Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.

Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина ХХ ст.).

Мінілексикон

Версальський договір – мирний договір, підписаний між країнами Антанти і Німеччиною 28 червня 1919 року, який закріпив результати Першої світової війни. Згідно з ним, Німеччина втратила значну частину території й зобов’язувалась сплатити репарації.

Депресія – фаза економічного циклу, яка характеризується глибоким падінням та застоєм у виробництві, високим безробіттям та падінням доходів населеня.

Загальна рівновага –стан економіки, коли досягнуто рівноваги на усіх риках. Вважається, що економіка знаходиться у стані загальної рівноваги, коли неможливо змінити виробництво одного товару, не змінивши ціни на інші товари.

План Дауеса – репараційний план для Німеччини, який був розроблений міжнародним комітетом експертів під головуванням ЧарльзаГ.Дауеса і затверджений 16 серпня 1924 р. План передбачав заходи по відновленню економіки Німеччини.

План Юнга – репараційний план, названий у честь творця іменем О.Юнга, американського банкіра і затверджений у січні 1930 р. План Юнга передбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20%), ліквідацію всіхформ і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини.

План Маршалла – програма відбудови і розвитку Європи після Другої світової війни шляхом надання їй економічної допомоги з боку США. Ідея створення плану була висунута державним секретарем США Джорджом Кетлеттом Маршаллом (1880—1959 рр.) 5 червня 1947 р. План Маршалла здійснювався з квітня 1948 р. по грудень 1951 р.

Схильність до споживання — величина, яка показує частку видатків на споживання у національному доході.

Часткова рівновага – рівновага між попитом і пропозицією на ринку окремого товару.

6. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.

7. Виникнення і загальна характеристика неолібералізму.

8. Еволюція кейнсіанської економічної теорії. Неокейнсіанство. Посткейнсіанство.

9. Розвиток економічного неоконсерватизму.

10. Подальша еволюція інституціоналізму.

Після другої світової війни світове господарство охоплювало три підсистеми: господарство економічно розвинених країн, держав так званого соціалістичного табору та країн, що розвиваються, утворених, головним чином, після розпаду колоніальної системи. Головною тенденцією в економічному розвитку всіх країн була індустріалізація. Змінювалася структура національних господарств. Важливими чинниками розвитку світового господарства були розвиток науково-технічного прогресу, подальше поглиблення всесвітнього поділу праці, інтернаціоналізація виробництва. Сформувалася світова інфраструктура — комплекс галузей, що обслуговували світові економічні відносини (транспортна система, мережа інформаційних комунікацій тощо). Розширилися і набули нового змісту всі форми міжнародних економічних відносин. Для господарського розвитку характерним було посилення взаємозв'язків між усіма країнами та їхніми групами.

Економічно розвинені країни в другій половині XX ст. перейшли до якісно нового етапу економічного розвитку. Був здійснений різкий поворот в інвестиційній сфері на користь масового споживання і соціальної інфраструктури. Характерною особливістю було зростання у виробництві ролі НТП, за­проваджувалися механізація і автоматизація виробництва, нові технології. Це дало змогу звільнити значні людські ресурси з матеріальної сфери виробництва і використати їх у сфері послуг. На фоні структурних змін у виробництві спостерігалося підвищення життєвого рівня населення.

Найбільш динамічно розвивалася промисловість, провідна галузь господарства. При всій різноманітності її розвитку в різних країнах структурні зміни відбувалися переважно в одному напрямі. Вичерпування національних родовищ руд і вугілля, конкуренція імпортної нафти, підвищення ефективності використання палива зумовили повільні темпи розвитку, скорочення у ВВП частки добувних галузей. Зростало значення обробної промисловості. Випереджаючими темпами розвивалися виробництво електроенергії, газопостачання, хімічна промисловість. Розпочався перехід на нафтогазову сиро­винну базу. Друге місце за темпами розвитку посідала електротехнічна галузь. Провідна роль, як і раніше, належала машинобудуванню. Виникли нові галузі: аерокосмічна, радіоелектронна та ін.

Істотною ознакою сільського господарства в економічно розвинених країнах був перехід до машинного виробництва стандартизованої продукції землеробства, широке впроваджен­ня досягнень НТП. Зменшилася кількість населення, зайнятого в сільському господарстві. Посилилася концентрація виробництва. Сільське господарство перетворилося на індустріальну галузь.

У повоєнні десятиліття в економічно розвинених країнах склалася сприятлива ситуація для підвищення життєвого рівня населення. Збільшувалися доходи громадян. У 50-ті роки в країнах Європи реальна заробітна плата зросла вдвічі. Збільшення доходів населення спричинило зростання споживчих витрат і зміну самої структури споживання. Населення західних країн все менше грошей витрачало на харчування і все більше на товари тривалого користування: будинки, автомобілі, телевізори, магнітофони, пральні машини тощо. Бурхливий економічний розвиток давав змогу виділяти значні кошти на виконання соціальних програм. До середини 70-х років у всіх країнах Заходу були створені ефективні системи соціального забезпечення.

Дата добавления: 2017-02-01