Основні етапи управління операційними необоротними активами підприємства як переважної складової майна підприємства

Зважаючи на традиційне переважання в структурі майна необоротних активів необхідно більше уваги приділити саме цьому виду активів підприємства.

Так політика управління операційними необоротними активами підприємства формується за такими етапами:

1. Аналіз операційних необоротних активів підприємства в майбутньому періоді. Такий аналіз проводиться з метою вивчен­ня динаміки загального їх обсягу та складу, ступеня їх викорис­тання, інтенсивності оновлення та ефективності їх використання.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу операційних необоротних активів підприємства — темпи їх росту у співвідношенні з темпами росту обсягу виробництва та реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів, загаль­ної суми необоротних активів.

На другій стадії аналізу вивчається склад операційних не­оборотних активів підприємства та динаміка їх структури.

У процесі цього вивчення розглядається співвідношення основ­них засобів та нематеріальних активів, які використовуються в операційному процесі підприємства; у складі основних засобів аналізується питома вага рухомих та нерухомих їх видів (які у виробничій діяльності характеризують відповідно активну та па­сивну їх частини); у складі нематеріальних активів розглядають­ся окремі їх види.

На третій стадії аналізу оцінюється стан необоротних ак­тивів, які використовує підприємство за ступенем їх зношення (амортизації). У процесі оцінки використовують такі основні по­казники:

— Коефіцієнт зносу основних засобів. Він розраховується за формулою:

КЗоз = Зоз / ПВоз =

де КЗоз — коефіцієнт зносу основних засобів;

3оз — сума зносу основних засобів підприємства на певну дату;

ПВоз — первісна вартість основних засобів підприємства на певну дату.

— Коефіцієнт строку використання основних засобів. Для йо­го розрахунку використовується формула:

Коз = ЗВоз / ПВоз = ,

де ЗВоз — залишкова вартість основних засобів підприємства на певну дату.

— Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів. Його роз­рахунок проводиться за формулою:

КАна = Ана / ПВна =

де КАна — коефіцієнт амортизації нематеріальних активів;

Ана — сума амортизації нематеріальних активів підприємства на певну дату;

ПВна — первісна вартість нематеріальних активів підпри­ємства на певну дату.

Важливим показником характеристики майнового стану під­приємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує, яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва:

КВМ = (Озз+Вз+Нв+Мшп) / А

де Озз — основні засоби за залишковою вартістю;

Вз — вироб­ничі запаси;

Нв — незавершене виробництво;

Мшп — малоцін­ні та швидкозношувані предмети;

А — вартість активів під­приємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підпри­ємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Загальноприйнято, що якщо значення цього показника нижче за 0,5, це негативна ознака як для підприємства, так і для його партнерів. Однак на сьогодні вартість частини основних засобів занижено, то­му в деяких випадках значення цього коефіцієнта, нижче за 0,5, вважають нормальним. Іншими причинами низького рівня коефіці­єнта можуть бути занадто великі довгострокові фінансові або капі­тальні вкладення, великі залишки готової продукції, велика дебітор­ська заборгованість. Усі ці причини негативно характеризують майновий та фінансовий стан підприємств, хоча такі з них, як велика дебіторська заборгованість та складські залишки готової продук­ції, в умовах сьогодення легко пояснити.

На четвертому етапі аналізу визначається період обороту опе­раційних необоротних активів, які використовує підприємство. Він розраховується за формулою:

ПОона = ОНА / З,

де ПОона — період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство;

ОНА — середньорічна сума всіх операційних необоротних активів підприємства за первісною вартістю;

3 — середньорічна сума зносу всіх операційних необо­ротних активів, які використовує підприємство.

На п'ятому етапі аналізу вивчається інтенсивність оновлення необоротних активів у майбутньому періоді. У процесі аналізу використовують такі основні показники:

— Коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів. Він характеризує частку вибулих операційних необоротних активів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КВона = ОНАв / ОНАпоч,

де КВона — коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів;

ОНАв — вартість вибулих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНАпоч — вартість операційних необоротних активів на початок звітного періоду.

— Коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів. Він характеризує приріст нових операційних необоротних акти­вів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КОона = (ОНАвв - ОНАв) / ОНАк

де КОона — коефіцієнт оновлення операційних необоротних ак­тивів;

ОНАвв — вартість знову зведених операційних необорот­них активів у звітному періоді;

ОНАв — вартість вибулих опера­ційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНАк — вартість операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

Вказані показники розраховуються в процесі аналізу не тільки по операційних необоротних активах у цілому, а й у розрізі їх ви­дів — основних засобів та нематеріальних активів.

На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності ви­користання операційних необоротних активів у звітному періоді. У процесі оцінки використовують такі основні показники:

— Коефіцієнт рентабельності операційних необоротних акти­вів. Його розрахунок відбувається за формулою:

КРона = ЧПод / ОНАсер,

де КРона — коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів;

ЧПод — сума чистого прибутку, отримана підприємством від його операційної діяльності у звітному періоді;

ОНАсер — се­редня вартість операційних необоротних активів підприємства у звітному періоді.

— Коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів. Він характеризує обсяг реалізації продукції в розрахунку на одиницю операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Розрахунок цього показника відбувається за фор­мулою:

КВВона = ОР / ОНАсер,

де КВВона — коефіцієнт виробничої віддачі операційних необо­ротних активів;

ОР — обсяг реалізації продукції у звітному пері­оді;

ОНАсер — середня вартість операційних необоротних активів у звітному періоді.

2. Оптимізація загального обсягу та складу операційних не­оборотних активів підприємства. Така оптимізація здійснюється з урахуванням виявлених у процесі аналізу резервів підвищення виробничого використання операційних необоротних активів у майбутньому періоді. До числа основних з таких резервів відно­сять: підвищення продуктивного використання операційних не­оборотних активів у часі (за рахунок приросту коефіцієнтів змін­ності та безперервності їх роботи) та підвищення продуктивного використання операційних необоротних активів за потужністю (за рахунок росту продуктивності окремих їх видів у межах пе­редбаченої технічної потужності). У процесі оптимізації загаль­ного обсягу операційних необоротних активів з їх складу вилу­чають ті їх види, які не беруть участі у виробничому процесі з різних причин.

3. Забезпечення своєчасного оновлення операційних необорот­них активів підприємства. З цією метою на підприємстві визнача­ється необхідний рівень інтенсивності оновлення окремих груп операційних активів; розраховується загальний обсяг активів, що підлягають оновленню в майбутньому періоді; встановлюються основні форми та вартість оновлення різних груп активів.

4. Забезпечення ефективного використання операційних не­оборотних активів підприємства. Таке забезпечення полягає в розробці системи заходів, спрямованих на підвищення коефіцієн­тів рентабельності та виробничої віддачі операційних необорот­них активів.

Використовуючи в процесі управління ефективністю операцій­них необоротних активів ці показники, слід ураховувати два важли­вих моменти, які забезпечують об'єктивність оцінки розроблених заходів. Перший з них полягає в тому, що при оцінці завжди потрі­бно використовувати відновлювану вартість операційних необоротних активів на момент проведення оцінки. Другий момент полягає в тому, що при оцінці слід використовувати залишкову вартість опе­раційних необоротних активів, тому що більша їх частина в процесі зносу втрачає частину своєї продуктивності.

Зростання ефективності використання операційних необорот­них активів дає змогу скоротити потребу в них. Тому, заходи що­до забезпечення підвищення ефективності використання опера­ційних необоротних активів можна розглядати як заходи зі скорочення потреби в обсягу їх фінансування та підвищення тем­пів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціо­нального використання власних фінансових ресурсів.

5. Формування принципів та оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів. Принципово оновлення та приріст операційних необоротних активів можуть фінансуватися за рахунок власного капіталу, довгострокового залученого капі­талу (фінансового кредиту, фінансового лізингу та ін.) та за ра­хунок змішаного їх фінансування.

Узагалі на основі розглянутих принципів, які визначають по­літику управління необоротними активами, можна виділити такі позитивні особливості:

а) вони практично не піддаються дії інфляції, тобто краще за­хищені від неї;

б) необоротним активам менш притаманний фінансовий ризик втрат у процесі господарської діяльності підприємства;

в) ці активи спроможні генерувати стабільний прибуток при несприятливій ринковій кон'юнктурі — при нецільовому їх ви­користанні вони можуть бути передані в оренду іншим господа­рюючим суб'єктам;

г) вони сприяють зниженню втрат товарів та інших матеріаль­них оборотних активів у процесі їх зберігання.

Разом з тим необоротні активи в процесі їх господарського використання мають і деякі недоліки:

а) вони піддаються моральному зносу (особливо активна час­тина основних засобів), у зв'язку з чим, навіть якщо вони виведе­ні з експлуатації тимчасово, вони втрачають свою вартість;

б) ці активи важко піддаються фінансовому управлінню через те, що вони слабко змінювані в структурі в короткому періоді часу;

в) у більшості випадків необоротні активи відносять до групи не­ліквідних активів (у короткому періоді часу) і тому вони не можуть слугувати засобом забезпечення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможності підприємства та загрозі його банкрутства.

Дата добавления: 2017-02-01