Оподаткування банківської установи та його специфічні особливості

Податки — це обов’язкові платежі, що утримуються державою (центральними та місцевими органами влади) з юридичних та фізичних осіб у державний та місцевий бюджети. У податковій системі України податок на прибуток на сьогодні становить найвагомішу частку надходжень у бюджет серед прямих податків. Визначення об’єкта оподаткування, ставки податку на прибуток, порядку нарахування, термінів сплати регламентуються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97 ВР зі змінами і доповненнями.

Ефективність функціонування податкової системи України багато в чому визначається рівнем створення відповідної правової системи. ЇЇ вдосконалення неможливе без глибокого та всебічного аналізу статусу банків як субєктів податкових правовідносин та детальної регламентації їх участі в цих відносинах. Створення досконалого законодавства, яке визначає податкову правосуб’єктність банків, є запорукою належного управління економікою, побудови сучасної податкової системи та формування правової держави.

Дослідження проблеми податкового регулювання банківської діяльності містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. Актуальність даних питань викликана недостатньою науковою розробленістю податкового аспекту регулювання діяльності банків і зумовленою цим суперечливістю думок, оцінок і пропозицій, висловлюваних щодо діючої системи податкових правовідносин держави з банківським сектором.

Банк сплачує всі податки що сплачуться всіма фінансовими установами.

Ведення податкового обліку та формування звітності зі сплати податків та зборів в АТ «Ощадбанк» покладено на відділ організації бухгалтерського обліку, звітності та контролю, основним завданням якого є забезпечення виконання вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ, внутрішніх нормативних актів Банку з питань ведення бухгалтерського обліку.

Функції оподаткування в відділі поставлені на сектор податкового обліку, який:

– веде податковий облік операцій з податку на прибуток та податку на додану вартість;

– перевіряє правильність включення доходів та витрат за даними фінансового обліку до складу валового доходу та валових витрат за даними податкового обліку згідно з податковим законодавством;

– приймає та перевіряє податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість філій-відділень;

– перевіряє звіти з податку на прибуток та податку на додану вартість філій-відділень;

– контролює своєчасність подання розрахунків консолідованого податку на прибуток до органів податкових служб;

– формує зведену податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість;

– передає зведену податкову звітність з податку на прибуток та податку на додану вартість по регіону до центрального апарату;

– аналізує акти перевірки податкових органів та надає рекомендації філіям-відділенням щодо усунення виявлених недоліків.

Оскільки Снятинськевідделення АТ «Ощадбанк» належить до Івано-Франківсьної обласної дирекції,то всі розрахунки сум і сплати податків здійснюються обласною дирекцією.

Банки України, як платники податку на прибуток, ведуть окремий від фінансового податковий облік валових доходів і валових витрат. Об’єктом оподаткування згідно з Законом є прибуток, визначений шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат банку і суму амортизаційних відрахувань.

За даними фінансового обліку визначається економічний прибуток банку (різниця між даними за рахунками шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати»). Порядок фінансового обліку доходів і витрат банку базується на принципах нарахування, відповідності та обережності.

При визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток вживають терміни «валові доходи» та «валові витрати», склад яких відрізняється у ряді випадків від складу доходів і витрат фінансового обліку. Наприклад, доходи (витрати), отримані (сплачені) достроково, у податковому обліку входять до складу валових доходів (витрат) у податковому періоді їх фактичного отримання (сплати), тоді як у фінансовому обліку такі доходи (витрати) відображаються за рахунками доходів (витрат) майбутніх періодів (рахунки відповідно 3600 і 3500), а за рахунками шостого класу «Доходи» і сьомого класу «Витрати» суми, отримані (сплачені) авансом, поступово відображаються з настанням звітного періоду, до якого вони відносяться.

Валовим доходом є загальна сума доходів банку від усіх видів діяльності, отримана (нарахована) протягом звітного періоду.

З метою правильного нарахування податку на прибуток чітко визначена дата отримання валового доходу. Датою збільшення валових доходів визнається дата події, яка відбулася ра­ніше:

- зарахування коштів від замовника на коррахунок банку або дата оприбуткування коштів у касу банку;

- фактичного надання послуг.

Для визначення доходу від кредитно-депозитних операцій датою збільшення валового доходу є дата нарахування процентів, зазначена у договорі.

Валовими витратами банку є сума витрат банку, пов’язаних з його господарською діяльністю, у тому числі витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язан­нями, орендні платежі, витрати зі страхування кредитних та інших комерційних ризиків, податки, збори та інші обов’язкові платежі, витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, витрати на відрядження. У податковому обліку до валових витрат відносять суми сформованого страхового резерву для покриття ризиків неповернення основного боргу за нестандартними кредитами в обсязі, що не перевищує 20 % від суми сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими дебіторам на останній робочий день звітного податкового кварталу.

Податковий облік ведеться з метою нагромадження даних про валові доходи та валові витрати і використовується для складання податкової звітності (декларації про прибуток банківської установи). Податковий облік ведеться наростаючим підсумком з початку року.

Порядок ведення податкового обліку визначається банком самостійно.

Податковий облік може здійснюватись:

- позасистемно;

- на рахунках управлінського обліку за восьмим класом;

- на балансових рахунках.

У разі позасистемного ведення обліку валових доходів і валових витрат установа банку здійснює окремий від бухгалтерського податковий облік. При виконанні будь-якої операції, яка згідно з чинним законодавством відноситься до валових доходів або валових витрат, крім проведення за відповідними рахунками бухгалтерського обліку, необхідно одночасно відобразити її зміст у системі податкового обліку.

При веденні обліку валових доходів і валових витрат на рахунках управлінського обліку установа банку здійснює податковий облік на окремих рахунках, які відкриваються банком самостійно й до фінансової звітності не включаються. Рахунки для ведення податкового обліку зручніше відкрити у розрізі статей податкової декларації та додатків до неї.

Установа банку може також поєднати бухгалтерський облік із податковим. Для цього достатньо:

- відкрити нові балансові рахунки (номери рахунків визначаються банком самостійно), які не включаються до фінансової звіт­ності;

- вести аналітичні рахунки доходів і витрат у розрізі оподатковуваних і неоподатковуваних сум.

Для відображення щоденної облікової інформації в податковому обліку встановлюється відповідність аналітичних рахунків фінансового обліку рахункам податкового обліку.

Прибуток до оподаткування визначається щомісячно для сплати авансових платежів, а в кінці податкового періоду (квартал, рік) за необхідності здійснюються коригування.

Наприкінці податкового періоду формують податкову декларацію з додатками.

Оподаткування банківських установ здійснюється відповідно до порядку оподаткування фінансових установ. Дослідження проблеми податкового регулювання банківської діяльності містить у собі аналіз діючої практики оподатковування банків, а також вивчення впливу податків на їх роботу. В даній сфері існують свої особливості, які регулюються відповідними нормативними актами. Найбільша увага приділяється оподаткуванню банківського прибутку.

2.11. Взаємозв’язок банку з державними фінансовими інститутами

АТ «Ощадбанк» здійснює взаємодію з такими фінансовими інститутами як: Міністерством фінансів,Державним казначейством України, Державною податковою адміністрацією, головними розпорядника бюджетних коштів та з бюджетними організаціями та установами.

Ця співпраця грунтується на виконанні банком наступних функцій:

– отримання прибутку та збільшення цінності для свого акціонера

– задоволення потреб масової клієнтури, включаючи головним чином громадян України, в гарантованому заощадженні та накопиченні коштів

– реалізація попиту на банківські послуги з боку фізичних осіб, корпоративних клієнтів приватної та державної форм власності

– реінвестиція залучених коштів в економіку України

– виконання функції агента державної гарантії повернення заощаджень

–підтримка державної функції забезпечення економічного суверенітету

– обслуговування державних програм соціального та економічного розвитку, базуючись на загальних засадах комерційної діяльності

– в межах державної програми обслуговування населення, як правило, з найнижчими доходами, що не мають альтернативної можливості отримувати банківські послуги.

Щоб поліпшити управління державними фінансами, 27 квітня 1995 р. Президент України підписав Указ "Про Державне казначейство". Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. затверджено Положення про Державне казначейство. Основними завданнями цього відомства стали організація виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів, здійснення контролю з використанням бюджетних коштів, а також облік касового виконання бюджету і складання відповідної звітності.

До запровадження казначейської системи касового виконання державного бюджету виконання бюджету здійснюється через установи уповноважених банків.

Касове виконання державного бюджету за доходами через банківську систему. Щоб підвищити надійність зберігання бюджетних коштів та посилити контроль за їхнім рухом і використанням, Кабінет Міністрів і Національний банк України визначають коло комерційних банків, уповноважених здійснювати касове виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів (крім Пенсійного фонду). З Національним банком і уповноваженими комерційними банками Головне управління Державного казначейства укладає угоди на здійснення відповідних розрахунково-касових операцій.

В установах Національного банку та уповноважених комерційних банків для органів Державного казначейства відкриваються дохідні рахунки. На балансові рахунки № 2510, 3510 "Кошти Державного бюджету України" зараховуються кошти, що безпосередньо надходять до державного бюджету; на балансові рахунки № 2500, 3500 "Кошти бюджетів України до розподілу" - загальнодержавні податки і збори, які потім розподіляються між державним і місцевими бюджетами або між місцевими бюджетами. Органи Державного казначейства отримують із дохідних рахунків виписки з додатком копій платіжних документів, завірених установою банку.

Для того щоб кошти до Державного бюджету України надходили правильно, згідно з бюджетною класифікацією, фінансові органи, органи Державного казначейства та Державної податкової адміністрації за місяць до початку бюджетного року подають відповідним установам комерційних банків списки платників податків за кожним районом, містом із зазначенням виду платежу, а також підрозділу бюджетної класифікації доходів, символів звітності банку та номерів рахунків, на які слід зараховувати платежі.

Кошти, що надійшли на рахунки № 2500, 3500, розподіляються банками між державним і місцевими бюджетами або тільки між місцевими бюджетами згідно з нормативами, встановленими Верховною Радою України. У разі їх порушення до банків застосовують відповідні фінансові санкції

Балансовий рахунок № 2510 - в установах комерційних банків, рахунок № 3510 - в установах Національного банку України.. Крім того, згідно з рішенням Кабінету Міністрів України їх можуть позбавити права обслуговувати місцеві бюджети.

Кошти, що надійшли на балансовий рахунок № 2510, установи комерційних банків щоденно, не пізніше 10-ї години, переказують на транзитні дохідні рахунки, відкриті у регіональних управліннях Національного банку. Водночас вони подають оперативний щоденний звіт "Доходи державного бюджету". У свою чергу, регіональні управління НБУ не пізніше 16-ї години переказують залишки коштів із транзитних рахунків на централізований дохідний рахунок Головного управління Державного казначейства України в Операційному управлінні НБУ (балансовий рахунок № 3510). Щоденно Головне управління Державного казначейства отримує від ОПЕРУ НБУ виписки із цього рахунку, а також оперативну звітність про доходи державного бюджету за видами доходів.

Щомісяця НБУ подає Державному казначейству звіт про доходи державного бюджету та аналогічну звітність за рік.

Касове виконання державного бюджету за видатками через банківську систему. Головне управління Державного казначейства фінансує видатки із державного бюджету в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України, і залишків коштів на балансовому рахунку №3513 "Кошти Державного казначейства України". Це - рахунок Головного управління Державного казначейства в ОПЕРУ Національного банку України. На нього щодня переказуються кошти, які надійшли на рахунок № 3510 "Кошти Державного бюджету України". Головне управління Державного казначейства подає в ОПЕРУ НБУ платіжні доручення для переказування надходжень на поточні бюджетні рахунки окремих міністерств і відомств, визначених Кабінетом Міністрів і Національним банком, головними розпорядниками бюджетних коштів. У свою чергу, на основі розрахункових документів цих міністерств і відомств кошти зараховуються на поточні бюджетні рахунки організацій та установ (тобто безпосередніх розпорядників бюджетних коштів), що відкриваються в уповноважених банках за такими балансовими рахунками:

- № 2520, 3520 "Поточні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України";

- № 2523, 3523 "Бюджетні рахунки цільового характеру клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України" тощо.

Банківською системою касового виконання державного бюджету, запровадженою в Україні, передбачено постійний рух бюджетних коштів по вертикалі. Спочатку вони концентруються на централізованому рахунку Головного управління Державного казначейства, проходячи шлях по ланцюгу: платник податків і зборів - банк платника - уповноважений банк - регіональне управління НБУ - ОПЕРУ НБУ. Потім кошти здійснюють зворотний шлях, кінцева мета якого - бюджетні рахунки безпосередніх розпорядників коштів. Вертикальний рух коштів різко знижує ефективність системи касового виконання державного бюджету. Як показала практика, певна частина бюджетних коштів затримується на проміжних ланках, розпорошується по рахунках міністерств і відомств. Слабким місцем банківської системи виконання бюджету є контроль за процесом виконання бюджету. До функцій комерційних банків та Національного банку не входять контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, оперативне управління наявними коштами.

Згідно з чинним законодавством України управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. У межах покладених на нього повноважень Міністерство фінансів виступає фінансовим агентом держави під час виконання всіх фінансових операцій, пов'язаних із цим завданням. Міністерство фінансів України реєструє всі іноземні кредити, залучені як від імені держави, так і під державні гарантії українськими юридичними особами. На підставі цієї інформації здійснюється статистичний облік усіх державних зовнішніх зобов'язань, ведеться моніторинг державного зовнішнього боргу, готується детальний графік платежів з його обслуговування, згідно з яким Державне казначейство забезпечує своєчасне фінансування видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу в межах наявних фінансових ресурсів, передбачених Державним бюджетом України на вказані цілі.

Звичайно, центральний банк держави відносно центрального уряду виступає у ролі обслуговуючого банку, в якому зберігаються кошти державного бюджету та позабюджетних фондів. Але роль Національного банку України у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише виконанням функції платіжного агента уряду України.

Участь у процесі обслуговування зовнішнього боргу країни, зокрема державного зовнішнього боргу, є однією з додаткових функцій, яку, поряд з основними, виконує центральний банк держави.

Міністерство фінансів:

- погоджує єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і фінансових зобов'язань;

- розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів та проводить їх аналіз;

- подає проект Закону про Державний бюджет України на розгляд Кабінету Міністрів України та доопрацьовує його після першого та другого читання;

- здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу;

- Міністерство в особі Міністра фінансів затверджує та контролює розпис, за яким виконується Державний бюджет України.

- здійснює прогнозування та аналіз доходів протягом поточного бюджетного року; Забезпечує опублікування проекту Закону про Державний бюджет, даних про виконання Закону по кварталах і за підсумками року, показників зведеного бюджету, іншої відкритої інформації про виконання Державного бюджету.

Державне казначейство:

- здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

- здійснює операції з коштами Державного бюджету та місцевих бюджетів;

- веде бухгалтерський облік та складає звітність про виконання Державного та місцевих бюджетів.

Розпорядники бюджетних коштів:

- на підставі плану своєї діяльності розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органові;

- головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня та контролюють хід виконання кошторисів.

Дата добавления: 2017-02-01