Джерела інформації.

1. Болонський процес у фактах і документах (Сорбонна - Болонья - Саламанка - Прага - Берлін) - Тернопіль: 2003. - 56 с. (www.tspu.edu.ua, www.mon.gov.ua)

2. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. - К.: ІВЦ "Політехніка", 2003. - 200 с. (www.mon.gov.ua)

3. Закон України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 20, ст.134від 17.01.2002 року № 2984-ІІІ)

4. Закон України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 34, ст.451 від 23 березня 1996 року № 100/96)

5. Козаков В.А., Дзвінчук Д.І. Психолого-педагогічна підготовка фахівців у непедагогічних університетах. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – 140 с.

6. "Положення про Державну акредитаційну комісію", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 року № 200 (ЗП України, 1996 р., N 7, ст. 216; Офіційний вісник України, 1997 р., число 35, ст. 86).

7. "Положення про ліцензування навчальних закладів", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 12 лютого 1996 року № 200 (ЗП України, 1996 р., N 7, ст. 216; Офіційний вісник України, 1997 р., число 35, ст. 86).

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року № 978 "Про затвердження Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах" (Офіційний вісник України від 23.08.2001 – 2001 р., №32, стор.233, стаття 1491, код акту – 19711/2001).

9. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" (Офіційний вісник України від 05..2.1998 р., №3, стор.202, код акту 4717/1998).

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року № 507 "Про перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями" (офіційний вісник України 1997 р., №22, стор. 42, код акту 887/1997).

11. Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д. та ін. Вища освіта України і Болонський процес. Навчальний посібник./За редакцією В.Г. Кременя.- Тернопіль, Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.

12. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В.Зубка. – К.: Видавничий дім “КМ Academia”, 1997. – 290 с.

13. Указ Президента від 4 липня 2005 р. № 1013/2005 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні" (Офіційний вісник України від 22.07.2005 – 2005 р., №27, стор. 30, стаття 1542, код акту 32924/2005).

14. Указ Президента України від 17 квітня 2002 року №347/2002 "Про національну доктрину розвитку освіти" (Офіційний вісник України від 03.05.2002 – 2002 р., №16, стор.11, стаття 860, код акту 22250/2002).

15. Указ Президента України від 25 листопада 1999 року №1496/99 "Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка" (Офіційний вісник України від 17.12.1999 – 1999 р., №48, стор 8, код акту 12859/1999).

16. http://www.rada.gov.ua/ - інформаційно –пошукова система

законодавчих і нормативних документів України.

17. http://www.rada.gov.ua/ - сайт Міністерства освіти і науки України.

18. http://www.iir.kiev.ua/ - сайт Інституту міжнародних відносин Київського національного університету

2. галузеві стандарти спеціальності Підготовки бакалаврів, СПЕЦІАЛІСТІВ і магістрів зі спеціальності "Міжнародна інформація"

2.1 Зміст освіти та навчання

Діяльність (діяльність людини) - динамічна система взаємодій людини з навколишнім світом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з’являються в наслідок виникнення у неї певних потреб [1]. У процесі діяльності людина перетворює природу, роблячи тим самим з себе суб’єкт діяльності, а з явищ природи, якими вона оволоділа, об’єкти своєї діяльності.

Економічна діяльність - процес поєднання дій, які призводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг. Вид діяльності (вид економічної діяльності) має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та надання послуг. Таким чином, вид діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції та наданням послуг.

У процесі історичного розвитку суспільства формуються та розвиваються різні види діяльності людини - характеристики діяльності з точки зору способів і форм її здійснення. Вид діяльності визначається станом взаємодії фахівця з узагальненим об’єктом діяльності протягом всього циклу його існування.

Задача діяльності - мета діяльності, що задана в певних умовах і може бути досягнута в результаті визначеної структури діяль­но­с­ті, до якої віднесено:

- предмет діяльності (праці) - те, що суб’єкт має до початку своєї діяльності і що підлягає трансформації у продукт;

- засіб діяльності (праці) - об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають “знаряддям праці”, і стимули, що використовуються, наприклад, у діяльності управління;

- процедура діяльності (праці) - це технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на деяких матеріальних носіях;

- умови діяльності (праці) - характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови та час);

- продукт діяльності (праці) - те, що одержано в результаті трансформації предмета в процесі діяльності.

Є три види задач діяльності:

- професійні задачі - задачі діяльності, що безпосередньо спрямовані на виконання завдання (завдань), яке (які) поставлено(і) перед фахівцем як професіоналом;

- соціально-виробничі задачі - задачі діяльності, що пов`язані з діяльністю фахівця у сфері виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та комунікативне спілкування тощо);

- соціально-побутові задачі - задачі діяльності, що виникають у повсякденному житті і пов’язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання фахівцем професійних та соціально-виробничих задач.

Рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками опанування особою певної сукупності умінь та знань. В сфері праці розрізняють наступні рівні професійної діяльності:

- стереотипний рівень (рівень використання) - уміння використовувати налагоджену систему (об’єкт діяльності) при виконанні певних задач діяльності, та знання призначення об’єкта і його основних (характерних) особливостей;

· операторський рівень - уміння готувати (налагоджувати) систему і керувати нею при виконанні певних задач діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови і принципу дії системи на структурно-функціональному рівні;

· експлуатаційний рівень - уміння при виконанні певних задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення та усунення пошкоджень і знання методів аналізу функціонування системи та методів аналізу, пошуку та усунення пошкоджень;

· технологічний рівень - уміння при виконанні певних задач діяльності здійснювати розробку систем, що відповідають заданим характеристикам (властивостям), і знання методів синтезу та технологій розробки систем та способів їх моделювання;

· дослідницький рівень - уміння проводити дослідження систем з метою перевірки їх відповідності заданим властивостям, уміння обирати з множини систему, що дозволяє найбільш ефективно вирішувати задачі діяльності, знання методики дослідження систем та методів оцінки ефективності їх застосування при вирішенні конкретних задач.

Компетентність - необхідний обсяг і рівень знань та досвід у певному виді діяльності.

Зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва [1]. Зміст вищої освіти встановлюється стандартами вищої освіти та іншими актами органів управління освітою і змінюється відповідно до рівня розвитку науки, культури, виробництва, суспільства

Знання - категорія, яка визначає взаємозв’язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини, єрезультат процесу пізнання дійсності, її перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення в свідомості людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтованих основ діяльності тощо і мають певний обсяг і якість. Знання можливо ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді умінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії.

Уміння - здатність людини виконувати певні дії при здійсненні тієї чи іншої діяльності на основі відповідних знань. Уміння поділяють за видами: предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні, знаково-розумові.

Предметно-практичне уміння - уміння виконувати дії щодо пере­мі­ще­ння об'єктів у просторі, зміну його форми, тощо. Головну роль у регулюванні предметно-прак­тичних дій виконують перцептивні образи, що відображають просторові, фізичні та інші влас­­­тивості предметів і забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності.

Предметно-розумове уміння - уміння щодо виконання операцій з розу­мовими образами предметів. Ці дії вимагають наявність розвиненої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифіка­­­ція, узагальнення, порівняння, тощо).

Знаково-практичне уміння - уміння щодо виконання операцій зі знаками та знакови­­­ми системами. Прикладами цих дій є друкування, прокладання курсу по карті, одержання інформації від пристроїв тощо.

Знаково-розумове уміння - уміння щодо розумового виконання опера­ц­ій зі знаками та знаковими системами. Наприклад дії, що є необхідні для виконання логічних та розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальне­­­ному вигляді.

Навичка - дії, що виконуються при здійсненні певної діяльності, котрі завдяки численним повторенням стають автоматичними і виконують­­­ся без свідомого контролю.

Здатність - психічний та фізичний стан особи, в якому вона готова до успішного виконання певного виду продуктивної діяльності.

Здібність - особливості особи, що є суб’єктивними умовами успішного здійснення певного виду продуктивної діяльності. Здібності пов’язані із загальною спрямованістю особи, з її нахилом до тієї чи іншої діяльності.

Спеціальність - категорія, що характеризує:

· у сфері освіти - спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через об’єкт діяльності або функцію та предмет діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності і сферу застосування його праці);

· у сфері праці - особливості спрямованості і специфіку роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності, що відповідають кваліфікації).

Навчання за спеціальністю освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, або спеціаліста, або магістра передбачає вивчення узагальненого об’єкта діяльності фахівця, виробничих функцій та типових складових структури професійної діяльності таких, що задовольняють вимогам сфери праці до спеціальності.

Узагальнений об’єкт діяльності фахівця з вищою освітою - природна чи штучна система, що розвивається. Характерні етапи цього розвитку визначають цикл взаємодії фахівця і системи.

Цикл існування об’єкту діяльності - період, протягом якого існує об’єкт діяльності фахівця від “зародження” (проектування) до його ліквідації.

Період існування об’єкту діяльності розподіляється на окремі етапи:

- проектування, протягом якого вирішуються питання щодо конструкції або змісту;

- створення;

- експлуатація, протягом якої об’єкт використовується за призначенням;

- відновлення (ремонт, удосконалення тощо), яке пов’язане з відновленням властивостей, якостей, підвищенням продуктивності, інших ознак;

- утилізація та ліквідація.

Кожний етап існування об’єкту діяльності фахівця має свої ознаки, які визначаються спільністю (за продуктом) типових задач діяль­нос­ті, пов’язаних безпосередньо з об’єктом, та відмінністю типових задач від задач іншого етапу.

Типова задача діяльності - узагальнена задача діяльності, що є характерною для більшості виробничих або соціальних ситуацій і не містить конкретних даних, а отже, не має конкретного розв’язку (можуть бути визначені тільки шляхи вирішення).

Виробнича функція (трудова, службова) - коло обов’язків, які виконує фахівець у відповідності до займаної посади і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою.

Зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації (науково обґрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, комплекс завдань і вправ, що мають бути виконані), засвоєння якого забезпечує особі здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.

Дата добавления: 2017-02-01