У якому листі обов'язково вказуємо підставу для його складання, назву товару (його марку, якість, модель то­що), умови й термін постачання, умови оплати)?

Варіант 2

Варіант 1

ПІДСУМКОВЕ ЗАНЯТТЯ

Варіант 4

Варіант 3

Варіант 2

Варіант 1

Контрольна робота

Уніфікація та стандартизація документів

Велике значення у виконанні цих вимог мають уніфікація та стандартизація документів. Під уніфікацією документів розуміють розробку єдиних зразків документів для оформлення однотипних господарських операцій на підприємствах, в організаціях і установах незалежно від виду діяльності та форм власності. Так, уніфіковано всі банківські та касові документи, бланки авансових звітів та посвідчень на відрядження, товарно-транспортних накладних, розрахунково-платіжних відомостей, податкових накладних та інших документів. Уніфікація документів забезпечує широту використання, можливість всебічного опрацювання на ПЕОМ, масове тиражування бланків, що здешевлює їхню вартість.

Під стандартизацією документів розуміють встановлення для бланків однотипних документів однакових, найбільш раціональних розміру і форми із завчасним визначенням розміщення відповідних реквізитів. Друкування стандартних бланків документів великими тиражами дає значну економію паперу, здешевлює їх виготовлення.

Розробляє і затверджує типові форми первинного обліку Державний комітет статистики (Держкомстат) України.

1. Скласти таблицю "Функціональні стилі сучасної української мови", враховуючи основне призначення, ознаки, мовні засоби стилів.

2. Класифікація документів.

3. Синоніми та пароніми в ділових паперах

1. Скласти текст фахової документації (полілог, монолог, діалог) на тему "Екскурсія до...", вживаючи термінологію ділових паперів.

2. Скласти такі документи: автобіографія, заява, резюме.

3. Стильові різновиди української мови.

1. Стильові різновиди української мови.

2. Скласти такі документи: телеграма, доповідна записка, оголошення.

3. Дати визначення та навести приклад автобіографії

1. Синоніми в діловому мовленні.

2. Скласти такі документи: протокол, розписка, доручення.

3. Синоніми та пароніми в ділових паперах

1. Основними ознаками літературної мови є такі:

а) унормованість;

б) наявність усної і писемної форм існування;

в) наявність територіальних діалектів;

г) поліфункціональність;

ґ) наддіалектна форма існування;

д) функціонування у галузі державної та політична діяльності.

2. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи,закріплених у процесі суспільної комунікації, - це:

а) орфографічні правила;

б) граматичні правила;

в) мовні норми;

г) стилі української мови.

3. Сукупність норм літературної мови, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошенні слів, — це:

а) норми наголошення слів;

б) норми інтонування слів;

в) орфоепічні норми.

4. Принципами української орфографії є такі:

а) орфоепічний;

б) фонетичний;

в) синтаксичний;

г) морфологічний;

ґ) соціолінгвістичний;

д) історичний;

є) лексичний;

є) смисловий.

5. Мовний стиль — це:

а) різновид національної мови, що є засобом спілкування у географічно обмежених мовленнєвих колективах;

б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) властивий художникові слова чи іншому носієві мови стиль, який стає об'єктом дослідження лінгвістів.

6. Обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку — мета мовлення:

а) розмовного стилю;

б) публіцистичного стилю;

в) художнього стилю;

г) офіційно-ділового стилю.

7. Мовними особливостями офіційно-ділового стилю є:

а) використання суспільно-політичної, емоційно забарвленої лексики;

б) використання канцелярської лексики;

в) широке застосування слів у переносному значенні;

г) гранично точний виклад;

ґ) переважання складносурядних речень;

д) широке вживання готових словесних формул.

8. Документ — це:

а) друкована стандартна форма ділового папера з рек­візитами, що містять постійну інформацію;

б) основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об'єк­тивність;

в) сукупність реквізитів, розташованих у певній по­слідовності.

9. За походженням виділяють такі види документів:

а) вхідні;

б) вихідні;

в) службові;

г) особисті;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

10. За місцем виникнення виділяють такі види документів:

а) внутрішні;

б) зовнішні;

в) вхідні;

г) вихідні;

ґ) стандартні;

д) індивідуальні.

11. Повна копія відправленого з підприємства, установи організації документа — це:

а) витяг;

б) копія;

в) оригінал;

г) виписка;

ґ) відпуск.

12. За призначенням виділяють такі види документів:

а) для службового користування;

б) щодо особового складу;

в) для загального користування;

г) організаційні;

ґ) довідково-інформаційні;

д) організаційно-розпорядчі;

є) розпорядчі;

е) обліково-фінансові;

ж) довідкові;

з) господарсько-договірні.

13. Документи, що створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності, — це:

а) індивідуальні документи;

б) особисті документи;

в) службові документи;

г) власні документи.

14. Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, — це:

а) бланк;

б) формуляр-зразок;

в) штамп.

15. На бланках дату підписання документа ставлять:

а) під текстом зліва;

б) у правій верхній частині під назвою виду докумен­та і заголовком;

в) у лівій верхній частині разом з індексом на спец­іально відведеному для цього місці.

16. Гриф узгодження — це:

а) внутрішнє узгодження документа;

б) зовнішнє узгодження документа;

в) узгодження документа з підрозділами та службо­вими особами установи.

17. Віза — це:

а) зовнішнє узгодження документа;

б) узгодження документа з підвідомчими та не­підвідомчими організаціями;

в) внутрішнє узгодження документа.

18. Змінний реквізит, який містить інформацію про по­дальшу роботу з документом, — це:

а) гриф погодження;

б) резолюція;

в) підтвердження;

г) гриф затвердження.

19. Сукупність послідовно об'єднаних змістом і побудова­них за правилами мовної системи речень — це:

а) документ;

б) текст документа;

в) назва виду документа;

г) абзац.

20. Від першої особи пишуться такі документи:

а) протокол;

б) заява;

в) автобіографія;

г) довідка;

ґ) доповідна записка;

д) наказ;

є) характеристика.

21. Документи щодо особового складу — це:

а) документи, у яких фіксуються угоди між сторона ми про встановлення ділових відносин, пов'язаний із господарською діяльністю, і які регулюють її відносини;

б) документи, пов'язані з процесом зарахування особі на роботу і її звільнення, визначенням і забезпеченням прав та обов'язків працівника, що регламентуються законодавством України;

в) угоди між особами, що наймаються на роботу, та керівниками підприємств (установ, організацій), за якими працівники зобов'язуються виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а керівний підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

22. Заява — це:

а) документ, у якому особа (установа) висловлює свої думки щодо методів поліпшення діяльності державних органів, громадських установ, організацій;

б) документ, адресований установі чи вповноваженні особі, у якому викладається певне прохання з йога коротким обґрунтуванням;

в) документ, у якому особа (установа) вказує на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.

23. Особиста заява оформляється:

а) від руки на бланку установи;

б) машинописом на бланку установи;

в) від руки в одному примірнику;

г) від руки у двох примірниках.

24. У складній заяві зазначається:

а) перелік документів, які додаються до заяви з ме­тою підтвердження правомірності висловленого у ній прохання;

б) гриф обмеженого доступу до документа;

в) відмітка про засвідчення копій.

25. Характеристика — це:

а) документ, у якому в офіційній формі викладено гро­мадську думку про працівника як члена колективу і який складається на його вимогу або письмовий за­пит іншої установи для подання до цієї установи;

б) документ, у якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні ус­піхи й досягнення особи, яка його складає;

в) документ, у якому коротко викладаються осо­бисті, освітні, професійні відомості про особу.

26. За походженням характеристика — це:

а) стандартний документ;

б) офіційний документ;

в) особистий документ.

27. Відомості про особу, якій видається характеристика, викладаються:

а) у хронологічній послідовності;

б) у будь-якій послідовності;

в) у послідовності, що зумовлюється ступенем важли­вості тієї чи іншої інформації.

28. У тексті резюме зазначають такі відомості:

а) мета складання документа;

б) розмір заробітної плати;

в) моральні якості особи;

г) досвід роботи;

ґ) освіта;

д) перебування за кордоном;

є) знання мов;

е) наявність водійських прав.

29. Враховуючи те, що у фірмах, агенціях, установах зазвичай здійснюється комп'ютерне вивчення резюме, слід дотримуватися таких правил:

а) намагатися вживати якомога більше дієслів, прислівників і прикметників;

б) намагатися не вживати особові займенники;

в) обов'язково надсилати фотокартку;

г) для кожного конкретного конкурсу складати окре­ме резюме;

ґ)надавати перевагу іменникам, що є назвами посад, професійним термінам.

30. Автобіографія — це:

а) документ, що фіксує відомості про трудову діяль­ність робітників, службовців;

б) обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, у якому фіксуються автобіог­рафічні відомості, оформлені шляхом фіксації їх у таблицях;

в) обов'язковий документ особової справи, у якому осо­ба повідомляє основні факти своєї біографії.

1. Поширений вид документації, один із способів обміну інформацією, основний засіб встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організація­ми тощо:

а) договір;

б) заява;

в) службовий лист.

2. За кількістю адресатів розрізняють службові листи:

а) звичайні та колективні;

б) такі, що потребують відповіді, і такі, що не потре­бують відповіді;

в) звичайні, циркулярні та колективні.

3. За функціональними ознаками службові листи поділя­ють на:

а) звичайні, циркулярні й колективні;

б) такі, що потребують відповіді, й такі, що не по­требують відповіді;

в) секретні й несекретні.

4. Службовий лист містить такі реквізити:

а) печатка, гриф затвердження, місце укладання чи видання;

б) гриф узгодження, візи;

в) Державний герб, емблема організації, зображення державних нагород, код організації, індекс підприєм­ства зв'язку.

5. На бланках дату листа ставлять:

а) ліворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці;

б) праворуч угорі на спеціально відведеному для цього місці;

в) унизу під текстом на спеціально відведеному для цього місці.

6. Для здійснення розрахунково-грошових операцій на бланках листів необхідно розмістити:

а) печатку підприємства, організації, установи тощо;

б) номер розрахункового рахунка у відділенні банку;

в) гриф затвердження, гриф узгодження з вищими ус­тановами.

7. Якщо лист адресовано установі, поштову адресу вказують:

а) після назви установи, структурного підрозділу й прізвища службової особи;

б) перед назвою установи, структурного підрозділу й прізвища службової особи;

в) у будь-якій послідовності.

8. На конверті повторюють адресу отримувача листа, починаючи:

а) "Кому", а потім указують "Куди";

б) "Куди", а потім зазначають "Кому";

в) у будь-якій послідовності.

9. Підписує службовий лист переважно:

а) особа, яка його підготувала;

б) особа, відповідальна за його виконання;

в) керівник установи, його заступник чи керівник структурного підрозділу.

10. Починати листа необхідно з:

а) викладення аргументованих вимог адресанта;

б) ввічливої форми звертання;

в) опису фактів та подій.

11. Текст листа складається з:

а) двох частин: доведення та пропозицій;

б) трьох частин: висновки, доведення, пропозиції;

в) двох частин: опису фактів або подій, висновків та пропозицій.

12. Постскриптум можливий лише за умови:

а) якщо необхідно зазначити підставу, що спричини­ла появу цього документа;

б) якщо необхідно зазначити додатки до листа;

в) якщо після написання листа сталася подія, про яку адресант неодмінно має повідомити адресата.

13. Службові листи оформляють:

а) на аркуші паперу формату А5;

б) на аркуші паперу формату АЗ;

в) на аркуші паперу формату А4 та АЗ.

14. Для зручності з обох боків сторінки залишають поля:

а) ліве — 20 мм, праве — 10 мм, верхнє — 15 мм, нижнє — 20 мм;

б) ліве — 25 мм, праве — 10 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 15 мм;

в) ліве — 30 мм, праве — не менше 8 мм, верхнє — 20 мм, нижнє — 16-19 мм.

15. Типовий абзац має частини:

а) вступ, основна частина, висновки;

б) зачин, фраза, коментарі;

в) основна частина, висновки та пропозиції.

16. Правила ввічливості вимагають відповісти на одержа­ний лист протягом:

а) 7-10 днів;

б) 6-7 днів;

в) 8 днів.

17. Службовий лист, у якому йдеться про зміну адреси чи назви установи (фірми, організації), відкриття філії, початок виробництва тощо, називають:

а) лист-підтвердження;

б) лист-попередження;

в) лист-повідомлення.

18. Службовий лист, яким запевняють оплату певних по­слуг, виконаної роботи, наданої житлової площі, якісне виконання роботи, називають:

а) лист-підтвердження;

б) гарантійний лист;

в) лист-повідомлення.

19. Різновидом комерційного листа, що містить прохання надати докладну інформацію про певні товари, послуги або уточнити вже наявну, попередню інформацію про фірму, банк тощо, є:

а) лист-запит;

б) лист-прохання;

в) лист-пропозиція.

а) лист-пропозиція;

б) лист-прохання;

в) лист-запит.

21. Письмова пропозиція про постачання товару, яку робить продавець покупцеві, є:

а) лист-пропозиція;

б) оферта;

в) лист-прохання.

22. Службовий лист, що додається до основного документ (накладної, рахунка-фактури, каталогу, проспекту прейскуранта, креслень, буклетів, зразків нових товарів) та інформаційно супроводжує його, називають:

а) гарантійний лист;

б) лист-підтвердження;

в) супровідний лист.

23. Службовий лист, у якому йдеться про наближення чи закінчення терміну виконання певних завдань, зобов'язань, проведення заходів, називають:

а) лист-повідомлення;

б) лист-нагадування;

в) лист-вимога.

24. Своє невдоволення з приводу порушення умов укладеної угоди, наприклад, порушення погоджених термінів постачання товару, невідповідності останнього запропонованим зразкам, незадовільного дизайну чи упакування, ви можете висловити у:

а) рекламаційному листі;

б) листі-попередженні;

в) листі-нагадуванні.

25. Якщо ви хочете пояснити причини певних порушень або переконливо довести безпідставність скарги стосовно до вас, ви можете скласти:

а) лист-вимогу;

б) лист-відповідь на претензію;

в) лист-пояснення.

26. У випадку, якщо ви маєте змогу заручитися підтримкою авторитетної у тій чи інший галузі діяльності особи для участі у конкурсі на заміщення відповідальної посади, здобуття гранту чи стипендії, ви можете звер­нутися за:

а) листом-запитом;

б) рекомендаційним листом;

в) листом-характеристикою.

27. У рекомендаційних листах обов'язково необхідно вка­зати:

а) з якого часу знайомі рекомендований і особа, яка дає рекомендацію, рівень професійної майстерності ре­комендованого тощо;

б) повідомити призначення, тобто куди направ­ляється лист;

в) особисті уподобання рекомендованого.

28. На відміну від характеристики, рекомендаційний лист:

а) містить підпис відповідальної особи й гербову пе­чатку організації, яка його видала;

б) викладається від третьої особи і складається у двох примірниках;

в) не обов'язково подається з місця роботи; форму­люється висновок про рекомендованого.

29. У випадку, якщо ви бажаєте висловити вдячність адре­сатові за надану допомогу, послугу, підтримку, надісла­не запрошення тощо, ви складаєте:

а) лист-вдячність;

б) лист-звернення;

в) лист-подяку.

30. Якщо ж ви маєте перепросити за невчасне виконання замовлення, спізнення на зустріч, бухгалтерські по­милки, порушення умов договору тощо, ви пишете:

а) лист-перепрошення;

б) лист-вибачення;

в) лист-увагу.

Дата добавления: 2017-02-01