів і розглядання предметів комплексно вирішуються завдання із розумового, сенсор­ного, мовленнєвого розвитку дітей.

У середній та старшій групах проводять екскурсії за межі дитячого садка. Це екскурсії на будівництво, до магазину, в аптеку, до бібліотеки, на фабрику, на пошту, до пам'ятника загиблим воїнам тощо.

Вимоги до організації та проведення екскурсій розро­била Є.І.Тихеєва. Зміст екскурсії повинен відповідати програмі та інтересам певної групи. Наприклад, більшість батьків старшої групи працюють на взуттєвій фабриці. Дітям цікаво буде подивитися під час екскурсії на взуттєву фабрику, як працюють їхні батьки.

Екскурсія вимагає серйозної підготовки вихователя. Потрібно заздалегідь домовитися з керівництвом установи чи підприємства про екскурсію, продумати, де й як поставити дітей, щоб нічого їм не заважало, не відволікало

їхньої уваги. Вибрати шлях, яким будуть іти діти. Підібрати загадки, прислів'я, вірші та інший ілюстративний мате­ріал. Екскурсія не повинна мати характер уроку, моралізу­вання. Вона має проходити жваво, цікаво, захоплювати дітей. Діти не повинні тільки дивитись і слухати — їм треба дати можливість рухатися, діяти, гратися. Необхідно чітко визначити слова, які дитина почує вперше, а також ті, які вимагають уточнення.

Є.І.Тихеєва радить проводити екскурсію з підгрупами з 12-15 чоловік, щоб діти могли добре роздивитися предмет, засвоїти потрібні знання. Якщо ж доведеться проводити екскурсію з усією групою, тоді слід залучити і другого вихователя або помічника вихователя. Екскурсія розпо­чинається у груповій кімнаті, де дітям повідомляють мету, завдання екскурсії, нагадують, як потрібно поводити себе по дорозі та на місці. Наприклад: Екскурсія до бібліотеки. Програмний зміст: Дати поняття про те, що в бібліотеці є багато цікавих книжок. Бібліотекою можуть користува­тись усі. Бібліотекар допомагає підбирати потрібні книжки, видає їх додому, влаштовує виставки. Книжки можна читати в читальній залі бібліотеки. Вони зберігаються на полицях, у шафах. Над створенням книжок працює багато людей: письменники, редакційні працівники, художники, друкарі. Виховувати любов до книжки та бережливе ставлен­ня до неї.

Словник: бібліотека, бібліотекар, читальна зала, вітрини, стенди, друкарі.

Хід заняття. Вступна бесіда. Де зберігаються книжки? Де можна взяти дорослим і дітям книжки для читання? Повідомлення теми заняття. Знайомство з бібліотекарем. Розповідь вихователя. Огляд бібліотеки. Розповідь бібліоте­каря.

Запитання: Як називається це приміщення? Де стоять книжки? Хто видає книжки? Як бібліотекар знаходить потрібну книжку? Що потрібно для того, щоб взяти книжку?

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Читання вірша С.Жупаніна "Бібліотекар". Огляд читаль­ної зали. Що роблять відвідувачі в читальній залі? Хто пи­ше книжки? Як потрібно поводитися з книжками? Розгля­дання книжок у читальній залі. Розповідь вихователя. Загадка: "Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита, не людина, а розказує" (Книжка).

Екскурсія на трикотажну фабрику

Мета: Ознайомити дітей із працею кравців. Знати, що одяг шиють кравці, швачки з різних тканин (шерсті, шовку, ситцю). Уміти розрізняти матеріал. Виховувати допитливість, повагу до праці кравців.

Словник: кравці, швачки, трикотаж, шерсть, синтетика. Хід заняття. Вихователь показує шерстяні речі (коф­ту, рукавиці, шарф, шапку). Із якого матеріалу вони зроб­лені? Показує трикотажну кофту. А ця кофта, з якого мате­ріалу зроблена? Де виготовляють ці речі? Повідомлення теми. Огляд фабрики, окремих цехів. Запитання: Куди ми з вами прийшли? Що виробляють на фабриці? Що роблять робітники в цьому цеху? Хто тут працює? Як називається професія цих людей? На чому вони працюють? Із якого матеріалу виготовляють ці речі? Огляд цеху готових виро­бів. Спостереження за процесом роботи. Розповідь вихова­теля.

Вправа "Що в тебе трикотажне (синтетичне, шерстяне)?" Екскурсія до школи

Мета: Ознайомити дітей зі школою, класом, його об­ладнанням, учителькою. Дати поняття про те, що всі діти із шести років йдуть до школи, де їх учать читати, писати, лічити, малювати. Виховувати інтерес до школи, бажання учитись.

Словник: школа, клас, вчитель, директор, дошка, пар­ти, учні, школярі, вчитися.

Хід заняття. Читання уривків із вірша С.Маршака "Школяру напам'ять".

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Запитання: Про що йдеться у правилах? Що спільне у шкільних правилах і правилах поведінки в дошкільному закладі? Чому цей вірш називається "Школяру напам'ять"? Як потрібно поводити себе у школі? Розповідь вихователя. Знайомство зі школою. Показ вестибюля, коридору, зали (під час уроку), пояснення табличок на дверях. Знайомство із класом під час перерви. Розповідь учителя. Присутність дітей на уроці (15-20 хв). Читання вірша М.Лисянського "Буквар".

4.4. Бесіди за змістом картин

4.4.1. Бесіди за дидактичними картинами

У роботі з дітьми використовують як предметні, так і сюжетні дидактичні картини. Високо оцінив значення предметної картинки для словникової роботи К.Д.Ушинсь-кий. Він писав: "Учіть дитину будь-яких п'яти невідомих їй слів, і вона буде довго й даремно мучитися над ними, а пов'яжіть із картинками двадцять таких слів - і дитина засвоїть їх на льоту"¹. Педагог зазначав, що предметні та сюжетні дидактичні картинки допомагають дитині зрозу­міти довкілля. "Ви пояснюєте дитині досить просту думку, - продовжує К.Д.Ушинський, - і вона вас не розуміє: ви пояснюєте цій самій дитині складну картинку, і вона вас швидко зрозуміє. Спробуйте одну й ту саму подію розпо­вісти двом дітям, однаково здібним: одній - за картинками, другій - без картинок, - і тоді ви оціните все значення кар­тинок для дитини"².

Отже, картинка є чудодійним педагогом, який навчає дитину легко й просто. За словами К.Д.Ушинського, кар-

¹Ушинський Е Д. Про наочне навчання // Вибр. пед. твори: У б т.- К., 1983.-Т. 2.-С. 250. ² Там само.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

тинка сприяє і виправленню неправильного мовлення, вона "виправляє неправильний епітет, упорядковує неструктурну фразу, вказує пропуск якої-небудь частини..."¹.

Слідом за К.Д.Ушинським, значення картинки в розу­мовому розвитку дитини, у збагаченні її знань та словника розкрила Є.І.Тихеєва. Вона вважала, що картинці з пер­ших років життя дитини повинно бути відведено почесне місце, оскільки вона розширює поле безпосереднього сприймання безпосереднього довкілля. Водночас слід па­м'ятати, що картинка не може замінити безпосереднього сприймання реальних предметів. Якщо є можливість познайомити дитину з реальним предметом чи об'єктом (наприклад, з кішкою, цуценям, пташкою, квіткою, машиною тощо), слід показати дитині ці предмети, а потім уже закріпити їх сприймання через картинку. Проте, як справедливо зазначає Є.І.Тихеєва, бачити життя в усіх його проявах власними очима немає ніякої можливості. І ось тут на допомогу повинна прийти картинка. "Образи, уявлення, що викликаються ними, - пише Є.І.Тихеєва, - безумовно, менш яскраві, ніж ті, які дає реальне життя, проте... вони безперечно яскравіші і більш визначені, ніж образи, що викликаються голим словом"². Так, з допомогою картонок вихователь знайомить дітей з дикими тваринами, із транс­портом (літак, пароплав, паровоз, поїзд), з предметами та об'єктами, які відсутні в цій місцевості.

Сама по собі картинка не навчає дитину, вона тільки зображує предмети, а навчає слово вихователя у супроводі картинки. Не можна захоплюватися досить широким сло­весним поясненням, вважаючи, що сучасні діти — акселе­рати і їм все під силу. Словесне натаскування, за словами І.П.Павлова, виховує базік і пустомель.

Дидактичні картини, які використовуються у дошкіль­ному закладі, об'єднують за такими темами: суспільно-полі-

^ам само.

² Тихеева Е.И. Развитие речи детей. - М., 1981, - С. 72.

Методика ознайомлення дітей, з довкіллям

тичні, життя дітей у грі та праці, ігри та іграшки, дошкіль­ний заклад, дитячі розваги, праця дорослих, будівництво, життя людей, побут, транспорт.

Усі ці теми представлені у відповідних серіях (Зеленко НІ. Картини для розвитку дітей дошкільного віку. - К., 1976; Бойко В.Д., Головань Г.Г., Остапович Л.В. Картини з навколишнього життя. - К., 1971; Гербова В.В. Картинки по развитию речи детей старшего дошкольного возраста. -М., 1985, та ін.) та альбомах (Остапович Л.В. Картини з розвитку мови дошкільників. - К., 1986; Артемова Л.В. Професії твоїх батьків. - К., 1978 та ін.), у наборах предмет­них і сюжетних роздавальних та демонстраційних картин. Вимоги до дидактичних картин розробила Є.І.Тихеєва. Картина повинна бути графічно грамотною, правдиво відо­бражати реальну дійсність, не спотворювати її правильно передавати колір, форму, композицію, просторові відно­шення. Картина своїм змістом повинна не тільки збагачу­вати й уточнювати знання дітей та словник а й сприяти патріотичному, морально-етичному й естетичному вихо­ванню. Зміст картини має також психологічно відповідати віку дитини (а тому в кожній серії картин, які видаються для дошкільників, є відповідні методичні вказівки з ре­комендаціями, для якого віку доступна ця картина). Під час розгляду картини дітей краще посадити півколом, показу­вати зображене на картині указкою, а не пальцем.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям картину показують дітям тільки після повідомлення теми і мети, щоб не зник інтерес до змісту картини.

Є.І.Тихеєва рекомендує проводити такі види занять з предметними картинками: назва предметів, їх частин, дій, якостей, ознак, властивостей; описування картинок, зіста­влення та порівняння картинок, систематизація (групуван­ня, класифікація) картинок. Усі ці види занять здебільшого проводять у вигляді дидактичних ігор ("Підбери картинку". "Що схоже, а що різне?", "Лото", "Доміно", "Загадки").

Алла Богуш, Наталія Гаврйш

За сюжетними демонстраційними картинами на занят­тях з ознайомлення з довкіллям проводиться бесіда. Щоб активізувати дітей на розглядання картини на початку заняття, Е.П.Короткова рекомендує використовувати такі прийоми¹.

Коротка вступна бесіда, що готує дітей до сприймання зображеного. Так, перед тим, як розглянути картину "Зи­мові розваги", вихователь запитує у дітей: Яка зараз пора року? Яка погода взимку надворі? Чим зайняті діти взимку? Як ви розважаєтесь взимку?

Звернення до минулого досвіду дітей. Так, діти напе­редодні заняття (за один-два дні) були на екскурсії на бу­дівництві, а сьогодні їм пропонується сюжетна картинка про будівельників. Перш ніж показати картину, вихо­ватель запитує дітей, куди вони ходили, що бачили, з ким познайомились. Заняття можна почати із загадки, з чи­тання уривків вірша чи оповідання, які допоможуть зро­зуміти зміст картини, з розглядання наочності.

У ході заняття провідним прийомом у роботі з картиною є запитання вихователя. Використовуються різні форми запитань².

Запитання для з'ясування загального змісту картини: Про що ця картина? Яку пору року зображено на картині?

Запитання констатувального характеру: Хто? Що? Який? Де?

Запитання, спрямовані на описування предметів, дієвих осіб: Який? Що робить? На що схожий?

Запитання причинового характеру: Чому? Для чого? Навіщо?

Запитання, що стимулюють словникову роботу (підбір синонімів, епітетів): Якими словами ще про нього можна сказати?

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Запитання оцінювального характеру: Якими словами можна оцінити поведінку хлопчика?

Є.І.Тихеєва рекомендує у бесіду за запитаннями вводити елементи змагання: Хто більше предметів побачить на картині? Діти, не повторюючись, повинні перерахувати всі деталі зображеного на картині.

Дітям старшої групи можна запропонувати придумати назву до картини, розділити її на частини й до кожної при­думати назву. Після бесіди вихователь узагальнює відповіді дітей у формі короткої розповіді за змістом картини.

Наводимо приклади занять: молодша група. Розглядан­ня картини "Поділись іграшками"¹.

Мета: Закріпити знання дітей про життя у дошкіль­ному закладі: багато іграшок, діти граються, дружні, ді­ляться один з одним іграшками. Розвивати діалогічне мов­лення дітей. Виховувати позитивні колективні стосунки.

Словник: групова кімната, іграшки, гратися, дружно, ділитися, допомагати.

Хід заняття. Вступна бесіда: "Куди ви приходите кож­ного ранку? Що ви робите в дошкільному закладі? Як ви граєтеся? (Вихователь пропонує розглянути картину). Що зображено на картині? Де відбувається дія? Що роблять діти? (Вказати на групу дітей, які будують.) Що робить дівчинка? Як вона грається з лялькою? Що робить хлоп­чик? А ось цей хлопчик (показує) не хоче ділитися іграш­ками. Які іграшки біля нього? Чому плаче маленький хлопчик? Хіба так можна робити? Як потрібно гратися з іграшками?" Коротка розповідь вихователя. Читання опо­відання Н. Калініної "Хіба так граються?"

Середня група. Розглядання картини "У місті". Мета: Уточнити й закріпити уявлення дітей про тран­спорт та його призначення. Виховувати уважність.

'Див.: Ролькартиньї вразвитии речи дошкольника. - Ростов н/Д. 1971. ² Див.: БородичА. М. Методика развития речи детей. - М., 1981, - С. 102.

¹ Див.: Зеленко И.І. Картини для розвитку дітей дошкільного віку. - К., 1976.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Словник: транспорт, бруківка, тротуар, площа. Хід заняття: Вихователь: "Ми з вами гуляли по вулиці. Пригадайте, що ви бачили? Який транспорт їздить по вулиці? Де їздить транспорт? Де ходять люди? Як можна перейти вулицю?" Вихователь вивішує картину й запитує: "Що зображено на картині? Які види транспорту ви ба­чите? Покажіть. Де ходять люди? Де переходять вулицю? Як дізнаються люди, що можна перейти вулицю? Хто зупиняє транспорт? У що вдягнені люди? Яку пору року зображено на картині? Що ви ще бачите на картині? Де відбувається дія?"

Вихователь пропонує дітям послухати розповідь за кар­тиною: "На картині зображено міську площу і вулицю. На міських вулицях і площах багато людей. Люди легко вдягнені, надворі тепло, світить сонце. Дорослі і діти йдуть по тротуару, переходять вулицю на зелене світло. Регулює рух світлофор, а на площі - міліціонер-регулювальник. Ву­лицями і площами міста їдуть легкові й вантажні машини, автобуси, трамваї, тролейбуси. Пасажирський транспорт зупиняється на визначених зупинках".

У старшій групі можна провести бесіду за серією кар­тин, об'єднаних однією темою. Наприклад, тема "Транспорт".

Бесіда за картинками "До Києва по Дніпру". Програм­ний зміст: уточнити знання дітей про столицю України -Київ, закріпити уявлення про водний транспорт та пра­цівників транспорту (капітан, рульовий, матроси, радист, вантажник). Виховувати повагу до працівників водного транспорту.

Словник: транспорт, водний, повітряний, залізничний, вантажник, капітан, рульовий, радист, матрос.

Матеріал: картинки №66, 68, 69, 123, 124, 125, 126 з альбому І.В.Артемової "Професії твоїх батьків".

Хід заняття. Вступна бесіда про столицю України -Київ. Вихователь готує картинки №66, 68, 69, 123, 124,

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

125, 126. Нагадує дітям, що столиця України - місто-герой Київ, і пропонує їм вирушити в подорож до Києва по Дніпру. У подорож вирушають на великому пасажирському тепло­ході (заздалегідь зробленому зі стільчиків або з будівель­ного матеріалу). Кільком дітям дають картинки, на яких зображено трудові дії членів екіпажу теплоходу: капітана, рульового, матросів тощо. Вони називають професію, трудові дії і розповідають, для чого потрібна ця праця. Решта дітей - "пасажири". Вони сідають у "теплохід", який "відпливає". Під час "подорожі" по Дніпру діти розгляда­ють інші види транспорту, що пропливають по річці (вихо­ватель виставляє відповідні картинки та в разі потреби дає пояснення). "Пасажири" розповідають про роботу людей на цьому транспорті. Узагальнюючи відповіді дітей, вихова­тель підкреслює різноманітність праці людей на водному транспорті. Подорож завершується. "Теплохід" причалює до пристані і всі виходять. Вихователь вітає дітей з приїздом до столиці України - Києва.

У старшій групі можна давати дітям на одному занятті порівнювати зміст декількох картин. Наприклад, за цією самою темою "Транспорт".

Бесіда порівняльного характеру за картинами "В аеро­порту", "На залізниці".

Програмний зміст: уточнення знань дітей про повітря­ний та водний транспорт, професії людей, які працюють на повітряному та залізничному транспорті. Узагальнити знан­ня про транспорт (наземний, водний, повітряний; паса­жирський, вантажний, спеціальний). Виховувати сміливість, повагу до працівників транспорту.

Словник: наземний, підземний, вантаж, трап, аеропорт. г Матеріал: картини "В аеропорту" та "На залізниці" (В.Д.Бойко, Г.Г.Головань, Л.В.Остапович. Картини з навко­лишнього життя/ електротабло "Транспорт"/ або предметні

Алла Богуш, Наталія Гавриш картинки та епідіаскоп/, картинки з альбому Л.В.Артемової "Професії твоїх батьків" / №66, 69, 77, 80, 81, 121, 123). Хід заняття. Розглядання картини "В аеропорту". Запитання: Що зображено на картині? Що відбуваєть­ся в аеропорту? Хто стоїть біля трапа? Що вона робить? На чому підвезли багаж? Чим піднімають багаж? Хто готує літак до вильоту? Як навивають цей транспорт? Розглядання картини "На залізниці". Запитання: Як називають цей транспорт? Що зображе­но на цій картині? Як називають людину, яка стоїть біля вагона? А як називають людину, яка стоїть біля трапа лі­така? Як називають людей, які летять у літаках і їдуть у потягах? Хто веде потяг, а хто літак?

Електротабло "Транспорт". За вказівкою вихователь діти групують /засвітлюють лампочки/ різні види транс­порту: повітряний, водний, наземний, пасажирський, ван­тажний, спеціальний/.

На заняттях з ознайомлення з довкіллям діти не скла­дають розповідей за картиною. Вже знайома картина вико­ристовується на заняттях з розвитку мовлення, де дітям пропонують складати різні види розповідей (описові, сю­жетні, творчі).

У системі ознайомлення дітей дошкільного віку з довкіллям чільне місце посідає мистецтво. Саме через мистецтво - вид духовного пізнання дійсності - дитина набуває реального ставлення до життя, сприймає образи мистецтва через особисту діяльність засобами художніх образів. Мистецтво гармонізує емоційне життя людини, водночас змінюючи естетичну та моральну основи людсь­кого існування.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Можливості видів мистецтва, різноманітність їх жан­рів у навчальному процесі не вичерпані. Синтез мистецтв не є їх тотожністю, а навпаки - взаємодія одного з іншим. Він передбачає їх вільну творчу єдність, за якої кожний з видів мистецтв, пристосовуючись до інших, але зберігаючи віднос­ну самостійність, збагачує їх і посилює художню цілісність.

Мистецтво, в усіх різновидах, відіграє особливу роль на ранньому етапі виховання дитини, оскільки вона в дош­кільному віці робить перші кроки в пізнанні та сприйманні довкілля. І саме такому популярному виду мистецтва, як репродукції художніх картин надано пріоритет у залученні дитини до світу прекрасного. З дитячих років треба дати дітям можливість відчути радість від зустрічі з прекрасним, навчити любити, розуміти мистецтво.

При ознайомленні з образотворчим мистецтвом необ­хідно враховувати особливості сприймання й пізнання дітей дошкільного віку; володіти прийомами керівництва розвит­ку художнього сприймання через мистецтво; у свідомості й емоційному розвитку дитини створити фундамент художніх уявлень, на які спиратиметься усе подальше навчання.

Для того щоб навчити дітей розуміти мистецтво, насо­лоджуватись ним, вихователям треба багато знати, вміти, бачити, відчувати, заохочувати. Без розвитку почуттів, без формування радості спілкування з мистецтвом ця мета не може бути досягнута. Згідно з програмою, дітей дошкіль­ного віку знайомлять з такими видами образотворчого мис­тецтва, як живопис, графіка, скульптура, народне декора­тивно-прикладне мистецтво.

Живопис поділяється на такі види: станковий, мону­ментальний, мініатюра, театрально-декораційний.

Станковий живопис - це живописні твори, які під час роботи закріплюються на спеціальному станку - мольбер­ті. Картина - твір станкового живопису, що має самостійне значення.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Робота з дітьми старшого дошкільного віку з ознайомлен­ня з мистецтвом станкового живопису починається з організації цілеспрямованого художнього виховання й навчання. Насамперед необхідно "забезпечити матеріальну базу дитячого садка для ознайомлення з мистецтвом живопису; придбати довідкову літературу з мистецтва, естетичного й художнього виховання, методичну літерату­ру, матеріали з досвіду роботи, репродукції картин різно­манітних жанрів"¹.

Репродукція - це відтворення оригіналу картини в ба­гатьох примірниках друкарським способом - найдоступ­ніша для ознайомлення дітей з мистецтвом живопису. Це можуть бути художні листівки, репродукції на окремих аркушах чи з журналів.

Кожну картину бажано оформити в раму, наклеїти або вставити в паспарту. Рама - не тільки прикраса для кар­тини, вона ніби відокремлює картину від довкілля. У раму ми вдивляємося, ніби у віконце, за яким відкривається тільки те, що зобразив художник. Завдяки рамі ми зали­шаємось віч-на-віч з картиною, художником, його думками і почуттями. Для більшості картин найкращою буде позолочена рамка, оскільки вона не зливається з жодним із тонів картини, придає їй певну урочистість, святковість. Проте картинам, у яких розповідається про повсякденне життя, така рама не зовсім підходить. Для них краще брати планку, покриту масляною фарбою світлого тону, її пофарбу­вання повинно відповідати кольоровій гамі картини, паспарту краще виготовити з цупкого паперу чи картону.

Для розглядання картина повинна бути добре освітлена і розташована проти вікна.

Добір живописних творів повинен враховувати особли­вості естетичного сприймання й оцінки дітьми: емоційність, асоціативність, фантазування, єдність естетичного й етич-

¹ Ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з мистецтвом живопи­су. - Методичні рекомендації. / Укл. Г.О.Шдкурганна. - К., - 1991. С. 5-8.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

ного. Репродукції картин мусять мати чіткий малюнок, ясну композицію, яскравий колорит; їх зміст у прямому чи опосередкованому вигляді повинен пов'язуватись із життям дітей, художні образи бути прикладом формування етичних і моральних якостей дитини.

Перше заняття - ознайомлення дітей з мистецтвом жи­вопису - бажано провести в музеї, на виставці. Роботу треба організувати так, щоб вихід дітей у музей став для них подією у житті, святом. Щоб цей день запам'ятався, з діть­ми треба попередньо поговорити про музеї, виставки, про художників, підготувати їх до зустрічі з прекрасним. Якщо в місті чи селі немає картинної галереї, то необхідно влаштувати виставку картин у дошкільному закладі.

Ознайомлення дітей з творами живопису необхідно про­водити, добираючи картини одного жанру. Поділ картин на жанри залежить від їх змісту. Твори, присвячені подіям минулого, - картини історичного жанру. Картини бувалих битв, у змісті яких розповідається про силу і славу народу в боях - картини батального жанру, картини, створені за мотивами билин, казок - міфологічний /билинний/ жанр. Якщо в картинах розповідається про події і сцени повсякден­ного життя, то це побутовий жанр. Часто їх називають "жанровий живопис". Якщо в картині головним зображен­ням є людина, то це - жанр портрета. Якщо створений ху­дожній образ тварини - анімалістичний жанр. Зображення овочів фруктів, посуду й інших предметів - натюрморт, різноманітні мотиви природи - пейзаж. Морські пейзажі називають маринами, а живописців, що пишуть море - ма­риністами. За програмою дітей дошкільного віку ознайомлю­ють з такими жанрами живопису, як натюрморт, пейзаж, портрет, побутовий, билинний та анімалістичний.

Добираючи картини для ознайомлення з портретним жанром, треба намагатись, щоб у цій серії були представлені

Алла Богуш, Наталія Гавриш

різні види портретів: портрет однієї людини, портрети, які об'єднують членів сім'ї, чи людей однієї професії - групові портрети. У добірку треба обов'язково включити портрети дітей. Бажано, щоб були також різні типи портретів: погрудний, поясний, поколінний, на весь зріст.

Для формування уявлення дітей про пейзажний жанр треба добрати репродукції пейзажів з різними мотивами. Це картини із зображенням дерев і лісів; луків і полів; гір і пустель; морів і озер, неба тощо. Різноманітність мотивів пейзажів необхідно зобразити також неповторними кольо­рами пір року. Було б добре, щоб серед пейзажів були широ­кі, панорамні, а також інтимні, які зображують затишні куточки природи; сільські, міські, паркові, індустріальні. У пейзажі часто художники зображують людей і тварин. Такі картини також необхідно включити в добірку.

Натюрморт - зображення різних речей: овочів, фруктів, квітів, посуду, іграшок, побутових предметів, тобто зображен­ня речей, які належать людям, чиє життя вони прикраша­ють, розповідають про людей. Все це необхідно врахувати, готуючи матеріал для ознайомлення дітей з жанром жи­вопису - натюрмортом. Треба подбати, щоб він був легким за сприйманням, сумним і радісним за почуттям, святко­вим і буденним за добором предметів.

Важливим виразним засобом у натюрморті є також тло. Бажано добрати натюрморти, тлом у яких виступає стіна, драпування тканиною, вікно чи двері, відкриті у простір.

Для ознайомлення дітей з анімалістичним жанром перед вихователем стоїть завдання обрати репродукції із зображен­ням тварини як головним героєм картини. Це можуть бути страуси й антилопи у степу, папуги й мавпи у тропічному лісі, морські птахи на берегових скелях, верблюди в пустелі, вовки чи лосі в лісах, риби у прозорій воді серед водоростей тощо.

Добираючи репродукції, треба зважати на те, щоб у кар­тині, крім зовнішньої характеристики, виражався характер,

Методика ознайомлення дітей з довкіллям притаманний тварині чи птахові, щоб зображення було на­сичене емоційним змістом, який перекладається на мову людських почуттів і настрою.

Щоб ознайомити дітей з побутовим і билинним жанрами, треба дібрати репродукції з нескладним сюжетом, на яких зображені епізоди з дитячого життя, казок. Справжній смак можна виховати лише добором високохудожніх, близь­ких дитячому сприйманню творів. Реалістично зображена дійсність доступна для сприймання, викликає справжню естетичну насолоду.

Ступінь впливу мистецтва на дитину багато в чому зале­жить також від методики, яку використовує вихователь. Треба так будувати роботу, щоб діти зрозуміли образ, створений художником, а твір мистецтва викликав у них естетичне переживання, радість, задоволення. Тільки під керівництвом дорослого діти зрозуміють художню вираз­ність картини, поступово розвивається дитяча зацікавле­ність мистецтвом, а пізніше з'явиться відчуття її художньої цінності в усій повноті.

Одним із методичних прийомів ознайомлення дітей з твором мистецтва може бути розповідь вихователя про картину з використанням елементів мистецтвознавчого аналізу. Розповідь - вид творчої художньої діяльності вихо­вателя, який вимагає мистецтвознавчих знань і професій­них умінь.

Дата добавления: 2017-02-01