Податкова служба та податкова робота

ПОДАТКОВА СИСТЕМА

Мета: вивчити структуру податкової системи, напрямки податкової політики й особливості податкової служби і податкової роботи

1. Податкова система України

2. Податкова політика держави

_________________________

1. Податкова система України

Податкова система – це сукупність встановлених законодавством держави податків, зборів, відрахувань й інших платежів до бюджетів і фінансових інститутів, а також вся інфраструктура, пов’язана з обрахуванням, обліком, контролем і своєчасною сплатою обов’язкових платежів».

Близький до нього, але має більш вузький смисл термін система оподаткування. У статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” дається таке його визначення: “Сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування”.

Податкова система містить у собі такі елементи:

систему оподаткування: система податків і зборів; механізми і способи розрахунку та сплати податків і зборів;

платники податків: юридичні особи; фізичні особи;

контролюючі органи: державна податкова служба;державна митра служба;

пенсійний фонд;

фонд соціального страхування.

Однією із важливих складових податкової системи є принципи її побудови, до яких відносять:

1) забезпечення реалізації головного напрямку державної фінансової політики;

2) стабільність нормативно–правового забезпечення;

3) економічна зацікавленість;

4) соціальна справедливість в однаковій мірі відносно юридичних та фізичних осіб;

5) рівне податкове навантаження;

6) принцип вигідності;

7) економічна ефективність;

8) гнучкість.

Наведені принципи є загальними для побудови податкової системи будь-якої держави. Але на різних етапах розвитку держави найбільшу актуальність мають різні принципи побудови податкової системи. Так, зокрема у Законі України «Про податкову систему» наведені принципи,
на базі яких побудовано податкову система України. Згідно з цим нормативно-правовим актом принципами побудови системи оподаткування є:

§ стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

§ обов'язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

§ рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юри­дичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) – на більші доходи;

§ рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

§ соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

§ стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

§ економічна обґрунтованість – встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досяг­нення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

§ рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

§ компетенція – встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

§ єдиний підхід – забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

§ доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Податкову систему України встановлено Законом “Про систему оподаткування”, який було прийнято в 1991 р. У 1994 р. цей Закон отримав нову редакцію з урахуванням змін та доповнень, які мали місце в 1992 –1993 рр. Нині діє редакція з доповненнями до закону, прийнята в 1997 р. До нього включено як податки, так і інші обов’язкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Окремі податки регулюються також спеціальними законодавчими актами.

Перелік загальнодержавних податків та обов’язкових платежів і місцевих податків і зборів подано у табл. 8.1.

Бюджети всіх рівнів формуються за рахунок податків і зборів, причому переважна їх частина – за рахунок податку на додану вартість, акцизного збору, мита, податку на прибуток підприємств, та прибуткового податку з фізичних осіб.

Податок на додану вартість:

суб’єкт оподаткування – суб’єкти підприємницької діяльності (фізичні та юридичні особи), інші юридичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, фізичні особи що ввозять (пересилають) товари на митну територію України;

об’єктом оподаткування є операції з: поставки товарів, чи послуг, місце надання яких знаходиться на території України; ввезення або вивезення товарів;

ставка оподаткування: 20%, 0%, без ПДВ;

база оподаткування: договірна вартість товарів (робіт, послуг), але не нижче за звичайні ціни або митної вартості.

Таблиця 8.1

Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі

і місцеві податки та збори

Загальнодержавні податки та обов’язкові платежі	Місцеві податки та збори
прямі податки: податок па прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; плата за землю;	місцеві податки: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; місцеві збори: збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.
непрямі податки: податок на додану вартість; акцизний податок; мито;
платежі за ресурси та інші обов’язкові платежі: плата за користування надрами; збір за спеціальне використання води; фіксований сільськогосподарський податок; зір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; збір за користування радіочастотним ресурсом України; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами; рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів;
внески до цільових фондів: збір на обов’язкове соціальне страхування у зв’язку зі втратою працездатності; збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; збір на страхування на випадок безробіття; збір від нещасних випадків на виробництві.

Акцизний збір:

суб’єкт оподаткування – виробник або імпортер підакцизного товару.

об’єкт оподаткування – обороти з реалізації підакцизних товарів, або митна вартість товарів, які імпортуються на митну територію України.

ставка оподаткування – дуже різниця від виду підакцизного товару.

Мито – непрямий податок, який стягується при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів.

Податок на прибуток підприємств:

платник податку: суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку; нерезиденти України, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження в Україні;

об’єкт оподаткування – прибуток;

ставка оподаткування – 25%;

база оподаткування – валовий прибуток, який розраховуються як валовий прибуток за вирахуванням валових витрат та амортизації.

Прибутковий податок фізичних осіб:

платник податку – фізичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження на території України; можуть бути як резидентами України так і нерезидентами.

об’єкт оподаткування – доходи фізичної особи з джерелом їх походження на території України;

ставка податку – 15%; чисельні пільги.

Аналіз податкової системи України засвідчує її фіскальний характер, який стимулює затратні методи виробничо-комерційної діяльності підприємств, стримує економічний розвиток країни.

Суттєвим недоліком податкового законодавства є його нестабільність: часті зміни у правилах стягнення податків, скасування пільг або, навпаки, внесення нових.

Порушення встановлених законом принципів побудови податкової системи свідчить про неефективність податкової політики.

2. Податкова політика держави

Податкова політика – свідома діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Формуючи податкову політику, держава шляхом збільшення або зменшення державного обсягу податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. використовуючи податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування здійснює значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Напрями проведення податкової політики концентруються на основі виваженого, науково обґрунтованого підходу, найтісніше пов’язаного з особливостями сучасного перехідного стану економічного розвитку.

Проблема формування ефективної податкової політики – одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. Її розв’язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в країні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка б гарантувала або хоча б не гальмувала розвиток економіки.

Напрямками макроекономічної ефективності податкової політики є:

- Можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;

- Здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу;

- Спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.

Таким чином, податкова політика як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів у взаємозв’язку і взаємодії з платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою, і критерієї її ефективності.

Дата добавления: 2017-02-01