Питання №1. Поняття, предмет, функції, мета, завдання і система кримінології. Історія розвитку кримінології як науки в Україні. 7 страница

5. Площі поверхонь та об’єми геометричних тіл.

Назва	Зображення	Площа поверхні	Об’єм
Призма		Sбічної=P l   P- периметр l- висота бічної грані	V=Sоснови H   Н- висота призми
Піраміда		Sбічної= P hбічної Р – периметр основи	V= Sоснови H
Зрізана піраміда		Sбіч= (P1+Р2) hбіч Р1, Р2 – периметри основ	V= (S1+ +S2) H S1,S2 – площі основ
Циліндр		Sбічн=2πRH	V=πR^2H
Конус		Sбічн=πRL L - твірна	V= πR^2H
Зрізаний конус		Sбічн=π(R+r)L	V= π(R^2+Rr+r^2)H
Сфера, куля		S=4πR^2	V= πR^3
Кульовий сектор		----	V= πR^2 H
Кульовий сегмент		S=2πRH	V= πH^2 (3R-H)

6. Паралельні проекції деяких плоских фігур.

 

    проекція – трикутн ик будь – якої форми

 

  проекція –паралелограм будь – якої форми  

  проекція – трапеція будь – якої форми

  проекція кола - еліпс

7.Приклади для розв’язування

1. Площини і паралельні. У площині вибрано точки M і N, а у площині точки M₁ і N₁ так, що прямі MM₁ і NN₁ паралельні. Знайти довжини відрізків NN₁ і M₁N₁, якщо MN=5см, MM₁=6см.

2. Через точку С, що не належить двом паралельним площинам і , проведено два промені, які перетинають площину в точках А₁ і А₂, а площину в точках В₁ і В₂. Відомо, що СА₁=4см, В₁В₂=9см, А₁А₂=СВ₁. Знайти А₁А₂ і А₁В₁.

3. Відрізки двох прямих, розміщені між двома паралельними площинами дорівнюють 51см і 53см, а їх проекції на одну з цих площин відносяться як 6: 7. Визначити відстань між даними площинами.

4. Відстань між двома паралельними площинами дорівнює 8 дм. Відрізок довжиною 10 дм своїми кінцями спирається в ці площини. Знайти проекції відрізка на кожну площину.

5. Сторона АВ трикутника АВС лежить у площині . Площина паралельна площині і перетинає сторони АС і ВС в точках А₁ і В₁ відповідно. Знайти довжину відрізка А₁В₁, якщо АВ=12см, СВ₁: В₁В=2: 3.

8.. Відстань від точки М до всіх вершин квадрата дорівнює 5 см. Знайдіть відстань від точки М до площини квадрата, якщо діагональ квадрата дорівнює 6 см.

9. Точка О – центр квадрата ABCD. МО – пряма, що перпендикулярна до площини квадрата; МО= см. Знайдіть відстань від точки М до вершин квадрата.

10. Точка О – центр квадрата ABCD. ОМ – перпендикуляр до площини ABCD, АВ=8 см. Пряма МА нахилена до площини квадрата під кутом 60º. Знайдіть відстань між точками М і В.

11. Із точки М до площини проведено перпендикуляр і похилу, кут між якими 60º. Знайдіть довжину похилої, якщо довжина перпендикуляра 20 см.

12. Точка O – центр правильного трикутника АВС. ОМ – перпендикуляр до площини АВС і ОМ= см. АВ= см. Знайдіть кут нахилу МА до площини трикутника АВС.

13. ABCD – прямокутник, МА – перпендикуляр до площини прямокутника, МСА=60º, DC=3 см, СВ=4 см. Знайдіть площу трикутника МВС.

15. Із даної точки до площини проведено дві похилі, різниця довжин яких дорівнює 6 см. Їх проекції на цю площину дорівнюють 27 та 15 см. Знайдіть відстань від даної точки до площини.

16. Із точки А, взятої поза площиною , проведено до неї рівні похилі АВ і АС. Відстань ВС між основами похилих дорівнює 10 см. Кут між ВС і АВ дорівнює 60º, кут між ВС і проекцією похилої АВ на площину - 30º. Знайдіть відстань від точки А до площини .

17. Із точки до площини проведено дві похилі. Довжина першої похилої дорівнює 13 см, а довжина її проекції – 5 см. Кут між проекціями похилих дорівнює 120º, а довжина відрізка, що сполучає основи похилих – 19 см. Знайдіть довжину другої похилої.

18. Основа і висота рівнобедреного трикутника дорівнюють 4 см. Дана точка знаходиться на відстані 6 см від площини трикутника і на однаковій відстані від його вершин. Знайдіть цю відстань.

19. Із точки М, взятої поза площиною , проведено дві похилі, що дорівнюють 37 і 13 см. Проекції цих похилих відносяться як 7:1. Знайдіть відстань від точки М до площини.

20. Через вершину прямого кута С прямокутного трикутника АВС до його площини проведено перпендикуляр CD, що дорівнює 1 дм. Знайдіть площу трикутника ADB, якщо АС=3 дм, ВС=2 дм.

21. У правильній чотирикутній призмі діагональ нахилена до бічної грані під кутом 60^о. Обчислити кут її нахилу до основи.

22. В основі піраміди прямокутний трикутник. Один з катетів якого 6 см, протилежний кут 60^о, кожне бічне ребро 4 см. Обчислити об’єм піраміди.

23. Висота циліндра 5 см. При збільшенні його висоти на 4 см, об’єм збільшиться на 36 см³. Обчислити площу бічної поверхні циліндра.

24.. Основа піраміди – прямокутник зі сторонами 12 та 16 см. Кожне бічне ребро піраміди дорівнює 26 см. Знайти висоту піраміди.. Основою прямого паралелепіпеда є паралелограм, одна з діагоналей якого 17 см і сторонами 9 і 10 см. Площа повної поверхні паралелепіпеда 334 см². Обчислити його об’єм.

25. Навколо кулі описано циліндр. Знайдіть відношення їх площ поверхонь та об’ємів.

26. Висота конуса 9 см. Кут між висотою та твірною 30^о. Обчислити площу перерізу проведеного через 2 твірні, кут між якими 30^о.

27. Основою прямого паралелепіпеда є паралелограм зі сторонами 8 та 32 см і гострим кутом 30^о. Більша діагональ паралелепіпеда дорівнює 40 см. Обчислити об’єм паралелепіпеда.

28. Обчислити площу поверхні сфери, якщо площа повної поверхні описаного навколо неї циліндра 54 см².

29. В циліндрі проведено паралельну площину, яка відтинає від кола основи дугу в 45^о. Висота циліндра 15 см. Відстань від січної площини до осі циліндра 3 см. Обчислити площу перерізу.

30. Зрізаний конус висотою 12 см та радіусами основ 6 та 9 см перетнуто 2 площинами, які паралельні основі та ділять висоту на 3 рівні частини. Обчислити об’єм середньої частини конуса.

31. Доведіть, що прямокутний паралелепіпед, у якого площа бічної поверхні складає 2/3 площі його повної поверхні, є куб.

З курсу кримінології

по темі №1

«Поняття, предмет, історія, методи кримінологічної науки»

Лекції 4 год

Практичні 4 год

Самостійна робота

Підготував:

Завідувач кафедри

кримінального права і процесу

д.ю.н., доцент

Гумін О.М.

Тема №1 «Поняття, предмет, історія, методи кримінологічної науки»

1. Поняття, предмет, функції, мета, завдання і система кримінології. Історія розвитку кримінології як науки в Україні.

2. Методи кримінологічного дослідження.

3. Характеристика злочинності.

Література:

1. Джужа 0. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини). Навчальний посібник - Київ:Атіка, 2001.-368с.

2. Кримінологія. Особлива частина: Навчальний посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /1. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За редакцією І. М. Даньшина. — Харків: Право, 1999 - 232с.

3. Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін. Кримінологія; Навчально-методичний посібник / За заг. ред. О. М. Джужи.- К.: Атіка, 2003.- 400 с.

4. Кримінологія: Загальна та Особлива частини: [Підручник К 82 для студентів юрид. спец. вищ. навч. закладів] /1. М. Дань­шин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. проф. І. М. Даньшина. - Харків: Право, 2003. - 352 с.

5. КРИМІНОЛОГІЯ. За загальною редакцією О. М. Джужи доктора юридичних наук, професора, Київ Юрінком Інтер, 2002.

6. Кримінологія:Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Ва-К82 Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пше­ничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. - 208 с.

7. Кримінологія: Підручник / За заг. ред. Л. С. Сміяна, Ю. В. Нікітіна. — К.: Національна академія управління, 2010. — 496 с.

8. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. Частина І — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007.

У країні майже 100 років тому започат­ковані кримінологічні дослідження.

Десятки років викладається курс кримінології в українських вищих навчальних закладах, роз­вивається кримінологічна наука.

У часи її відродження в СРСР у 60-х роках XX ст. саме українські кримінологи П. П. Михайленко та Й. А. Гельфанд опублікували одну з перших монографій на кримінологічну тематику (1964), ще до того, як ЦК КПРС своєю постановою «санкціонував» можливість кримінологічних дослі­джень, викладання у вищих навчальних закладах курсу криміно­логії, видання підручників з цієї дисципліни.

Нині кримінологічні дослідження проводять фахівці понад 20 наукових установ та на­вчальних закладів України.

За неповними даними, понад 230 з них мають науковий ступінь з кримінології, у тому числі майже півто­ра десятка є докторами наук.

Головною метою викладання курсу кримінології є:

- потреба висвітлити саме сучасний стан україн­ської кримінологічної думки;

- дати об'єктивну наукову оцінку су­часній кримінологічній ситуації в країні, що складалася у період докорінних соціально-економічних та політичних трансформацій, яких потребувало українське суспільство в часи переходу від то­талітарного режиму до демократичного цивілізованого устрою з ринковою економікою, соціальне орієнтованою правовою держа­вою, що проголошена у Конституції 1996 р.

Потреба в такій кримі­нологічній оцінці особливо актуалізувалася тим, що:

- через істотні викривлення та гальмування необхідних перетворень країна отри­мала переважно тіньову, напівкриміналізовану економіку;

- її анти-суспільну, недемократичну, кланово-олігархічну модель з елементами авторитаризму;

- а розвиток підприємництва, малого та серед­нього бізнесу, іноземних інвестицій фактично був паралізований.

Згадані процеси та їх результати викликали гострі суперечності та кризові явища у соціальній сфері, кричущі диспропорції між бага­томільйонними прибутками менш ніж 0,5 % населення та зубо­жінням переважної його маси.

Хронічні матеріальні нестатки, об­меження освітніх можливостей, культурного розвитку призвели до втрати життєвої перспективи, особливо значною частиною мо­лоді.

Лицемірство і фальш, імітація суспільної довіри і лояльності, що стали неписаною нормою поведінки на всіх рівнях влади, мали своїм наслідком тотальне падіння суспільної моралі, правовий нігілізм, моральну та духовну деградацію, депресію серед більшості прошарків населення та на їх ґрунті — поширення алко­голізму, наркоманії, сексуальних збочень, СНІДу.

Пошук засобів виживання, задоволення у будь-який спосіб нагальних потреб привели значну масу населення, передусім молоді, до нехтування правом і законом, протиправної поведінки та злочинних проявів.

Для будь-якого суспільства, включаючи сучасне українське суспільство, однією з найбільш актуальних і гострих є проблема злочинності, суспільної протидії їй.

Оскільки злочинність — це:

- безперечно суспільне неба­жаний;

- соціальне неприйнятний;

- антисуспільний феномен, що суперечить інтересам суспільства;

- проблема по­лягає у пошуку, визначенні і застосуванні засобів запобігання та протидії йому, скорочення суспільної шкоди від нього.

Вирішення цих проблемних завдань забезпечується у двох напрямах:

- Пер­ший — це практична діяльність державних органів, передусім пра­воохоронних та судових, щодо запобігання та протидії злочин­ності і її проявам.

У широкому розумінні — це завдання всього суспільства.

Водночас це й спеціальна правоохоронна діяльність стосовно викриття та розслідування злочинних проявів, притяг­нення до кримінальної відповідальності осіб, обвинувачених у їх вчиненні, визначення вини останніх та застосування судом до них передбаченого кримінальним законом покарання за вчинені злочини, а після цього їх утримання в установах виконання покаран­ня, забезпечення перевиховання та ресоціалізації.

Через цю діяльність забезпечується загальна превенція злочинності, вико­нання запобіжної функції покарання.

- Другий напрям — це наукове забезпечення вирішення згаданих практичних проблем.

Воно потребує, насамперед, теоретичного осмислення та наукового обґрунтування методологічних засад діяльності щодо запобігання та протидії злочинності.

Останнє ж вимагає визначення:

1) природи злочинності;

2) її походження та детермінації;

3) з'ясування причин і умов вчинення злочинів;

4) місця і ролі у цьому механізмі особи того, хто вчинив злочин, або, як прийнято називати, особи злочинця;

5) теоретичних основ системи запобігання та протидії злочинності, передусім усунення або скорочення дії її детермінантів.

Перед наукою стоїть також завдання опрацювати та надати рекомендації щодо удосконалення відповідної практичної діяльності.

Завдання наукового забезпечення вирішення проблем запобігання та протидії злочинності реалізується комплексом наук, насамперед наук кримінально-правового циклу.

Термін «кримінологія» складається з двох слів: латинського сrітеп (злочин) та грецького Іо§05 (вчення, поняття) і буквально перекладається як «вчення про злочин».

Цей термін у науковій термінології вперше був використаний італійським вченим Рафа-елом Гарофало, який у 1885 р. опублікував книгу «Кримінологія».

Нині до наукової сфери кримінології належить:

- розробка загаль­них проблем протидії злочинності, що включає багатосторонній аналіз походження та природи останньої;

- причин і умов її існуван­ня та відтворення;

- поглиблене вивчення особи людей, які вчиня­ють злочини — «особи злочинця»;

- обґрунтування та визначення, у тому числі на прикладному (рекомендаційному) рівні, напрямів, заходів та засобів запобігання злочинності, її окремих видів та конкретних злочинів.

Залежно від основного предмета вивчення всі науки поділяються на:

а) суспільні;

б) природничі;

в) технічні.

Різновидом суспільних наук є юридичні науки.

Кримінологія, основним пред­метом вивчення якої є суспільний феномен злочинності, належить до суспільних наук.

А те, що у поясненні природи злочинних про­явів особи вона використовує знання з деяких природничих наук, не виводить її за межі суспільних наук в якусь «комплексну» сфе­ру.

Це є також аргументом того, що кримінологія не обмежується вивченням питань, які регулюються правом, і не дає змоги повною мірою вважати її правовою, і навіть юридичною.

Кримінологію слід вважати самостійною суспільною наукою, яка знаходиться на стику юридичних, економічних, політичних, соціологічних, психо­логічних і, частково, природничих наук, використовуючи крім без­посередньо кримінологічних, тобто здобутих шляхом криміно­логічних досліджень, знання зі згаданих наук.

Отже, кримінологія є самостійною теоретико-прикладною суспільною наукою про злочинність, а ще ширше — про її приро­ду, сутність, закономірності виникнення, суспільного прояву та запобігання.

Наведене поняття визначає кримінологію як науку.

Крім того, вона є навчальною дисципліною, що містить комплекс криміноло­гічних знань, якими повинен володіти фахівець, що здобуває освіту певного профілю.

Останній визначається причетністю до виконання завдань кримінології, зокрема до теоретичного обґрунтування діяльності щодо запобігання та протидії злочинності.

Зрозуміло, що таку діяльність можливо предметне здійснювати лише за наяв­ності знань щодо її предмета.

Останній становить насамперед зло­чинність, спеціальні знання стосовно якої дає кримінологія.

Отже, кримінологія визначається як навчальна дисципліна, що охоплює комплекс кримінологічних знань щодо злочинності, законо­мірностей її виникнення, функціонування та запобігання їй.

Дата добавления: 2017-02-01